Харківські любителі футболу з нетерпінням чекали цього дня, коли над стадіоном «Металіст» буде піднято прапор 47-го чемпіонату країни з футболу. І ось капітани команд-суперниць Юрій Пудишев та Віктор Каплун у присутності 22 тисяч глядачів відкрили новий футбольний сезон. За два роки виступів у вищій лізі «Металіст» жодного разу не програвав перший матч на своєму полі. Чи буди непорушною ця традиція цього разу, адже суперником харків’ян на старті першості був бронзовий призер чемпіонату-83 динамівці з Мінська? Не треба, мабуть, нагадувати, що динамівці – команда грізна для будь-якого суперника і зараз продовжує боротьбу за Кубок європейських чемпіонів. І все ж, незважаючи на авторитет суперників, гравців «Металіста» відразу розпочали активні наступальні дії. І, мабуть, логічно, що атакуючий порив господарів поля на четвертій хвилині зустрічі завершився красивим голом Тарасова. Після швидкої комбінації у центрі поля прорив по правому флангу здійснив Крамаренко і філігранно навісив м’яч над штрафним майданчиком. Тарасов свого шансу не упустив.

Відразу зазначимо, що пропущений м’яч не засмутив мінчан. Вони досить швидко заволоділи ініціативою і повели планомірний наступ на ворота Сивухи. Мобільна, технічна гра динамівців, швидкий перехід від розиграшу м’яча до несподіваних ударів по воротах не одного разу ставили у скрутне становище захист харків’ян. Активно діють у гостей в цей час капітан команди Пудишев, Василевський, постійно тримає у своїх руках ігрові зв’язки Алейникова. Відчувалося, що багатоходові комбінації мінчан є наслідком копіткої роботи під час тренувань і гарного взаєморозуміння між партнерами.

А що ж господарі? «Металіст» змушений був будувати свою гру виключно на контратаках. І треба віддати належне харків’янам, їхні хоч і нечасті рейди до воріт Курбико не раз могли закінчитися голом. Запам’ятався сміливий прохід молодого напівзахисника Ярмака, котрий взяв на себе у першому таймі вантаж розігруючого. Він красиво обіграв двох захисників динамівців і пробив по воротах. Та м’яч пройшов поруч зі штангою. Тільки у кінці першого тайму господарям поля вдалося перехопити ініціативу і провести кілька небезпечних атак.

У другій половині зустрічі малюнок гри не змінився. Динамівці атакували практично весь ігровий час. Доводиться з прикрістю говорити, що як і раніше найслабкішою ланкою гри «Металіста» залишається захист. Невпевнено діють у центрі Каплун та Камарзаєв. Не знайшов своєї гри і Овчинников. Гра захисників на відбій практично залишала їх партнерів без м’яча і напівзахисникам та нападаючим доводилося докладати чимало зусиль, щоб оволодіти ним у центрі поля. Саме тому лідеру атак харків’ян Бондаренку доводилось весь час виконувати функції розігруючого. Гарна техніка дозволяла йому легко оволодівати м’ячем у центрі поля і організовувати атаки команди. А від цього гра харків’ян у нападі ставала значно слабшою.

На 69-й хвилині зустрічі затяжна атака мінчан завершилася ударом Зигмантовича метрів з тридцяти п’яти. М’яч вдарився об ногу захисника, змінив траєкторію польоту і влетів у верхній правий кут воріт. Сивуха був безсилий щось зробити. Прикра помилка у захисті змусила харків’ян грати активніше. Вдало діють на правому фланзі Крамаренко та Мотуз. Саме після подачі Мотуза Тарасов отримує м’яч і залишається сам на сам з воротарем. Похвальне бажання форварда пробити без підготовки, що він і зробив, але в цьому випадку, мабуть, потрібно було зробити паузу і спокійно послати м’яч у вільний кут воріт.

Перша зустріч 47-го чемпіонату країни на харківському стадіоні завершилася нічиєю. Але нічиєю не пасивною. Приємно було бачити, що гравці обох команд побудували свою гру на атакуючих діях і не шкодували сил, щоб здобути перемогу. А звідси й красива і змістовна гра, яку вони показали.

Отже, «Металіст» провів дві перші зустрічі 47-го чемпіонату СРСР з футболу, обидві на власному полі. Набрано два очки. Багато це чи мало? Якщо зважити, що у цих матчах суперниками харків’ян були бронзові призери тогорічної першості та команда, котра посіла у 46-му чемпіонаті четверте місце, то дві нічиї на старті футбольного марафону – начебто зовсім непогано. І все ж 43 тисячі вболівальників, які вже в цьому сезоні побували на стадіоні «Металіст» (на першій зустрічі – 22 тисячі, а на другій – 21 тисяча), чекали від своїх улюбленців красивої гри, забитих м'ячів і, звісно, – перемоги. Перші таймі обох матчів підтверджували переможні сподівання вболівальників: «Металіст» розпочинав гру активними атакуючими діями, мав територіальну перевагу і, як правило, добивався свого – відкривав рахунок. Зате у другому таймі команду було важко впізнати, у футболістів гра не виходила, і від атаки харків’яни переходили виключно до захисту власних воріт.

На 69-й хвилині зустрічі між харківським «Металістом» і ленінградським «Зенітом» затяжний рейд по правому флангу зробив ленінградець Чухлов і точно послав м’яч Клементьєву у штрафний майданчик харків’ян. Той, не гаючись, сильно пробив по воротах, а Кутепов, який у цьому матчі захищав ворота «Металіста», удару не чекав. Рахунок матчу став 1:1. У другому таймі, захопивши центр поля, «Зеніт» повів планомірний наступ на ворота харків’ян. Активно діяв у нападі Дмитрієв, не раз небезпечно бив по воротах Желудкова. Вдало діяли півзахисники ленінградців, і це дозволяло «Зенітові» досить легко руйнувати комбінації «Металіста». Захист харків’ян діяв з повним навантаженням, в обороні були практично всі гравці команди, за винятком Бондаренка, який самотньо чекав паса від партнерів у центрі поля. На останній хвилині зустрічі «Зеніт» мав можливість вирвати перемогу. Сам на сам з воротарем виходив Дмитрієв, але Кутепову у відчайдушному кидку вдалося вибити м’яч з ніг нападаючого.

Зовсім інакше проходила перша половина гри. Чотирьом півзахисникам «Металіста», яким активно допомагали крайні захисники Сусло та Мотуз, вдавалися швидкі красиві комбінації з переведенням м’яча з одного флангу атаки на інший. Безперервно таранили оборону «Зеніта» нападаючі Тарасов та Бондаренко. Своєю сміливою, технічною грою Бондаренко не раз створював вигідні ситуації для партнерів. Так, на 27 хвилині після навісу з правого флангу Бондаренко у центрі штрафного майданчика у боротьбі з захисниками виграв м’яч, блискавично оцінив ситуацію і буквально виклав м’яч на ногу набігаю чому Тарасову. Сильний удар – м’яч у сітці воріт. Через дві хвилини знову ж таки з правого флангу, де вдало діють Крамаренко і Мотуз, послідувала навісна передача – Бондаренко головою небезпечно пробив по воротах. М’яч пролетів поруч із перекладиною. Хтозна, з яким рахунком закінчилась би зустріч, якби в цій ситуації трішечки точнішим був удар нападаючого.

Поспішно були дії харків’ян в атаці: Тарасов, замість того, щоб віддати пас Бондаренку, який знаходився у вигідній позиції, неточно вдарив по воротах; через кілька хвилин Ярмак неточним пасом «зупинив» небезпечну атаку «Металіста», не дав закріпити успіх. У другій же половині гри через слабку гру півзахисників харків’яни втратили ініціативу, а епізодичні контратака успіху не принесли.

Прокоментувати перші ігри чемпіонату країни з футболу ми попрохали старшого тренера команди «Металіст».

Є. П. ЛЕМЕШКО: «Не досить вдалий старт «Металіста» у першості країни з футболу пояснюється перш за все незадовільною фізичною підготовкою гравців основного складу. Даються взнаки і перші травми: так, змушені були пропустити гру Сивуха, Овчинников. Давайте не будемо забувати і про те, що зараз наша команда переживає зміну поколінь, тому ще й відчувається незіграність футболістів. У дуже поганій спортивній формі перебуває Лінке. Не дозволяє стабілізувати основний склад команди і те, що молоді гравці Медвідь, Кутепов, Іванов, Єсипов практично відірвані від команди. Вони захищають честь юнацької збірної країни і зараз знову вирушають на товариський турнір. Та все ж команда вже показала в окремих епізодах непогану гру, і поступатися суперникам у першості країни ми не збираємося».

Вперше до Вільнюса так рано завітав футбол, який приніс велику радість глядачам, що прийшли на відкриття сезону. Що ж до працівників стадіону, то їм довелося докласти чимало зусиль, щоб належним чином підготувати газон. Як відзначили керівники обох команд після матчу, поле було підготовлене добре.

Як і треба чекати, футболісти «Жальгіріса» жадали реабілітувати себе в очах шанувальників за невдалий старт у чемпіонаті і тому з перших же хвилин ринулися в атаку. Харків’яни, мабуть, заздалегідь були готові до цього. Форварди «Металіста» відтягнулися до штрафного майданчика Сивухи.

Гостра боротьба розгорнулася в середині поля. Вперше в цьому матчі по-справжньому небезпечно пробив по воротах харків’янин В. Медвідь, який на 7-й хвилині увірвався у штрафний майданчик «Жальгіріса». Сильно пробив, але м’яч пролетів над перекладиною. Атаки «Жальгіріса» продовжувалися, але гра поступово вирівнялась. Вільнюсці, хоч і атакували великими силами, та створити реальних шансів для взяття воріт, де відмінно діяв Сивуха, не змогли. Але часом і Сивуха мусив хвилюватись, особливо після кутових та розиграшу штрафних. У таких ситуаціях найбезпечнішим був високорослий В. Каспаравічюс, який декілька разів вигравав повітряні дуелі у захисту «Металіста». А на 40-й хвилині небезпечно прорвався по лівому краю В. Тамулявічюс і точно навісив м’яч на воротарський майданчик, але найкращий бомбардир «Жальгіріса» Б. Якубаускас на кілька сантиметрів не дотягнувся до м’яча. Можна сказати, це був найбільший шанс «Жальгіріса».

До речі, «Металіст» теж мав декілька можливостей відкрити рахунок у цьому матчі. Так, на 59-й хвилині Ігор Талько зробив рейд по лівому краю, обіграв кількох захисників і навісив м’яч на штрафний майданчик, де набігаючий І. Братчиков головою відкинув його В. Ярмаку. Той метрів з 8 – 9 від воріт з ходу пробив. Відмінно в цьому епізоді зіграв В. Юркус, який вибрав правильну позицію і встиг зреагувати на сильний удар.

Гра проходила з перемінним успіхом, футболісти обох команд допускали чимало тактичних і технічних помилок, дався взнаки ранній старт чемпіонату.

До кінця матчу рахунок так і не змінився.

Гра виявилась досить напруженою. Харків’яни протягом усієї гри діяли на контратаках, і єдиний гол, забитий на 5-й хвилині Юрієм Тарасовим з передачі Юрія Бондаренко, приніс перемогу гостям. Правда, надалі нагоди для збільшення рахунку мали ще Ю.Тарасов і І.Талько, однак свою команду виручив голкіпер «Пахтакора – Юрій Яновський. У господарів же можливостей для взяття воріт суперника майже не було. Відзначемо, що харків’яни провели гру з великим піднесенням, чітко діяли в обороні, небезпечно – попереду, де своєю грою виділявся Ігор Талько. Це була перша перемога “Металіста» на виїзді. Добре, поки що, виступають дублери, які з 8-и можливих очок набрали сім.

Що не кажіть, а приємно коли команда, за яку ти вболіваєш, програючи, знаходить в собі сили спочатку відновити рівновагу, а потім і перемогти. Саме з такими почуттями залишали численні вболівальники харківського футболу минулої суботи стадіон «Металіст», а їх у цей день побувало тут 28 тисяч. Харківські футболісти у досить напруженій боротьбі здобули перемогу над іменитим московським клубом і набравши сім очок, зараз займають третю сходинку у турнірній таблиці першості. Так вдало наші земляки ще жодного разу не стартували у чемпіонатах країни. До того ж «Металіст» завоював перший бал у боротьбі за приз великого футболу «За волю до перемоги».

І хоч як не радують результати, котрих вже досягли харківські футболісти на початку сезону, та не може не турбувати ще низький рівень гри, який показала команда в останньому матчі. У першій половині зустрічі жодному гравцю «Металіста» не вдалося обвести свого суперника, вісімдесят процентів пасів були неточними, а поспішні дії нападаючих не дозволили господарям поля відкрити рахунок. Щоправда, і гості не показали красивої гри. У динамівців лише Бородюк та Газзаєв постійно були націлені на ворота суперників. Небезпечні удари першого та стрімкі прориви другого постійно тримали захист харків’ян у напруженні. Основні події матчу розгорталися протягом двадцяти хвилин другого тайму. На 59-й хвилині зустрічі одну з контратак гостей точним ударом завершив невтомний Газзаєв. «Металіст» перейшов до активних атакуючих дій. А тут допомогли досить вдало зроблені тренерами харківської команди заміни – на полі з’явилися І. Якубовський та В. Лінке. Завдяки їх зусиллям гра команди стала більш динамічною, змістовною. На 73-й хвилині гри після подачі кутового красивий м’яч у ворота динамівців головою забиває Ю. Тарасов. Через шість хвилин, після відмінного пасу Лінке у штрафний майданчик, захисники москвичів збивають з ніг Якубовського.

Одинадцятиметровий. І хоч Прудникову вдається парирувати удар С. Мотуза, все ж харківський захисник першим встигає до м’яча і повторним ударом виводить «Металіст» уперед.

Після цього москвичі кинулися у відчайдушні атаки, щоб врятувати гру, але харків’яни свого шансу на перемогу не упустили.

Гра показала, що технічний рівень підготовки гравців «Металіста» досить низький. Особливо в напівзахисників та нападаючих. Не раз з вигідних ситуації не попадали по воротах або ж влучали прямісінько у воротаря Тарасов та Бондаренко. Хоч сьогодні Юрій Тарасов і є серед кращих бомбардирів чемпіонату – на його рахунку чотири забитих м’ячі – та якби до його уміння вибирати вдалу позицію для атаки та бажання забивати голи додалося ще й вміле володіння м’ячем, то й користі для команди було б значно більше.

Поки ж перемога «Металіста» над динамівцями столиці стала можливою завдяки вольовому настрою і бажанню гравців перемогти, а не красивій, змістовній грі. А чи вистачить тільки цих аргументів «Металісту» для перемоги над грізним і давним суперником «Спартаком» у наступній грі. Що ж, почекаємо до 14 квітня.

Після першого тайму 35800 глядачів, які зібралися на стадіоні «Металіст» минулої суботи, ще сподівалися, що буде порушена не досить приємна для харківського футболу традиція. За роки виступів у вищій лізі «Металісту» ще жодного разу не вдавалося перемогти спартаківців на власному полі. Перші 45 хвилин зустрічі господарі поля провели у безперервних атаках, повністю володіючи ініціативою, а от відкрити рахунок так і не змогли.

Не перше доводиться констатувати, що гравці нашої команди просто не вміють реалізувати небезпечні моменти біля воріт суперників, які самі ж і створюють. Їм не вистачає техніки володіння м’ячем, а часом і розсудливості. Завдяки активним діям чотирьох півзахисників, серед яких особливо вирізнявся молодий Медвідь, нападаючим досить легко вдавалося перегравати своїх суперників у центрі поля і швидко переводити м’яч до штрафного майданчика москвичів. У центрі поля все виходило вдало, і нападаючі добре розуміли один одного, а от поблизу воріт суперника ігрові зв’язки миттєво втрачалися, харків’яни квапилися, часто грішили дрібними передачами.

Захисники москвичів помітно нервували. Так, після помилки Базулєва один на один з Дасаєвим виходить Бондаренко. Але нападаючий не зміг приборкати м’яч, і його удар був неточним. Потім Крамаренко викидає м’яч з ауту прямісінько у штрафний майданчик, і знову ж таки неточний удар Медвідя зводить нанівець старання харків’ян.

І все ж тричі м’яч повинен був побувати в воротах «Спартака». Двічі блискуче зіграв Дасаєв. Після штрафного удару Бондаренка капітан москвичів у красивому стрибку «дістає» м’яч з правого верхнього кута воріт. А потім вже з гри Крамаренко б'є у праву «дев'ятку», і знову чудово грає Дасаєв. Або коли після красивого індивідуального проходу Медвідя по лівому флангу і сильного удару воротар москвичів був безсилий щось зробити. Та на цей раз «Спартак» врятувала штанга.

У складі «Металіста» ми побачили на полі чотирьох нападаючих. У другому таймі на поле вийшли Лінке та Федецький. Перший – замість Тарасова, другий – замість півзахисника Ярмака. Та реально воротам суперника усі нападаючі погрожували лише чотири рази. Три можливості за матч були у Бондаренка і одна у Тарасова. Решту ж небезпечних моментів створили півзахисники. Але клас команди перш за все визначається не кількістю створених небезпечних моментів біля воріт суперників, а вмінням її гравців втілити свою територіальну перевагу в забиті м’ячі. Цього зробити харків’яни не змогли. Та й заміни, відверто кажучи, вдалими не назвеш.

Півзахисникам «Металіста» у другому таймі просто не вистачило сил вести боротьбу на рівних з середньою лінією «Спартака». Москвичі, захопивши центр поля, а разом з ним й ініціативу, методично повели наступ на ворота Сивухи, і досить легко втілили свою ігрову перевагу в забиті м’ячі.

На 66-й хвилині гри, скориставшись помилкою захисників, сильно пробив Родіонов. Сивуха парирував м’яч, але той вдарившись об захисника, влетів у сітку воріт. На 80-й хвилині спартаківці точно переводять м’яч з правого флангу атаки на лівий, де його отримує Гаврилов і вивіреною довгою передачею посилає його у штрафний майданчик. Ніким не прикритий Родіонов головою послав м’яч точно в ціль.

Спартаківці цього разу підтвердили давню футбольну істину: якщо не забиваєш ти – забиває твій суперник. «Металіст», отримавши першу поразку у чемпіонаті, перемістився у турнірній таблиці з п’ятої сходинки на восьму.

З перших же хвилин матчу «Дніпро» ринувся в наступ. Раз за разом рятує ворота Сивуха. Коли пішла двадцята хвилина, здавалося, що атакуючи сили «Дніпра» почали видихатися. На жаль, так тільки здавалося. Бо саме на двадцятій хвилині Литовченка відкрив рахунок. Серебринський організував швидку атаку справа, захисники відбили м’яч на лівій край, але звідти гравець «Дніпра» навісив м’яч в центр штрафного майданчика, прямісінько на Литовченка. А той зльоту без підготовки пробив крізь частокіл ніг гравців. Саме такий гол він забив славнозвісному Тоні Шумахеру у Гамбургу. Гол-красень!

Згодом Протасов, знаходячись майже на лінії майданчика, ударом голови красиво, наче в більярдну лузу, вганяє м’яч під перекладину. Як у першому, так і в другому випадку Сивуха був безсилий що-небудь вдіяти. Перший тайм залишився за «Дніпром».

По перерві у харків’ян замість Лінке грав Тарасов, а Каплуна замінив Медвідь. І «Дніпро» потрапив у ситуацію, в якій опинився «Спартак» у першому таймі харківського матчу. Протягом двадцяти хвилин дніпропетровці були наглухо приперті до штрафного майданчика. На дванадцятій хвилині Якубовський, а на тринадцятій Камарзаєв нанесли сильні прицільні удари. Консевичу вдалося парирувати їх. На двадцятій і двадцять другій хвилинах могли відзначитися Бондаренко і Тарасов. На двадцять сьомій хвилині стопроцентну можливість втратив Талько. І все ж гол назрівав. Господарі це зрозуміли теж. І почали проводити горезвісну тактику «дрібного фолу». Невдоволеними прийомами дніпропетровці гасили запал харків’ян. Коли по правому краю прорвався Тарасов, Павлову нічого не залишалося, як тільки його збити.

Штрафний удар. Господарі відбивають м’яч на лівий фланг. М’яч вже виходив за межі поля, коли в неймовірному ривку Якубовський дістав його і навісив на центр штрафного майданчика. М’яч «заметушився» прямо перед ворітьми, і набігаючий Талько вдарив під перекладину. Але захисник Пучков не розгубився і, як заправський голкіпер, руками парирував сильний удар нападаючого «Металіста».

Пенальті. До м’яча підходить Бондаренко. Розгін. Удар – м’яч в сітці воріт. Після забитого голу харків’яни провели ще кілька небезпечних атак, а потім, на жаль, знизили активність. Часу залишалось обмаль. Активно провів кінцівку капітан команди В. Камарзаєв. Весь матч він діяв корисно і ефективно – як у захисті, так і в нападі.

«Металіст» атакував до кінця. Програш не повинен засмучувати шанувальників команди. У «Металіста» є всі можливості показати гру набагато результативнішу і красивішу, ніж минулого року.

Ще минулого року можна було констатувати, що захист «Металіста» був однієї з найсильніших ланок команди, і завдяки цьому навіть при мінімальній перевазі у забитих м’ячах «Металісту» вдалося здобувати перемоги. Та вже в перших матчах цього сезону легко було помітити ті проблеми, котрі виникли у захисті команди. А те, що трапилося у грі з донецьким «Шахтарем», можна відверто назвати катастрофою захисту «Металіста».

З перших хвилин зустрічі гості впевнено захопили центр поля, а разом з ним – і ігрову ініціативу. Поблизу центрального кола постійно знаходилось 5-6 гравців «Шахтаря», що дозволило команді досить швидко переходити від захисту до атакуючих дій. Руйнувати наступальні комбінації господарів поля донецькі футболісти починали ще з центру, що значно полегшувало роботу захисту «Шахтаря».

Вперше, мабуть, у цьому сезоні ми побачили у складі «Металіста» чотирьох нападаючих. На правому фланзі грав Талько, на лівому – Крамаренко, у центрі діяли Тарасов і Лінке. Що ж, зрозуміле було бажання господарів поля зробити акцент своєї гри на атаці. Але дуже дивно було спостерігати, як, припустивши ся досить грубої тактичної помилки на початку гри, ні тренери, ні гравці команди не зуміли її виправити протягом матчу. Програвши боротьбу у центрі поля, «Металіст» програв і зустріч.

Проти чотирьох півзахисників «Шахтаря» у центрі поля у харків’ян боротьбу вів практично один Якубовський. І той діяв більше від захисту. Величезний розрив між лінією оборони і нападом харків’ян не дав змоги господарям поля переломити хід поєдинку на свою користь. А бажання зробити це у гравців «Металіста» було чимале.

Глядачі, які зібрались у цей день на стадіоні, побачили відкритий футбол, не зовсім змістовий, але насичений чималою кількістю атакуючих комбінацій обох команд. Гра харків’ян нагадувала відкритий бій боксера, який відверто йде на обмін ударами, зовсім не турбуючись про власний захист, розраховуючи тільки на азарт поєдинку і на скоріше випадкову перемогу.

У цій зустрічі можна було побачити практично всі грані футболу: швидкі атаки, красиві удари, нестримне бажання забити гол чергувалися з прикладами відверто грубої, безвольної, невдалої гри деяких футболістів.

На 25-й і 42-й хвилинах зустрічі після подачі кутових красень-голи (обидві головою) забивають Талько і Камарзаєв. Треба відзначити, що саме ці гравці доклали чимало зусиль, щоб гра «Металіста» була красивою і динамічною. Дуже шкода, що у другому таймі Камарзаєв дістав травму і не зміг продовжувати боротьбу.

Та поруч з ними грали два нападаючі – Лінке і Тарасов, які у цьому матчі здавалися просто зайвими на футбольному полі.

Перший і другий голи «Шахтаря» стали наслідком тактичних прорахунків захисту «Металіста». Харків’яни починали захищатись тільки поблизу свого штрафного майданчика. Нападаючі гостей, набравши швидкості ще від середини поля, легко обігравали захист господарів поля. На 41-й хвилині комбінація «Шахтаря» завершилася сильними ударом Раденка, а на 53-й хвилині Морозов завдяки помилці Кузнецова відновив рівновагу в рахунку. «Під завісу» матчу, на 85-й хвилині, Грачову вдалося скористатися з невпевнених дій того ж Кузнецова та Сивухи і проштовхнути м’яч у сітку воріт харків’ян.

У цьому матчі рахунок міг бути і значно більшим. Більшим на користь гостей. Їхні атаки були досить небезпечними і не раз могли закінчитися голом у ворота харків’ян.

Події останнього матчу тура в основному розгорталися в центрі поля і жодній з команд тривалий час так і не вдалося відкрити рахунок, хоча нагоди для взяття воріт мали як тбілісці, так і харків’яни. І всеж на 89-й хвилині, коли господарі двічі підряд подавали кутовий на ворота гостей, в останньому Р.Шенгелія з развороту під гострим кутом пробив по цілі. Харків’яни розпочали з центру поля. Послідувала стрімка атака, і динамівці поблизу штрафного майданчика порушують правила. У першому випадку, коли “Металіст» пробивав штрафний, тбілісці порушили правила при виставленні «стінки». Суддя з Омська Кузнецов примусив повторити удар. М’яч було відкинуто праворуч Володимиру Лінке. І той не схибив. Але несподівано суддя в полі не зарахував гол, забитий харків’янами, виправдовуючись тим, що нечебто час гри вже вийшов…

Впритул до небезпечної зони наблизились, на жаль, і наші земляки – футболісти харківського «Металіста». Виступаючи в Баку проти аутсайдера – «Нефчі», гості зазнали чергової поразки – 2:0, яка, до речі, виявилася 5 –ю підряд. Це був чи не найгірший матч з усіх проведених «Металістом» у нинішньому сезоні. Бакинці протягом усієї гри безперервно атакували ворота Ю.Сивухи, а тому й заслужено перемогли. На 8-й хвилині відзначився Ахмедов, а на 64-й Вахаб-заде. У гостей, а саме: у В.Лінке, Ю.Тарасова і Ю.Бондаренка теж були нагоди, але перетворити їх на голи форвардам так і не вдалося.

Так «Металіст» зараз опинився у важкому становищі. Зрозуміло, що вийти з нього не так вже й просто. Але віриться, що в наступному матчі із «ЦСКА» харків’яни нарешті зуміють продемонструвати свої найкращі бійцівсккі якості і провести його на високому рівні.

Вчора матчами «Кайрат» Алма-Ата – «Дніпро» Дніпропетровськ і «ЦСКА» Москва – «Металіст» Харків розпочався одиннадцятий тур першості країни серед команд вищої ліги.

Наші земляки – спортсмени харьківського «Металіста» вдало стартувавши в чемпіонаті, надалі зазнали п’ять поразок підряд і впритул наблизились до небезпечної зони.

І все ж матч у Москві із «ЦСКА» повинен був дати відповідь на те, чи зможуть харків’яни нарешті виявити бійцівський характер і провести гру на високому рівні. Про це ми вже писали у попередньому огляді, і не помилилися.

Втім гра не викликала особливого інтересу в глядачів, яких прийшло на стадіон «Динамо» приблизно тисяч п’ять. Армійці, відверто кажучі, сподівались на легку перемогу. Але, як показала гра, цього не сталося. Харків’яни змогли не тільки витримати спочатку масовані атаки армійців, а й у подальшому, вирівнявши гру, контратакувати. Правда, господарям поля першим вдалося відкрити рахунок: на 24-й хвилині гол забив Генадій Штромбергер.

Футболісти «Металіста» після пропущеного гола не запанікували, хоча процедура діставання м’яча із сітки воріт – річ, без усякого сумніву, неприємна, а навпаки пішли вперед. Та захист армійців не давав змоги гостям наблизитись до штрафного майданчика. У свою чергу, й господарі не створили особливих загроз «Металістові». Запам’ятався лише сильний удар здалеку Бурова, але Ю.Сивуха був на поготові. А за дві хвилини до перерви небезпечниу контрвипад Юрія Бондаренка закінчився взяттям воріт Валерія Новікова – 1:1.

Початок другого тайму проходив з перемінним успіхом. І на 54-й хвилині, коли харків’яни провели стрімку атаку, Ігор Талько в падінні головою забив красень – гол (!) у ворота «ЦСКА» – 2:1.

І знову активізувалисґ господарі. Однак В.Колядко, Г.Штромбергер перебувають під щільною опікою захисників «Металіста». У свою чергу за В.Лінке, Ю.Бондаренко, І.Якубовським пильно стежить оборона «ЦСКА». І все ж на 89-й хвилині Ігор Якубовський на високій швидкості зумів обіграти захисника і віддати відмінний пас Юрію Бондареко, а той, увірвавшись у штрафний майданчик не схибив – 3:1!.

Що ж, «Металіст» здобув дуже важливу, особливо в психологічному плані, перемогу. Крім того, наші земляки записали у свій актив другий бал у боротьбі за приз «За волю до перемоги».

Тапер вже після знов – таки вимушеного тайм – ауту харків’яни проведуть удома три матчі підряд.

Майже після двотижньової перерви відновилися ігри футбольної першості нашої країни. У звітному матчі харківський «Металіст» зустрівся з «Кайратом» із Алма-Ати. До цього часу команди зустрічалися вісім разів: три перемоги були на боці «Металіста», одну здобули алма-атинські футболісти і чотири зустрічі завершилися нічиєю. Додаткову цікавість уболівальників викликала й та обставина, що в попередньому матчі на виїзді харків’яни досить переконливо перемогли столичних армійців – 3:1. То був випадок, чи, можливо, намітилися позитивні зміни у грі нашої команди?

Було приємно, що в цьому матчі харків’яни вийшли на поле з трьома явно вираженими нападаючими. Крамаренко діяв по черзі то з лівого, то з правого флангу, а в центрі таранили захист суперника Бондаренко та Лінке.

До 17-ї хвилини зустрічі гра проходила досить сумбурно – м’яч міг влетіти як в сітку одних, так й інших воріт. Але треба віддати належне захистові харків’ян, який цього разу діяв більш спокійно і злагоджено, ніж у попередніх зустрічах. Активно допомагав захисникам Якубовський, який у цьому матчі більше відігравав роль відтягнутого півзахисника. Як і раніше, він виконував роль диспетчера у команді, і хоч цього разу йому доводилось розпочинати атаки від оборони своєї команди, але все ж Ігореві вдавалося робити це швидко і досить-таки точно вибирати напрямки атакуючих дій команди. На 17-й хвилині після подачі кутового Лінке м’яч відлетів від захисника до Талька – і той пробив по воротах. М’яч знову відбили, але цього разу на Мотуза. Правий захисник «Металіста» пробив сильно, без підготовки у правий верхній кут воріт. Убикін був безсилий щось зробити – рахунок відкрито.

Після гола «Металіста» повів планомірні атаки на ворота суперника. Запам’яталася красива комбінація, яку розпочав Якубовський. Із центра поля він швидко перевів м’яч у штрафний майданчик «Кайрата», де Бондаренко відмінно виграв єдиноборство у двох захисників і, змістившись управо, прострелив м’яч вздовж воріт. Та удар набігаючого Крамаренка був неточним…

Треба віддати належне й гостям: вони не збиралися програвати, а їхні контратаки були небезпечними. Після відмінного проходу з правого флангу Пехлеваніді точно перевів м’яч у штрафний майданчик. Стукашов головою пробив по воротах, але надійно діє Сивуха – м’яч у воротаря.

На останній хвилині першого тайму, після затяжної атаки «Металіста» здали нерви у третього номера «Кайрата» Джуманова, який швидкий прорив Крамаренка зупинив грубим порушенням правил у штрафному майданчику. Суддя матчу Анатолій Кадетов показав на одинадцятиметрову позначку. Бондаренко холоднокровно і чітко реалізував пенальті.

З перших хвилин другого тайму «Кайрат» кинувся у відчайдушні атаки. Захист «Металіста» діяв з повним навантаженням. Відмінно грав у ці хвилини Камарзаєв. Він встигав і вигравати повітряні дуелі у штрафному майданчику, і підстраховувати товаришів.

Відчувалося, що харків’янам просто не вистачало півзахисників, щоб перехопити ініціативу у центрі поля. І тут вдалі заміни провели тренери «Металіста». На полі з’явилися молоді гравці Медвідь та Іванов, які замінили Лінке і Братчикова. Харків’яни стали енергійніше діяти у центрі поля, і 18 тисяч глядачів, що зібралися цього дня на стадіоні, знову побачили красиві атакуючі комбінації своєї команди і небезпечні моменти біля воріт гостей.

На 76-й хвилині матчу, після штрафного удару, який виконував зліва Якубовський, Бондаренко головою забив третій м’яч і поставив переможну крапу в цій зустрічі.

Перемога завжди приємна. Коли ж вона стає результатом вдалої, натхненої гри, що приносить насолоду як глядачам, так і самим футболістам, радість від неї подвійна. Ця перемога «Металіста» над армійцями з Ростова-на-Дону була п’ятою в чемпіонаті. Але ні в чотирьох попередніх матчах, коли наші земляки також перемагали, ні в решті зустрічей, коли футбольна фортуна залишалась нейтральною чи поверталася до суперника, наша команда не демонструвала такої змістовної, організованої, просто красивої гри. Як ніколи, цього разу харківські вболівальники чекали гола у ворота суперника – адже він мав стати логічним завершенням гострих і небезпечних атак «Металіста» протягом усього матчу.

Проаналізуємо ще раз цю, безперечно, найкращу гру харківської команди в сезоні і спробуємо зробити деякі висновки. По-перше, зміни у складі. Коли команда вийшла на поле, їх було навіть важко помітити – просто замість Лінке грав Кузнецов. Від першого ми вже зачекалися справжньої гри, а другий давно пересидів у перспективних. Та, як з'ясувалося, справа не в тому, хто кого замінив, а в тому, яке місце зайняв Кузнецов на полі. І як це вплинуло на гру інших футболістів.

Останнім часом роль лідера в організації командних дій відводиться Якубовському. Це гравець технічний, він чудово бачить поле, вміє зробити вчасну передачу, влучно пробити по воротах. Та йому не вистачає швидкісної витривалості. Він багато сил у попередніх матчах витрачав на човникові рейди від свого штрафного майданчика до протилежного, щоб встигати в атаці, і в обороні. Тому частенько в середині поля господарювали суперника, і чи не єдиним «засобом зв’язку» між захистом і атакою харківської команди були високі навісні передачі.

Зовсім інакше «розташував свої редути» «Металіст» у зустрічі з футболістами Ростова-на-Дону. Кузнецов став робити все те, що раніше робив Якубовський і що заважало йому розкрити повністю свої диспетчерські здібності. І той, немов скинувши з плечей важкий тягар, розігрався у середині поля. І одразу все стало на свої місця. Захопивши «центральний плацдарм» для наступу, «Металіст» розправив і крила своїх атак. Особливо небезпечно діяли на флангах Медвідь, Крамаренко, Мотуз і Сусло. Їхні проходи і прострільні передачі розхитали оборону, і якби Бондаренко, Братчиков, Крамаренко були вправнішими, рахунок міг би зростати з такою ж швидкістю, як і у грі армійців із «Спартаком»– тільки цього разу вже не на їхню користь. Але…

Здається, реалізація гольових ситуацій стає для харківських футболістів проблемою, що не розв’язується. Тому й перший тайм, такий щедрий на гострі атакуючі ходи «Металіста», закінчився безрезультатно. Гості ж на чолі зі своїм лідером Андрєєвим були зайняті в основному стримуванням наступального пориву харків’ян.

По-друге, перед «Металістом» не раз виникала й проблема другого тайму. Всіх цікавило, а чи вистачить сил у команди цього разу? Вистачило. І перш за все знову ж таки завдяки активній грі в середині поля. Ще один наш молодий півзахисник Олександр Іванов, який замінив у другому таймі Братчикова, вдало вписався в ігровий почерк команди. Він зумів перемістити акцент атак харків’ян з лівого на правий фланг. І саме після його спільного з Мотузом проходу по флангу останній зробив вивірену передачу вздовж воріт, і Тарасову, який щойно з'явився на полі замість Крамаренка, тільки й залишалося підставити ногу. Цей гол і став переможним.

Кілька слів хотілось би сказати про автора гола, молодого нападаючого Тарасова. Безперечно, у нього є бомбардирські якості. Відчуває він гольові ситуації, вміє поставити крапку в атаці. Але все це проявляється не так часто, як того хотілося б. Частіше помітна інша, негативна сторона гри Тарасова. Невміння, а іноді і не бажання молодого гравця вести гостру боротьбу із захисниками за м’яч, пасивність при зароджені атак суперника, запізніла реакція на передачі партнерів, а головне – не відчувається старання у боротьбі за місце в основному складі команди.

Такої великої кількості небезпечних моментів біля воріт гостей гравці «Металіста» ще не створювали жодного разу в іграх 47-ї першості країни з футболу. Чи не кожен футболіст харківської команди міг забити м’яч у ворота «Арарату». Мінімальний рахунок зустрічі ніяк не відповідає тій територіальній перевазі, яку мали наші земляки протягом гри. Приємно відзначити, що два останні матчі «Металіст» провів в одному стилі, гостро атакуючи з невтримним бажанням перемогти. Стабільніше стали діяти всі ігрові лінії команди. І хоч харків’яни у звітному матчі впевнено і красиво переграли свого суперника в центрі поля, у штрафному майданчику «Арарату» вони діяли просто безпорадно. Їм не вистачало рішучості, злагодженості дій саме у завершальній стадії атаки.

Лише один раз, на 25-й хвилині зустрічі, розиграш кутового з правого флангу завершився голом у ворота єреванців. Крамаренко віддав точний пас Мотузу, і той швидко перевів м’яч у район одинадцятиметрової позначки. Набігаючий Якубовський з ходу, не замислюючись, сильно пробив по воротах. М’яч, немов після гарматного пострілу, влетів у лівий верхній кут воріт.

Маючи безперечну ігрову перевагу, «Металіст» цей матч міг зіграти і вничію, навіть програти, якби форварди «Арарату» були трішечки розпорядливішими. Вже на 19-й хвилині зустрічі гості провели швидку контратаку з лівого флангу, і після відмінного паса Оганесяна Мхітарян міг вийти сам на сам з Сивухою. Але нападаючий не дотягнувся до м’яча. Потім гості епізодично, але гостро контратакували. А у другому таймі, коли Оганесян практично залишився сам на сам із Сивухою і пробив мимо цілі, могли й відновити рівновагу в рахунку.

Не зовсім вдало діяв у цьому матчі нападаючий харків’ян Бондаренко. У першому таймі після багатоходової комбінації і відмінного паса Крамаренка він просто був зобов’язаний забити м’яч у ворота. Подібна ж ситуація повторилася і в другому таймі. Тарасов, вигравши повітряну дуель у двох захисників, віддав головою точний пас Бондаренку, а той з одинадцятиметрової позначки пробив вище воріт.

Цього разу у півзахисті «Металіста» замість Кузнецова грав Талько. Він висунувся уперед, а Якубовський, допомагаючи захисникам, починав організацію атак команди з глибини поля. Відчувалося, що Якубовський і Талько добре розуміють один одного, і завдяки їх зусиллям було створено чимало небезпечних моментів біля воріт суперника. Активно допомагав в атаці у цьому матчі Сусло, невтримно рвався до воріт з лівого флангу Медвідь, вдало діяли справа Мотуз і Крамаренко – а от забитих м'ячів все не було.

Невміння гравців харківської команди використовувати стопроцентні можливості для взяття воріт суперника у цьому матчі проявилися як ніколи. Гол – то завжди кінцевий результат дій команди, показник майстерності і класу її гри. Про це не слід забувати ні футболістам, ні тренерам «Металіста». І хоч п'ятнадцять набраних очок і восьмий рядок у турнірній таблиці чемпіонату країни – не такий уже й поганий результат, та все ж попереду ще більше половини футбольного марафону, і без переконливих перемог і забитих м'ячів успішно пройти його дистанцію просто неможливо.

Як ніколи багатими на футбольні події були минулі вихідні дні. У Франції, де проходять заключні матчі чемпіонату Європи, визначилися учасники фінального поєдинку. Господарі турніру лише в додатковий час зуміли вирвати перемогу у команди Португалії – 3:2. А збірна Іспанії в іншому півфінальному матчі тільки в серії пенальті перемогла команду Данії – 6:5 (основний і додатковий час – 1:1). Новий чемпіон континенту стане відомий 27 червня.

Вчора в Москві визначився володар Кубка СРСР. Забивши у додатковий час два м’ячі у ворота “Зеніта», вшосте володарями почесного трофею стали московські динамівці.

На фоні цих подій якось відійшов на другий план черговий тур чемпіонату СРСР. Можливо, саме в цьому слід шукати причину того, що і за напруженістю, і за результативністю він поступався всім попереднім. 5 ігор з 7 закінчилися внічию. А найрезультативнішим виявився поєдинок у Москві, де «Торпедо» приймало «Металіст». Суперників розділяло в таблиці усього одне очко. Харків’яни, які в 4-х попередніх матчах набрали 8(!) очок, і у Москві вирішили зіграти у наступальний футбол. Це їм вдалося.

– За кількістю створених голєвих ситуацій «Металіст» заслуговував на перемогу, - розповів по повернені до Харкова старший тренер команди заслужений тренер УРСР Є.П.Лемешко. – Але далася взнаки стара хвороба гравців – невміння використовувати сприятливі моменти. Крім того, з помилками зіграли воротар Ю.Сивуха та центральний захисник Камарзаєв, що й привело до двох пропущених м’ячів. На 30-й хвилині після флангової передачі Сергія Петренка Віктор Камарзаєв зрізав м’яч у власні ворота. Після цього харків’яни перехопили ініціативу, і тепер вже їм вдалися дві флангові атаки. Спочатку простріл И.Братчикова справа завершив точним ударом головою Олег Крамаренко, а за хвилину подачу Вячеслава Медвідя використав Юрій Бондаренко. Але ведучи – 2:1, «Металіст» не зміг утримати переможний рахунок. І четвертий м’яч у цій зустрічі було забито знов – таки після передачі з флангу – це В.Кобзєв випередив Ю.Сивуху і В.Камарзаєва. Сталося це на 57-й хвилині, тож у харків’ян було вдосталь часу, щоб знову вийти вперед. Але з вигідних позицій не поцілили у ворота О.Іванов та С.Овчинников, які вийшли після перерви на заміну, а в інших епізодах на висоті виявився голкіпер “Торпедо» В.Сарічев.

...Пропустив на 30-й секунде матча гол, "Металлист", видимо, счёл это игрой случая и всей командой бросился отыгрываться. При высокой мобильности его массированное наступление выглядело достаточно внушительно, так что киевлянам попросту не оставалось иного выхода, как играть на контратаках. К чему это привело, любители футбола уже знают. Не сумев правильно соразмерить свои действия в атаке и обороне, гости пропустили ещё три мяча. Конечно, и у харьковчан были выгодные моменты для взятия ворот "Динамо", но всякий раз последняя инстанция в лице вратаря Чанова говорила гостям решительное "нет". Отлично сыграл он в этой встрече. Впрочем, и в предыдущих играх вряд ли можно было его, в чём-нибудь упрекнуть. Судьба матча окончательно решилась незадолго до перерыва. После подачи углового у ворот "Металлиста" кто-то из харьковских защитников неудачно срезал мяч в сторону своих ворот. Сивуха до него дотянулся, но не удержал, и стоявший рядом Хлус ударом головой удвоил счёт. А третий гол в ворота "Металлиста" динамовцы забили просто эффектно. Блохин, остроумно сам себе пробросив мяч на выход, прорвался к лицевой линии и дал оттуда пас назад в центр штрафной площади набегавшему и готовому к удару Заварову. Тот не растерялся. Второй тайм мало что изменил в соотношении сил на поле. Когда же защитники "Металлиста" в очередной раз не успели вернуться к исполнению своих прямых обязанностей, Заваров пронёсся по правому краю и точно выложил мяч на ногу рвавшемуся к воротам гостей Евтушенко. Тот и забил очередной гол".

Вже на другій хвилині, отримавши чудову передачу, Бєланов увірвався в штрафний майданчик харків’ян і потужно пробив по воротах. Сивуха невпевнено відбив м’яч. Це не залишилося поза увагою моряків, які стали турбувати голкіпера досить точними ударами здалеку. Незабаром той же Бєланов витончено обіграв Сусла і невідпорно послав м’яч під перекладину.

Добившись успіху, господарі продовжили наступ. До дальніх ударів вони додали небезпечні ривки нападаючих. Це змусило харків’ян відрядити до оборони додаткові сили, що позбавило гостей можливостей активізувати атаку. Першого удару по воротах Роменського вони завдали лише на 34 хвилині. Та незабаром усе ж «Металіст» відігрався, використавши помилку оборони моряків під час повільно проведеної харків’янами контратаки.

Такий несподіваний перебіг подій обіцяв загострення боротьби по перерві. Але і в другому таймі повна перевага належала «Чорноморцю». Про це свідчать і гол, і велика кількість загроз, створених біля воріт Кутепова, який замінив Сивуху, що грав невпевнено. Запам’яталися прорив Іщака, удар Бєланова метрів із семи, чудова триходівка, виконана Бєлановим, Шарієм і Тропанцем, дальні удари Жаркова та Плоскини.

А що харків’яни? Певно, пам’ятаючи, що перед цим у Києві динамівці покарали їх за нехтування надійністю в обороні, «Металіст» діяв обережніше. У глухому захисті він, щоправда, не засиджувався, але без чіпкості боровся з одеситами, опиняючись на половині поля господарів.

Більшості гравців «Металіста» автор оцих рядків виставив за матч найвищі бали. Гадається, це найкраща характеристика дій команди в цілому.

Вже початок зустрічі засвідчив, що за тритижневу перерву в чемпіонаті харківські футболісти скучили за грою, за голами. В першому таймі вони створили масу небезпечних моментів біля воріт Новикова. Так, двічі міг добитися успіху Бондаренко. Але на початку матчу, обігравши навіть голкіпера, він не влучив у порожні ворота, а за кілька секунд до сигналу на перерву не реалізував пенальті – м’яч пролетів мимо воріт.

Атаками «Металіста» розпочався й другий тайм. І вже невдовзі Крамаренко зі штрафного удару поцілив у «дев'ятку». Новиков був безсилий виручити команду.

Пропустивши м’яч, армійці, яких харків’яни змусили зосередити зусилля на захисті, спробували активізуватись і створити, по суті, єдину за матч стовідсоткову голеву ситуацію. Штромбергер, перебуваючи за кілька метрів од воріт, ударив головою, але неточно.

Надалі сценарій гри знову писався харків’янами. Протягом трьох хвилин вони провели три м’ячі. Вирішальним став гол Тарасова. Він скористався з націленої передачі Талька, спрямувавши головою м’яч за призначенням.

Після цього армійський захист, у складі якого після майже дворічної перерви з'явився Пасічник, розгубився. Якубовський і гравець юнацької збірною країни Іванов забили два красивих м’ячі. Останній відкрив лік голам у вищій лізі.

Нагадаємо, що в першому колі «Металіст» переміг ЦСКА з рахунком – 3:1. А от з перевагою в чотири м’яча за три роки після повернення до вищої ліги він іще ні в кого не вигравав. Думається, що переконлива перемога на початку другого кола додасть «Металісту» енергії в боротьбі за високе місце.

Місяць тому в Москві харків’яни зіграли з автозаводцями внічию – 2:2. Тому в серцях прихильників «Металіста» жевріла надія на те, що їхні улюбленці вперше виграють у «Торпедо» після повернення до вищої ліги. Про те, що це їм до снаги, свідчила й гра, яку вони показали в попередньому матчі з ЦСКА.

Та залишається лише дивуватися метаморфозі, яка сталася за чотири дні. За всю гру вони не створили жодної реальної загрози воротам Саричева. Харків’яни програли мобільному півзахисту гостей боротьбу за середину поля, форварди, таким чином, виявилися відрізаними од партнерів. Та й оборона «Металіста» не показала надійності надаючи суперникам можливості вільно обстрілювати ціль.

І по перерві активніше були гості. Вони лише раз збільшили рахунок, але могли добитися й значнішої переваги.

Загалом харків’яни грали непогано. Досить активно діяли на передній лінії Тарасов і Бондаренко, яких постійно підтримували Крамаренко та Кузнецов. Убикіну доводилося весь час бути насторожі, в кількох ситуаціях лише рішучі дії голкіпера допомогли алмаатинцям зберегти ворота.

Другий тайм виявився видовищнішим, аніж перший. Суперники підвищили темп, не засиджувалися в обороні, атакуючи значними силами. Мікроскопічна перевага все ж належала «Кайрату», який докладав чимало зусиль, аби взяти реванш за поразку в першому колі – 3:0. І господарям це вдалося. Стрімкий рейд Пехлеваніді, під час якого він розіграв «стінку» з Волгіним, завершився голом.

Змінити рахунок було до снаги як господарям, так і гостям. Але з найкращого боку показали себе воротарі.

Матч почався небезпечними атаками харків’ян. Ростовчани, тільки-но прилетівши з Чехословаччини, де виступали в міжнародному турніру армійських команд, явно не поновили сили після подорожі. На перших хвилинах, поки господарі налагоджували ігрові зв’язки, рахунок міг бути відкритий після ударів Тарасова, Талька і Якубовського.

Та поступово армійці знайшли свою гру. Вони додали в швидкості. І виявилося, що харків’яни нічого не можуть протиставити мобільним форвардам та півзахисникам ростовчан.

Усі три м’ячі Воробйов забив ударом голови… Спочатку він замкнув простріл Андрєєва з флангу, потім своєчасно відгукнувся на передачу Агашкова, а втретє покарав Сивуху і захисників за нерозторопність.

Для динамівців результат зустрічі виявився, так би мовити, двічі сумним. По-перше, вийшовши за 8 хвилин до фінального свистка вперед, вони втримали здобуте. По-друге, нічия стала для них десятою, наступні очок їм уже не даватимуть.

Загалом гра була видовищною. Суперники багато атакували, за найменших нагод били по воротах здалеку. Та цим ударами бракували влучності. Харків’яни відкрили рахунок досить несподівано. Діставши право на кутовий, вони не стали навішувати м’яч, а Талько передав його Мотузу. І от правий захисник гостро прострелив у штрафний майданчик киян, де Тарасов бездоганно зіграв на випередження.

Згодом динамівці подали один за одним чотири кутових удари підряд. Та виконувались вони не кращим чином. Усе ж гостям вдалося зрівняти рахунок ще до перерви, коли їхню атаку розпочав О. Кузнецов. Завершив її Блохін ударом під гострим кутом.

У другому таймі деяку перевагу мали кияни, які діяли з більшою вигадкою. І Євтушенко, відібравши м’яч у Камарзаєва, вивів віч-на-віч з Сивухою Блохіна. Все інше, як говориться, було справою техніки.

«Металіст» у відповідь провів кілька атак, заспівувачем яких був Сусло. Він і заробив пенальті, яке реалізував Тарасов, пославши м’яч під перекладину.

Результат зустріч цілком закономірний. Адже жоден з суперників не виклав козирів, які могли б забезпечити перемогу.

Одесити грали явно нижче рівня своїх можливостей. Щоправда, вони не виставили найкращий склад: Роменський лишився на лаві запасних через травму, а Пасулько і Романчук відбували покарання: кожний за два попередження. І все ж у команді було чимало досвідчених гравців, які могли б повести за собою молодших товаришів. Та серед ветеранів на відзнаку заслужили лише Плоскина і Шарій. Останній був єдиним, хто наполегливо шукав шляхи до воріт суперників. Зрештою він був ви нагороджений за настійливість, завершивши прохід з центра поля влучним ударом.

А що харків’яни? Вони вдалися до багатоходових комбінацій. В наступні брали участь не тільки ті, кому це належить за чином, а й захисники. Тривалий час моряки стримували натиск, але зрештою оборона дала тріщину. Спочатку Тарасов в оточенні п’яти захисників без перешкоди пробив низом у дальній кут воріт, а потім він же реалізував пенальті, призначене за гру проти Крамаренка.

Другий тайм видовищно поступався першому. «Металіст» знизив оберти, а «Чорноморець» їх так і не набрав.

Відсутність травмованого Литовченка значною мірою позначилася на організації гри дніпропетровців. Нападаючі не знаходили належної підтримки від середньої лінії, через що якихось особливих загроз біля воріт Сивухи не виникало. За весь матч чемпіон, по суті, провів лише одну по-справжньому швидку комбінацію, яка й закінчилася голом. Це Павлов, відібравши м’яч у харків’ян, переадресував його Художилову, а останній – Протасову, котрий і поставив крапку.

Та на цей час харків’яни вже вели – 2:0. Почавши зустріч у середньому темпі, вони з кожною хвилиною збільшували оберти. Особливо небезпечними були їхні контратаки. Рахунок був відкритий за таких обставин, Медвідь довгою передачею вивів у прорив Тарасова, ривок якого завершився ударом по цілі. М’яч влучив у перекладену і відскочив до Бондаренка, якому нічого не залишалося, як взяти ворота. Невдовзі Медвідь опинився навпроти Краковського, не вагаючись ударив. Голкіпер парирував м’яч, але Медвідь добив його.

Такими були голи. Загалом же харків’яни діяли значно активніше, особливо в другому таймі, коли не спокусилися зіграти на утримання рахунку. Вони продовжували нестримно атакувати, не даючи суперникам найменшої нагоди для перехоплення ініціативи.

Що можна додати? Досить вдало увійшли до гри С. Кузнецов і молодий Іванов, які стали заспівувачами атакуючих дій харків’ян. Заміни ж, проведені «Дніпром», нічого йому не дали. Лютий і Багмут виявились такими ж пасивними, як й ті, кого вони замінили.

Дніпропетровці в 7 матчах другого кола набрали 5 очок. Це особливо тривожить напередодні їхнього старту в Кубку чемпіонів.

Суперники вирішили зіграти ц відкритий футбол. Через чверть години з'ясувалося, що краще до цього підготовлені гірники. Територіальною перевагою вони заволоділи завдяки активній грі Сопка, Соколовського і Петрова, а ігрова була заслугою Грачова, якій цілеспрямовано діяв у завершальній стадії атак. Сам він, щоправда, хоч як прагнув, м’яча не забив. То «спіткнувся» на третьому захисникові, то промахнувся, то Сивуха вгадав напрям удару. Але і хокеї Грачову зарахували б три очки за голеві передачі.

Спочатку форвард прострілив низом з лівого флангу, і в боротьбі з Ященком Медвідь зрізав м’яч у власні ворота. Потім, уже з правого флангу, Грачов м’яко навісив м’яч просто на голову Соколовському, і капітан гірників довів рахунок своїм голам у чемпіонатах країни до семидесяти восьми. І, нарешті, комбінація Соколовського – Грачов закінчилася передачою на вільне місце. Непримітний до цього моменту Кравченко технічно використав вихід сам на сам з Сивухою.

Ще один м’яч красиво забив головою Акименко, який раніше і швидше за всіх вистрибнув на сильно закручений Соколовським кутовий. Приблизно в такому ж стилі харків’яни «розмочили» рахунок. Захисник Мотуз продемонстрував своїм форвардам, як треба діяти на вістрі атаки. Взагалі ж у «Металіста» вести в атаку гравців мав Тарасов, але цього разу його дії розчарували. Зате дальні удари Іванова і Мотуза змусили Єлінскаса продемонструвати майстерність.

Переможці провели зустріч у гостроатакуючому ключі, прагнучи найкоротшим і найшвидшим шляхом доставити м’яч на ударну позицію. А от гості не показали чітко продуманого тактичного плану.

Другий тайм транслювало Українське телебачення. Думається, телеглядачі пересвідчилися, якою великою була територіальна перевага «Металіста». За таким же сценарієм проходила і перша половина зустрічі. Після того, як Сванадзе на другій хвилині влучив м’ячем у стійку, в гостей до перерви, по суті, гострих моментів не було. В той же час господарі принаймні п’ять разів могли відкрити рахунок.

Спочатку Тарасов не використав націлену передачу Медвєдя на дальню штангу. Потім, після поданого Мотузом штрафного удару, Талько головою послав м’яч у нижній кут воріт, але добре зіграв Абусерідзе. Тут же мимо цілі пробив Бондаренко. Найзагрозливіша ситуація виникла на 25-й хвилині, Талько опинився віч-на-віч з голкіпером. Він, однак, став перекидати м’яча з ноги на ногу – це його заняття скінчилося тим, що захисники динамівців устигли втрутитися в дії форварда. А перед самою перервою на простріл Тарасова на мить запізнився Бондаренко.

Аналогічна розвивалися події і по відпочинку. Загроз, створених харків’янами, вистачило б, мабуть, на кілька матчів. На останніх хвилинах виникла ситуація, коли, здавалося, м’яч обов’язково опиниться в сітці. Але Абусерідзе з товаришами відвели небезпеку.

Щодо динамівців, то лише двічі вони могли відзначитися. Маю на увазі штрафний, з якого Чівадзе влучив у перекладину, і момент, коли Какілашвілі свого шансу не втратив. Він стрімко прорвався лівим флангом і, не без допомоги Сивухи, приніс гостям перемогу.

Протягом матчу харків’яни змушені були оборонятися. Робили вони це досить вправно, і найсправедливішим підсумком мала бути нічия. Лише відчайдушний порив Саркісяна, з яким він після розиграшу штрафного кинувся на м’яч за кілька секунд до фінального свистка, дозволив єреванцям здобути два очки.

Гра, в який ніхто не хотів поступатися, часом набувала надто жорсткого характеру.

Як харків’яни, так і бакинці, як відомо, перебувають у небезпечній зоні, тому зустріч між ними мала велике значення: в разі успіху «Металіст» зміцнював свої позиції, у разі невдачі – ускладнював своє турнірне становище. Крім того, у керівництва нашої команди до початку гри виникло чимало проблем: через травми не змогли виступати Каплун і Овчинников, а Крамаренко, маючи друге попередження, пропускав матч. Тому весь тягар боротьби випав в основному на молодь. І, як показала зустріч, молоді спортсмени не підвели свого наставника.

Протягом усього матчу господарі мали відчутну ігрову перевагу. Харків’яни досить легко і швидко просувались до воріт «Нефтчі», часто ставили оборону гостей у безвихідь, вносячи в її лави розгубленість, і паніку. І якби харків’яни були більш точними у завершальних ударах, їх перевага у рахунку могла б бути значно більшою. Так, Ярмак, Тарасов (тричі) не змогли скористатися відмінними передачами з флангу активно граючого захисника Мотуза. І все ж невдовзі всюдисущому Тарасову, коли він увійшов у штрафний майданчик бакинців і ті збили його з ніг, з пенальті нарешті вдалося відкрити рахунок.

Розрізнені спроби гостей якось налагодити гру в атаці так ні до чого і не привели. Слабо зіграли півзахисники, які поступалися серединою поля харків’янам. Досвідчені Пономарьов, Ахмедов, Джавадов так і не змогли нанести по воротах Сивухи жодного прицільного удару. І лише за чотири хвилини до перерви під поперечину пробив здалеку Вахабзаде, однак голкіпер «Металіста» ліквідував небезпеку.

Й по перерві харків’яни продовжували вести масовані атаки на ворота Жидкова. А з виходом на поле Іванова гра у «Металіста» набула ще більшої гостроти. Невдовзі з'явився замість Талька і Бондаренко. Саме з його передачі Тарасов, опинившись віч-на-віч із Жидковим, забив другий м’яч у ворота «Нефтчі». Красивим виявився і третій гол у ворота гостей: Іванов, стрімко пройшовши правим краєм, переадресував м’яч на лівий, і найкращий бомбардир «Металіста» Юрій Тарасов із важкого становища не схибив. А за шість хвилин до фінального свистка все той же Тарасов ставить крапку над «і». Це, до речі, його чотирнадцятий м’яч у нинішньому чемпіонаті.

Отже, усі дев’яносто хвилин футболісти «Металіста» перебували в русі, запально боролись за кожний м’яч і тому були нагороджені за свої зусилля, здобувши переконливу перемогу над аутсайдером.

На початку зустрічі суперники спалахнули гострими випадами. Запалу гравцям, однак, вистачило ненадовго, і гра набула позиційного характеру. Вона розвивалася за знайомим сценарієм: господарі атакували, а гості захищалися. На жаль, оборона харків’ян не гребувала порушенням правил. Почалось з дрібних фолів, а закінчилося двома одинадцятиметровими ударами, бездоганно виконаними Черенковим.

Харків’яни не показали вдумливих дій. Вони швидше розраховували на випадок, аніж на «домашні заготовки». Звичайно, інколи на штрафному майданчику москвичів і виникали небезпечні моменти, але занадто мляво діяли нападаючі «Металіста» вирішальної миті. Дасаєву з товаришами не склало особливих труднощів зберегти ворота. Гості зовсім не були схожі на ту команду, яка у першому колі на столичних стадіонах відібрала у ЦСКА та «Торпедо» три очки.

Якщо цей матч запам’ятається, то хіба що динамівському форварду Валерію Газзаєву та футбольним статистикам. Другий м’яч нападаючого дозволив йому стати 39 членом клубу Григорія Федотова. А статистики занотують найшвидший, мабуть, 11-метровий удар в нашому футболі. Це покарання було призначено десь на 30 секунді.

Динамівці наприкінці чемпіонату явно знайшли, нарешті, свою гру, а харків’яни остаточно її втратили. За весь матч вони практично не створили якоїсь реальної загрози, а їхня оборона взагалі була безпорадною. Господарі ще не раз могли добитися успіху. Однак перешкодив їм Сивуха. Щоправда, четвертий гол він пропустив, помилившися. Та, певно, голкіпер просто не чекав, що мокре поле зіграє з ним злий жарт.

Перемога, як повітря, була конче необхідна обом суперникам – вона віддаляла їх од небезпечної зони. Але почався матч і відразу з'ясувалося, що націлені на виграш тільки господарі. Ташкентці без боротьби поступилися серединою поля і всі сили зосередили в обороні. Найбільшу увагу вони приділили нейтралізації головного бомбардира харків’ян Тарасова.

В умовах щільної опіки нападаючих ініціативу в атаці взяли на себе півзахисники і захисники харків’ян. Дуже активно провели перший тайм крайні захисники Мотуз і Сусло, які постійно турбували оборону ташкентців. Обидва стопери Кузнецов і Камарзаєв не так часто, але вчасно з'являлися на половині поля «Пахтакора».

Саме Кузнецов, підключившись до атаки, головою переадресував м’яч у ворота після подачі Крамаренком кутового. Невдовзі поблизу штрафного майданчика гостей опинився Камарзаєв, який потужно пробив низом у дальній кут. До перерви «Металіст» мав ще кілька нагод збільшити результат. А в другому таймі гра поступово вирівнялася. Вперед пішли вже гості, продовжували атакувати і господарі, та оборона обох команд уже не помилялася.

Отак у грі, в якій форварди харків’ян опинилися під щільною опікою несподівано відкрилися приховані досі атакуючи можливості решти гравців «Металіста».

Прощальний матч у Харкові довелося провести на засніженому полі. Працівники стадіону зробили все можливе, щоб футболісти могли показати змістову гру. І суперники порадували глядачів цікавим, агресивним футболом.

Спочатку наполегливіше діяли господарі, які швидше пристосувалися до незвичних умов. Рахунок міг відкрити Бондаренко, але з кількох метрів влучив у штангу. Гості відповіли швидкою контратакою, на вістрі якої несподівано для оборони «Металіста» опинився захисник Баранаускас. Вийшовши віч-на-віч з Кутеповим, він шансу не втратив.

Харків’яни приступили до навальних атак. Після удару Тарасова захисники винесли м’яч з лінії воріт. Та тут же Якубовський з льоту вразив ціль. А перед самою перервою настирливий Бондаренко першим устиг на передачу з флангу і вивів «Металіст» уперед. Напруження збереглося і в другому таймі. «Жальгіріс» доклав багато зусиль, аби встановити рівновагу. І, зрештою, Якубаускас майстерно використав помилку оборони харків’ян. Та господарі цього вечора були націлені виключно на перемогу, їхні атаки не вщухали. Після прориву Крамаренка правим флангом і його передачі назад під удар Талько потужно пробив з-за меж штрафного майданчика. Склалося враження, що Юркус побачив м’яч лише в воротах.

Загалом заключний матч у Харкові вдався. В цьому заслуга обох команд.

Поле динамівського стадіону було твердим і слизьким. У таких умовах, звичайно, можливі травми. Тому суперники поставилися один до одного обережно, якомога акуратніше намагалися боротися за м’яч. Але це зовсім не означає, що вони відмовилися від жорсткої гри в ситуаціях, коли цього вимагали обставини. Футболісти виявили досить мужності й майстерності, щоб матч вийшов видовищним і бойовим.

«Металіст» відмовився від глухої оборони, а приділив атаці не менше уваги, ніж господарі. Лише коли динамівці вдалися до швидкісних комбінацій з діагональними передачами з флангу на фланг, харків’яни змушені були відступити.

Спроби мінчан відкрити рахунок розпочалися потужними ударами з далекої відстані Алейникова, Кутепову вони особливих турбот не принесли, бо м’яч в обох випадках пролетів поряд з воротами. А от комбінаційна атака за участю Гоцманова, Сокола і Мельникова завершилася голом.

Харків’яни відповіли кількома контрвипадами. Однак господарі від активної гри не відмовилися. Щойно розпочався другий тайм, як Мельников сам на сам з воротарем вивів Сокола, який свого шансу не втратив. А невдовзі динамівці поздоровляли вже Алейникова. Відразу ж Тарасов відквитав гол. Заключна частина матчу пройшла в безперервних атаках харків’ян. Двічі вони були близькі до успіху. Та в одному випадку чудово зіграв Жекю, а в іншому Алейникова відбив м’яч з лінії воріт.

Навіть нічия робила «Зеніт» одинадцятим чемпіоном СРСР з футболу. Певно, велика ціна матчу тяжіла над ленінградцями. Хоч вони відразу захопили ініціативу, але діяли в дебюті нервово, дозволивши Бондаренку і Тарасову сильно пробити по воротах. І тільки після того, як Ларіонов відкрив рахунок, скориставшись недбалістю харківських захисників на лівому фланзі оборони, господарі почали грати з властивою їм нинішнього сезону енергією і гостротою. І ще двічі добилися успіху.

Щоправда, Тарасов, діставши передачу з глибини поля, чітко послав м’яч у лівий кут воріт, але ця подія не вплинула на бойовий дух «Зеніта». Лише коли рахунок став 4:1 на його користь, гравці дозволили собі певною мірою розслабитися. В цей період тричі міг відзначитися Тарасов. Одного разу він бив по цілі з трьох метрів. Але спортивне щастя було на боці ленінградців.

Що можна сказати про гру харків’ян? Незважаючи на поразку з великим рахунком, вони боролися мужньо. Підвели гостей Сусло і Каплун, що не виконали завдань, дозволивши суперникам з'являтися на ударних позиціях і прицільно бити по воротах.

Футболісти «Металіста» першими поздоровили ленінградців із званням чемпіонів, яке вони завоювали по праву. У команди найкращі технічні показники, що засвідчує її силу. А гра ленінградців упродовж чемпіонату, мабуть, задовольнила смаки і найвибагливіших любителів шкіряного м’яча.