Кутаїсці відразу приступили до рішучих дій, намагаючись узяти в харків’ян реванш за невдачу в кубковому матчі, коли вони поступилися в гостях лише після серії 11-метрових ударів. І спочатку здавалося, що автозаводцям вдасться зробити намічене. Хвиля за хвилею накочувалися атаки господарів. Під час однієї з них Дарджанія опинився віч-на-віч з Сивухою. Дуель, проте, виграв голкіпер. Забігаючи наперед, скажемо, що і в дальшому він грав бездоганно, не раз рятуючи команду.

Поступово захист «Металіста» почав діяти впевненіше. Давно відомо – коли все гаразд в обороні, то й нападаючі дихають легше. Десь у середині першого тайму «Металіст» створив ударну групу, до якої увійшли Ткаченко, Лінке і Крамаренко. Їх добре підтримував Сусло. Та відкрили рахунок харків’яни тільки по перерві. Косолапов довгою передачею вивів у прорив Крамаренка, чий пас знайшов у штрафному майданчику Лінке. Останній пробив по воротах, м’яч відскочив від ноги Габелії в поле, і Бойко завершив справу.

Кутаїсцям нічого не лишилося, як піти в атаку великими силами. Але кваплячись якомога швидше відігратися, вони послабили оборону і потерпіли за це. В гострій контратаці Лінке подвоїв рахунок. «Торпедо» ж відповіло тільки голом престижу, який провів найкращий бомбардир команди Мегреладзе.

Харків’яни залишили приємне враження хорошою організацією гри, чіткою дисципліною.

Єреванці добре запам’ятали поразку, якої зазнали місяць тому на своєму полі від «Металіста» в кубковому матчі. Тому, мабуть, не квапилися зі включенням високих швидкостей, а повільно розігрували м’яч. Харків’яни теж не поспішали, і в першому таймі зустріч була нецікавою.

По перерві «Арарат» підвищив темп, повністю захопив середину поля, звідки й повів планомірні атаки, одна з яких закінчилася голом. Від більших неприємностей гостей врятував Сивуха – найкращий того вечора в «Металісті». А серед польових гравців у харків’ян можна відзначити хіба що Ткаченка. Однак усі його спроби налагодити напад не зустріли розуміння у товаришів.

...Яркий красочный парад, в котором участвовало свыше тысячи юных футболистов, торжественная церемония подъёма флага чемпионата возвестили о том, что и в Харьков пришла футбольная весна. Разумеется, в этот день на вместительных трибунах "Металлиста" свободных мест не было. Но праздник праздником, а первые же минуты матча показали, что даже в такой день обе команды не помышляют о мирном исходе матча. В крайне жёсткой и нервозной позиционной борьбе прошли первые 15 минут встречи. Нарушила волнообразный ход встречи внезапная сольная атака Крамаренко. Грубым толчком в спину Балтача свалил харьковчанина в штрафной площади. Берников точно пробил 11-метровый - 1:0. Всю первую половину матча капитан киевлян Бессонов находился в линии атаки, был по-настоящему опасен, и всё же в единоборстве с харьковским капитаном Поточняком ему не всегда удавалось организовать игру партнёров. А без травмированного Буряка в средней линии киевляне не лучшим образом выглядели в подготовке атак. Практически оказался на голодном пайке, не получая мяча, Блохин.

Не удивительно, что во втором тайме динамовцы произвели некоторые перестроения в средней линии. Рьяно рвался на штурм ворот подвижный Заваров, но его действия грешили незавершённостью. Защита "Металлиста" во второй 45-минутке играла предельно собранно, дружно. Харьковские форварды не упускали возможности для контратак. Разряжая обстановку у своих ворот, в начале второго тайма киевляне выбили мяч на угловой. Великолепно выполнил этот удар молодой Якубовский. На добивание кинулись сразу несколько харьковчан, и первым к мячу успел Берников. 2:0. Киевляне как-то сникли после второго пропущенного мяча, отхлынули от харьковских ворот, а хозяева, напротив, успокаиваться не собирались. Такая тактика себя оправдала.

Приз лучшего в "Металлисте" заслужил 35-летний Ростислав Поточняк, для которого матч с киевлянами стал своеобразным юбилеем - ровно пять лет назад 2 апреля 1978 года вышел он впервые на поле в форме "Металлиста".

Місяць тому суперники зустрічалися у Москві у півфіналі Кубка СССР. Тоді на незвичному для себе штучному полі харків’яни діяли напрочуд упевнено, злагоджено і надійно.

Цього разу «металіст» був поганою копією свого кубкового оригіналу. Хоча виступав на відмінному природному газоні, гаряче підтримуваний палкими прихильниками.

Півзахисники господарів перетримували м’яч, форварди грішили індивідуальними діями, а захисники припускалися елементарних помилок. І не минути б харків’янам поразки, якби армійці використали бодай одну з них у другому таймі.

Голи, забиті суперниками, виявились не результатом вмілих дій форвардів, а наслідком грубих прорахунків оборони. Після подач кутових захисники зіграли на відбій, а воротарі були не готовими до ударів здалеку, які без підготовки виконали Нестеров і Сааков (Ткаченко лише добив м’яч, що летів у ворота).

На відміну від попереднього матчу з ЦСКА харків’яни вийшли на поле з явним прагненням атакувати. Торпедівці, як і в Києві, побудували дії від оборони. І треба сказати, що тривалий час автозаводці захищалися вміло та спокійно, швидко перекриваючи всі напрямки, де «Металіст» розраховував на прорив. Тому господарі ніяк не могли підібрати ключі до воріт суперників. А на 36 хвилині трапилося несподіване – удар здалеку Валентина Іванова застукав зненацька Сивуху.

У відповідь на гол, який аж ніяк не випливав з логіки подій, харків’яни спалахнули зливою атак. І досить швидко зрівняли рахунок. Захисник Мотуз з правого флангу зробив націлену передачу в центр штрафного майданчика, і Бойко, стоячи спиною до воріт, п’яткою в манері Оганесяна проштовхнув м’яч за призначенням.

Пропущений гол вибив автозаводів з колії. Особливо занервував досвідчений Чанов. Перед відпочинком він почав з'ясовувати стосунки з Кузнецовим, за що обидва заробили по жовтій картці.

Нервував Чанов і в другому таймі. Підстави для цього він мав – харків’яни майже безупинно атакували. За 6 хвилин до фінального свистка м’яч усе-таки побував у воротах «Торпедо». Але суддя М. Кобіашвілі їхнє взяття не зарахував. Оглядова комісія оцінила дії арбітра «двійкою». Та в графі поразок у торпедівців залишився «нуль».

Після короткочасної перерви, викликаної участю збірної Радянського Союзу у відбірковому матчі чемпіонату Європи із збірною Португалії, а він, як відомо, закінчився переконливою перемогою радянських футболістів з рахунком 5:0, знову відновились ігри першості країни серед команд вищої ліги класу «А».

Вчора, 29 квітня, матчами «Динамо» Мінськ – «Металіст» Харків, «Шахтар» Донецьк - «Арарат» Ереван, «Дніпро» Дніпропетровськ – «Торпедо» Кутаїсі, «Чорноморець» Одеса – «Нефчі» Баку, «Динамо» Москва – «Зеніт» Ленінград розпочався 7-й тур. Головна увага, безперечно, була прикута до Мінська, де зустрічались чемпіони країни – динамовці і один із фіналістів Кубка СРСР – харківський «Металіст».

Обидві команди одразу ж почали гру без розвідки. Але поступово ініціатива переходить до господарів. Вони все частіше атакують ворота гостей. І невдовзі мінчани провели швидку атаку, яка закінчилася взяттям воріт харків’ян. Гол забив Сергій Гоцманов. Звинувачувати голкіпера Юрія Сивуху в пропущеному м’ячі не можна, а от захист у цій сітуації зіграв не найкращим чином.

Подальші контрвипади харків’ян не увінчались успіхом, а от мінчани, атакуючи майже всією командою, продовжують щоразу створювати небеспечні ситуації біля воріт “Металіста». Так, приміром, Георгій Кондратьєв після розиграшу штрафного міг подвоїти рахунок, але його удар головою прийшовся, на щастя наших земляків, мимо цілі. Гості за рахунок висунотого вперед і активно граючого Олександра Бойко намагаються налагодити гру в нападі, але в їх діях все – таки не вистачає головного – стрункості.

В подальшому гра проходить з перемінним успіхом, але обом командам так і не вдається створити стопроцентних голевих ситуацій.

Кінцівка тайму була за гостями, і за хвилину до перерви міг відзначитись Олександр Бойко, але, на жаль, його удар з близької відстані не вдався.

По перерві футболісти Білоруссії продовжують штурмовати ворота харків’ян. І обороні гостей не раз доводиться відводити загрозу від своїх воріт. Так приміром на 55-й хвилині міг відзначитись Юрій Пудишев, але його гарматний удар під гострим кутом прийшовся мимо воріт. Та невдовзі господарі проводять стрімку атаку, м’яч на правому фланзі одержує Сергій Гоцманов і той, не вагаючись б’є, і м’яч, вдарившись об ногу когось із наших земляків, змінює напрямок і влітає у сітку воріт Юрія Сивухи – 2:0.

«Металіст» намагається за будь яких сил змінити результат. Ось Игор Якубовський з-за меж штрафного майданчика несподівано б’є під перекладину, однак голкіпер мінчан Юрій Курбико з трудом переводить м’яч на кутовий. Після цього Олександр Горбик, який вийшов на заміну, вистріює по воротах господарів, але захисники вчасно відбивають за лінію м’яч воріт. А за 15 хвилин до фінального свистка розрив у рахунку міг скоротити Сергій Мотуз, та його удар з лінії воротарського майданчика прийшовся мимо воріт. А на останній хвилині матчу від несподіваного удару Леоніда Саакова здалеку свою команду виручив Юрій Курбико.

Отже, «Металіст» поступився мінчанам. Безперечно, господарі були вищі за класом гри, ніж гості: мінчани діяли широко, розмашисто, нестандартно, різноманітно і, головне, - результативно. Харків’яни, граючи небезпечно на контратаках, на жаль, так і не змогли використати ті голєві ситуації, які вони створювали протягом усього матчу.

Зустрічалися старі знайомі по першій лізі, в який на своєму полі вільнюсці регулярно відбирали у харків’ян по два очки. І на вищому рівні традиція не порушилася, причому рахунок на користь «Жальгіріса» міг бути й переконливішим. Адже господарі в усіх фазах гри переважали гостей.

Можливо, на діях оборони харків’ян позначилася відсутність Каплуна – лідера цієї ланки. Вільнюсці без перешкод діставалися до штрафного майданчика суперників, звідки й загрожували воротам. Другий і третій м’ячі Якубаускас забив ударами здалеку, а перший – скориставшись з помилки захисників і Сивухи.

До честі гостей, вони доклали чимало зусиль, аби відігратися, двічі зменшували перевагу «Жальгіріса» до мінімальної, але врятувати бодай очко не змогли.

«Металіст» напередодні кубкового фіналу зазнав двох поразок. Чи не додадуть вони йому спортивної злості?

У гостей активны были Г.Литовченко и О.Таран, но их партнёры слишком небрежно распоряжались мячом. В середине 1-го тайма гости едва не были наказаны за неоправданную перепасовку у своей штрафной. Л.Ткаченко перехватил передачу и только смелый бросок Сергея Краковского спас положение. Вскоре В.Кузнецов преследуемый Виктором Каплуном, в совершенно безобидной ситуации отправил мяч на своей половине поля за боковую линию. В.Каплун вбросил мяч В.Берникову, тот отдал точный пас Юрию Тарасову, и молодой нападающий сильным ударом открыл счёт.

Вскоре после перерыва постоянно нацеленный на ворота Ю.Тарасов снова был близок к успеху, но это была, пожалуй, единственная острая атака «Металлиста» во втором тайме. Усадив на скамью запасных энергичных И.Якубовского и Ю.Тарасова, и оголив тем самым переднюю линию (Л.Сааков провёл матч крайне слабо), тренеры «Металлиста» как бы предложили гостям взять инициативу в свои руки.

Футболисты «Днепра», правда, вообще начали вторую половину встречи боевитей, агрессивней, чем харьковчане. Завоевать в гостях дорогое очко днепропетровцам помог самый юный из игравших – 19-летний Олег Протасов забивший гол за 7 минут до конца встречи.

Не в пример основному составу порадовали своей результативностью дублёры, которые сумели забить в ворота «Днепра» 5(!) мячей.

Нещодавній фінал розиграшу Кубка СРСР, природно, вплинув на характер календарного матчу між «Металістом» і «Шахтарем». Харків’яни прагнули реабілітуватися перед прихильниками за поразку в Лужниках, а гірники – ще раз довести закономірність кубкового успіху.

Гра виявилася напруженою, але видовищно малоцікавою. В діях суперників відчувалася втома: надто багато фізичних і моральних сил відібрала в них фінальна зустріч. А воротареві донеччан Єлінскасу, харків’янам Кузнецову і Суслу вона коштувала ще й травм. У господарів до того ж не виступав також Крамаренко, який зазнав травми ще раніше. Отже, тренерам «Металіста» довелося заново перекроїти лінію атаки.

Якщо поява Бойка на місці висунутого вперед півзахисника не здивувала, то постійні гострі рейди правим флангом захисника Мотуза щоразу змушували нервуватися оборону «Шахтаря». Саме після одного з таких проходів і наступної прострільної передачі вздовж воріт Лінке наприкінці першого тайму в падінні ударом головою забив красивий м’яч.

Відразу по перерві Мотуз і Лінке помінялися ролями: після подачі нападаючого міг відзначитися захисник. Однак гірників виручив Дегтярьов. І надалі досвідчений голкіпер гостей діяв упевнено, ліквідувавши кілька небезпечних атак. Але в одному з епізодів і Дегтярьов, мабуть, не виручив би, пробий Бойко на десяток сантиметрів нижче – харків’яни влучив у перекладину.

А що показали в атаці гірники? Забити гол вони могли в перші тридцять хвилин, які стали немов продовженням кубкового матчу. Особливо небезпечними були удари Соколовського здалеку. Найреальнішу ж можливість відзначитися втратив Варнавський.

Асистуючи один одному, Поконін і Фінк забили по м'ячу. Фінк на лівому фланзі обіграв двох захисників і дав передачу Поконіну, сильний удар якого досяг мети. А незабаром Поконін подав кутовий, і Фінк головою послав м’яч у ворота. Голи виявилися наслідок переваги одеситів, які діяли розкуто й швидко, постійно змінюючи напрямок атак. Причому майже кожна з них завершувалася небезпечним моментом.

Гості переважно обороняли. Але в окремі моменти наважувалися на контратаки, в яких найактивнішими були Лінке та Ткаченко. Останній і заробив пенальті, реалізоване Сааковим.

Пропущений одеситами м’яч, а також вимушені заміни (Лещук та Іщак вибули з гри через травми) змінили малюнок дій господарів поля. Зав’язалася позиційна боротьба з рівними можливостями.

Найвірніший момент звести зустріч унічию втратив Якубовський – в цьому епізоді сильно зіграв Роменський. «Чорноморець» очолив турнірну таблицю.

Зустрічалися команди, які разом у першій лізі пуд солі з’їли. На тому рівні матчі проходили з перемінним успіхом. Цього ж разу харків’яни явно переважали суперників. Хороші організаторські здібності виявив Лінке. Виконуючи свої прямі обов’язки нападаючого, він узяв на себе водночас й роль диспетчера, з якою цілком впорався.

Щоправда, до перерви біля воріт Курочкіна виникла лише одна серйозна загроза, але кишинівський голкіпер відвів її, парирувавши м’яч після сильного удару Тарасова. Здавалося, команди підуть на відпочинок, не добившися результату. Однак наприкінці тайму «Металіст» добре використав штрафний удар. Його виконав Берников, а м’яч у ворота переадресував Якубовський. Це був його перший гол у матчах за основний склад.

Відзначився Якубовський і вдруге. Після сильного удару Лінке воротар не втримав м’яч у руках, і харків’янин, миттєво оцінивши ситуацію, встиг кинутися на добивання.

У кишинівців були сприятливі нагоди забити м’яч. Але гравців «Ністру» щоразу підводила влучність. Щодо харків’ян, то загалом вони виконали менше ударів по цілі, але майже кожний з них змушував Курочкіна бути напоготові.

Це була двадцята гра суперників у чемпіонаті країни. Перевага на боці динамівців – дев'ять перемог при шести поразках. Вони і звітну зустріч почали впевнено. Вже на першій хвилині Латиш, який діяв на місці правого захисника, стрімко пройшов по флангу, увірвався у штрафний майданчик і, випередивши Сивуху, який кинувся йому в ноги, пробив уздовж воріт. Захисники харків’ян відбили м’яч на вільного Газзаєва, але той схибив. У наступні хвилини гості продовжували володіти ініціативою, створили ще кілька загрозливих ситуацій біля воріт Сивухи, однак їхнім ударам бракувало влучності.

Харків’яни активізувалися тільки наприкінці тайму, а остаточно господарями становища стали по перерві, коли вщух дощ. На 53 хвилині Лінке зліва майстерно подав кутовий, і Мотуз, який вийшов на заміну, ударом головою відкрив рахунок. Забитий гол наче подвоїв сили харків’ян, а суперникам у другому таймі забракло фізичних сил. Саме тому в заключні тридцять хвилин атаки розвивалися в одному напрямку – до воріт Прудникова. Двічі сам-на-сам з голкіпером виходив Ткаченко, двічі міг відзначитися Лінке, але обидва діяли не кращим чином. Нарешті, Каплун влучив у перекладину.

На жаль, суперники не відзначилися коректністю: спочатку Молодцов з Берниковим, а потім Латиш з Камарзаєвим на очах у глядачів вчинили справжню бійку. Суддя чомусь обмежився попередженнями, хоча всі заслуговували на червону картку.

«Спартак» є найнезручнішим суперником харків’ян у чемпіонатах країни. В дев’ятнадцяти попередніх матчах москвичі досягли успіху 13 разів, а харків’яни тільки раз, та й то 30 років тому. Неприємна для господарів традиція не порушилася. Причому поразка «Металіста» цілком закономірна. Вона спричинена прорахунками в тактиці, недисциплінованістю окремих гравців і нерішучими діями команди в цілому.

Тренерам не вдалося знайти повноцінної заміни Камарзаєву і Берникову, які через дискваліфікацію пропускали зустріч. Загубився на полі досвідчений Бойко, не потрапив у ритм з партнерами Федецький. Лише наприкінці першого тайму господарі провели кілька гострих атак, у результаті чого й забили гол. Але рахунок на той час був уже – 0:2. Черенков і Гаврилов скористалися з неорганізованості оборони «Металіста».

Уже перші хвилини засвідчили повну перевагу зенітівців. Мабуть, мало в кого виник сумнів щодо підсумку зустрічі. Питання полягало лише в тому, як швидко господарі розпорядяться ініціативою і чи зможуть гості реалізувати бодай одну з нечисленних та нашвидкоруч організованих контратак.

Відповідь відома: Желудков двома влучними ударами приніс «Зеніту» перемогу, а харків’яни турбували Бірюкова вкрай рідко. Надто повільно діяли підопічні Є. Лемешка. В їхній грі була відсутня не тільки цілеспрямованість, а й елементарне взаєморозуміння. Крайні захисники практично не перешкоджали фланговим проривам зенітівських форвардів, ніхто з півзахисників не брав на себе диспетчерські функції, а в атаці нападаючі розраховували виключно на удари з-за меж штрафного майданчика. Лише двічі харків’яни могли досягти успіху, але спочатку Тарасов, а потім Якубовський схибили, перебуваючи у вигідному становищі.

Найголовнішу увагу харків’яни приділили обороні, відрядивши до неї значні сили. Цим вони скували свободу дій суперників, однак і себе позбавили оперативного простору. Тому до перерви гра йшла без особливих ускладнень і гострих продовжень. Лише зрідка зусиллями Кабаєва у «Пахтакора» і Саакова у «Металіста» на флангах виникали гарячі точки.

Обмеживши атакуючий потенціал, харків’яни припустилися істотної похибки. Добре, звичайно, коли в команді є гравець із сильним ударом. У харків’ян це Якубовський. Він раз у раз прагнув вразити ціль з 30-35 метрів. На 68 хвилині м’яч після його удару Яновський з трудом парирував на кутовий. Але в інших випадках м’яч пролітав повз ворота.

Приклад Якубовського наслідували Горбик, Сусло, Сааков, але з тим же успіхом. Інших ходів у нападі в арсеналі харків’ян цього разу не знайшлося. І по перерві ташкентці, зрозумівши, що на серйозні загрози суперник не готовий, вибухнули різноманітними атаками. І хоч добре грав воротар харків’ян Сивуха, найкращий в складі гостей, він був безсилий щось зробити проти ударів Журавльова, Денисова і Амрієва. Вони били по його воротах зблизька. Матч довів: однією обороною очка не здобудеш.

…Спочатку здавалось, що «Металіст» сповнений рішучості повністю реабілітувати себе в очах прихильників за чотири попередніх безбарвно проведених зустрічі, в яких зумів набрати усього одне очко. Харків’яни багато пересувалися по полю, охоче грали в пас, шукаючи слабкі місця в обороні гостей. Ці місця досить швидко й виявились – на флангах. Саме звідти почалась атака господарів, яку завершив ударом у штангу Лінке, з протилежного флангу майстерну передачу на ворота зробив Каплун, але Ткаченко промахнувся по м'ячу, перебуваючи вже перед порожніми воротами.

Та надалі господарі чомусь відмовились від флангових атак і намагались пробитися до воріт суперника виключно через центр. Часом у штрафному майданчику гостей збирались ледве не всі польові гравці, м’яч відчайдушно жахався цієї «кучі малої» і летів куди завгодно, окрім цілі. Не багато винахідливіше діяли в організації атак і бакинці, яким за весь матч вдалося створити усього два гострих моменти біля воріт Сивухи, та й ті не стільки за рахунок якихось красивих комбінацій, скільки завдяки індивідуальним зусиллям півзахисника Ігоря Пономарьова, який був, безумовно, найпомітніший на полі в цій грі.

Тривалий час глядачі терпляче ставились до біганини і штовханини, яку їм пропонували замість футболу гравці, потім терпець увірвався і вони зустрічали обурливими свистом кожну чергову похибку футболістів, нарешті, вони остаточно втратили віру в те, що зможуть побачити сьогодні на полі те, заради чого прийшли на стадіон, – жагу боротьби і перемоги, підкріплену натхненною грою, – і почали залишати трибуни. Деякі з них так і не побачили останню атаку «Металіста», і те, як досвідчений Крамаренко незграбно відбив м’яч перед собою після удару Тарасова і вже не зміг перешкодити Лінке вколотити його з лінії воріт у сітку. Але повертатись глядачі не стали. Затримавшись на мить, вони поспішали до виходу.

Як же важко дістаються перемоги в сучасному футболі і якою різною може бути їх ціна! Вчора, як і чотири дні тому в матчі з «Нефтчі», перемогу «Металіста» приніс м’яч забитий на останніх секундах гри Лінке. Але якщо в матчі з бакинцями харків’яни здобули лише два очки і не більше, то ціна гри з тбілісцями полягає не тільки в області турнірної арифметики – цей матч повернув гравцям «Металіста» втрачені було симпатії уболівальників, авторитет і повагу в їх очах.

Болільницька пам'ять своєрідна: вона коротка на невдачі і сірі дні в житті улюбленої команди, водночас здатна десятиріччями зберігати матчі, які прикрашають біографію клубу. Саме до таких матчів з повним правом можна віднести вчорашній. Справа навіть не в семи забитих м’ячах, хоча стільки голів в одній зустрічі на рівні вищої ліги прихильники «Металіста» ще не бачили. Справа в тій грі, за якою уболівальники скучили і яку нарешті футболісти їм подарували, – гостроатакуючу, безкомпромісну, сповнену духом боротьби і жагою перемоги. Звичайно, були в ній в помилки, і неточності, але не було байдужості, яку глядач ніколи не простить. А помилки, що ж, вони були, є і будуть у футболі, бо це ж всього лише гра. Але помилки згодом забудуться, а гра в пам'яті залишиться – своїм драматизмом, непересічним сюжетом, щасливою розв’язкою нарешті.

Схоже, тбіліське «Динамо» стає добрим подразником для «Металіста». Торік їх зустріч у Харкові стала окрасою першого для дебютанта сезону у вищій лізі. І глядачі, йдучи вчора на стадіон, жваво обговорювали події більш як річної давнини, перебіг подій того матчу, який приніс нам і радість (3:0 – з таким рахунком дебютант переміг володаря Кубка кубків) і смуток (той матч став останнім для лідера «Металіста» Сергія Малька).

Однак торік обидва клуби, і «Металіст» в першу чергу, перебував на підйомі. Нині ж вони, і насамперед, «Динамо», далекі від своєї кращої гри і кращої форми. Що ж за таких умов можуть показати глядачеві суперники?

І все ж показали! Щоправда, не відразу, начебто відкладаючи найцікавіше під завісу. А попервах на полі було більше боротьби, ніж гри. Так тривало рівно півгодини. А потім стався спалах. Двічі підряд Тарасов небезпечно бив по воротах Куція головою, і лише миттєва реакція воротаря виручила тбілісців у другому випадку. І відразу ж укол у відповідь – і Шенгелія, скориставшись помилкою Поточняка, перекидає м’яч через Сивуху у ворота. Та не вибив з колії харків’ян пропущений м’яч. Мотуз, цей настирливий новобранець команди, який вже встиг полюбитись глядачам, повів за собою товаришів. І на останній хвилині тайму його високу передачу зі штрафного ударом головою завершив інший захисник – Камарзаєв. А на початку другої половини гри вже сам Мотуз, підключившись в атаку, невідпорно пробив з кута штрафного майданчика, і «Металіст» вийшов вперед. І третій гол у ворота «Динамо» було забито при безпосередній участі цього захисника – тепер його передачу справа також ударом головою завершив Тарасов.

Здавалося тбілісці, які до цього докладали всіх зусиль, щоб змінити хід подій, тепер зломлені. Та інтрига матчу була ще далеко не вичерпаною. Дві підряд помилки Сивухи закінчились двом схожими голами – спочатку Гогрічіані, а потім все той же Шенгелія різаними ударами закручували м’ячі у дальній від воротаря кут воріт. Для того, щоб починати все спочатку, у «Металіста» майже не було часу. Зате, як виявилось, були сили і бажання. На останніх хвилинах, притиснуті до воріт, тбілісці відчайдушно відбиваються, але… Але знову прохід Мотуза правим флангом, майстерний навіс на ворота, Тарасов головою скидає м’яч відкритому Лінке, і той так саме головою переправляє його у ворота! Перемога. Яке ж це солоне і солодке водночас слово!

У нинішньому сезоні київське «Динамо» нагадує лише бліду тінь тієї команди, яка була лідером нашого футболу в останнє двадцятиріччя. І хоча ті ж «Чорноморець», «Дніпро» та й до певної міри «Шахтар» грають зараз значно цікавіше киян, республіканське телебачення, мабуть, за звичкою, транслює в основному матчі за участі динамівців. Ось і недільного вечора в програмі УТ значилося єдина футбольна трансляція – саме з Києва. Якщо хтось із задоволенням і поспішав вчора до блакитних екранів, то насамперед прихильники харківського «Металіста».

Поспішали із задоволенням – лишилися розчарованими. Ось такий фінал. Ми вже звикли, що в останніх матчах за участі «Металіста» вирішальні м’ячі влітають у сітку воріт на заключних секундах гри. У матчах з «Нефтчі» і динамівцями Тбілісі ці голи принесли харків’янам по два очки. Вчора ж гол, проведений Буряком, коштував гостям очка, на яке вони небезпідставно розраховували. Однак саме практицизм і зіграв на цей раз з «Металістом» злий жарт. Звичайно, не признач на останніх хвилині суддя Кирил Доронін сумнівний пенальті у ворота харків’ян, і обрана ними тактика принесла б результат. Але що б було, коли той же Доронін у такій же двозначній ситуації у першому таймі не показав на 11-матрову позначку в штрафному майданчику киян? Або якщо він цілком справедливо ю покарав харків’ян пенальті ще на 56-й хвилині, коли той же Поточняк відверто збив з ніг у безпосередній близькості від воріт Дем’яненка? Тож чи варто всю провину за вчорашню поразку перекладати на арбітра? Може, краще критичним оком поглянути на власну гру?

Хоча сьогодні «Динамо» виглядає на футбольному полі відвертим середнячком, хоча у першому колі ніхто інший, як «Металіст», чисто переграв киян і здобув цілком заслужену перемогу – 2:0, на поле Республіканського стадіону харків’яни вийшли, надміру побоюючись суперника і, як наслідок, надміру дбали про свої ворота. Двом чистим форвардам динамівців Заварову і Євтушенку протидіяли 5(!) захисників «Металіста». І хоча по перших хвилинах гри було видно, що зміцнення потребували середня лінія команди і напад, наставники «Металіста» вже у середині тайму замінили захисника… захисником.

Між тим на той час гості вже майже впорались зі стартовим хвилюванням, в результаті якого Сивусі двічі довелось виручати команду, забравши м’яча спочатку в ногах у Євтушенка, а потім після майстерно пробитого Буряком штрафного удару. У середині тайму вже «Металіст» втратив дві можливості відкрити рахунок, коли з лінії воротарського майданчика Тарасов, а згодом Лінке головою не поцілили у прямокутник воріт. Тому й гол Берникова з пенальті виглядав логічним, хоча сам одинадцятиметровий сприймався неоднозначно. У ці хвилини згадалось, що і в матчі першого кола саме з пенальті той же Берников відкрив рахунок, і повірилось у можливість повторення пройденого.

Історія таки повторилась – історія минулорічного виступу «Металіста» у Києві. Тоді наші земляки також по перерві вели 1:0, але програли 1:2. Історія повинна чомусь вчити, але харків’яни не зробили з того матчу належних висновків. Вони знову спробували зіграти на утримання рахунку і знову поплатилися за це. Якщо якимсь воротам по перерві й загрожувала небезпека, то тільки тим, які захищав Сивуха. Кілька разів йому вдавалося захистити їх у безнадійних ситуаціях, одного разу (після удару Євтушенка) голкіпера виручила штанга, але перервати комбінацію Думанський – Безсонов він був безсилий, так само, як і узяти пробитий Буряком пенальті. Якщо після першого пропущеного м’яча харків’яни ще могли змінити тактику, але не схотіли, то після другого самого їх бажання було вже мало, оскільки вони навіть не встигли розпочати з центру поля, як пролунав фінальний свисток…

Якщо об’єктивно оцінювати передматчеву ситуацію, то психологічна перевага мала бути на боці армійців. Після невдалого старту, коли в перших дев'яти іграх команда зуміла набрати тільки п’ять очок, москвичі здійснили потужний ривок, який з аутсайдерів вивів їх мало не в лідери. В наступних десяти зустрічах вони поповнили свій багаж 15 очками, причому сім останніх турів не знали поразок. На відміну від геометрично правильної прямої – свідоцтва поступального руху армійців вперед – графік турнірної ходи харків’ян при перенесенні на діаграму мав би вигляд синусоїди: періоди вдалої гри чергуються у «Металіста» з відчутними спадами. Матч з ЦСКА мав дати відповідь, крім інших, зокрема й на таке питання: що означає поразка харків’ян в попередній зустрічі в Києві – початок чергового спаду чи одну з тих примх турнірної долі, без яких не обходиться чемпіонат для жодного з його учасників?

Не знаю, наскільки відповідь на це питання цікавила ті кілька тисяч столичних уболівальників, які прийшли на трибуни великої спортивної арени динамівського стадіону, але, гадаю, цього разу їм не довелось шкодувати про те, що вони віддали свій недільний вечір улюбленій грі. Що ж до харківських прихильників футболу, то з допомогою Центрального телебачення вони вчора не тільки стали свідками цікавого поєдинку, але й на власні очі переконались, що прикра невдача в матчі з киянами не позначилась на самопочутті футболістів «Металіста», які були сповнені рішимості довести, що коли захочуть, можуть показувати наступальний футбол не тільки в рідних стінах.

Можливо, харків’яни пригадали, що нинішнього сезону вони вже брали гору над армійцями в Москві – у квітні в півфіналі Кубка СРСР, можливо, докором провідним гравцям «Металіста» прозвучала гучна перемога їх молодших колег напередодні в матчі дублерів, – як би там не було, вже з перших хвилин гри вони дали зрозуміти суперникам, що відсиджуватись в обороні не збираються. Щоправда, першими довелось вступити в гру Сивусі, коли на 5-й хвилині він у красивому кидку перевів на кутовий м’яч, котрий летів у «дев'ятку» після гарматного пострілу Глушакова метрів з тридцяти. Та тут же Сусло перевірив низовим ударом Шишкіна, а слідом за цим гострі ситуації одна за одною почали виникають по черзі біля обох воріт. Красиво з ходу бив Колядко – не поцілив у ворота, Горбик головою спрямував м’яч у нижній кут воріт – виручив Шишкін, Сивуха парирував удар Аджема з кута воротарського майданчика, Лінке головою в падінні пробив вище перекладини. Це далеко не повний перелік ситуацій, які примушували збуджено битись болільницькі серця, тож, коли на 34-й хвилині Камарзаєв невідпорно надіслав головою м’яч у ворота після кутового, поданого Лінке, гол цей всі сприйняли як цілком логічний розвиток подій. Всі, але не арбітр матчу, який (нехай це лишиться на його совісті) угледів в діях капітана «Металіста» порушення, якого не було і бути не могло, оскільки Камарзаєв грав у м’яч, а не в захисника, котрий явно із запізненням вступив з ним у боротьбу, тож і лишився у цій ситуації на «першому поверсі» тільки з власної провини.

До честі харків’ян, вони не сперечались, розуміючи, що й до них не багатьом вдавалось переконати суддю скасувати прийняте рішення. Їх правоту міг довести тільки ще один гол. І вони його забили. Взагалі-то обидві команди атакували здебільшого лівим флангом, де вдало діяли зв’язки Булгаков – Аджем – Дрожжин та Крячко – Сусло – Лінке. Але гол народився на правому краю атаки, де Горбик прорвався майже до штрафного майданчика і кинув вперед замаскованим пасом Тарасова. Той в один дотик скинув м’яч назад Саакову, котрий у свою чергу з ходу переправив його через весь штрафний майданчик на протилежний фланг. А там вже Сусло, який набігав, красиво в падінні головою спрямував м’яч у сітку.

Певен, що забитий м’яч і сама чотириходівка припали б до смаку й найвишуканішому футбольному гурману. І якби гол цей лишився єдиним, то й тут він став би справжньою окрасою матчу. Та секунда розслабленість коштувала «Металістові» м’яча у відповідь. Табло відраховувало останні секунди першого тайму, коли армійці одержали право на кутовий. Не скажеш, що вони розіграли його вдало, м’яч потрапив до харківських захисників, але ті не змогли його вибити з штрафного майданчика, той зрештою опинився у Колядка, і кращий бомбардир ЦСКА без вагань пробив. Важко сказати, чи взяв би Сивуха цей удар, та під нього кинувся Мотуз, і м’яч від його голови змінив напрям і опинився у ближньому кут воріт. По перерві гра була не такою видовищною. Відчувалось, що атака обох суперників потребує посилення. Та якщо армійці мали для цього резерви, тримаючи в запасі таких визнаних майстрів нападу, як Чесноков і Штромбергер, то в резерві у тренерів «Металіста», крім Якубовського, були в основному гравці захисного плану. Коли один з них – Косолапов – зрештою й замінив настирливого Тарасова, стало зрозуміло, що харків’яни згодні на нічию. Армійці після кількох невдалих спроб перехопити ініціативу зрештою також примирились з таки підсумком.

У пам'яті харківського любителі футболу напевно ще свіжі враження про зустріч цих же суперників у першому колі. Тоді автозаводці виступали в Харкові в ролі одноосібного лідера чемпіонату, але ледве врятувались від першої в чемпіонаті поразки. Та гра на старті чемпіонату була напрочуд бойовою і видовищною, хоча й принесла усього два голи і нічию – 1:1.

Звітний матч був значно щедрішим на забиті м’ячі, але навряд чи приніс особливу насолоду чи приніс особливу насолоду справжнім цінителям футболу. Надто багато помилок і технічного браку було в діях футболістів обох команд, та й сама гра здебільшого проходила у невисокому темпі. Лише в ті хвилини, коли один з суперників включав «повні оберти», біля протилежних воріт виникали гострі ситуації. Саме два таких моменти вже в старті матчу реалізували господарі і повели 2:0.

Такий поворот подій примусив харків’ян загострити гру, і досить швидко Сусло відквитав один м’яч. Наші земляки були близькі до того, щоб зрівняти рахунок, але форвардів і півзахисників підводили неточні завершальні удари. Як треба бити по воротах, продемонстрував своїм партнерам захисник Мотуз, красиво спрямувавши м’яч у верхній кут воріт Чанова. Але цей гол лише підсолодив гіркоту поразки. На той час долю матчу було практично вирішено – ще в середині тайму кращий бомбардир автозаводців Васильєв реалізував пенальті, призначений за гру рукою в штрафному майданчику когось із захисників «Металіста».

Лише після 22-го туру чемпіони країни – динамівці Мінська – в нинішньому сезоні нарешті вийшли на перше місце і в ранзі лідера прилетіли до Харкова на матч із «Металістом». Важким був шлях мінчан нагору. Чемпіони почали сезон з поразок. А перший успіх прийшов до колективу на рідному стадіоні, де з однаковим рахунком (1:0) динамівці перемогли бакинців і тбілісців. Після невдалого турне по Закавказзю і поразки в Єревані настала безпрограшна серія. Заключні ігри першого кола гості провели нерівно – перемоги чергувались з поразками. Друге коло футболісти Білорусії знов-таки почали з поразки, поступившись «Нефтчі» в Баку, але після цього три перемоги підряд вивели мінчан у лідери.

З усього відчувається, що наставник білоруських футболістів Едуард Малофєєв знайшов підхід до своїх підопічних, і атмосфера в команді – ділова і творча – дозволяє динамівцям з честю виходити із складних ситуацій. Цілеспрямованість, наполегливість, що відзначали Малофєєва – гравця, притаманні йому, як тренеру. Мінчани, як до речі, і одесити, вільнюсці, столичні спартаківці, на відміну від багатьох команд виходять на поле, щоб самим одержувати насолоду від гри і радувати глядачів. У кожного з цих клубів свій стиль, свій почерк, котрому вони намагаються не зрадити незалежно від того, як складається боротьба і які цифри горять на табло. Тому не випадково зустріч динамівців із харків’янами викликала великий інтерес у любителів футболу, а відтак трибуни стадіону «Металіста» були заповнені майже вщерть.

Незважаючи на невдале турне наших земляків, з якого вони привезли додому лише очко, «Металіст» вийшов на поле з цілком ясною метою – дати бій чемпіонові, тим паче, що малишевці в першому колі програли гостям з рахунком 0:2. Вже в дебюті господарі могли розпечатати ворота досвідченого Курбики, коли гості на лівому фланзі порушили правила. Однак Тарасов, після того як Каплун навісив м’яч у штрафний майданчик, головою пробив у бокову стойку воріт. Через кілька хвилин подібна ситуація знову повторилась, але вже бив Крамаренко. Сталося це на 6-й і 16-й хвилинах. Та після цього послідувала атака-відповідь мінчан, і Гуринович, скориставшись неузгодженістю в діях захисників харків’ян, забиває красень-гол у ворота Сивухи. Динамівці, перехопивши ініціативу в середні поля, намагались розтягнути оборону харків’ян атаками по флангах, які вміло вели Курненін, Румбутіс, Зигмантович і Шишкін, часто наносили удари здалеку. Але м’яч пролітав поруч зі штангами або ставав легкою здобиччю Сивухи. Безперечно, у гостей було велике бажання подвоїти результат, а відтак приголомшити «Металіст» своїми несподіваними контрвипадами. Але зробити цього їм не вдається.

У свою чергу, наші земляки намагаються підібрати ключ для подолання щільно насиченої оборони мінчан. І це їм вдається. Послідувала стрімка контратака – і Тарасов з передачі Якубовського встановлює рівновагу. Після пропущеного гола захисники і голкіпер Курбико дещо занервували і почали припускатися помилок, якими, на жаль, не зміг скористатись «Металіст». Так, приміром, за кілька хвилин до перерви знов-таки міг відзначитись Тарасов, але він не встиг дотягнутися до м’яча. Правда, не можна не закинути докір на адресу наших земляків, у яких культура пасу лишається поки що не на високому рівні. Та й навісні передачі у штрафний майданчик не завжди приносять успіх харків’янам.

По перерві свою команду вперед могли вивести Тарасов, Лінке і Мотуз, однак їх удари в завершальній стадії були неточними.

Постійно атакуючи, динамівці діяли все-таки гостріше, небезпечніше і головне – цілеспрямованіше. І якби не самовіддана гра капітан «Металіста» Поточняка, важко сказати, з яким би рахунок завершився цей напружений поєдинок. Кращими гравцями матчу визнано Гуринович («Динамо») і Тарасова («Металіст»). Їм вручено пам’ятні призи обкому комсомолу.

Збірна команда Литви складена з резервістів – дебютанта нинішньої першості – команди «Жальгіріс» – успішно виступила на VIII літній Спартакіаді народів СРСР: з рахунком 1:0 вона у фінальному матчі перемогла збірну РРФСР. Виступ у фіналі був вищим досягненням в історії футбольних спартакіадних турнірів як для команди Литви, так і для збірної Російської Федерації.

Згідно з положенням переможцям турніру було присвоєно звання майстрів спорту. Серед тих, хто виступав на Спартакіаді, глядачі в основному складі «Жальгіріса» вчора, зокрема, побачили голкіпера Концявічюса, півзахисника Панкратьєва, нападаючого Левяндраускаса, захисника Мажейкіса.

Що ж, у кращої команди республіки підростає гідна зміна.

Стабільно виступають у чемпіонаті-83 наші гості: вперше дебютант став переможцем першого кола. Запорука цьому – збалансованість усіх ліній колективу, ігрова своєрідність, виучка, дисципліна і пунктуальність. Крім того, свої ворота надійно захищав досвідчений Юркус, однак важка травма вивела його з гри. А 28-річний Буянаускас, на жаль, не зміг скласти достойної конкуренції товаришеві по команді. Тому не випадково «Жальгіріс» за кілька ігор пропустив одразу 14 (!) м’ячів, враховуючи і поразку від «Металіста». І хоча ворота вільнюсці захищав молодий і здібний Концявічюс, йому, на мій погляд, все-таки ще не вистачає досвіду. Тепер різниця забитих і пропущених м’ячів у литовських футболістів стала мінусовою. Зазнавши у попередньому матчі в Києві нищівної поразки від місцевих динамівців, гості прибули до Харкова не в радужному настрої. Та їх наставник Альгімантас Любінскас зумів заспокоїти своїх підопічних, і вони вийшли на зустріч із нашими земляками, начебто на першу гру в чемпіонаті.

Як відомо, в першому колі харків’яни поступилися гостям – 2:3. Тому за будь-яких сил малишевці прагнули реваншу. Вільнюсці добре знали, що «Металіст» з перших же хвилин матчу атакуватиме. І не помилився. Встановивши щільну опіку над суперником, футболісти «Жальгіріса» грали на межі фола. І невдовзі Каспаравічюс недозволеним прийомом у штрафному майданчику зупинив Тарасова. Пенальті чітко реалізував Горбич. Після забитого гола господарі йдуть уперед майже всією командою, але гості, вдало створюючи штучне положення поза грою, охолоджують запал харків’ян. Та наші земляки не заспокоюються. Вони все частіше з’являються біля штрафного майданчика суперників. І той інколи грубо поводиться з футболістами «Металіста». Однак суддя Рагімов замість того, щоб своєчасно покарати винних, тривалий час обмежується лише усними зауваженнями. Але і це не допомагає. І тільки тоді, коли футболісти обох команд почали зазнавати травм, він, нарешті, показав їм чотири жовті картки. Та й взагалі, забігаючи наперед, скажемо: суддя провів матч на низькому рівні. Думається, що призначати таких молодих арбітрів, як Рагімов, обслуговувати матчі вищої ліги Федерації футболу СРСР недоречно. З цього виграє тільки футбол, який ми звикли бачити красивим, коректним і видовищним.

Втім повернемося до гри. Господарі продовжують небезпечно контратакувати. Але закріпити успіх їм не вдається, бо, приміром, одного разу свою команду після відмінного удару Крамаренка виручив Концявічюс, а іншого – Турскіс вибив м’яч, пробитий Ткаченком, із порожніх воріт.

Стосовно гостей, то стопроцентний голевих ситуацій біля воріт Сивухи протягом перших 40 хвилин вони майже не створили. Зате за п’ять хвилин до перерв, коли вільнюсці провели швидку контратаку, а захисники «Металіста», ліквідуючи небезпеку, вибили м’яч за лінію воріт, «Жальгіріс» домігся успіху: гол з кутового забив Каспаравічюс. А винний в пропущеному м’ячі перш за все захисник Каплун, який невірно обрав місце для оборони.

По перерві атаки «Металіста» не вщухають. І нарешті після розиграшу кутового Берников головою спрямовує м’яч у сітку воріт «Жальгіріса». Гості роблять відчайдушні спроби уникнути поразки, однак марно. Поступово відчувається, що харків’яни втомилися, їх гра втрачає будь-який інтерес. Зате вільнюсці, скориставшись цим, під завісу проводять кілька небезпечних контрвипадів. Два з них, приміром, могли закінчитися взяттям воріт «Металіста». Однак у першому випадку Баранаускас, на щастя харків’ян, з близької відстані пробив мимо, а в іншому Сивуха у правому нижньому кутку забрав м’яч, пробитий Левяндраускасом. Два матчі проведені «Металістом» з динамівцями Мінська і «Жальгірісом», показали, що у наших земляків не все гаразд в обороні, і в середній лінії. До речі, з виходом Берникова передня лінія заграла значно гостріше і небезпечніше. У свою чергу знизили свою активність Якубовський, Мотуз, Лінке, Ткаченко, а що разові появи на полі Саакова аж ніяк не сприяють збільшенню атакуючого потенціалу команди. Молодому ж Тарасову треба багато працювати над підвищенням своєї індивідуальної майстерності.

Цей матч викликав великий інтерес у любителів футболу і тому не випадково транслювався по другій загальносоюзній програмі Центрального телебачення. Додамо, що за грою спостерігав старший тренер збірної команди СРСР Валерій Лобановський. До речі, перед початком зустрічі він так висловився про «Дніпро»: «Це добре організована команда. Цього достатньо». Потім додав: «Навіть більше, ніж достатньо». Що ж, дніпропетровці, як ніколи, досить успішно виступають у чемпіонаті-83. Ось уже десять турів підряд вони не знають поразок. Крім того, для «Дніпра» зараз не існує фактора чужого поля. Та його результативній грі можуть позаздрити будь-яка команда.

Матч проходив у важких погодних умовах: два дні у Дніпропетровську йшов дощ. І треба віддати належне обом командам: вони швидко пристосувались до мокрого грунту. В дебюті активнішими були харків’яни. І на 9-й хвилині після розиграшу штрафного Мотуз головою спрямовує м’яч у ворота господарів. «Металіст» мав ще кілька нагод для взяття воріт, однак на підступах до штрафного майданчика він невміло розпоряджався м’ячем.

Поступово ініціатива переходить до дніпропетровців, які все частіше турбують голкіпера Сивуху, але той з честю виходив переможцем. А на 37-й хвилині «Дніпро» міг встановити рівновагу, та м’яч зі штрафного удару потрапив у перекладину. Опинившись у ролі відіграючи, господарі посилюють тиск на ворота гостей, але старанна гра «Металіста» в обороні і похибки атакуючих «Дніпра» дозволили деякий час харків’янам зберігати перевагу в рахунку.

Поява на полі по перерві молодих і здібних футболістів Литовченка і Протасова значно посилила атакуючий потенціал господарів. І невдовзі Протасов, одержавши відмінний пас від Павлова, робить рахунок нічийним. Тепер вже, порівняно з першим таймом, гру «Дніпра» не впізнати: він діє швидко, широко, точно в пас, вдало використовує фланги. Отож захисники харків’ян і Сивуха ледве встигають ліквідовувати небезпечні ситуації, що раз у ураз виникають у їх штрафному майданчику. Інколи ж гостям просто щастило: форварди «Дніпра» з вигідних позицій били мимо порожніх воріт.

Відчувається, що харків’яни втомилися. Дніпропетровці ж – навпаки. Вони продовжують атакувати ворота наших земляків. І за п’ять хвилин до фінального свистка всюдисущому Протасову вдається забити переможний гол.

Відверто кажучи, особливо у другом таймі форварди «Металіста» виглядали на полі просто безпомічними. Лінке приміром, протягом усього матчу не спромігся завдати жодного удару по воротах суперника. Крім того культура пасу в нього виявилася дуже низькою. Якимось непомітним був на полі Свистун (якщо не рахувати його єдиний удар головою, але Краковський був напоготові), а поява Федецького і Саакова, які вийшли на заміну, так і не принесла «Металісту» успіху. Хотілося б виділити у харків’ян, перш за все, Сергія Мотуза, який був найактивнішим гравцем у звітному матчі.

Донецький «Шахтар», повернувшись з турне по КНР, де він провів три міжнародні товариські матчі (дві нічиї і один виграш), зустрічався з «Металістом». Єдиний гол, забитий за три хвилини до фінального свистка донеччанином Смоляниновим, приніс перемогу гірникам. Це друга поразка підряд «Металіста» і 11 у нинішньому сезоні. Знов-таки перерва в чемпіонаті нашими земляками не була максимально використана. Отож проблем у наставника «Металіста» Є. Лемешка стосовно слабкої гри, особливо в останніх матчах, ліній оборони й нападу, чимало. А наступний суперник харків’ян – «Чорноморець» – дуже серйозний. І відібрати у нього два очки – завдання у харків’ян не з легких.

У старшого тренера одеситів Віктора Прокопенка напередодні зустрічі було чимало проблем – ряд провідних футболістів, а саме: Роменський, Жарков, Іщак, Лещук, Псоміаді, Бєланов, Шаломай – через різні причини не змогли вийти на матч із харків’янами. Тому в діях «Чорноморця» ми не побачили цікавих і замислуватих комбінацій, нестандартних розиграшів м’яча, несподіваних ударів здалеку. Все це було притаманно команді саме в першому колі, коли моряки тривалий час очолювали турнірну таблицю першості.

Тактичні дії гостей були досить прості – за рахунок переваги в зрості вели гру при допомозі навісних передач, атакуючи ворота господарів з «другого поверху». І на розминці вони не раз відшліфовували цей прийом. Забігаючи наперед скажемо, що до початку матчу в них виходило значно краще, ніж у грі.

Треба віддати належне й високорослим захисникам «Металіста», які в боротьбі за м’яч саме на «другому поверсі» у більшості випадків виходили переможцями. Крім того, й Сивуха відмінно діяв на випередження.

Господарі з перших же хвилин повели штурм воріт одеситів. І вже в дебюті, розігравши красиву комбінацію, вони могли вийти вперед, але голкіпер Чистов зумів відвести загрозу після удару Тарасова. Потім захисник Каплун, який неодноразово підключався до нападу, несподівано «вистрілив» у ліву дев'ятку, однак страж воріт «Чорноморця» у відчайдушному кидку відбиває м’яч за лінію воріт. А невдовзі гості неподалік від штрафного майданчика порушують правила, Каплун відпасовує м’яч направо Якубовському і той гарматним ударом спрямовує м’яч у правий нижній кут.

Перехопивши ініціативу, харків’яни все частіше переходять половину поля гостей і раз у раз обстрілюють (Крамаренко, Сааков) ворота Чистова здалеку, однак марно. І все ж за десять хвилин до перерви Крамаренко, одержавши пас від Федецького, зумів подвоїти результат. Не пройшло й хвилини, як моряки могли скоротити розрив у рахунку, якби Марков, вийшовши віч-на-віч із Сивухою, пробив точно по цілі. По суті це був єдиний голевий момент, котрий створив «Чорноморець» у першому таймі. Друга половина матчу проходила з перемінним успіхом. Обидві команди не раз могли добитись успіху. Ось кілька прикладів. 49-а хвилина. Тарасов виводить на ударну позицію Федецького, але той метрів з десяти б’є мимо. 64-а. Шарій, який вийшов на заміну (гра в одеситів одразу ж стала гострішою), з-за меж штрафного майданчика сильно б'є – і Сивуха спасає свою команду від гола. 69-а. Лінке грає в «стінку» з Якубовським, але м’яч після удару центрфорварда, якому, до речі, ніхто не заважав, летить вище воріт. 77-а. Шарій виходить сам на сам із Сивухою, однак Юрій у падінні ногами відбиває м’яч.

І в подальшому таких голевих ситуацій як біля воріт «Металіста», так і «Чорноморця» було чимало. Та форварди обох команд діяли не кращим чином.

Вчора харків’яни приймали аутсайдера чемпіонату – кишинівську «Ністру». Забігаючи наперед, скажемо, що зустріч пройшла за повної територіальної й ігрової переваги господарів. Уже в дебюті гості порушують правила. Крамаренко відпасовує м’яч направо Мотузу, той обводить двох захисників «Ністру» і виводить на ударну позицію Федецького – гол! Так у рахунку повів «Металіст».

І знов в атаці наші земляки. Оборона кишинівців грає з повним навантаженням. Ось футболісти заводу ім. Малишева розігрують швидку комбінацію, і Крамаренко з-за меж штрафного майданчика б'є під перекладену, однак Чоботар у відчайдушному кидку переводить м’яч на кутовий.

«Металіст» цього разу непогано використовує фланги, та й гравці середньої лінії раз у раз постачають м’ячами своїх товаришів по нападу. Особливо слід виділити Каплуна, Якубовського, Мотуза і Крамаренка. У свою чергу, гості, ледве стримуючи шалений штурм харків’ян, починають припускатись в обороні помилок. Однією з них, до речі, відмінно скористався Тарасов, коли захисник хотів віддати м’яч голкіперові, однак Юрій випередив Чоботаря і забив другий гол. Це вже, до речі, його шостий м’яч у нинішній першості. І тепер він – найкращий бомбардир «Металіста». А невдовзі Якубовський, обігравши кількох гравців суперника, увійшов на високий швидкості у штрафний майданчик кишинівців, але в останній момент гості збивають його з ніг. Пенальті б'є потерпілий. Однак страж воріт «Ністру» вгадує напрямок польоту м’яча і намертво накриває його.

Після цього темп гри дещо спадає. І молдавські спортсмени все частіше з'являються на половині поля харків’ян. Вони чимало контратакують, але справа до гола так і не доходить. Та й взагалі протягом першого тайму «Ністру» жодного разу не поцілив у рамку воріт «Металіста».

Й по перерві в атаці господарі. В одній із них всюдисущого Якубовського знов таки збивають у своєму штрафному майданчику гості. Знову пенальті. Але ніхто з футболістів «Металіста»… не наважиться пробити, бо Якубовський перед цим схибив. І тоді тренерові В. Булгакову доводиться втручатись у цю справу: вибігати на бігову доріжку і давати відповідну вказівку, аби пенальті пробив Федецький. Останній не підвів – 3:0.

У подальшому харків’яни мали ще кілька нагод для збільшення рахунку, але їх удари були неточними. Поступово темп гри у «Металіста» спадає. Кишинівці ж навпаки – додають обертів. Наші земляки при відборі інколи порушують правила. І саме зі штрафного удару Карас забив красень-гол у праву дев'ятку. Це був єдиний, але точний удар гостей у другому таймі.

Пожвавилася гра «Металіста» із виходом молодого, на мій погляд, перспективного 18-річного Олександра Єсипова, який не раз створював небезпечні ситуації біля воріт «Ністру». Тільки поступове введення в гру основного складу й таких резервістів, як Олександр Іванов, Віктор Яловський, Андрій Квасов, Олег Назаренко, Сергій Свистун та ін., дасть можливість наставнику «Металіста» Євгену Лемешку не тільки перевірити дії своїх підопічних у вищому ешелоні, а й виховати у майбутньому надійну зміну старшим товаришам по команді.

У дебюті активнішими були москвичі. І свою команду не раз виручав Сивуха. У свою чергу, міг відзначитись і Каплун, але його удар з кута воротарського майданчика пройшовся вище воріт. І все ж активність капітана москвичів Газзаєва на 29-й хвилині принесла їм успіх: на лівому фланзі він обіграв двох захисників харків’ян і несподівано вистрілив: Сивуха зумів парирувати удар, але прямо в ноги Молодцову, і той сильно пробив у лівий від воротаря кут, де, до речі, перебував Камарзаєв. Останній, на жаль, не зміг врятувати свою команду від гола. А невдовзі Федецький встановив рівновагу.

У другому таймі мали чимало нагод для взяття воріт, однак у завершальній стадії їм забракло точності. А за хвилину до фінального свистка, коли Кузнецов поблизу штрафного майданчика збив Газзаєва, суддя В. Кузнецов з Омська призначив сумнівний пенальті, який чітко реалізував потерпілий – 2:1. Це вже не перший матч, коли харків’яни програють саме на останніх хвилинах. Очевидно, зібраності і не вистачає «Металістові» наприкінці проведених зустрічей у цьому сезоні. Тому не випадково всі зусилля команди протягом усієї гри зводяться нанівець. До того ж, невпевнені дії Лінке, Ткаченка і особливо Саакова не могли не позначитись на грі команди в цілому. А молоді і здібні резервісти так і продовжують перебувати на лаві запасних. А жаль…

Гості, добре побудувавши гру в обороні, так і не дали змоги в першому таймі розпечатати ворота Сивухи, який, на мій погляд, був найкращим футболістом у цій зустрічі. Правда, москвичі могли не раз вийти вперед, але їм у завершальній стадії забракло точності.

Й по перерві ініціативою володіли господарі. Здавалось, що зустріч так і закінчиться нульовою нічиєю. Але, на жаль, «Металіст» в останніх іграх на виїзді пропускає голи саме на останніх хвилинах. Так сталося і цього разу. В одній із атак Гладилін з подачі Черенкова головою забив переможний гол. А чи могли відзначитись харків’яни? Так. І не раз. До цього Камарзаєв здалеку сильним ударом перевірив готовність Дасаєва, котрий припустився помилки при прийомі м’яча. І якби удар нашого захисника прийшовся в рамку воріт, м’яч опинився б у сітці воріт спартаківців. На 89-й хвилині після розиграшу кутового Крамаренко міг встановити рівновагу, але його удар головою з лінії воротарського майданчика прийшовся мимо воріт. На жаль, такі голеві ситуації, які створили харків’яни біля воріт Дасаєва, так і не використали досвідчені гравці Каплун і Крамаренко. Здобувши дуже важку і важливу над «Металістом», спартаківці після фінального свистка поздоровляли один одного. Так, спартаківцям є чому радіти, бо кожна перемога дається їм поки що нелегко. Набравши 38 очок після 28 ігор, москвичі продовжують переслідувати лідера.

Учорашня зустріч харків’ян і ленінградців була 20-ю у вищому ешелоні. І поки що значна перевага на боці гостей – десять перемог, п’ять нічиїх і чотири поразки при різниці м’ячів 23 – 17. Варто зауважити, що ось вже 29 років харків’яни ніяк не можуть подолати «Зеніт». Після двох поразок «Металіста» в Москві від динамівців і спартаківців більшість уболівальників сподівалась, що в матчі з футболістами з берегів Неви харків’яни нарешті покажуть змістовну, видовищну й результативну гру. Однак, забігаючи наперед, скажемо: наші земляки не виправдали надій, хоча й завершили матч унічию.

Правда, вже в дебюті «Металіст» міг відкрити рахунок, але ні Сааков, ні Федецький, ні Сусло не змогли в цій ситуації скористатись відмінною передачею Крамаренка на кут воротарського майданчика. А невдовзі вже ленінградці створюють небезпечне становище, але харків’ян після гарматного удару Дмитрієва врятовує перекладина. І все ж на 14-й хвилині, коли послідувала швидка контратака «Зеніта», Мельников з-за меж штрафного майданчика застукав голкіпера «Металіста» зненацька.

Господарі за будь-яких сил намагаються вирівняти становище, однак в передачах припускають багато технічного браку. Крім того, ініціативу в середній лінії перехопили гості, а форварди ніяк не могли подолати добре організовану оборону «Зеніта». Тому не випадково наставник харків’ян Євген Лемешко був вимушений замінити Федецького на Лінке. З його виходом на поле гра господарів дещо пожвавилась, але не більше. Занадто вже розрізнено діяли наші земляки в нападі, і тому м’яч ставав легкою здобиччю захисників гостей. І лише на 32-й хвилині Сааков несподіваним ударом здалеку встановив рівновагу.

Після цього гра тривалий час в основному відбувається в центрі поля. І голевих ситуацій як біля воріт Бірюкова, так і Сивухи майже не було. Створюється таке враження, що харків’яни грали не вдома, а в гостях, більше думаючи про оборону, яка, до речі, останнім часом припускає чимало помилок, ніж про атаку. Натомість гості почували себе на полі, як господарі: вони легко руйнували навальні атаки «Металіста», небезпечно контратакували, але й їм у завершальній стадії забракло точності. Окремі спалахи, які інколи виникали в штрафному майданчику «Зеніта», могли принести успіх харків’янам, однак Тарасов, Сааков, Лінке, Крамаренко і Сусло були безсилими.

І по перерві голеві ситуації можна перерахувати по пальцях: на 56-й хвилині після удару Мотуза свою команду виручив Бірюков, а на 70-й – Сивуха, коли Дмитрієв після розиграшу штрафного намагався спрямувати м’яч у нижній кут воріт.

Вимушена нічия не принесла задоволення ні самим футболістам, ні, безперечно, глядачам, яких, до речі, з кожним матчем стає все менше і менше. А це вже тривожний симптом.

Перед учорашньою зустріччю в 13 матчах суперники одержали по п’ять перемог, 3-и матчи закінчилися нульовою нічиєю. Різниця м’ячів – 17:15 на користь харків’ян. Причому, в «домашніх» іграх футболісти заводу імені В.А.Малишева мають значну перевагу – п’ять перемог і одна поразка при різниці забитих і пропущених м’ячів – 14:4!

Як відомо, в першому колі харків’яни зазнали нищівноі поразки від ташкентців – 1:4.

І тому, зрозуміло, «Металіст» прагнув реваншу. Наші земляки одразу ж повели масовані атаки на ворота «Пахтакора». Гості протягом перших 5-и хвилин неподалік від штрафного майданчика двічі підряд порушують правила. І лише поспішність в розиграші стандартного положення завадила харків’янам відкрити рахунок. Атаки “Металіста» не вщухають. І знову футболісти столиці Узбекістану двічі підряд порушують правила. В одному випадку свою команду виручає голкіпер Юрій Яновський, а в другому господарям забракло точності.

Оборона гостей грає з повним навантаженням, причому вони раз у раз (вже вкотре!) порушують правила. Знову штрафний. До м’яча підходить В.Камарзаєв. “Стінка». Гарматний удар захисника «Металіста», і м’яч, обминувши «стінку», потрапляє до Ю.Тарасова і той спрямовує його у сітку воріт «Пахтакора – 1:0! Це до речі, вже сьомий м’яч найкращого бомбардира харків’ян.

Ташкентці намагаються вирівняти гру, однак марно. Оборона «Металіста», очолювана досвіченим Р.Поточняком, діє майже бездоганно. І «Пахтакор» у першому таймі так і не створив жодної голєвої ситуації.

По перерві узбецькі футболісти в якійсь мірі вирівняли гру. Стрімко маневруючи флангами, кидаючи в наступ великі сили, гості прагнуть за будь яких сил зрівняти результат, але зробити це не вдається, бо їх напад діяв дещо розрізнено. Крім того, «Металіст» непогано грав на випередження. Вміло захищаючись, харків’яни продовжували атакувати. Так, приміром, І.Якубовський на підступах до штрафного майданчика, обвівши трьох (!) захисників ташкентців, сильно пробив по воротах Ю.Яновського, однак в останній момент захисник М.Бєлялов встиг ліквідувати небезпеку.

З появою ж на полі 18-річного Олександра Іванова, який замінив О.Крамаренка, гра у харків’ян попереду набула гостроти. Він не тільки переважав суперника у відборі м’яча, а й одного разу сам міг відзначитись. Однак його гарматний удар з-за меж штрафноі, на жаль, прийшовся мимо воріт. До речі, треба віддати належне і старшому тренерові Євгену Лемешку, який до протоколу вніс, крім Л.Саакова, ще трьох молодих футболістів – захисника В.Яловського, нападаючого О.Єсипова і голкіпера І.Кутєпова. Це похвально, бо від сплаву молодості й досвіду ветеранів харківський футбол у майбутньому тільки виграє.

Втім повернемось до гри. Останні її хвилини пройшли з перемінним успіхом, однак змінити рахонок жодній з команд так і не вдалося. Правда, на 88-й хвилині, коли ташкентці подавали кутовий, м’яч після його розиграшу опинився у сітці воріт “Металіста», однак суддя В.Чехоєв цілком правильно угледів порушення, бо забитий він був рукою. У свою чергу, хочеться зробити закид і на адресу Ю.Сивухи, який у простих ситуаціях не раз підводив свою команду. Так, приміром, було і в попередній зустрічі із «Зенітом», коли Юрій був не готовий до прийому м’яча, який з-за меж штрафного майданчика забив Мельников. І таких пропущених м’ячів на совісті досвіченого Ю.Сивухи чимало, бо у нинішньому сезоні у воротах «Металіста» побувало вже 39(!) м’ячів. Мабуть, Ю.Сивусі в подальшому, все-таки, треба грати зібраніше, впевненіше і головне – значно надійніше.

Наші земляки – футболісти «Металіста» – зустрічалися в Баку з «Нефтчі». Єдиний голевий момент, який виник на останній хвилині першого тайму, приніс успіх бакинцям: гол забив Джавадов.

Гості як у першому, так і в другому таймі могли не тільки поновити рівновагу, але й вийти вперед. Однак, удари Саакова, Свистуна, Єсипова з вигідних ситуацій, на жаль, були неточними.

Зустріч дублерів закінчилася внічию – 2:2. У харків’ян голи забили: Берников (з пенальті) і Тарасов.

Як повідомив нас старший тренер харків’ян Євген Лемешко, тбілісці з перших же хвилин обрушили шквал атак на ворота Сивухи, однак Юрій діяв бездоганно. Потім гра вирівнялася, і гості в подальшому діяли на контратаках, хоча при цьому «Металіст» не забував і про оборону своїх воріт. Отож динамівці не так вже й легко було підійти до штрафного майданчика гостей. Однак одного разу Цава в падінні через себе намагався спрямувати м’яч у ворота гостей, але марно.

У свою чергу, могли відзначитись і наші земляки, коли, приміром, після стрімкої комбінації, в якій брали участь Крамаренко – Тарасов – Лінке, м’яч після удару останнього пролетів поруч із боковою стойкою воріт. Двічі після відмінних передач Мотуза у штрафний майданчик тбілісців на них не встигали Тарасов і Сааков. А за п’ять хвилин до фінального свистка Лінке при завершальному ударі, на жаль, прийняв невірне рішення.

У дублерів перемогли тбілісці – 2:0.

Більше місяця не виступали на своєму полі футболісти харківського «Металіста». І от знову зустріч глядачів із своєю командою. Варто зауважити, що їх, порівняно з попередніми матчами, значно зменшилось. Мабуть, це викликано тим, що чимало прихильників футболу дивились по телебаченню гру головних претендентів на золоті нагороди – спартаківців і дніпропетровців. До речі, москвичі в Донецьку зустрічались із донецьким «Шахтарем». З рахунком 4:0 перемогли спартаківці. У них двічі відзначились Гладилін і по одному разу Сочнов і Кузнецов.

«Дніпро», програючи вдома динамівцям столиці (гол забив Газзаєв), зуміли не тільки поновити рівновагу (Протасов), але й провести у ворота динамівців ще два м’яча (Лютий і Федоренко).

Втім, повернемось до гри харків’ян з кутаїсцями. Торпедівці, як відомо, залишають у нинішньому сезоні вищу лігу. І їх зустріч з «Металістом» не мала для них вже ніякого значення. А от господарі ведуть заочну боротьбу за одинадцяте місце з ЦСКА. Тому футболісти заводу ім. Малишева прагнули тільки до перемоги. Але автозаводці не збирались складати зброю. Вже в дебюті команди обмінялись небезпечними контрвипадами, однак жодний з них відкрити рахунок так і не вдалося.

Приблизно до двадцятої хвилини суперники не раз могли розпечатати ворота. Приміром, Сусло, вийшовши сам на сам із Кантарія, пробив у… воротаря, згодом Чіабріашвілі опинився вже в такому ж становищі, але свою команду виручив Сивуха. Після цього темп гри дещо спав, і події розгорталися в основному в центрі поля. Правда, кутаїсці, на відміну від харків’ян, були точнішими в передачах, непогано діяли у відборі м’яча, швидко переводили м’яч на половину господарі. Але у завершальній стадії їм, як, до речі, і харків’янам, забракло точності.

І все ж, коли до перерви лишалось кілька секунд, гості на правому фланзі порушили правила. До м’яча швидко підбіг Мотуз і точно переадресував м’яч Суслу. Той сильно пробив, і м’яч не без допомоги захисника «Торпедо» опинився у сітці воріт. Сталося це за секунду до перерви.

Початок другого тайму був за гостями. Активізувавшись, автозаводці проводять ряд стрімких контратак, які могли завершитись взяттям воріт Сивухи, але Юрій двічі виручив свою команду від гола. У першому випадку голкіпер «Металіста» вийшов переможцем проти Васадзе, в другому проти Твалаблешвілі. Харків’яни, на жаль, на це відповісти нічим не змогли. І їх подальша гра була безбарвною і не такою вже цікавою. Гості, очевидно, змирившись з поразкою, особливо не загрожували воротам «Металіста», а відтак господарі додали у свою копилку ще два очки. Чи залишаться наші земляки після 33-го туру на одинадцятому місці, остаточну відповідь на це запитання дасть сьогоднішня зустріч між армійцями і «Нефтчі».

Перед початком гри в урочистій обстановці відбулося вшанування відомого футболіста – Сергія Малька, який в першості країни 201 гру і забив 37 м'ячів. Важка травма, одержана ним у минулорічному матчі з тбіліським «Динамо», на жаль, примусила Сергія залишити футбол. Спортивна громадськість міста, футболісти «Металіста» й «Арарата», численні глядачі тепло вітали Сергія Малька і побажали йому найкращих успіхів на нелегкій тренерській ниві.

Здавалося би, що і «Металіст» зробить своєрідний подарунок Сергію Мальку, вигравши в «Арарата». Однак, на жаль, цього не сталося. Господарі, правда, за будь-яких сил намагалися переграти суперника, інколи створюючи небезпечні моменти біля воріт Антоняна, але (вже вкотре!) у завершальній стадії їм забракло точності. Так, приміром, Якубовський який вийшов на заміну, на останній хвилині опинився віч-на-віч із голкіпером «Арарата», однак його удар приблизно метрів з 11-ти виявився неточним. Правда, міг відзначитись і Оганесян, якому, щоб стати членом клубу Григорія Федотова, треба було забити лише один м’яч та цього не сталося: свою команду виручив Сивуха.

І в подальшому небезпечно бив з різних дистанцій Оганесян. І лише відмінна гра голкіпера «Металіста» врятувала його від гола. У свою чергу, харків’яни після розиграшу штрафного удару мали стопроцентну можливість, щоб відкрити рахунок, але удар Мотуза з близької відстані прийшовся в штангу.

Взагалі ж гра виявилася не такою вже цікавою, як на те сподівались глядачі. Бо «Металіст» припускав занадто багато технічного браку, та й голевих ситуацій біля воріт»Арарата» було створено обмаль. Тому, мабуть, керівництву нашої команди треба вже сьогодні думати про атакуючий потенціал своїх підопічних у наступному сезоні. А він буде дуже важким і напруженим для всіх команд, бо в 1984 році вищу лігу залишатимуть не дві команди, а чотири.

Кращими гравцями зустрічі визнано Юрія Сивуху і Рафаела Галустяна. Їм вручено пам’ятні призи обкому комсомолу.

У дублерів переміг «Металіст» – 2:0. Голи забили: Берников (з пенальті) і Паськів.