Харків’яни в першому матчі чемпіонату зустрічалися в Одесі з місцевими армійцями. З перших же хвилин гості крупними силами рішуче пішли вперед. Але їх масований натиск наштовхнувся на організовану з хорошою підстраховкою оборону армійців. А відтак небезпечні підкручені передачі у воротарський майданчик господарів не знаходили адресату. Відбивши стартовий штурм харків’ян, армійці за рахунок швидких передач в один дотик пішли вперед і невдовзі перевели гру на половину поля гостей. Своїми переміщеннями форварди СКА заплутали оборону «Металіста» і на 23-й хвилині Володимир Малий, одержавши передачу з флангу, з кута воротарського майданчика сильно і точно пробив у дальній кут – 1:0.

Харків’яни кинулися відіграватися. Але їх арсенал пасу, на жаль, був одноманітним: «парашути» легко гасила оборона армійців. Слід відзначити, що у нас попереду самовіддано боролися за кожний м’яч В. Лінке і Н. Бачіашвілі, а в середній лінії Л. Ткаченко. Прикро, але до прицільних ударів справа не доходила.

Початок другого тайму за сценарієм нагадував перший. Знову перших 15 хвилин атакували гості. Однак в середині тайму вони значно здали свої позиції. Одесити, скориставшись цим, додали у швидкості і неодноразово створювали небезпечні моменти біля воріт Сивухи, який кілька разів виручав свою команду. А на 85-й і 86-й хвилинах наш голкіпер був безсилим, тому що незадовільно зіграв захист. Спочатку Олег Таран з подачі В. Малого подвоїв рахунок, а через хвилину той же швидкий В. Малий навісив м’яч на 11-метрову позначку, і А. Коробочка в оточенні трьох захисників харків’ян перекинув його через Сивуху, який вийшов на перехват, у порожні ворота. Отже, 3:0 – на користь СКА.

Наші земляки зустрічалися в Кишиневі з місцевою «Ністру». Господарі поля з перших же хвилин матчу повели масовані атаки на ворота харків’ян. І на 20-й хвилині Константинов, одержавши пас від захисників, зробив сольний прохід і метрів з тридцяти послав м’яч у «дев’ятку».

Харків’яни на пропущений гол відповіли кількома контратаками, але успіху домогтися не змогли. В середній лінії, як і в попередньому матчу з армійцями Одеси, відмінно діяв диспетчер команди Леонід Ткаченко. Його прострільні передачі уздовж воріт «Ністру» неодноразово ставили у скрутне становище голкіпера Чеботаря, однак захисники вчасно підстраховували свого товариша. Кінцівка першого тайму була за молдавськими футболістами.

Після перерви знову атакувала «Ністру». Тривало це приблизно хвилин двадцять. Поступово гра вирівнялася. І невдовзі ініціатива перейшла до гостей. На 79-й хвилині на ворота господарів послідувала небезпечна контратака і Довбій в су толоці забиває гол – 1:1. А за чотири хвилини до фінального свистка Ткаченко, скориставшись неузгодженістю в діях воротаря і лінії оборони, зумів забити переможний гол – 2:1.

Після матчу наставник команди «Металіст» Станіслав Костюк сказав:

– Незважаючи на поразку в Одесі, харків’яни на матч з «Ністру» жобре настроїлись, виявили неабиякий характер і волю до перемоги, а відтак завоювали два важливих очки на чужому полі.

До початку матчу погода в Харкові встановилась, як на замовлення: суха, ясна, словом, футбольна. І після того, як капітани команд Ростислав Поточняк і Теймураз Чхаїдзе під урочисті звуки Гімну Радянського Союзу підняли прапор 44-го чемпіонату країни, а потім юні футболісти вручили гравцям квіти, почалась складна і маневрена гра. Та й футболісти грали так, немов у них сьогодні не перший матч, а вже середина сезону. Високий темп гри, взятий обома командами з перших хвилин, практично тримав глядачів (а їх зібралося 31 тисяча) у напруженні всі дев’яносто хвилин. Технічного браку було не так вже й багато, особливо якщо говорити про «Металіст». Усі харків’яни досить невимушено поводились з м’ячем, спокійно розігрували нескладні, але швидкісні комбінації.

Вже на 3-й хвилині захисник харків’ян Сапешко, підключившись до нападу, сильно пробив по воротах «Гурії», але Абусерідзе вчасно зреагував на удар. Невдовзі Цимбалюк відмінно вивів на ударну позицію Ткаченка, та м’яч після його гарматного удару метрів з 12-ти, на жаль, пролетів поруч зі штангою. Натиск наших земляків не вщухає. Знову Ткаченко зіграв в один дотик з Мальком і несподівано послав м’яч низом, воротар зумів парирувати удар нашого півзахисника, але Бачіашвілі, який перебував у штрафному майданчику, запізнився на якусь мить, щоб надіслати м’яч у сітку воріт.

До честі гравців з Ланчхуті, вони, витримавши затяжні атаки господарів, не взяли на озброєння навальний штурм, а ретельно готували кожну атаку. Активно діяли у них попереду Прідонішвілі, Копалейшвілі і ветеран команди 34-річний Троян. Саме вони в першому таймі тричі створили небезпечні ситуації біля воріт Сивухи. Спочатку на 20-й і 28-й хвилинах після точних ударів Копалейшвілі і Трояна наш голкіпер у відчайдушних кидках зумів перевести м’яч на кутовий. А на 40-й господарям пощастило: Прідонішвілі не зміг спрямувати м’яч у порожні ворота.

А рахунок наші земляки відкрили ще на 30-й хвилині. Сталося це так. Ткаченко, майстерно обігравши капітана команди гостей на правому фланзі, навісив м’яч на кут воротарського майданчика гостей і Цимбалюк, високо стрибнувши, головою надіслав м’яч у ворота.

Як бачите, голевих ситуацій у першій половині матчу в обох команд було чимало. Але все-таки точнішими виявились харків’яни.

Після перерви малюнок гри змінився. Господарі додали у швидкості і протягом п’яти хвилин з допомогою своїх товаришів – Горбика і Лінке – двічі підряд відзначився найкращий бомбардир команди минулорічної першості Бачіашвілі.

У подальшому гравці «Металіста», вдало використовуючи гру на флангах, досить грамотно вели свої наступальні операції. З особливим прагненням у середній лінії діяли Лінке, який замінив травмованого Берникова, і Ткаченко. Безперечно, їх приклад надихав на неабияку активність досвідчених Бачіашвілі, Малька і Цимбалюка. Одним словом, м’ячі, пропущені голкіпером «Гурії», були заслуженим результатом, наслідком переваги харків’ян. Господарі могли ще збільшити рахунок, але в одному випадку вони неточно били по воротах, в іншому свою команду, здавалось би, у безнадійних ситуаціях, виручав страж воріт гостей. До речі, у них в другому таймі була лише єдина нагода забити гол престижу, але м’яч, посланий Прідонішвілі під перекладину, Сивуха зумів перевести на кутовий.

– Ми повною мірою визнаємо усю складність цього сезону. Легких ігор не чекаємо, бо добре знаємо: проти нас, особливо після того, як ми стали півфіналістами розіграшу Кубка СРСР, кожен намагатиметься показати хорошу гру, – сказав після матчу наставник «Металіста» Євген Лемешко.

Що це були не «чергові» слова, підтвердив суботній матч.

До вчорашньої зустрічі наші гості – торпедівці Кутаїсі – були після трьох турів одноосібними лідерами чемпіонату. Постало питання: чи зможуть харків’яни зупинити їх? Майже всі фахівці, з якими мені задовго до початку зустрічі довелося розмовляти, віддали перевагу «Металістові». І на це були підстави. Грузинські футболісти, незважаючи на те, що вони поповнилися здібними спортсменами, грають все-таки нерівно. Особливо проти харків’ян.

– Ми зробили помилку, – сказав після матчу старший тренер торпедівців Мураді Цивцивадзе, – що настроїли свою команду грати тільки га контратаках. – Вони, як показала гра, не принесли нам бажаного успіху, тому що «Металіст», захопивши ініціативу з перших же хвилин, не віддавав її аж до фінального свистка. А відтак харків’яни цілком заслужено перемогли.

Що ж, з висновками наставника гостей не можна не погодитись. Наші земляки гру з лідером розпочали досить впевненими у собі. В першому таймі харків’яни майже не давали можливості торпедівцям перейти половину поля господарів. Захисники, раз у раз ліквідуючи небезпечні атаки «Металіста», відбивали м’яч за лінію воріт. Гола можна було очікувати з хвилини на хвилину, ось тільки, здавалось, харківські снайпери трошки підправлять приціл, і успіх забезпечено. Так воно і сталося: Дегтярьов відмінно переадресував м’яч прямо на голову Цимбалюкові і той у падінні надіслав його в сітку воріт торпедівців.

Невдовзі сольний прохід на високій швидкості правим краєм захисника Крячка міг увінчатися успіхом (до речі, він обіграв трьох гравців суперників), але його гарматний удар з-за меж штрафного майданчика (хоча і вище воріт) заслуговує на увагу. Потім Малько, майстерно виконавши кутовий, намагався крученим ударом надіслати м’яч у ворота гостей. І тільки вдала гра голкіпера не дала змоги цього зробити. А коли до перерви залишалось п’ять хвилин, Цимбалюк вийшовши сам на сам із стражем воріт кутаїсців, міг подвоїти результат, але замість того, щоб одразу пробити по воротах, він чомусь став обводити Квернадзе і дуель із нашим форвардом виграв торпедівець.

Другий тайм, як і перший, проходив за тм же сценарієм. Ініціативою, як і раніше, володіли господарі. Запропонувавши знов-таки швидку гру, харків’яни полишили гостей вільного прийому м’яча, змусили їх відходити далеко назад у надії звільнитися від опіки футболістів «Торпедо». І на 64-й хвилині Бачіашвілі, який опинився сам на сам із голкіпером кутаїсців, був зупинений їм недозволеним прийомом. Пенальті чітко реалізував Малько.

У подальшому ж за рахунок більш активних дій гравців середньої лінії харків’яни міцно заволоділи центром поля, що у кінцевому підсумку і обумовило їх тривалу ігрову перевагу. Правда, на 75-й і 83-й хвилині могли відзначитись Гогуладзе і Дарджанія, але їх удари були неточними.

І все ж перелік голевих і гострих ситуацій дозволяє зробити висновок, що «Металіст» свій матч із лідером провів значно сильніше від суперника. Кутаїсців, безперечно, збентежила поразка від харків’ян, але необхідно визнати, що розраховувати на інший результат матчу гості навряд чи могли.

Вчора наші земляки зустрічалися на виїзді з «Бустоном». Напрочуд день видався теплим і сонячним. Температура повітря досягла 24 градусів. Обидві команди вийшли на гру в хорошому настрої. Вже в дебюті «Металіст» мав помітну перевагу. Так, захисник Крячко, підключившись до нападу, вдало пройшов правим краєм і прострілив уздовж воріт, але, на жаль Сааков не встиг на завершальний удар.

Діючи на контратаках, гості у подальшому неодноразово створюють небезпечні ситуації біля воріт «Бустона». На 30-й хвилині Бачіашвілі, обігравши неподалік штрафного майданчика двох захисників, відмінно віддав пас Саакову – сильний і точний удар, але голкіпер Філатов зумів відвести загрозу.

Кінцівка першого тайму була за «Металістом». Футболісти «Бустона», по суті, не створили жодного голевого моменту біля воріт харків’ян.

Перші п'ятнадцять хвилин другого тайму пройшли в обопільних атаках, але домогтися успіху жодній з команд так і не вдалося. Потім одна з контратак наших земляків могла завершитися взяттям воріт «Бустона», коли Малько вивів на ударну позицію Дегтярьова, та гарматний удар нашого півзахисника з близької відстані у відчайдушному кидку парирував Філатов. А за кілька хвилин до фінального свистка біля воріт господарів знову виникла небезпека, але Бачіашвілі не зумів вчасно віддати м’яч Малькові, який перебував прямо на лінії воротарського майданчика.

– Як бачите, – сказав нам після матчу наставник харків’ян Євген Лемешко, – наші хлопці не зуміли використати жодної можливості для взяття воріт. А відтак, ми втратили дорогоцінне очко, хоча, відверто кажучи, ми сподівалися на більше.

На матчі душанбинців із нашими земляками було присутньо одинадцять тисяч глядачів. Незважаючи на те, що голевих моментів у цій грі майже не було, зустріч все-таки видалася цікавою. Домігшись деякої територіальної й ігрової переваги, частіше наступали господарі поля. Особливо активним з них був Манасян. Але лінія оборони харків’ян зуміла нейтралізувати цього небезпечного форварда.

Поступово гра вирівнялась і всі події в подальшому в основному розгортались у центрі поля. Правда, спалахи душанбинців не вгасали. І вони інколи турбували голкіпера «Металіста» – Тростенюка, але останній надійно захищав свої ворота.

У цьому матчі наші земляки сильніше зіграли в захисті, ніж у нападі. Форварди не завжди узгоджено діяли у завершальній стадії атак. «Памір» же перегравав харівян перш за все за рахунок високих швидкостей. Особливо помітно це було наприкінці матчу.

В цілому ж гра виявилася коректною, чому сприяло чітке суддівство арбітра В. Баскакова і його колег.

Харків’яни й орджонікідзевці на рівні першої ліги зустрічаються з 1971 року. З дванадцяти проведених зустрічей три виграли наші земляки і шість – гості, решта закінчилася з однаковим рахунком (1:1) внічию. Вісімнадцять м’ячів забили спартаківці і дванадцять харків’яни, співвідношення очок 15 –9 на користь гостей. І от нарешті тринадцята зустріч давніх знайомих. Судячи із статистики, можна було припустити, що гра пройде в цікавій і безкомпромісній боротьбі. Тим паче, що суперники перебувають майже поруч у турнірній таблиці. Однак харків’яни, захопивши ініціативу з перших хвилин матчу, не віддавали її до фінального свистка. Відтак досить легко, без усякого напруження, перемогли спартаківців. До речі, господарі домоглися цього за рахунок більш активних дії гравців середньої лінії, що у кінцевому підсумку і обумовило їх тривалу ігрову перевагу.

Створити небезпечний момент – половина справи. Головне – реалізувати його. Цимбалюк, приміром, виконав усе бездоганно. Діставши передачу з лівого краю від Ткаченка, форвард включив високу швидкість, проскочив між двома захисниками суперників і головою у ближній кут відкрив рахунок.

Згодом Цимбалюк головою красиво переадресував м’яч Берникову, який перебував у вигідному становищі, але той пробив мимо цілі…

Вдало використовуючи гру на флангах, футболісти «Металіста» досить грамотно вели свої наступальні операції. Особливо активно щоразу підключався до нападу захисник Крячко, сольні проходи якого неодноразово ставили оборону орджонікідзевців у скрутне становище.

А що показали спартаківці? На жаль, протягом усієї гри вони не створили жодного голевого моменту, діяли мляво, безініціативно. І недарма після перерви старший тренер гостей Андрій Зазроєв замінив досвідчених Хуадонова, і, Зазроєва, Борзенка на молодь. Але їм, безперечно, бракувало досвіду. Єдине, що вдало використовували спартаківці, так це штучний офсайд, в якому раз у раз опинялися харківські форварди. Та одного разу з цього капкана вдало вискочив Ткаченко, який, вийшовши сам на сам із голкіпером Залєєвим, сильно і точно метрів з п’ятнадцяти пробив під перекладину.

Другий тайм проходив за тим же сценарієм, що і перший. Ініціативою, як і раніше, володіли господарі. І як наслідок – третій м’яч, майстерно забитий головою Бачіашвілі, після розіграшу кутового. Подальші спроби гостей забити хоча б гол престижу так і не принесли їм бажаного успіху.

Хоча харків’яни і переконливо перемогли (а вони, до речі, у трьох останніх матчах не забили жодного м’яча), слід, певно, зробити кілька зауважень на їх адресу. По-перше, господарі поля атакували в уповільненому темпі (очевидно, далася взнаки півфінальна гра із спартаківцями столиці), що дозволило суперникам тривалий час тримати оборону. По –друге, господарі подовгу перетримували м’яч, а відтак це не давало змоги форвардам швидко просуватися до воріт суперника. По-третє, більшість передач була спрямована не на вільне місце, а в боротьбу.

З усіх матчів, проведених харків’янами вдома, мені найбільш сподобалося «Динамо» (не береться до уваги гра з московським «Спартаком»). Перш за все, гості незважаючи на поразку від «Факела», добре настроїлись на гру з одним із лідерів. Динамівці щільно опікали по всьому полю футболістів «Металіста», жорстко грали у відборі м’яча, дружно і самовіддано діяли в обороні, вчасно підстраховували один одного, а на другому поверсі непогано зіграв їх голкіпер Малахов. Та й протягом усього матчу ставропольці створили кілька небезпечних моментів для взяття воріт наших земляків. В одному з випадків вдало зіграв Тростенюк, в іншому – гостям бракувало майстерності у завершальній стадії атак.

Так, приміром, вже на 5-й хвилині, коли капітан нашої команди Поточняк помилився при прийомі м’яча і цим одразу ж скористався Сидоров, який вийшов сам на сам із Тростенюком, але голкіпер «Металіста» зумів все-таки вийти переможцем. У другому таймі Распутін мав хорошу можливість встановити рівновагу, але м’яч після його удару пролетів поруч із боковою стойкою.

66-а хвилина. Контратака гостей по правому краю – навісна передача у штрафний майданчик господарів, і Тростенюк з трудом переводить м’яч на кутовий.

А що ж господарі? Перші п'ятнадцять хвилин вони діяли досить активно. Вже на 3-1, 6-1 і 33-й хвилинах розпечатати ворота динамівців могли Цимбалюк, Горбик і Бічіашвілі. Та м’яч, як кажуть, не йшов у ворота. Лише в одному з цих епізодів, коли Горбик з близької відстані небезпечно пробив у нижній кут воріт, Малахов був на висоті. В решті моментів нашим форвардам, як завжди, «заважала» поспішність у нанесенні прицільного удару. Варто зауважити, що харків’яни цього разу при розвитку атаки частісінько перетримували м’яч. Замість того, щоб його одразу ж віддати на вільне місце, де перебував форвард «Металіста», захисники і півзахисники подовгу переадресовували один одному упоперек поля. Це було на користь гостей, бо вони в цей час встигали відійти назад, а відтак прорвати оборону динамівців було важко.

Після перерви наставник «Динамо» Валентин Хахонов сказав своїм вихованцям, щоб вони дотримувались того ж малюнку гри, як і в першому таймі. Гості відчули, що можуть забрати очко у харків’ян. Однак на 56-й хвилині Лінке вдало зіграв в один дотик із Ткаченком, вийшов сам на сам із Малаховим і з кута воротарського майданчика сильним і точним ударом спрямував м’яч у сітку воріт. Ось так було забито єдиний м’яч у ворота «Динамо».

Харків’яни перемогли з мінімальним рахунком. А чи порадувала численних любителів футболу ця перемога? Мабуть, ні. Ми не побачили, перш за все, самовідданих дій у грі більшості футболістів, цікавих і змістовних комбінацій, небезпечних ударів здалеку, своєчасної допомоги один одному. А це головне. Бо попереду у «Металіста» два важких матчі із «Колосом» і «Металургом». А ми знаємо, що ці команди, особливо цього сезону, вміють зустрічати будь-якого суперника у всеозброєнні.

Вперше в цьому сезоні у матчі чемпіонату країни серед команд першої ліги мені довелося бачити гру наших земляків на виїзді. На зустрічі нікопольців із харків’янами на стадіоні «Спартак» зібралося дев’ять тисяч глядачів, які палко підтримували свою команду. Правда, серед них було чимало і уболівальників з Харкова.

Варто одразу зауважити, що через травми не виступали провідні футболісти «Металіста» – Поточняк і Ткаченко. Через незрозумілі причини не виступав як за дублерів, так і за основний склад Бачіашвілі. Все це, безперечно, не могло не позначитись на грі гостей у цілому. Вже на перших хвилинах матчу господарі могли відкрити рахунок, але Сивуха у відчайдушному кидку, після того, як Погорєлов з правого флангу небезпечно прострілив уздовж воріт, виручив свою команду. Невдовзі Волкобой п’яткою віддав пас Куді, той увійшов у штрафний майданчик суперника і вже приготувався для нанесення завершального удару, та останньої миті наші захисники встигли відбити м’яч на кутовий.

У свою чергу, на 13-й і 18-й хвилинах харків’яни провели дві небезпечні контратаки. Спочатку м’яч після удару Бєрникова метрів з 25-ти влучив у перекладину, а потім Горбик, перебуваючи у вигідній ситуації, приблизно метрів з 12-ти не попадає по м’ячу. Повторення такого ж моменту сталося і на 40-й хвилині, коли Цимбалюк, на високій швидкості обігравши трьох захисників «Колоса», зробив прострільну передачу у штрафний майданчик суперника і знову не може точно пробити Горбик.

А за дві хвилини до перерви захисник Бульба, підключившись до нападу, небезпечно «вистрілив» по воротах Сивухи, але останній зумів відбити м’яч з-під перекладини в поле.

Якщо у першому таймі важко було віддати перевагу будь-якій команді, то у другому після пропущеного гола гра у харків’ян явно розклеїлася. А м’яч було забито так. На правому фланзі метрах в 35-ти від воріт харків’яни порушили правила. До м’яча підійшов Кудя. Його не сильний, але точний удар у правий нижній кут воріт застави Сивуху явно зненацька.

У подальшому, здавалось би, гості повинні були заграти агресивніше. Та ні. Явно не в ударі була гра середньої лінії, футболісти якої ніяк не могли знайти контактів із своїми товаришами по нападу, майже не постачали півзахисники м’ячами Цимбалюка, дуже слабко у захисті зіграв Сапешко, який ніяк не міг впоратись із захисником Бульбою. А відтак гравці «Металіста» виглядали на полі майже безпомічними.

Слід відзначити й необ’єктивне суддівство Плотникова, який не знаходив спільної мови із своїми помічниками.

Що ж, «Металіст» втратив на виїзді два важливих очки, хоча, відверто кажучи, міг і врятувати очко. І перше, що вражає у вічі, коли дивишся гру харків’ян на виїзді, команда не проявляє тих бійцівських якостей, які притаманні колективові, що бореться за перехід до старшого класу. Якщо ж перебувати у лідерах, то й гру треба показувати цікаву, змістовну й солідну як вдома, так і в гостях. А відтак, безперечно, будуть задоволень як уболівальники, так і самі футболісти.

Вчора футболісти харківського «Металіста» в Запоріжжі зустрічались із місцевим «Металургом». Це був матч десятого туру.

Знаючи вміння запорожців настроюватись на ігри престижного характеру, можна було передбачити, що, незважаючи на поразку в минулому турі від «Факела», вони зуміють показати все краще, на що здібні. Забігаючи наперед, скажемо, що ці сподівання в основному виправдалися.

Перший тайм пройшов майже в рівній боротьбі, однак в деяких моментах господарі переважали гостей. Вже на 29-й хвилині, коли Сивуха необачливо залишив ворота, м’яч після удару Бобаля летів у породні ворота. Та капітан команди Геннадій Дегтярьов останньої миті зумів відвести загрозу. Невдовзі Шафоростов, замінивши Шаріпова, в одній із контратак «Металурга» з близької відстані несподівано пробив головою, але Сивуха ьув напоготові. Сталося це на 36-й хвилині.

А вже через три хвилини реальну можливість для взяття воріт суперника мали харків’яни. Крячко, вдало пройшовши правим краєм, наближався до штрафного майданчика господарів, однак захисники «Металурга» при відбиранні м’яча порушили правила. До м’яча підійшов Дегтярьов. Запорізькі футболісти виставили «стінку». Однак нашому капітанові вдалося знайти щілину – його гарматний удар з трудом у падінні ногою відбив Двурєченський.

Після перерви харків’яни намагаються всією командою йти вперед. На 49-й хвилині запам’ятався ефектний рейд півзахисника Саакова, який на високій швидкості, обігравши трьох захисників «Металурга», увійшов у штрафний майданчик суперника і точним ударом спрямував м’яч у сітку воріт господарів.

«Металург» за будь-яких сил намагається встановити рівновагу. Та захист «Металіста» працює на повну силу. Особливо слід відзначити відмінну гру Дегтярьова. Його спокійна гра зцементувала харківську оборону.

Тривалий час матч знову проходить у спокійному руслі. Потім відновилися атаки господарів, та гості вдало грають на випередженні. А коли до фінального свистка лишалось п’ять хвилин, відмінну можливість збільшити рахунок мав Цимбалюк, коли він, обігравши двох захисників, увійшов у штрафний майданчик (правда, його переслідував Дашкевич). Йому назустріч з воріт вийшов голкіпер Жук, але переграти його наш форвард вже не зміг…

Після цієї перемоги «Металіст» набрав 14 очок. Наступні ігри наші земляки проведуть вдома: 22-го травня – з «Прикарпаттям», 25-го – з «Карпатами», і 31-го – із «Зорею».

У будь-якому виді спорту логічно і виправдано бажання пророкувати результат. Нерідко попередню оцінку, а буває і висновок, визначають традиційні уявлення про спроможне співвідношення сил команд, а відтак – і про різні їх перспективи у виступах в різних змаганнях. Якщо харків’яни поставили в цьому сезоні за мету боротися за вихід до вищої ліги, то наші гості – футболісти Івано-Франківська, які, до речі, перебувають у небезпечній зоні, ведуть боротьбу за право залишитись у першій лізі.

Ні в кого з глядачів, а їх вчора зібралося 24 тисячі, не викликало сумніву, що харків’яни здобудуть перемогу. Тим паче. Що вони перебувають у лідерах. Очікувалося, що виграш буде досить легким. Однак, як показала гра, перемога далася «Металістові» нелегко. У чому ж річ?

Можливо, наші земляки вже втомилися? Та цього не можна сказати, бо за добором гравців, і по їх підготовленості, особливо фізичної, вони виділяються у порівнянні з іншими командами першої ліги. Можливо, вони ще не відійшли від гри із московським «Спартаком», якій, безперечно, віддано багато фізичних і моральних сил? Та відтоді вже минуло чимало часу, щоб відновити форму. Можливо, винен у цьому календар? Та ні.

Зустріч із «Прикарпаттям» показала, особливо в першому таймі, що в нашій команді не було гравця, який би міг взяти на себе гру і повести за собою вперед своїх товаришів. У футболістів чомусь з’явився якийсь несподіваний страх у нанесенні завершального удару. Занадто вже багато було дрібних і запізнілих передач, внаслідок чого суперник встигав на їх перехоплення. А відтак харків’яни щоразу відходили назад і знову неквапливо розпочинали все спочатку. Та й діяли вони якось мляво, невпевнено. Тому чекати якихось цікавих і змістовних комбінацій було марно. Та й глядачі вже скучили за несподіваними ударами здалеку. Ось і в цьому матчі перший прицільний удар по воротах гостей був проведений Дегтярьовим лише на 21-й хвилині. І тільки на 34-й хвилині, коли Лінке вивів нарешті Дегтярьова на ударну позицію, м’яч опинився у сітці воріт прикарпатців. Як бачите, цей гол був забитий півзахисником. А що ж форварди? Де несподівані і небезпечні простріли Малька, стрімкі і швидкі проходи Лінке, сильні і точні удари Цимбалюка? Нижче своїх можливостей зіграв у півзахисті досвідчений Берников. І лише гра Дегтярьова, лінії оборони, голкіпера Сивухи заслуговує, на мій погляд, схвальної оцінки.

І тільки після перерви, коли на полі з’явилися Бачіашвілі і Ткаченко, гра у харків’ян пожвавішала. Саме ці два футболісти стали асистентами Дегтярьова, коли останній зумів подвоїти результат. Гості ж змогли забити гол престижу з сумнівного пенальті. Варто зауважити, що він був першим, пропущеним харків’янами вдома. До речі, іванофранківці, як і минулого сезону, показали невиразну й грубу гру, через що судді Горінасу протягом гри доводилося щоразу робити гостям попередження, а одного разу й показати жовту картку. Невпевнений, що треба було показувати й жовту картку Поточняку, коли Цимбал вже після свистка штовхнув у спину ногами нашого капітана, якому, до речі, завжди притаманна коректна гра. Виникла суперечка. І замість того, щоб показати другу жовту картку гостеві, суддя чомусь показав її Поточняку.

Як бачите, і в другому таймі форварди «Металіста» не змогли взяти ворота іванофранківців. А якщо до цього додати, що на ворота гостей було подано 13 кутових і жоден з них не був використаний, то нашим нападаючим є над чим замислитись.

Хочеться вірити, що наступна зустріч «Металіста» із «Карпатами», яка відбудеться 25 травня, не буде схожою на гру із «Прикарпаттям», що наша команда порадує глядачів такою манерою гри, яка притаманна перш за все лідерові: швидкісною, комбінаційною, цілеспрямованою, а головне – результативною. Сподіваємося, що так воно і буде. Думається, що «Металіст» спроможний показувати красивий і видовищний футбол не тільки вдома, а й в гостях.

– Цього сезону мені не довелося бачити харків’ян у грі, – сказав після матчу начальник команди «Карпати» Михайло Кусень. – Однак за зустріччю між «Металістом» і московським «Спартаком» ми уважно стежили по телебаченню. Ще тоді ми дійшли висновку, що у харків’ян за будь-яких сил треба нейтралізувати гравців середньої лінії – Берникова, Ткаченка, Малька, не дати можливості здійснювати рейди у тил суперника захисникові Крячку. Саме таке завдання ми поставили перед своїми підопічними й напередодні зустрічі з «Металістом». Як показав матч, наші хлопці з цим успішно справилися. Якщо відверто, то львів’яни на гру з лідером настроїлись, на мій погляд, краще, ніж господарі.

Початок зустрічі був за господарями. Вони подають на ворота гостей кілька кутових, але домогтися успіху не можуть, бо на «другому поверсі» безпомилково зіграв Красников, а лінія оборони не давала змоги нашим форвардам наносити прицільні удари. Львів’яни в обороні захищалися великими силами, а при контратаках, які вони проводили досить гостро й цікаво, брали участь по три – чотири футболісти. У захисті особливо активним виявився Родін, неодноразові рейди якого правим флангом спричинили немало клопоту Сапешкові. Цей футболіст на зміг повністю виконати покладені на нього функції, а відтак цілком правильно його у другому таймі замінили.

Львів’яни, незважаючи на те, що перебувають у нижній половині турнірної таблиці, показали себе в цій зустрічі організованою командою, яка діяла тактично зріло, чітко. Здавалось, що за диригентським пультом перебуває … старший тренер «Карпат» Я. Дмитрасевич. Саме його підопічним вдалося вплинути на характер і малюнок гри. Зрозуміло, харків’яни намагались у свою чергу домогтися результату (переважно до перерви), але діяли взагалі розрізнено, мляво, до того ж без помітного сприяння півзахисту. Голевих моментів біля воріт «Карпат» майже не було. Правда, на 38-й хвилині, коли Ткаченко з лівого флангу переадресував м’яч на кут воротарського майданчика гостей, міг відзначитись Дегтярьов, але його удар у падінні головою прийшовся мимо цілі.

Зате через хвилину відзначилися «Карпати». Знов-таки Родін, скориставшись грубою помилкою Сапешка, вдало прострілив уздовж воріт харків’ян, і Шмундяк відкрив рахунок.

Після перерви глядачі сподівались, що харків’яни перебудують малюнок гри і поведуть наступальну гру. Однак неквапливий розіграш м’яча, інертні дії півзахисту, який, до речі, вдало нейтралізували гості, відокремлюваність у грі форвардів – все це не могло принести харків’янам бажаного успіху. До того ж львів’яни добре грали на випередження, чітко контролювали м’яч, тримали «на прицілі» кожного футболіста господарів. Цього, на жаль, не можна сказати про «Металіст», бо харків’яни поступалися, крім цього, в мобільності, у вольовому настрої. Словом, матч програний нашими земляками закономірно.

Це перша поразка харків’ян у нинішньому сезоні вдома. Ігри з при карпатцями й львів’янами показали, що у «Металіста» не все гаразд з ігровою дисципліною, у лінії захисту стали з’являтися «тріщини», півзахисники ніяк не можуть знайти спільної мови з форвардами, які, до речі, поступово втрачають головне – наступальність, а відтак і результативність. Поразка харків’ян від «Карпат» повинна стати хорошим уроком, з якого у подальшому повинні зробити правильні висновки як самі футболісти, так і наставники нашої команди.

Наші гості – ворошиловградці – ось вже 10 турів підряд не зазнали ще жодної поразки. Варто зауважити, що вдома вони виграли дві зустрічі, а чотири завершили внічию. Причому, в шести матчах забили п’ять м’ячів, а пропустили два. В решті ігор на виїзді підписали «мирні» угоди: три гри закінчилися із однаковим рахунком – 0:0 і одна – 1:1. Як бачите, результативність «Зорі» невисока: забито в 10 зустрічах шість м’ячів, пропущено – 3. Щоправда «рекордна» кількість нічиїх (8!) поки що не на користь команді.

Забігаючи наперед, скажемо, що господарі знайшли свою гру і з першої і до останньої хвилини провели її у високому темпі. Якщо, приміром, в іграх з івано-франківцями і львів’янами «Металіст» подав на ворота суперників 25 кутових (відповідно 12 і 13) і жоден з них не був використаний, то в матчі із ворошиловградцями один із шести завершився взяттям воріт суперника. А сталося це на початку матчу, коли Цимбалюк (кутовий подав Малько) головою забив красень-м’яч у ворота «Зорі».

Після цього харків’яни, захопивши ініціативу, почали нав’язувати суперникові притаманну їм гру: швидкісну, комбінаційну й, що головне, результативну. І хоча в подальшому удари Бачіашвілі, Ткаченка, Малька в завершальній стадії, на жаль, були неточними, зате на 35-й хвилині Лінке, обігравши двох захисників «Зорі», увійшов у штрафний майданчик і точно поцілив у правий нижній від голкіпера кут воріт. А на 41-й асистентом Дегтярьова, який метрів з шести надіслав м’яч під перекладину, знов-таки був Лінке – 3:0.

Варто зауважити, що у цьому матчі через травму не виступали Поточняк і Крячко. Місце нашого капітана зайняв Камарзаєв, а Крячка – Дегтярьов. Саме на адресу останнього мені хочеться сказати кілька теплих слів. Досвідчений Геннадій Дегтярьов вважається в нашій команді універсальним гравцем. Він добре діє в будь-якій лінії: в захисті, півзахисті, нападі. І в якому б амплуа він не виступав, йому завжди притаманні цілеспрямованість, бажання забити гол. Ось і цього разу, виступаючи в ролі захисника й виконуючи функції капітана, Геннадій вів за собою своїх товаришів уперед. А відтак зайвий раз довів, що при хорошій організації гри й захисникам можна не тільки підключатись до нападу, а й забивати голи. Отже, молоді «Металіста» є у кого вчитись, з кого брати приклад.

Другий тайм проходив за тим же сценарієм, що і перший. Ініціативою, як і раніше, володіли господарі. І як наслідок – ще два м’ячі побували у воротах «Зорі»: на 47-й хвилині Лінке з подачі Дегтярьова проводить четвертий м’яч, а за 10 хвилин до фінального свистка Бачіашвілі, після того, як Малько з лівого флангу навісив м’яч на лінію воротарського майданчика, головою спрямував його у ворота. Правда, до цього футболісти «Зорі», використавши помилку Сапешка, провели гол престижу: відзначився Куксов.

Зазначимо, що майже всі гравці «Металіста» діяли в цьому матчі дружно і самовіддано, вели боротьбу з таким бажанням забити гол, що ворошиловградці у кінцевому підсумку повинні були поступитися господарям не тільки ігровою й територіальною ініціативою, а й перемогою, причому результативною.

З таким крупним рахунком, здається, наші земляки вже давно не вигравали на виїзді. Лише торік, граючи у Свердловську з місцевим «Уралмашем», «Металіст» домігся переконливої перемоги з рахунком 3:1. І от нарешті вчора, харків’яни, виступаючи в Києві, знов-таки, хоч і через тривалий час, порадували харків’ян, забивши у ворота армійців чотири м’ячі. Правда, дебютант чемпіонату результативно грає як вдома, так і в гостях. Досить нагадати, приміром, його переконливі перемоги у Львові над «Карпатами» (4:2) і вдома над нікопольцями (4:3). У киян лінію нападу очолює найкращий бомбардир команди й чемпіонату Насташевський, на рахунку якого, враховуючи його і вчорашній гол, одинадцять м’ячів. Цьому форвардові допомагає й результативний Шихларов, який аби вже п’ять м’ячів. Отже, саме на їх долю з 19-ти м’ячів, проведених командою у ворота суперників, припадає 16.

Саме нейтралізувати дії цих небезпечних футболістів, а відтак й контратакувати – таке завдання було поставлено перед своїми підопічними старшим тренером Євгеном Лемешком. Тим паче, що харків’яни, як кажуть, знайшли «свою гру» в матчі із «Зорею» і тому вийшли на поле київського СКА в хорошому настрої.

Вже на другій хвилині гості зробили грізний випад у бік господарів. І після того, як м’яч потрапив до Бачіашвілі (а він у цей час перебував у районі 11-метрової позначки), Нодар несподівано пробив по воротах, і м’яч, вдарившись об ногу когось із захисників армійців, влетів у ворота. Так у рахунку повів «Металіст».

Надалі відчувалося, що настрій на гру у харків’ян добрий. А от армійці при побаченні з лідером, здавалось, ніяковіли – багато відходили назад, залишаючи майже без уваги висунутих уперед Бачіашвілі і Цимбалюка, відбивали м’яч подалі від воріт.

Невдовзі Станіслав Берников, обвівши двох гравців суперника, змістився на правий край і небезпечно прострілив уздовж воріт армійців, і тут знову свого шансу не втратив Бачіашвілі – 2:0.

Розгнівані невдачею, кияни посилюють натиск. Вони починають здалеку обстрілювати ворота Сивухи, однак влучити по цілі їм так і не вдається.

Під час перерви Євген Лемешко націлював хлопців грати ще активніше, ні в якому разі не віддавати ініціативу суперникові. І головне – атакувати і ще раз атакувати.

А коли розпочався другий тайм, теплий літній дощ значно посилився. Це в якійсь мірі ускладнило дії обох команд. Треба було грати обережно, особливо лініям оборони, а форварди отримали хорошу можливість для нанесення несподіваних ударів з дальніх дистанцій.

Армійці докладають чимало зусиль, щоб внести злам у ході гри. Однак лінія оборони, очолювана капітаном команди Геннадієм Дегтярьовим, діяла бездоганно. Вона майже не давала господарям вільно увійти у штрафний майданчик і точно пробити по воротах. Тому запал армійців поступово згасав. Зате за 15 хвилин до фінального свистка знову двічі відзначився Бачіашвілі. Особливо красивим був його останній, четвертий м’яч, коли він метрів з двадцяти гарматним ударом спрямував його у дальній кут воріт. Отже, чотири м’ячі, забиті в цьому матчі Нодаром Бачіашвілі, зробили його найкращим бомбардиром «Металіста». Тепер на його рахунку вісім м’ячів.

Нам залишається додати, що при рахунку 3:0 за порушення правил у штрафному майданчику харків’ян, в їх ворота було призначено пенальті, яке чітко реалізував Насташевський.

Таким чином, «Металіст», набравши після 14 ігор 20 очок, став одноосібним лідером.

Тепер 10-го і 13-го червня харків’яни відповідно прийматимуть «Іскру» і «Жальгіріс».

Можливо, у декого виникне питання: причому тут львів’яни? А річ у тім, що вчорашня зустріч із футболістами Смоленська майже проходила у тому ж ключі, що і з «Карпатами». Гості добре настроїлись на матч із харків’янами, з першої і до останньої хвилини провели у притаманному їм стилі: грали широко, розмашисто, переважали господарів у відборі м’яча, добре використовували фланги, відмінно підстраховували один одного, надійно захищалися. До цього слід додати, що «Іскра» вдало застосовувала проти господарів штучне положення поза грою.

Висунуті вперед форварди Коваль і Асосков (а вони виступали в минулому за ЦСКА) і лінія півзахисту, де особливо виділявся Ходилєв, неодноразово ставили у скрутне становище оборону харків’ян, яка, до речі, зіграла не зовсім вдало. Відчувалося, що, через відсутність травмованого Поточняка, захисники «Металіста» протягом матчу ніяк не могли знайти між собою спільної мови. А відтак, ліквідуючи небезпеку, вони вимушені були в дебюті відправляти м’яч за лінію воріт. Між іншим, до 10-ї хвилини «Іскра» подала на ворота харків’ян три кутових, але жоден з них не був використаний. А вже у подальшому кутові посипалися на ворота гостей, наче з рогу достатку (а їх було 11!). Втім, розігрували вони їх прямолінійно. А відтак на другому поверсі Новиков спокійно перехоплював або відбивав подалі від воріт незамислуваті подачі м’яча Мальком.

Варто зауважити: коли харків’яни грають з досить технічною, причому жорсткою у відборі м’яча командою, вони ніяк не можуть знайти контрзасоби. І як показали зустрічі з «Іскрою» (та й з «Карпатами») арсенал тактичної зброї у харків’ян, на жаль, обмежений. Ми так і не побачили несподіваних переводів м’яча з флангу на фланг, переміщень гравців по всьому фронту атаки, індивідуальних проходів, причому з під страховкою, стрімких атак за допомогою довгих передач. Тому гості легко розгадували примітивні атаки господарів, а відтак легко їх руйнували. А коли «Іскра» ще й до того заволоділа центром поля, та харків’яни взагалі виглядали порівняно з гостями не кращим чином.

І тільки після перерви, коли на полі з’явилися Сусла, а невдовзі Лінке і Крячко, напад харків’ян заграв веселіше. Втім, на 58-й і 67-й хвилинах суперники обмінялися небезпечними контратаками. Спочатку Лінке, правда, із важкого положення, пробив сильно, але неточно, потім Коровкін вийшов сам-на-сам із Сивухою, але останній вийшов переможцем. Зате невдовзі Бичков, обвівши двох захисників харків’ян, не схибив – 1:0.

Після цього «Металіст» схаменувся і останні 15 хвилин провів у безперервних атаках, одна з яких принесла їм успіх: гол з подачі Сапешка забив Бачіашвілі.

У підсумку – нічия, яка цілком задовольнила гостей і аж ніяк футболістів, тренерів «Металіста» і насамперед глядачів. Харків’янам треба ще ґрунтовно працювати над організацією гри, взаємодією футболістів, прилученням до ігрового ансамблю поповнення команди. Тільки це може принести їм успіх у боротьбі за вихід до вищої ліги.

Останнім часом, на жаль, харків’ян переслідують травми. Порівняно з попереднім матчем у стартовому складі «Металіста» на полі знову з’явився Ростислав Поточняк. А відтак разом із ним лінія оборони грає завжди надійніше. У середній лінії був відсутній Л.Ткаченко, і його місце зайняв молодий В. Сусла. Треба віддати належне цьому футболістові – його постійній націленості на ворота суперника. Однак йому ще бракує досвіду виступів. Гадаємо, що він, безперечно з часом до нього прийде і півзахист «Металіста» придбає хорошого гравця.

Ігрова перевага більш активних господарів поля, особливо у другому таймі, була безперечною. Висунуті вперед Н. Бачіашвілі і Ю. Цимбалюк, яким активно допомагали С. Малько, В. Лінке, С. Берников, неодноразово турбували голкіпера «Жальгіріса» В. Юркуса. Але у першому таймі, який, до речі, виявився малоцікавим й нудним, ці футболісти тільки турбували, оскільки до прицільних ударів по воротах справа, як правило, у них не доходила. І для форвардів харків’ян, які перебували під постійним наглядом суперників, це було непросто. Бо «Жальгіріс» аж ніяк не відсиджувався в обороні, в центральній частині поля він діяв активніше за господарів. Але при найменшому натяку на небезпеку для своїх воріт вільнюсці дружно відходили назад.

У першому таймі запам’яталися лише дві атаки гостей і дві – господарів. Так, на 23-й хвилині О. Косолапов, ліквідуючи загрозу при атаці суперника, намагався віддати м’яч Ю. Сивусі, але голкіперові довелося продемонструвати неабияку майстерність, щоб перевести м’яч, який летів у праву «дев’ятку», на кутовий. А через кілька хвилин досвідчений Є. Рябов з-за меж штрафного майданчика несподівано «вистрілив», і Ю. Сивуха у відчайдушному кидку парирував сильний удар центрфорварда.

На 29-й і 31-й хвилинах ворота «Жальгіріса» вже могли розпечатати наші земляки, але в обох випадках після ударів С. Берникова і Н. Бачіашвілі свою команду виручив В. Юркус.

У другому таймі харків’яни більшу частину гри провели на половині гостей, кидаючи в атаку великі сили. І все ж в останні п'ятнадцять хвилин «Металіст» зумів двічі домогтися успіху. Правда, на 60-й і 86-й хвилинах «Жальгіріс» провів дві небезпечні контратаки, де спочатку міг відзначитись С. Якубаускас, але його удар з близької відстані, на щастя господарів, пройшовся мимо воріт. Потім, коли вже рахунок був 2–0 на користь «Металіста», гол престижу міг забити Р. Расюкас, коли той сам на сам вийшов із Ю. Сивухою, та страж воріт «Металіста» зумів вийти переможцем.

А два м’ячі нашими земляками протягом десяти хвилин були забиті так. С. Малько відмінно пройшов лівим краєм, при цьому обвівши двох футболістів суперника, дійшов майже до лінії воріт і низом прострілив у штрафний майданчик: Н. Бачіашвілі, випередивши В. Юркуса, відкрив рахунок. А невдовзі С. Малько несподівано пробив по воротах, але м’яч влучив у штангу, а від неї до Цимбалюка – 2:0.

Після цієї перемоги «Металіст» набрав 23 очки і, як і раніше, очолює турнірну таблицю.

Футболісти харківського «Металіста» проводили матч у Костромі з місцевим «Спартаком». Відсутність через травму найкращого бомбардира нашої команди Нодара Бачіашвілі, яку він, до речі, одержав у грі з «Жальгірісом», поставило у скрутне становище тренерів харків’ян. Тому їм на ходу довелося перекроювати склад. Добре, що одужав Л. Ткаченко, і середня лінія цього разу зіграла більш-менш вдало.

«Спартак» і «Металіст» добре знайомі ще по іграх на Кубок СРСР і тому часу на розвідку не марнували. Господарі поля одразу ж пішли в наступ. Але гості були до цього готовими і побудували тактику так, щоб здобути перевагу в захисті та контратаках.

Поступово харків’яни не тільки вирівняли гру, а й перехопили ініціативу. Вони, особливо у першому таймі, створили кілька небезпечних моментів біля воріт спартаківці, але стара хвороба наших футболістів у завершальній стадії атак, на жаль, поки що дається взнаки.

Другий тайм пройшов з перемінним успіхом. Тому жодній з команд так і не вдалося відкрити рахунок.

Слід, певно, зробити кілька зауважень і на адресу спартаківців. Так, у першому таймі, коли вони зіткнулися з непогано організованою обороною харків’ян, то ніяк не могли подолати її. Можна назвати дві причини. По-перше, господарі поля атакували не в дуже високому темпі, що дозволили «Металістові» створити міцний захисний кулак. А по-друге, добра половина передач не знаходила адресатів, бо була спрямована не на вільне місце, а в боротьбу. В таких умовах, як відомо, перевага на боці тих, хто захищається.

Що ж, наші земляки, відібравши очко у спартаківців Костроми, зуміли не тільки зберегти лідерство, а й відірватись від найближчого переслідувача – торпедівців Кутаїсі – на два очки (тепер у «Металіста» 24 очки), бо грузинські футболісти зазнали нищівної поразки від нікопольського «Колоса» з рахунком 2:4.

Програв і ще один переслідувач харків’ян – армійці Одеси, які несподівано поступилися в гостях івано-франківському «Прикарпаттю» – 1:3. Тепер наші земляки відірвалися від одеситів на три очки. А от смоленська «Іскра» після перемоги над армійцями Києва (2:0) вийшла на п’яте місце.

Вчора, 22 червня, команди першої ліги провели 18-й тур. Наші земляки зустрічалися в Ярославлі з місцевим «Шинником». Матч за участі лідера викликав великий інтерес – зібралося 18 тисяч глядачів. Стільки, до речі, було і на грі з «Бустоном», коли ярославці відкривали цьогорічний сезон вдома.

На початку матчу суперники обмінялись небезпечними випадами, але вони обом командам не принесли бажаного успіху. Потім йшла рівна маневрена боротьба, в якій події розгортались на всіх ділянках поля, але тільки не у штрафних майданчиках, і удари по воротах вдавалося наносити тільки здалеку. В кількох епізодах і господарі, і гості зіграли широко, використовуючи в атаках усю ширину поля, що зробило їх гру дещо привабливішою.

Та в середині першого тайму ініціатива переходить до «Шинника». І на 24-й хвилині Гаврилов, використавши помилку наших земляків, точним і невідпорним ударом забиває м’яч у ворота «Металіста».

Після пропущеного м’яча активізувалися харків’яни. І вже вони домінують на полі. Однак зрівняти рахунок у першому таймі їм так і не вдалося.

Стартові 15 хвилин другого тайму пройшли у безперервних атаках господарів, які залюбки користувались довгими передачами за спини захисників. Та вже перший контрвипад гостей змусив господарів стримати запал. До того ж, «Металіст» чітко контролював м’яч, і поступово гра вирівнялася. І тривалий час події розгорталися в основному в центрі поля. Та згодом частіше турбувати Чуркіна почали наші земляки. В одній з контратак ярославці, ліквідуючи небезпеку, відправили м’яч за лінію воріт. Кутовий пішов подавати Малько. Голкіпер «Шинника» Чуркін замість того, щоб кулаками відбити кручену подачу нашого форварда, спіймав м’яч і опустив його несподівано для всіх вже… за лінією воріт. Сталося це на 77-й хвилині.

Кінцівка гри пройшла знов-таки з перемінним успіхом, та змінити рахунок зустрічі жодній з команд так і не вдалося.

НЕ ДОКЛАДАЮЧИ великих зусиль, харків’яни неквапливо йшли в похід за черговими двома очками… Однак у Баянаускаса роботи майже не було. Господарі весь час перебували на половині поля павлодарців, подали ще в першому таймі з десяток кутових, але в завершальній фазі діяли неточно. Відчувалася відсутність найкращого бомбардира команди Бачіашвілі, який через травму повернеться на поле не раніше серпня. Без цього форварда в господарів практично ніхто не боровся за м’яч на «другому поверсі».

Після відпочинку харків’яни повели штурм воріт суперника. Та лише помилка когось із захисників гостей, який зіграв рукою у штрафному майданчику, дозволила «Металісту» перемогти.

Тренери команди повинні, напевно, звернути увагу на необхідність посилення атаки. Адже до одужання Бачіашвілі – ще місяць…

УПЕРШЕ нинішнього сезону Центральне телебачення транслювало матч команд першого ешелону. Та навряд чи болільники, подивившись гру, могли реально оцінити можливості суперників. Дорогою була ціна перемоги в поєдинку, і, надто хвилюючись за результат, гравці часто помилялися в простих ситуаціях, робили багато браку в передачах. Тому завершальних ударів у матчі глядачі майже не побачили.

Щоправда, у складі «Металіста» з різних причин не вийшли на поле Бачіашвілі, Косолапов і Ледней. А серед гостей прагнув загострити гру тільки невтомний Ярцев.

До цієї зустрічі суперники шість разів мірялися силами на рівні першої ліги. Щоразу поступаючись у гостях, удома харків’яни задовольнялися нульовими нічиїми. Традиція збереглася.

Інформація до роздумів: у перших 14 турах «Металіст» забив 22 м’ячі, а в останніх шести – лише шість…

Вчора команди першої ліги провели 22 тур. Наші земляки зустрічалися в Кемерово з місцевим «Кузбасом», який, як відомо, напередодні поступився «Зорі». Тому господарі, незважаючи на будь-які ранги, добре настроїлися на гру з «Металістом». У свою чергу, харків’яни, приїхавши до Кемерова з Хабаровська, й не думали поступатися аутсайдерові, бо перемога над армійцями додала їм ще більше впевненості в своїх силах.

Зустріч кемеровці почали впевнено, широко. Гостра комбінаційна гра у нападі принесла кузбасівцям успіх вже на 3-й хвилині: Рижов, увійшовши у штрафний майданчик гостей, сильно пробив по воротах Сивухи, і м’яч після його ударів влетів у верхній кут.

Невдовзі наші земляки провели небезпечну контратаку, і Лінке, скориставшись помилкою захисників, зрівняв рахунок – 1:1. У подальшому гра проходила в хорошому темпі, причому більш активними були гості, які подовгу контролювали м’яч у центрі поля і, тільки підготовивши атаку, неодноразово здійснювали рейди до воріт суперника. Голкіперові Бабенку доводилося кілька разів врятовувати команду від сильних прицільних ударів Берникова, Малька, Цимбалюка. Можливості вийти вперед мали і футболісти Кемерова. Однак їх удари у завершальній стадії були неточними.

Після перерви харків’яни перехопили ініціативу, а з нею і територіальну перевагу. Атаки проходили одна за одною і врешті-решт одна з них завершилася прекрасним голом, забитим Лінке на 51-й хвилині. Господарі після цього на деякий час розгубились, і атаки кемеровських футболістів були дещо розрізненими. Однак, зібравшись, вони знову небезпечно атакують ворота Сивухи. І невдовзі хтось із наших земляків рукою зіграв у штрафному майданчику: суддя В. Кичинов з Ташкента показує на 11-метрову позначку. Пенальті чітко реалізує Рижов. Сталося це на 72-й хвилині – 2:2.

До кінця матчу залишається обмаль часу. І знову контратакують гості. Ініціатива переходить до «Металіста». На 79-й хвилині Лінке, одержавши м’яч з глибини поля, робить сольний прохід і невідпорним ударом забиваю третій і останній гол у цьому напруженому і цікавому поєдинку. Отже. Володимир Лінке зробив хет-трік у цьому матчі. І тепер він записав на свій рахунок шостий м’яч.

Вчора команди першої ліги провели заключний, 23-й тур першого кола. Безперечно, центральним в ньому виявився матч лідера – «Металіста» у Воронежі з місцевим «Факелом». Десять турів підряд наші земляки не знали поразок. Треба віддати належне харків’янам – вони, незважаючи на дуже важке турне, провели їх все-таки на високому рівні: додому «Металіст» привіз чотири очки з шести можливих.

Гра харків’ян викликала великий інтерес в уболівальників Воронежа: зібралася рекордна кількість глядачів – 22 тисячі. І в цьому дивного нічого немає, бо за час виступів у першій лізі гра між харків’янами і воронежцями нікому з них ще не принесла успіху.

Взагалі ж «Факел» добре виступає цього сезону вдома. Правда, порівняно з «Металістом», він провів у «рідних стінах» 12 ігор, тоді як наші земляки – 11. Воронежці набрали 20 очок, харків’яни – 18.

У вчорашньому матчі у господарів поля через попередження в попередніх іграх н6е виступали ключові гравці команди Осипов і Пімушин. Останнього, до речі, крім попередження, у грі з «Локомотивом» було усунено з поля. Та, незважаючи на це, керівництву «Факела» вдалося знайти їм достойну заміну.

Вже з першого удару по м’ячу на полі запалали справжні пристрасті. Господарі спершу досягли переваги завдяки стрункішій організації наступу, в якому брали участь усі польові футболісти. Особливо активними у «Факела» були Власов, Смирнов, Смородін і Шардикін. Вони створили чимало можливостей для того, щоб відкрити рахунок. Але оборона гостей не давала їм цього зробити. Крім того, у завершальній стадії атак їх удари були неточними.

Стосовно «Металіста», то він, як і в попередніх матчах, побудував гру на контратаках. На жаль, цього разу вони не принесли їм успіху. Другий тайм проходив у рівній боротьбі. І віддати перевагу будь-якому із суперників важко. І лише на 72-й хвилині у господарів поля стався спалах активності, яка привела врешті-решт до єдиного в цьому матчі голу. Смирнов з-за меж штрафного майданчика несподівано пробив по воротах Сивухи, наш голкіпер вчасно зреагував на сильний удар, але Смородіну все-таки вдалося добити м’яч у сітку воріт харків’ян.

Додамо, що у гостей міг відзначитись і Лінке (двічі), але в останньому випадку під його удар кинулися одразу двоє захисників «Факела». І небезпеку біло ліквідовано.

На 62-й хвилині харків’яни готувалися виконати штрафний удар. Тренери «Металіста» в цю мить вирішили замінити півзахисника Сусла на форварда Лінке. Але суддя в полі не прореагував на жест прапорцем колеги на лінії, і Дегтярьов пробив. Ширяєв парирував м’яч, але першим до нього встиг Сусло і добив у ворота. Він, природно, потрапив у обійми товаришів, з яких і пішов на лаву запасних.

Так 19-річний гравець, який лише наприкінці першого кола повернувся додому з дубля київського «Динамо», виявився героєм матчу. Непогано зіграв й інший вихованець місцевого футболу 18-річний правий захисник Кузнецов. Він вперше виступав в основному складі. Саме після його флангового проходу і прострілу вздовж воріт Сусло зрівняв рахунок.

ХАРКІВ’ЯНИ здобули п’ятнадцяту перемогу в чемпіонаті. Але рахунок аж ніяк не відбиває справжнього співвідношення сил на полі. Господарі могли провести значно більше м’ячів, якби точніше били по воротах. А взагалі склалося враження, що цього разу «Металіст» вирішив виграти, так би мовити, малою кров’ю.

Певні підстави для цього були. Адже кишинівці вийшли на гру без основних бомбардирів – Мацюри і Корюкова. І все ж, навіть за тих обставин, претенденти на перехід у вищу лігу мали діяти зібраніше і злагодженіше.

Єдиний м’яч був забитий на початку другого тайму. Горбик і Цимбалюк розіграли стрімку комбінацію в один дотик, і лівий крайній «Металіста», опинившись віч-на-віч з Чеботарем у штрафному майданчику, пробив сильно і влучно.

Прохід Цимбалюка лівим флангом завершився передачею на кут воротарського майданчика вільному Лінке. Форвард, однак, втратив м’яч, і захист армійців відбив його до центру поля. Там перебував тільки Камарзаєв. І захисник з успіхом наважився перевірити пильність Осташенкова, пробивши по воротах чи не з 40-метрової відстані – 1:0.

Харків’яни мали ще кілька можливостей відзначитися. А потім знизили активність, з чого скористалися армійці. Есебуа виграв повітряну дуель у захисників «Металіста» і ударом головою зрівняв рахунок.

Затяжний штурм у другому таймі приніс харків’янам перемогу. Другий м’яч вони забили з пенальті, призначеного за грубу гру одеситів.

У ДРУГОМУ колі харків’яни провели в рідних стінах п’ять матчів. І всі виграли. Та якщо раніше фахівці докоряли лідерам за низьку результативність, то останнім часом команда значно додала в атаці. З десяти м’ячів, які «Металіст» провів у ворота «Бустона» і «Паміру», чотири – на рахунку Малька. Після матчу з душанбинцями йому було вручено приз найкращого гравця.

Уже перша атака харків’ян закінчилася голом. Прийнявши у штрафному майданчику верхову передачу, Малько скинув м’яч під удар і з ходу пробив по воротах.

У складі «Металіста» на відзнаку заслужила вся середня лінія. Два м’ячі забив півзахисник Берников, активно грав молодий Сусло. А про Малька вже йшлося вище.

Впевнено лідируючи, харківський клуб робить крок за кроком до вищої ліги.

Вчора команди першої ліги провели 32 тур. Наші земляки зустрічалися в Ставрополі з місцевими динамівцями.

Ми попросили старшого тренера харків’ян Євгена Лемешка прокоментувати цю гру. Ось що він розповів:

– Матч пройшов майже в рівній боротьбі. Обидві команди мали чимало можливостей для взяття воріт. Так, коли в одній з небезпечних атак господарів поля на виході помилився Сивуха, м’яч із порожніх воріт вибив захисник Крячко. Потім динамівці зблизька влучили в штангу. Наші футболісти теж мали не один момент, щоб розпечатати ворота суперника. Двічі Цимбалюк, перебуваючи у вигідній ситуації, пробив у… штангу. А одного разу, коли Бачіашвілі з кута воротарського майданчика несподівано пробив у праву «дев’ятку», голкіпер динамівців у відчайдушному кидку зумів парирувати м’яч після сильного удару нашого нападаючого. Кінець матчу знов-таки пройшов у обопільних атаках, але жодній з команд так і не вдалося добитися успіху.

Після закінчення матчу дублерів через кілька хвилин на центральному полі стадіону «Металіст» вийшов основний склад «Металурга» на чолі із старшим тренером Юрієм Захаровим. Вони не витрачали час на двосторонню гру, а відразу ж взялися за обстріл воріт здалеку. Здавалося б, що така методика підготовки наступного дня себе виправдає. Однак, як показала вчорашня гра, гості протягом усього матчу лише одного разу (на останній хвилині першого тайму) нанесли прицільний удар здалеку у рамку воріт. Зробив це досвідчений Ковальов метрів з 25-ти. Але новобранець команди Микола Леонов (раніше він виступав за московський «Локомотив») був напоготові.

З перших же хвилин зустрічі господарі поля перехопили ініціативу і володіли нею аж до фінального свистка. При атаках харків’ян запоріжці майже всією командою відходили до свого штрафного майданчика, де намагалися за будь-яких сил не дати суперникові точно пробити по воротах. І все ж невдовзі з правого краю послідувала передача у штрафний майданчик «Металурга», де перебував Ткаченко, однак гості грубо повелися із нашим півзахисником. Суддя Александров, не вагаючись, показав на 11-метрову позначку. Пенальті чітко реалізував Малько, який, до речі, забив у цьому чемпіонаті вже 11-й м’яч, причому дев’ять – з пенальті.

Певний час наші земляки продовжували атакувати, але поступово запоріжці навели порядок в обороні і, в свою чергу, використовували майстерність Шаріпова, Ковальова і Тимошенка. Однак оборона «Металіста» звела нанівець усі спроби гостей вирівняти становище.

І знову атакують господарі, де, слід відзначити, особливо виділявся Малько. Саме з його подачі найкращій бомбардир команди – Бачіашвілі головою забив красень-гол у ворота гостей.

Другий тайм був менш цікавим, ніж перший. Харків’яни уповільнили темп гри, і їх атаки не були вже такими цілеспрямованими, як раніше. І футболісти «Металурга» грали не в повну силу. В його діях на передній лінії було мало гостроти. До того д гості часом занадто безтурботно ставилися до зміцнення оборони і, як кажуть, нерідко «провалювались», дозволяючи суперникові інколи пробивати з вигідних ситуацій. Однак у цих випадках бездоганно зіграв Двуреченський.

Набравши 48 очок, «Металіст» впевнено продовжує очолювати турнірну таблицю чемпіонату.

І по закінченні футбольного звіту хотілося б закинути докір на адресу дирекції стадіону «Металіст». Коли ж нарешті тренери команд (як господарі, так і гості), а також місцеві журналісти матимуть постійну кімнату, де б в нормальних умовах можна було заповнити протокол матчу і переписати склади команд? Гадаємо, що вже наступної гри «Металіста» з «Колосом», яка відбудеться 14-го вересня, це питання буде вирішено.

СПОЧАТКУ гра точилася переважно в середині поля: захисники обох команд не підпускали нападаючих ближче лінії штрафного майданчика. Господарі спробували подолати оборону «з повітря». Дегтярьов, який діяв на місці правого захисника, часто завершував рейди навісними передачами на Бачіашвілі. Та нападаючого пильно стерегли захисники, а у вирішальний момент у події втручався Кирієнко.

Залюбки користувалися гості штучним положенням поза грою. Харків’яни не раз потрапляли у цю пастку, аж поки нікопольці не помилилися. Малько наздогнав м’яч, сильно посланий Сивухою, і відкрив рахунок.

З передачі Куді Самойленко встановив рівновагу. А перемогу господарям приніс Камарзаєв. Щойно з’явившись на полі, він використав пас Малька.

Николай Омелечко - корреспондент газеты "Машиностроитель", П/о "з-д им. В.А.Малышева".

Встреча "Металлиста" с никопольским "Колосом" для харьковчан имела принципиально важное значение по двум причинам: в прошлом году днепровские футболисты на финише чемпионата серьёзно повлияли на турнирное положение наших земляков, сейчас же "Колос" тоже в тройке лидеров, и выигрыш "Металлиста" многое значил, особенно если учесть предстоящее затяжное турне из 5-и игр. Поэтому понятно, что обе команды были решительно настроены на атаку и остались верны этой тактике до конца матча.

"Колос" понравился харьковским болельщикам высокой техникой и игровой дисциплиной, настойчивостью. Но и "Металлист" ни в чём не уступал гостям, а в индивидуальной игре даже превосходил соперника. Это в конце концов и сыграло свою решающую роль.

На 28-й минуте первого тайма Сергей Малько удачно вышел на длинную передачу, оставил за собой защитников, обвёл голкипера и спокойно вкатил мяч в ворота.

Но спустя 10 минут защитники харьковчан не успели прикрыть нападающего гостей Самойленко и тот с дальней дистанции отквитал гол.

После перерыва харьковчане снова и снова идут вперёд, и на 25-й минуте их настойчивость увенчалась успехом – после многоходовой комбинации В.Камарзаев сильно и точно пробил по воротам. 2:1 выиграли наши земляки.

В тройке лидеров изменений не произошло: у "Металлиста" сейчас 50 очков, "Локомотив" после победы в Павлодаре имеет в своём активе 42 и "Колос" - 39 очков. Теперь будем ожидать результатов выступлений наших земляков на выезде. Если учесть, что команда вплотную подошла к лимиту ничьих, то надо бороться только за победу.

ХАРКІВ’ЯНИ явно не збиралися ризикувати. Залишивши на вістрі атак Бачіашвілі, вони переважно турбувалися про безпеку власних воріт. І до перерви припустилися лише однієї позиційної помилки. Але Климюк, якому Паламарчук довгою передачею по діагоналі адресував м’яч, не влучив у ціль.

Втративши надії подолати захисну стіну «Металіста», прикарпатці збилися на сумбурну, прямолінійну гру. В другому таймі помітно втомилися їхні півзахисники, які й до того мало допомагали форвардам. Тільки Паламарчук прагнув підвищити напруження біля воріт гостей. Найсприятливішу нагоду відкрити рахунок він втратив за 15 хвилин до фінального свистка, коли на виході невдало зіграв Сивуха. Та Косолапов устиг зайняти місце голкіпера і вибити м’яч з лінії воріт.

«Прикарпаттю» нічия принесла мало радості: його шанси залишитися в першій лізі стали дуже проблематичними.

ПОЧАТОК зустрічі показав, що харків’яни прагнуть реваншу за поразку від «Карпат» у першому колі. Особливо активним був Бачіашвілі. Він і вивів у прорив захисника Крячка. Удар останнього виявився невідпорним. Та атакував «Металіст» лише до відпочинку.

В другому таймі, намагаючись зберегти перевагу, харків’яни майже всією командою пішли в глухий захист. Ця тактика, незважаючи на блискучу гру Сивухи, себе не виправдала. Спочатку Батич зрівняв рахунок, а на останніх секундах матчу Косолапов зупинив прорив Дикого недозволеним прийомом, і Сакалов ударом з 11-метрової позначки приніс «Карпатам» дуже важливі два очка, які дозволили їм трохи поліпшити турнірне становище.

НА ПОЧАТКУ зустрічі команди діяли в повільному темпі, ніхто з суперників не хотів ані ризикувати, ані загострювати гру. Приблизно з 20 хвилини стали вимальовуватися контури переваги ворошиловградців, їхні атаки набули організованого характеру, «Металіст», однак, не надав цьому значення. І ось Свердлов увірвався в штрафний майданчик харків’ян. До нього кинулися відразу три захисники. Спробувати обіграти їх було безнадійно. І тоді Свердлов відкинув м’яч назад. З глибини поля набіг Робочий і пробив у нижній кут воріт – 1:0.

«Зоря» сильно провела другий тайм. Проте рахунок залишився незмінним. Так, Березін, приміром, з 11-метрової позначки послав м’яч у руки Сивухи.

Щодо харків’ян, то у них активними були тільки Малько і Бачіашвілі.

ЯК І ПЕРЕДБАЧАЛОСЯ, гості побудували гру проти лідера від оборони. Забігаючи наперед, скажу, що вона їм загалом удалася. Дозволивши харків’янам господарювати в середині поля, армійці по-справжньому розпочинали боротьбу за м’яч на підступах до свого штрафного майданчика. Нападаючі «Металіста» практично не мали жодної миті на роздуми і часто, завершуючи атаки, змушені були приймати поспішні рішення. В підсумку м’яч або летів повз ворота, або став здобиччю голкіпера (Шевченка недарма було визнано кращим серед гостей).

У ситуації, що завершилася призначенням пенальті, арбітр дав свисток із запізненням: ігровий епізод вже завершився, але господарі своєю поведінкою дали зрозуміти судді, що раніше армійці порушили правила…

Загалом клас «Металіста» ще далекий від рівня вищої ліги. Кажу про це тому, що харків’яни дуже близькі до переходу в групу найсильніших і оцінювати їхню гру вже тепер потрібно якнайсерйозніше.

Смоляни люблять харківську команду. Гучними оплесками зустріли глядачі появу на полі лідера чемпіонату серед команд першої ліги. Цікаво відзначити, що в матчах між собою під час виступів у першій лізі жодному із суперників так і не вдалося домогтися перемоги. І хоча шанси харків’ян були кращими, не можна скинути зі щита ту обставину, що напередодні цієї зустрічі на стадіоні «Спартак» футболісти Смоленська в товариському матчі обіграли основний склад ЦСКА із рахунком 2:0.

Харків’яни розпочали гру досить спокійно. Смоляни, навпаки, зробили спробу нав’язати гостям швидкий темп. Наші земляки продовжували грати у тому ж ключі. Правда. Лише одного разу на початку матчу Лінке зміг зробити прицільний удар по воротах Новикова, але той перевів м’яч на кутовий. У подальшому до перерви ініціативою володіли господарі поля. І невдовзі після розіграшу стандартного положення найкрасивіший гол у цьому сезоні на стадіоні «Спартак» забив С. Новиков; він приймає м’яч, що опускався, і через голови захисників «Металіста» спрямовує у «дев’ятку». А потім «триходівка» – Новиков – Никонов – Гільманов – закінчилася взяттям воріт «Металіста». Наприкінці першої половини зустрічі віч-на-віч із голкіпером Сивухою вийшов Коваль, але страж воріт «Металіста» у відчайдушному кидку перевів м’яч на кутовий після гарматного удару форварда.

У другому таймі старший тренер харків’ян Євген Лемешко в результаті замін посилив атакуючу міць «Металіста». Лідери довели, що вони теж вміють забивати голи: Ткаченко під гострим кутом з-за меж штрафного майданчика спрямував м’яч у ворота «Іскри». Щоправда, до цього третій гол у ворота лідера забив все той же Гільманов, якого нещодавно запросили в Смоленськ з команди другої ліги «Знамя труда» з Орєхово-Зуєва.

На жаль, невдовзі третє попередження одержав півзахисник харків’ян Берников, який тепер не виступатиме у матчах з «Жальгірісом» і спартаківцями Костроми.

Кінцівка матчу проходила в упертій боротьбі. Ініціативу перехопив «Металіст». Однак хоча б ще раз «взяти» ворота Новикова гості, на жаль, не змогли: не було гостроти при завершальних ударах. І все ж «Металіст» сподобався смолянам. Гра була видовищною, цікавою, захоплюючою.

Приз найкращого гравця матчу одержав Леонід Ткаченко.

А от що розповів вашому кореспондентові старший тренер смоленської «Іскри» Лев Платонов:

– Настанова на гру з лідером була така: за будь-яких умов перемогти харків’ян, бо їх ми дуже добре знаємо. Ми врахували, що харків’яни з флангів навішуватимуть м’ячі у штрафний майданчик «Іскри», де на вістрі атак перебувають високорослі Бачіашвілі, Малько, Берников. Тому наші хлопці у більшості випадків грали в «стінку», чітко розігрували м’яч, швидко грали на малих відрізках поля, а відтак поставили захист харків’ян у безвихідь. На вдалося убезпечити нападаючих харків’ян, які грали на контратаках. І все ми вважаємо, що «Металіст» гідний бути у вищій лізі.

Порівняно із минулим сезоном, футболісти Вільнюса у нинішньому чемпіонаті виступають нестабільно. А відтак зустрічі за їх участі відбуваються майже при порожній трибунах. І все ж у другому колі вільнюські спортсмени значно додали у грі. Це дозволило їм з нижньої половини турнірної таблиці поступово піднятися аж на восьме місце. Непогано «Жальгіріс» виступає і на своєму полі. Так, у другому колі вони вдома поступилися лише «Металургові». А в чотирьох останніх іграх, проведених у «рідних стінах», вільнюсці набрали сім очок з восьми можливих.

Як відомо, «Жальгіріс» у першому колі поступився харків’янам – 0:2. Тому цього разу у господарів поля виявилося неабияке бажання взяти реванш. І вільнюсці вийшли на гру із лідером у хорошому настрої. Ну, а харків’яни… Вже середина жовтня, а «Металіст» останній раз здобув перемогу в гостях лише 11 липня над «Кузбасом». Гадаю, що не тільки самі гравці «Металіста», а й, безперечно, численні його прихильники вже заждалися його перемог на чужих полях. На жаль, доводиться констатувати, що їх й досі немає…

Але… повернемося до матчу. Наші земляки, як і в матчі з «Іскрою», грали на контратаках, і реальних загроз біля воріт Юрнуса вони не створили.

Запам’ятався лише сольний прохід Лінке на 28-й хвилині лівим краєм, але Володимир, увійшовши у штрафний майданчик, пробив мимо цілі. В середині першого тайму пішов дощ, який не вщухав протягом усього матчу. Та, незважаючи на це, господарі поля все-таки більше атакували ворота Леонова, але страж воріт «Металіста» зіграв бездоганно, і, забігаючи наперед, скажемо, що звинувачувати у двох пропущених м’ячах його не можна, бо не зовсім вдало зіграв захист.

Другий тайм розпочався стрімкими атаками «Жальгіріса». І на 48-й хвилині Рябов метрів з 12-ти несподівано проби по воротах «Металіста», одна Леонов відмінно зреагував на його гарматний удар. А через п’ять хвилин Мацкявічус після розіграшу кутового точно навісив м’яч прямо на голову Дірмейкісу, і той з близької відстані точно пробив під перекладину. Так у рахунку повів «Жальгіріс».

Після пропущеного гола гості активізувались, провели ряд контратак, але їх удари у завершальній стадії атак були неточними.

Невдовзі харків’яни на правому фланзі припускаються помилки, якою одразу ж скористався Якубаускас. Він одержав передачу поблизу штрафного майданчика, увійшов у нього і сильно пробив: м’яч влучив у перекладину, а відскочивши від неї, влетів у ворота.

Наприкінці матчу «Металіст» намагався обстрілювати ворота Юркуса з дальніх позицій, однак тут добре зіграли як голкіпер, так і оборона вільнюсців.

У ШЕСТИ останніх турах «Металіст» поповнив доробок лише на три очка. Тільки запас міцності, здобутий у першій половині чемпіонату, дозволяє харків’янам упевнено почуватися на чолі турнірної таблиці. Щоправда, вдома команда продовжує виступати впевнено, вигравши в другому колі всі вісім поєдинків.

Не зрадили цій традиції харків’яни і в звітному матчі. Та перевага лідера над спартаківцями не була переконливою. Обидва м’ячі, проведені у ворота Капралова, стали наслідком не стільки злагоджених комбінацій господарів, скільки помилок гостей у захисті. А коли Сотников відквитав гол, «Металіст» узагалі пішов у глухий захист. Виправдати дії господарів можна хіба тільки тим, що їхні ворота вперше захищав Микола Леонов, який раніше виступав за московський «Локомотив».

ПЕРЕМОГА була вкрай необхідна суперникам: харків’ян вона робила без п’яти хвилин лауреатами, а ярославцям, які в п’яти попередніх поєдинках не втратили жодного очка, дозволяла продовжити боротьбу за другу путівку до вищої ліги.

Вже перша атака харків’ян закінчилась ударом Довбія, але Чуркін перевів м’яч на кутовий. Відразу ж подібна ситуація виникла біля воріт харків’ян, і гості повели в рахунку.

Ця невдача не позбавили господарів бойовитості. Одна з комбінацій за участю Малька, Дегтярьова і Бачіашвілі завершилась голом. Ще два м’ячі, які провели харків’яни, принесли їм чергову перемогу. В обох випадках добре зіграв Бачіашвілі. Спочатку після його удару справу довершив Сусло, а потім передачею найкращого бомбардира господарів скористався Ткаченко.

Це стало відомо вчора, коли футболісти харківського «Металіста» з рахунком 2:0 в Павлодарі обіграли місцевий «Трактор». Отже, за три тури до закінчення чемпіонату серед команд першої ліги ніша земляки достроково стали володарями першої путівки до вищої ліги, а разом із нею завоювали і малі золоті медалі. Набравши 59 очок, харків’яни стали недосяжними для найближчих їх переслідувачів – «Локомотива» і «Торпедо». А відтак після 18-річної перерви наступного сезону ми знову побачимо «Металіст» серед найсильніших команд ліги.

А тепер, шановні читачі, давайте повернемося до вчорашньої гри. З перших же хвилин матчу гості повели масовані атаки на ворота господарів поля. У свою чергу, футболісти «Трактора» діяли на контратаках. Поступово гра вирівнюється і в подальшому проходить в обопільних атаках. Невдовзі наші земляки у штрафному майданчику павлодарців створюють небезпечну ситуацію: м’яч, відскочивши від когось із захисників господарів, потрапляє до Бачіашвілі, і Нодар з близької відстані спрямовує його у сітку воріт «Трактора». Йшла 16-а хвилина…

Після пропущеного гола павлодарці помітно активізувалися і створюють кілька небезпечних моментів біля воріт «Металіста». Так, в одному з них, коли Сивуха приймав м’яч і раптом випустив його з рук, то до нього кинувся Цицугін, однак наш голкіпер встиг все-таки випередити форварда.

Знову ініціативу перехоплюють харків’яни. І під час розіграшу стандартного положення, коли Малько переадресував м’яч на кут воротарського майданчика, Лінке красивим ударом головою забиває другий гол у ворота «Трактора». Сталося це на 25-й хвилині.

Кінцівка першого тайму була за павлодарцями, які намагалися за будь-яких сил забити гол. Однак їх атаки доходили лише до лінії штрафного майданчика «Металіста», бо нападаючі «Трактора» припускалися помилок, а відтак м’яч ставав легкою здобиччю ліній оборони і півзахисту харків’ян. До перерви рахунок гри не змінився.

Другий тайм розпочався атаками павлодарців. Але наші земляки грали холоднокровно, грамотніше, технічніше, періодично контратакуючи. Під час однієї з контратак м’яч втретє опинився у сітці воріт господарів, однак суддя В. Баскаков (Москва) справедливо не зарахував гол, забитий «Металістом» з положення поза грою.

Дещо перебудувавши свою гру, футболісти «Трактора» намагаються влучити у ворота харків’ян зі середньої дистанції. Однак і ці удари не приносять їм бажаного успіху. А от ворота господарів невдовзі після сильного удару здалеку когось із футболістів гостей врятувала штанга. До кінця матчу залишається хвилин десять. І знову гра проходить в обопільних атаках, але рахунок зустрічі жодній з команд змінити так і не вдається. Звучить фінальний свисток – 2:0 на користь «Металіста».

В цілому зустріч проходила в середньому темпі, коректно. Треба відзначити й мобільну гру павлодарців, їх постійну націленість на ворота гостей. Але зазначимо, що клас гри наших земляків був без сумніву значно вищим, і це визначило підсумок зустрічі. Стосовно «Трактора», то він втратив ще один шанс, щоб продовжити боротьбу за право залишитись у першій лізі.

Отже, ми щиро вітаємо футболістів «Металіста», керівництво команди (старший тренер – Євген Лемешко) з достроковим завоюванням звання чемпіонів країни серед команд першої ліги і переходом до вищої ліги!

Наші земляки на зустріч з московським «Локомотивом» вийшли на поле вже в ранзі переможців першої ліги. Якщо для харків’ян ця гра не мала ніякого значення, то для залізничників, які ведуть боротьбу за другу путівку до когорти найсильніших клубів країни, – дуже велике.

Перші хвилини матчу проходили в невисокому темпі. Та вже на 3-й хвилині господарі поля біля воріт «Металіста» створили небезпечну ситуацію, однак Сивуха встиг випередити Чеснокова. А через хвилину у рахунку могли повести гості, коли сам на сам із Горбуновим вийшов Сусло. На жаль, удар нашого півзахисника прийшовся у голкіпера залізничників.

Невдовзі москвичам вдається створити поблизу воріт Сивухи два гострих моменти, та захист харків’ян, не ризикуючи, відправляє м’яч за лінію воріт. Два кутових підряд подають господарі поля, але «Металістові» вдається відвести загрозу.

На 20-й хвилині реальну можливість відкрити рахунок має Бачіашвілі, коли він вийшов віч-на-віч із Горбуновим, однак і його удар прийшовся у воротаря. У свою чергу, москвичі проводять швидку контратаку, і Сивуха у падінні забирає м’яч після сильного удару Чеснокова з-за меж штрафного майданчика. Нарешті Малько, пройшовши правим краєм, переадресував м’яч Лінке, той – Бачіашвілі, а Нодар – Ткаченкові. Удар останнього був точним – 1:0.

Після пропущеного гола залізничники поступово додають в обертах, заволодівають ініціативою і утримують її вже до фінального свистка. Кінцівка першого тайму за «Локомотивом». Особливо багато роботи припадає на долю Сивухи, який двічі рятував свою команду, здавалось би, у безнадійних ситуаціях після сильних ударів з близької відстані Крестененка і Муханова (двічі).

Другий тайм знов-таки розпочався атаками господарів поля. І на 54-й хвилині Ярцев з подачі Чеснокова головою спрямовує м’яч у сітку воріт «Металіста» – 1:1.

Слід зауважити, що залізничники, оволодівши серединою поля, в подальшому не давали харків’янам можливостей наблизитись до свого штрафного майданчика. І на 72-й хвилині гості на правому фланзі порушують правила. Подача – і Хомутецький головою у високому стрибку забиває другий м’яч у ворота «Металіста» (правда, віддамо належне Сивусі, який вгадав напрямок удару, однак при прийомі м’яча підсковзнувся).

Невдовзі послідувала одна з малочислених атак харків’ян, і Малько, перебуваючи у важкому становищі, все-таки зумів нанести удар з лівого краю, однак м’яч, торкнувшись перекладини, залишив поле.

Дуже важлива перемога «Локомотива» вивела його на друге місце в турнірній таблиці.

У день матчу у Харкові пройшов великий снігопад. А відтак обом командам належало провести гру у складних умовах. Однак Комінтернівський райком партії (секретар – А.К.Шевчук), керівництво заводу ім. В.О.Малишева, адміністрація стадіону «Металіст» у короткий час зробили зі свого боку все можливе, щоб зелений газон був у зразковому стані. Тому приємно відзначити, що інспектор зустрічі П.І.Варюшкін (Москва), суддя С.Геворкян оцінили стан поля у 4 бали!

Залишається тільки пошкодувати, що «Металіст» постав перед земляками в ролі переможця турніру першої ліги саме такого явно «не футбольного» дня. Ще ніколи в Харкові матчі не відбувалися пізньої осені. Проте ні негода, ані те, що зустріч транслювало телебачення, не завадило 10 тисячам найстійкіших болільників прийти на стадіон, щоб привітати команду з успіхом. Поздоровили суперників і хабаровчани.

І ось розпочалася гра. Якщо для господарів поля результат матчу не мав уже ніякого значення, то для хабаровчан, які ведуть боротьбу за право залишитись у лізі, навпаки. Тому з перших хвилин армійці повели масовані атаки на ворота харків’ян. У свою чергу «Металіст» не тільки вміло захищався, а й небезпечно контратакував. Так на 10-й хвилині В.Берников з – за меж штрафного майданчика несподівано пробив під перекладину, однак голкіпер гостей Кушнарьов у відчайдушному кидку зумів перевести м’яч на кутовий. А невдовзі гості вдало атакували лівим краєм, потім послідувала передача у центр, при цьому захист харків’ян прогавив Сусіна і останній, вийшовши віч-на-віч із Сивухою, сильним і точним ударом спрямував м’яч у нижній кут воріт.

Харків’яни намагаються вирівняти становище, однак їх безбарвна гра наприкінці першого тайму не приносить господарям поля бажаного успіху. Додамо, що до цього подвоїти рахунок міг Зеленін, але свою команду виручив Ю.Сивуха.

Під час перерви декому з гравців «Металіста» дісталося від старшого тренера Є.Лемешка, і тому другу половину матчу наші земляки розпочали дещо активніше. І невдовзі Н.Бачіашвілі з подачі С.Малька встановлює рівновагу. А на 71-й хвилині, коли харків’яни метрах в 12-и від лінії штрафного майданчика порушили правила, Рютін, обминувши «стінку», гарматним ударом знов-таки вивів армійців вперед. До кінця гри залишається кілька хвилин. «Металіст» всією командою штурмує ворота армійців, і В.Лінке нарешті на 85-й хвилині нарешті вдається врятувати свою команду від поразки.

Як показала гра, хабаровчан добре настроїлися на матч з лідером і тому завоювали дуже потрібне для них очко. На жаль, цього не можна сказати про «Металіст», який явно недооцінив суперника. Старший тренер Є.Лемешко після матчу сказав, що він незадоволений грою своїх підопічних, тому не випадково оцінив дії на полі більшості із них на «три».

Вигравши у дублерів «СКА», достроково стали переможцями турніру і резервісти «Металіста»!

От і фінішував цей щасливий для «Металіста» та його уболівальників сезон. Достроково здобувши перемогу у першій лізі, наш клуб два останні матчі на рідному стадіоні проводив вже у ранзі чемпіона. Звичайно, за такої ситуації та ще й після виснажливого сезону годі було сподіватися, що харків’яни діятимуть з повною віддачею, боротимуться до останнього і в матчі з кемеровським клубом.

«Кузбасс», який ще мав виключно теоретичні шанси зберегти місце у першій лізі, одразу ж кинувся на штурм воріт «Металіста». Мабуть більше покладаючись на свій авторитет, ніж на активні дії, господарі дозволяли гостям грати широко, комбінаційно. Раз за разом біля воріт М.Леонова виникають небезпечні ситуації. «Кузбас» проводить атаку лівим краєм, останнім м’яч одержує Бологов. Його удару метрів з 25-и ніхто не чекав. А найменше – Микола Леонов. Гол! Гості пості повели в рахунку 1:0.

Після цього гра зовні мало змінилась. Обопільні атаки завершувалися на підступах до штрафних майданчиків. От хіба що голевих ситуацій біля воріт «Металіста» було трохи більше. Причому атаки організовувалися дуже ретельно, економно. Досить сказати, що перший кутовий, який подали гості, було подано тільки на 26-й хвилині.

І все ж клас є клас. В середині тайму Ю.Цимбалюк, знаходячись поблизу штрафного майданчика, точно відпасовує м’яч Н.Бачіашвілі, який перебував дещо позаду. Дальній удар Нодара був бездоганним – м’яч влетів точно в “дев’ятку”. Так кращий бомбардир «Металіста» провів свій останній – 17-й гол чемпіонату.

Гості відповіли кількома гострими контратаками. Духовников, Пижов, Апасов мали реальні можливості забити гол, але М.Леонов вже помилок не припускався.

Після перерви господарі заграли набагато гостріше. Особливо активно діяв С.Берников, якого було визнано кращим гравцем матчу. Зрештою Станіслав забив дуже красивий гол. Одержавши пас від молодого Павла Яковенко, Берников точно послав м’яч у сітку воріт.

Гра,як кажуть, була зроблена. Відквитати два м’ячі (а “Кузбас» нічия не влаштовувала) гості, як стало видно з їх гри, не сподівалися. Але навіть в останні хвилини матчу, коли вже мало що могло вплинути на хід поєдинку, обидві команди діяли досить активно.

Отже «Металіст» завершив переможний сезон красивою перемогою! Навіть у звітному матчі, який був не більше, ніж престижним, чемпіони зіграли, як і належить лідерові. Тепер усі ми з нетерпінням чекаємо наступної весни. До зустрічі у вищій лізі!!!