ВЧОРА на стадіоні «Металіст» відбулося урочисте відкриття XXXV чемпіонату СРСР з футбола серед команд першої групи класу «А». Після параду спортсмені» капітани «Металіста» і «Текстильника» підняли прапор цих цікавих спортивних змагань, футболістам обох колективів були вручені квіти. Після цього почався матч, яким у Харкові відкрився футбольний сезон.

В перші хвилини важко визначити певну побудову гри обох команд – йде розвідка, бо команди хоча й зустрічалися не раз між собою, але склади їх оновлені, у харків'ян, наприклад, наполовину. Та все ж поступово гра стає чіткішою, стає очевиднішим прагнення гостей не захищатися, а атакувати, адже, згідно нових правил, в таких матчах нічиїх не може бути. Гості активніші, поступово і харків'яни продуманіше організовують свої атаки. Однак завершити їх успішно як господарям поля, так і гостям не вдається.

На 16-й хвилині гості подають кутовий. Навіс м'яча на ворота Савченка – небезпечної – та двоє форвардів «Текстильника», що зайняли позицію за 4 – 5 метрі від воротарського майданчика, навпроти воріт, не справляються з м'ячем, не змогли направити його в сітку.

Харків'яни прагнуть атакувати правим краєм, де вдаються їм проходи. Спочатку Шопін, а згодом Марченко, котрий виступав у ролі напівзахисника, пройшовши майже до лінії штрафного майданчика, посилають м'яч то на лівий кут його, то в центр Лобасу, – однак новий нападаючий «Металіста» першого разу проскочив мимо м'яча, другий раз не справився з ним. А ворота «Текстильника» цієї миті були порожні.

Зате гості завершують свої атаки гостріше. На 23-й хвилині після навісу м'яча на ворота, Савченко невдало відбив його на П'янова, той послав м'яч з вигідного положення поруч зі штангою, згодом цей же напівзахисник гостей, подаючи кутовий, закрути м'яч у дальню «дев'ятку», однак Савченко встиг вибити його на кутовий. Ще була можливість у гостей домогтися успіху після подачі чергового кутового, однак їх гравці не поцілили по воротах.

У ДРУГОМУ таймі наші земляки підвищили темп гри і натиск на ворота гостей. Певну частку я це вніс Бокатов, котрий замінив Горозу. Після комбінації Розальєв – Бокатов – Розальєв, здійсненій на 65-й хвилині, здавалося, що м'яч неодмінно побуває у воротах гостей, однак Розальєв, не чекавши такого вчасного і вправного пасування Бокатова, пропустив м'яч. На 79-й хвилині Бокатов проривається до воріт, але відтиснутий захисниками, майже від їх кута вдало відкидав м'яч я ноги Шопіну, той пропускає його на Розальєва, але останній послав м'яч метрів за 12 від воріт вище них. Чимало було для харків'ян вигідних ситуацій біля воріт гостей, однак їх підводила завжди техніка ударів по воротах – вони ні разу за весь матч не поцілили в цей прямокутник.

У гостей же удари були прицільні і навіть душе небезпечні. як-от, удар Ємельянова під планку з дальньої позиції. Тут вже демонстрував майстерність Савченко.

Ініціатива в другій половині матчу була на боці «Металіста», гравці його фізично підготовлені добре, але техніка, а почасти і тактика гри були не на належній висоті. До того ж напівзахисники не досить активно підтримували нападаючих, отож трьом форвардам випадало долю атак у завершальній стадії вирішувати самим, малими силами. Навіть підключення захисників Аристова, Толстого, Гуньки до атак було малоефективним.

Зустріч з «Шинником», особливо її перший тайм, харків'яни провели досить енергійно, у високому темпі. Щоправда, кинувши в бій головні сили, тренери «Металіста», мабуть, усвідомлювали, що сповна використати їх буде неможливо. Справді, пошкодження не давало змоги рухатись Коновалову, до кінця не витримав Бокатов. Далося взнаки й те, що багато тренувань не з своєї вини пропустив Борисенко.

І все ж атаки ярославці були розумнішими і цілеспрямованішими. Гуньку було важко стримувати швидкого Рейнгольда, дотепно диригував атаками «Шинника» Стеніщев. Тричі харків'янам «допомагала» штанга, чимало ударів взяв Савченко. А от Чуркіну довелося по-справжньому похвилюватися лише одного разу. Сталось це після того, коли м'яч летів під самісіньку перекладину, куди його прицільно надіслав Марченко наприкінці першого тайма. Загалом рахунок не відповідає справжньому співвідношенню сил – перевага гостей була явною.

Хочеться сказати, що дві стартові поразки харків'ян, на жаль, не вплинули на поліпшення роботи з резервом. Групи підготовки і тепер, коли вже вдарив грім, продовжують працювати прямо-таки в жахливих умовах. Про це вже не раз писалось, говорилось на різних нарадах, але стан справ пишається без змін. Сьогодні ж це першочергове завдання, бо тільки тоді, коли воно буде вирішено, «Металіст» дістане змогу готувати собі кваліфіковану зміну.

СТАРТ у чемпіонаті обох суперників не назвеш вдалим. Особливо для «Металіста», який до свого активу не записав жодного очка. Нестабільне виступає й «Чорноморець». Здавалося, що в звітній зустрічі обидва колективи, нарешті, покажуть змістовний футбол. Однак млява, безбарвна гра хоч і закінчилася а великим рахунком на користь одеситів, насолоди глядачам не принесла.

Уже на початку матчу мали нагоду відкрити рахунок гості. Борисенко увірвався до штрафного майданчика «Чорноморця», дав чіткий пас Розальєву, але захисники моряків в останню мить вибили м'яч на кутовий. Після цього харків'янам вдалося створити лише один гострий момент. Але й це успіху їм не принесло. Борисенко, знаходячись у воротарському майданчику, не влучив у порожні ворота. Отже, забити гол гравці «Металісте» не змогли. Проте моряки допомогли їм у цій справі. Кузьмін недбало відкинув м'яч Нефьодову, воротар не чекав цієї передачі, і м'яч опинився в сітці. Та це сталося вже після того, як три м'ячі побували у воротах «Металіста».

ДИВЛЯЧИСЬ на гру «Металіста», не можна було не відзначити майже повну відсутність того, що називається спортивною злістю. Здавалося, команда спокійнісінько проводить собі чергову тренувальну гру, в котрій окремим гравцям слід було відпрацьовувати певні елементи. До вирішення складніших проблем колектив харків'ян, на жаль, поки що не готовий ні у фізичному плані, ні в технічному. Мимоволі впадало у вічі те, що півзахисник Гліб, який несподівано з'явився в складі команди і котрий майже півроку зовсім не грав у футбол, був у «Металіста» найкращим. Лише йому в першому таймі вдавалося створювати досить загрозливі ситуації біля воріт кишинівців. Але без недійної підтримки партнерів реалізувати ці загрози, звичайно, не пощастило.

Футболісти Молдавії вигідно відрізнялися від харків'ян своїм атлетизмом і високою активністю. М'яч, який Михайлов у стрімкій атаці з ходу надіслав у ворота господарів, перебуваючи на правому крилі, не заспокоїв гостей. Вони систематично бомбардували ворота Сивака, особливо в останні 15 хвилин. Здавалося, що рахунок ось-ось збільшиться.

Розгублені й мляві форварди «Металіста», на жаль, не були здатні відповісти такими ж бурхливими і цілеспрямованими атаками на наступальні дії суперників.

ХАРКІВ'ЯНИ здійснили, нарешті, рішучу спробу здобути хоча б одне очко. В усякому разі вони забили перші в нинішньому сезоні голи, так би мовити, власними силами, бо єдиний м'яч, що значився до цього в їхньому активі, був «на совісти» захисника «Чорноморця» Кузьміна, який в матчі з «Металістом» вразив свої ворота.

Перші 45 хвилин звітної гри пройшли у досить рівній боротьбі. Обидва суперники мали чимало реальних можливостей збільшити рахунок. Безнадійний м'яч, спрямований у верхній кут з п'ятиметрової відстані, витягнув Савченко. Кілька вірних шансів втратили Демченко з Розальєвим.

Після того, як у другому таймі Волик, легко обігравши Толстого, вивів «Спартак» уперед, футболісти «Металіста» на деякий час зупинились. Сколихнути їх до нових атак вдалося лише 35-річному капітану команди Арістову. Зайнявши місце Поллака у півзахисті, він став ключовим гравцем «Металіста». На жаль, по-справжньому підтримав ветерана хіба що юний Смирнов, який і встановив рівновагу після розиграшу штрафного удару. Коли здавалося, ще з'ясовувати стосунки суперникам доведеться за допомогою пенальті, Савченко проґавив удар Козіна метрів з двадцяти семи. Так несподівано закінчилася зустріч.

Знову на полі з'явився Матвієнко, раніше відрахований з команди. Грав він не кращим чином, зате різкими діями привернув до себе увагу судді, який зробив захисникові кілька зауважень.

ЦЬОГО разу харківський «Металіст» поводився по-господарськи. Команда складає враження більш змужнілої. І це не тому, що вона виграла, а судячи по самій грі, і не тому, що суперник був, так би мовити, одного поля ягодою з харків'янами: могли ж наші земляки віддати вдома перемогу подібному ж по силі колективу – «Спартаку» з Івано-Франківська. Відрадно вже те, що «Металіст» переважну частину часу володів ініціативою, що його футболісти багато разів – і небезпечно! – били по воротах, до того ж прицільно. А ще ж свіжі в пам'яті часи, коли протягом багатьох зустрічей підряд їм цього досягти не вдавалося, хоча гострі моменти біля воріт гостей створювали вони не раз.

Правда, перші хвилини цього матчу нагадували попередні поєдинки. Перша ж атака гостей – і неузгодженість дій одного з центральних захисників та воротаря ледве не завершилася сумно для господарів поля. Згодом М. Чокморову, енергійному і настирному гравцеві, вдасться обманути Поллака, та, на щастя, Сивак зіграв належно – ворота знову врятовані. А вже через хвилину Глеб, що значну частину першого тайма дуже багато маневрував, грав енергійно, запалюючи всю команду, в оточенні двох захисників гостей вправно перекинув м'яч на лівий кут воріт Демченку, та останній, у якого не було часу для його обробітку, послав м'яч зблизька мимо воріт.

Однак, це збуджує команду. Футболісти заграли темпераментніше, із спортивною злістю, і сміливо прагнуть буквально продертися крізь щільні заслони захисту. Комбінації їх починають зароджуватись ще ледве не поблизу власного штрафною майданчика. Потім м'яч потрапляє в центр, де в полі диспетчерів виступають найчастіше Глеб, рідше Шопін, інколи Більдюк, Коновалов, хоча останній більше тримається захисних ліній. В подальшому – м'яч передасться найчастіше на правий край, де роль господаря прагне виконувати Борисенко: важка фізична боротьба в центрі, в штрафному майданчику йому ще далеко не під силу, і тому він тримається вільних місць свого краю, однак його подачі на ворога невдалі. Тоді йому на допомогу частенько приходить Глеб. Запам'ятався його сильний удар справ під гострим кутом по воротах – аби не майстерність воротаря гостей, мабуть, рахунок і був би вже відкритий.

Треба зауважити, що харків'яни дещо зайве метушаться частими короткими перепасуваннями м'яча, боячись його втратити, знижують темп атак, даючи змогу суперникові зібратися ледве не всією командою в штрафному майданчику; не завжди вміють відкриватися і вибирати місця при атаках; нерідко декому, не маючи підтримки партнерів, доводиться самому прагнути пройти до воріт або тупцюватися з м'ячем на місці, чекаючи на підхід кого-небудь з товаришів.

Команда харків'ян поповнилася новими гравцями. Поки що з двох «новачків» помітний був на полі Більдюк. Його два удари під перекладину зліва викликали аплодисменти уболівальників. На 49-й хвилині такий же його удар без обробітку сприяв забиттю гола – м'яч відскочив від перекладини, і Коновалов через себе послав його в сітку – 1:0. Через 18 хвилин харків'яни закріплюють успіх: на навісну подачу вискакують Демченко і, здається, Борисенко. Демченко, котрий біг другим, сходу головою забиває ще один гол – 2:0.

І ще одне: чіткіше заграв у захисті Поллак, особливо в другому таймі – крайнім. Трудився він сумлінно і досить кваліфіковано. Зробив кілька рейдів краєм, проходити захисників йому вдавалося, а ось подати на ворота хоча б один раз – ні. Глеб швидко, здається, набув форму. Матвієнко ще дуже відстає, малорухливий.

Однак – впевнена перемога за 10 матчів, друге місце з кінця, три очки з 20. Аби ж цей успіх не був останнім, коли доведеться вступити в двобій з більш сильними суперниками.

ВСЕ Ж БОЯЧИСЬ перехвалити, дозволю собі сказати, що героєм цього матчу, як попереднього (інформатор по стадіону в попередньому матчі поділив славу на двох), був Анатолій Демченко – він забив три м'ячі у ворота гостей. «Памір», однак, незважаючи на програш, показав себе сильним, досить тактико – технічно озброєним колективом, котрий переважну частину матчу тримав харків'ян ледве не в критичному напруженні. Кожна атака гостей була вельми небезпечною і, можна сказати, кожна друга чи третя могла завершитися голом – настільки ще слабкий захист харків'ян, особливо в центрі. Про атаки ж «Металіста» цього не скажеш: вони в основній масі сумбурні, непродумані, шкодять їх стрункості тактичні технічні помилки гравців, певна неповороткість і слаба підготовка значної частини їх.

Після п'ятихвилинної розвідки боєм Демченко одержує першу можливість вдарити по воротах – однак позиція невигідна, б'є під гострим кутом і промахується. Через шість хвилин, не без допомоги Глеба і в певній мірі Борисенка, Демченко забиває перший гол – 1:0. Та не встигли уболівальники до кінця виказати свою радість, як на 13-й хвилині нападаючий гостей Погорєлов, скориставшись помилкою обох центральних захисників харків'ян, здійснює рахунок – 1:1.

В подальшому харків'яни настирливо атакують, але невдало, часто б'ють по воротах, та надто рідко поцілюють в них. В нападі «Металіста» виділяються і енергією і настирливістю Демченко, на протилежному «полюсі» його партнер по нападу – інертний, неповороткий Борисенко. Він зовсім не здатним був діяти самостійно, щоразу допускав грубі технічні і тактичні помилки, і те, що в другому таймі був замінений Лобасом не він, а Глеб, на мій погляд, можна пояснити втомою останнього, хоча Глеб цього разу не був Глебом, так би мовити, попереднього матчу – зіграв слабкіше. Борисенко спромігся лише два – три рази підіграти (правда, вдало!), і то лише тоді, коли поблизу був Демченко. Мали місце випадки – і часто! – коли досить йому зробити ривок – і заволодів би м'ячем, вдруге зробити ривок, взяти ініціативу на себе, спробувати обійти одного захисника – і біля воріт гостей створився б голевий момент.

Гості, у яких диспетчерською і атакуючою майстерністю особливо виділявся Макаров (№ 6), після зрівняння результату деякий час лише контратакували, але згодом знову організували інтенсивні атаки на ворота Сивака, якому не раз доводилося виручати команду. Однак на 37-й хвилині, коли харків'яни при черговій атаці гостей швидко відійшли назад, лишивши перед Макаровим вільне місце (ніхто із напівзахисників і не спробував йому перешкодити!), напівзахисник гостей сильно і неждано ударив по воротах, ледве пройшовши центральне коло, і Сиваку довелося виймати м'яч із сітки – 2:1.

Щоб зрівняти рахунок, харків'янам довелося трудитися надсилу 8 хвилин першою тайма і 27 – другого, весь час побоюючись, аби гості ще не збільшили рахунок. На 72-й хвилині сталося ось що: Поллак далеко викинув м'яч із-за бічної лінії. Борисенко відкинув його Демченку і – 2:2. Через три хвилини «Металісту» знову посміхнулося щастя: дивовижно груби помилка захисника, Демченко виходить один на один з воротарем – 3:2.

Лише зайва поспішність і нервовість гостей, що один раз ледве не призвела до сварки, не дала їм змоги зрівняти рахунок. На 78-й хвилині – штовханина біля наших воріт, б'ють гості раз – м'яч поцілив у верхню планку, вдруге підряд – в штангу. Не пощастило. Однак, треба сказати, що останній гол ніби дав натхнення «Металісту». За 15 хвилин до кінця матчу вони показали красивий, технічний, натхненний футбол. Аби отак грали весь матч, можна було б повірити, що іспит на зрілість складено. Та поки що можуть бути лише надії на це.

ТАКУ переконливу перемогу «Металург» здобув завдяки активній грі середньої лінії і вагомій підтримці нападу з боку захисників. У звітній зустрічі не грав ветеран Єременко. Його роль диспетчера відмінно виконав Куличенков. Добре діяв Сизов, який встигав всюди, особливо вдало підключаючись до нападу. І все ж команди почали зустріч не досить активно. Спокійний темп дебюту порушив Соколовський. Саме він розпочав першу результативну тактику запоріжців. Півзахисник обійшов двох харків'ян і легко дістався штрафного майданчика «Металіста», де його збив з ніг Гунько. Пенальті... Другий м'яч було забито через п'ять хвилин. Рудь пройшов по

«коридору», утвореному гравцями обох команд, і зробив вигляд, що віддасть пас своїм нападаючим. Харківські захисники повірили в це. Але стопер сам сильним і хльостким ударом пробив по цілі.

«Металіст» прагнув вплинути на перебіг подій, але спроби були надто боязкими.

Два голи, які провели під завісу матчу господарі, були схожі один на одний. Подавали м'яч Губаній та Сизов, а спрямовували його в сітку головою Соколовський та Петров.

ЗУСТРІЧ сусідів по турнірній таблиці цікавою не назвеш. Власно, саме турнірне становище обох команд і визначило малюнок гри. На жаль, і «Металісту», і «Спартаку» бракувало справжньої майстерності, класу. До того ж, харків'яни вже в котрий раз були змушені перебудувати свої ланки. На матч з футболістами Орджонікідзе вони вийшли далеко не в кращому складі.

Запропонований гостями швидкий темп дав їм змогу на 10 – 12 хвилин заволодіти ініціативою. Господарі ж лише на 15-ій хвилині потурбували Янковського, але удар Харчука був не сильним.

Результативну гру вболівальники побачили після перерви. Спочатку Демченко, пройшовши правим краєм, дав чудовий пас Борисенку, який чітко реалізував вигідний момент. Важко пояснити, чому вже за чверть години до кінця матчу гравці «Металіста» почали зволікати час. Адже будь-яких рішучих спроб відігратися гості не робили. І логічно було б продовжувати тиск. Гол, який на останніх секундах після кутового забили спартаківці, можна віднести до категорії футбольних казусів. Річ у тім, що суддя перед подачею кутового дав свисток, а дехто з гравців «Металіста» сприйняв його... як фінальний.

У МАТЧІ з спартаківцями нарешті почав проглядатись певний малюнок у діях нападу «Металіста». Юний Смирнов, Борисенко, Демченко майже протягом усього матчу тримали в постійній напрузі захист гостей. Багато працювати довелося й Алдишеву. Ось приміром, на 33-й хвилині лише щасливий випадок врятував «Спартак» від гола. Більдюк примудрився метрів з чотирьох не влучити в порожні ворота.

Методично атакуючи, «Металіст» у першому таймі використав одну з багатьох голевих ситуацій. Шопін метрів з 10-ти сильно пробив по воротах Алдишева. Воротар

перехопив м'яч, але не втримав його в руках і впустив у ворота.

На початку другого тайма харків'яни значно знизили активність. За це й були покарані голом.

Перед кінцем зустрічі господарі ввели в бій одразу трьох свіжих гравців. Саме ця акція дозволила їм домогтися успіху і виграти поєдинок. Матвієнко бив штрафний поблизу воріт «Спартака». М'яч потрапив до Борисенка, а той, не вагаючись, миттєво зробив простріл у штрафний суперників. Смирнов вдало підставив ногу, справу було скінчено.

ТАКТИКА гри визначилася буквально біля кромки поля, коли тренери зробили настанови перед стартовим свистком арбітра. Це було продиктовано умовами погоди, адже під час розминки не вщухала злива, перетворивши поле на заплавну луку. Отже, наставники запропонували вихованцям бити по воротах за найменшої нагоди.

Першими пристосувалися до складних умов господарі, і вже невдовзі дебютант «Металіста» Цимбалюк відкрив рахунок. Потім Демченко вийшов на передачу Поллака і головою в ближній від голкіпера кут подвоїв результат. У середині першого тайма після воістину спринтерського ривка Вол. Раздаєв скоротив розрив у голах. Однак Смирнов поновив статус-кво, використавши штрафний удар, виконаний Матвієнком.

Після перерви футболісти «акліматизувались», визначився, хоча й нескладний, малюнок гри. Ініціативою продовжували володіти харків'яни. Незважаючи на масовану оборону гостей, Демченко все ж знайшов у ній щілину. Незадовго до фінального свистка «Кузбас» відіграв один м'яч.

Довгий час тренери «Металіста» недовірливо, з осторогою дивились на молодих місцевих гравців. Але саме в матчі з «Кузбасом» вихованці харківської школи Цимбалюк, Смирнов і Демченко показали хорошу гру і справжні вольові якості.

ЕНЕРГІЙНА, атакуюча гра, запропонована харків'янами з перших же хвилин була, мабуть, єдиним раціональним засобом проти атлетичних і добре підготовлених технічно гостей.

Невисокі на зріст, але рухливі форварди харків'ян протягом перших десяти хвилин притиснули «Шахтар» до його воріт. На 10-й хвилині Кузнецов ледве парирував на кутовий влучний удар Коновалова в «дев'ятку». Здавалося, ось-ось буде гол але вже на 14-й хвилині з центра почала атакуюча команда. М'яч раптово потрапив до Дробитька, що, на перший погляд, перебував в офсайді. Захисники «Металіста», наче по команді, підняв руки вгору, вирішивши, що правила порушено, однак арбітри були іншої думки. Сивак у цьому випадку на влучний удар не зреагував.

На жаль, після пропущеного гола футболісти Харкова не змогли відновити вигідний для себе швидкий темп гри, в якому вони розпочали матч. В ці хвилини особливо відчутною була відсутність кваліфікованого диспетчера. Здивувала й поява в нападі Матвієнка. Захисник хвилин за 7 до кінця матчу завадив матчу завадив своїм товаришам – форвардам забити стовідсотковий гол. Штурм воріт карагандинців в останні хвилини матчу успіху господарям не приніс.

В ОСТАННІХ матчах першості старший тренер «Металіста» Ю. Войнов сміливо вводить до основного складу молодих спортсменів. І це деякою мірою змінило ігровий почерк колективу. Новобранці весь час націлені на атаку, сміливо діють у штрафному майданчику суперників. Але зустріч з липецьким «Металургом» виявила й деякі істотні хиби у тактиці господарів. Захопившись атакою, гравці «Металісте» залишали без догляду швидких нападаючих Стаферова і Євлентьєва. На сьомій хвилині саме Євлентьєв, одержавши точну передачу партнерів, зумів проштовхнути м'яч повз захисників. Харківські футболісти продовжували наполегливо атакувати ворота металургів. Стрімкі рейди Поллака, сильні удари з далекої відстані Шопіна і Безпалька весь час тримали в напруженні захисників гостей. І це принесло успіх. На 43-ій хвилині після штрафного удару м'яч потрапив до захисника Арістова і той надіслав його у ворота. А через кілька хвилин Стаферов забив м'яч у верхній кут воріт головою. Невдовзі Цимбалюк зрівняв рахунок.

З ПЕРШИХ же хвилин зустрічі склалося враження, що обидві команди прагнуть за всяку ціну не пропустити гол у власні ворота і мало дбають про атаки. І москвичі, і харків'яни подовгу тримали м'яч у середині поля, часто віддавали його своїм захисникам, сподіваючись розпочати комбінацію з глибини оборони.

У «Металіста» відчувалася відсутність капітана команди стопера Арістова. Швидкий крайній нападаючий залізничників Чесноков час від часу виходив переможцем у дуелі з захисником харків'ян Данилюком, і його навісні подачі створювали реальну загрозу для воріт «Металіста». На його щастя, завершальні удари москвичів були неточними.

В атакуючих діях харків'ян не було планомірності. Поодинці намагалися пробитися вперед Безпалько і Демченко, небезпечно бив по воротах з далекої відстані Бордаш, однак відмінно грав воротар москвичів Мілес.

У другому таймі малюнок гри майже не змінився. Кілька разів підключався до атаки захисним «Металіста» Поллак, але його рейди не знаходили підтримки партнерів.

ВЧОРА в Караганді футболісти харківського «Металіста» провели чергову календарну гру з місцевим «Шахтарем» і здобули перемогу з рахунком – 1:0.

На 66-й хвилині сильний удар Бордаша парирував воротар господарів поля, але від нього м'яч потрапив до Демченка, який і забив переможний гол.

ХАРКІВ'ЯНИ нині перебувають у такому становищі, коли вже, як говориться, відступати нікуди. Тому й чекали глядачі від «Металіста» активних дій з першої хвилини зустрічі. Але до відпочинку ініціативою надійно володіли гості. Напад харків'ян ніяк не міг подолати жорстку оборону волжан. А гості чимало загрожували воротам господарів. Особливо безпорадним у «Металіста» був Безпалько, який практично не виграв у захисників «Крилець» жодного двобою.

Після замін, які тренери «Металіста» зробили в другому таймі, харків'яни активізувались. Комбінацію, яка дозволила Бордашу з лінії штрафного майданчика відкрити рахунок, розпочав Поллак. Від кутового прапорця справа він викинув м'яч з аута ледь не до штрафного майданчика, де його підхопив Бордаш і спрямував у ворота.

Через сім хвилин уже сам Поллак несподівано пробив по воротах куйбишевців метрів з тридцяти в той же дальній кут, куди влучив Бордаш, і рахунок зробився 2:0. Коли більшість глядачів уже підвелась з своїх місць (примітивне табло на стадіоні працює вкрай погано і дезінформує болільників), Шмельков, скориставшись з розгубленості захисників «Металіста», пройшов по центру і забив гол престижу.

Звичайно, непогано, що харків'яни виграли, але, на жаль, з передостаннього місця в турнірній таблиці «Металіст» не зрушив.

ПІСЛЯ матчу в суддівській кімнаті арбітр І. Муліоліс змушений був зробити серйозні зауваження тренерам обох команд за численні порушення, яких припускалися їхні вихованці. Прізвища двох пермяків були занесені до протоколу, але якщо б попередження дістали ще кілька гравців, ніхто, напевно, не обвинуватив би суддю в суворості.

Переважну частину першого тайма на полі точилися маловиразні «події місцевого значення». Невисока техніка заважала обом командам проводити цікаві комбінації. А тактика навалу зустрічала з обох боків жорстку гру захисників. Діючи інколи на межі фолу, стопери «Зірки» і «Металіста» досить чітко відбивали малоефективні спроби нападаючих відкрити рахунок. Двічі протягом матчу напад харків'ян здійснив коротенькі, по 5 – 6 хвилин, штурми воріт гостей. Спочатку це сталось наприкінці першого тайма, а потім десь на 66-й і 67-й хвилинах «Металіст» подав чотири кутові, але...

Уже в середині другої половини стало ясно, що не обійтись без післяматчових штрафних. І тренер харків'ян Ю. Войнов наказав воротареві – «пенальтисту» Сиваку розминатись. Наставник мав рацію, бо Сивак відбив три пенальті, чим забезпечив команді очко.

ЗА ПІВДОБИ до матчу над Харковом кілька годин не вщухав сильний дощ, який, природно, дещо пошкодив відмінний газон стадіону, а, головне, значно ускладнив гру. Все ж перша половина зустрічі проходила в досить високому темпі. Щоправда, в малюнку дії обох суперників майже не було видно якоїсь планомірності, логічно побудованих комбінацій. Хаотичні атаки найчастіше захлинались ще на підступах до штрафних майданчиків. Та одного разу Бордаш який здебільшого грав на флангах, пройшов по центру і, вчасно побачивши Демченка, зробив йому передачу. Кращий бомбардир «Металіста», не кваплячись, пробив по воротах – гол! Потім досить реальні нагоди збільшити рахунок були у захисників харківського команди Поллака і Матвієнка. А от напад «Металіста», на жаль, діяв значно пасивніше.

На перших хвилинах другого тайма гості, притиснули господарів до воріт. Але якихось загрозливих голевих ситуацій форварди «Будівельника» створити так і не зуміли. Харків’яни дістали чисельну перевагу на 73-й хвилині, коли з поля за образу судді було усунуто Шаулова. Але «Металіст» не подбав про її реалізацію, а практично перейшов до оборони, не бажаючи ризикувати. Навіть «свіжий» Коновалов, що замінив Шопіна, не намагався загострити гру.

ГОСПОДАРІ поля швидко добились успіху. «Винуватцем» виявився Бордаш. Виконуючи штрафний удар, він з далекої відстані несподівано і сильно пробив прямо по воротах. Крамаренко явно не підготувався до прийому м'яча. Після пропущеного гола воротар бакинців рознервувався і наприкінці матчу поступився своїм місцем юному Роменському.

Щоправда, досить швидко помилку Крамаренка виправив Банішевський. «Сторожити» основного бомбардира гостей було доручено Матвієнку. Та захисник чимало помилявся, і Банішевський. скориставшись з чергової його похибки, зрівняв рахунок.

Харків'яни активно розпочали другий тайм, подавши цілу серію кутових. Після подачі одного з них майже 100-процентну нагоду для збільшення рахунку втратив Демченко, який не зумів забити гол з 4-метрової відстані. Бакинці ж виявились вправнішими. Одержавши право на штрафний удар, вони миттєво розіграли його, і Алієв вивів уперед свою команду.

Та вже через 4 хвилини майже в аналогічній ситуації Бордаш поновив рівновагу. Бордашу належала й заслуга у вирішенні долі матчу. Сталось це за таких обставин. Перебуваючи зліва між кутовим прапорцем і лінією штрафного майданчика, він у стилі Лобановського виконав «сухий лист».

МАТЧ ЦЕЙ проходив саме так, як і повинні відбуватися зустрічі між лідерами і аутсайдерами. Одесити демонстрували високотехнічний, швидкий і комбінаційний футбол. Вони чіткіше, ніж господарі, обробляли м'яч, грали широко, енергійно, майстерно. Вже на початку поєдинку стрімкий Шепель вдало «замкнув» простріл і відкрив рахунок. Потім небезпечні ситуації виникали біля воріт «Металіста» одна за одною. Щоправда, і господарі мали у першому таймі відмінну нагоду для того, щоб зрівняти рахунок. Але Більдюк, який зумів втекти від захисників, поквапився і з ходу пробив у штангу.

Ледь не кожний пас Шепеля зупиняли судді – одесит постійно «сидів» у офсайді. Втім, у другому таймі він вміло скористався прикрою помилкою Арістова і збільшив рахунок. Моряки після другого гола, здавалося, не збиралися заспокоюватися. Вони невпинно атакували, і схоже було, що долю матчу вирішено, тому що жодна з контратак харків'ян до воріт Дегтярьова не доходила. Глядачі, які вщерть заповнили трибуни, почали вже підійматися з місць. Але раптом гості віддали ініціативу господарям і розплатилися за це поразкою. Дивує, що керівник «Чорноморця» Ю. Заболотний звинуватив у цій поразці арбітрів і... Дегтярьова. В усякому разі, для того, щоб підкреслити свою думку, він вивів йому в протоколі жирну «двійку», оцінивши дії всіх інших гравців «п'ятірками»...

ТУРНІРНЕ становище обох команд досить небезпечне, тому чекалося, що матч буде багатим на гострі сюжети, що футболісти візьмуть на озброєння атаку. Однак насправді суперники не загострювали боротьби, а передусім дбали про те, щоб не пропустити м’яч у власні ворота.

У другому таймі в складі господарів замість півзахисника Бойка на поле вийшов нападаючий Чопей. Це означало, що спартаківців не влаштовує хід поєдинку і вони атакуватимуть більшими силами. Харків’яни зрозуміли це і… першими пішли в атаку. Проте удар Цимбалюка був неточним.

Десь на 55-й хвилині спартаківці влаштували справжню облогу біля воріт «Металіста». Опір захисників було зломлено, і тепер вони, а разом з ними й воротар Сивак, рятували становище тим, що кілька разів вибивали м’яч на кутовий. У спартаківців кутові з лівого флангу подавав Рибак, який уміє це робити бездоганно. Одну з його подач успішно завершив Копитчак: заволодівши м’ячем майже на лінії воріт, він зумів у оточенні захисників надіслати його в сітку.

Наприкінці матчу гравці «Металіста» знову змушені були вибивати м’яч за межі воротарського майданчика, і знову Рибак подавав один за одним кутові. Після одного з його ударів м’яч приземлився у воротах.

СВІЙ передостанній матч «Металіст» провів у досить високому темпі. Щоправда, запропонували його гості. Але помітних змін у тактиці та майстерності команди, на жаль, не сталося. І це навіть за такого досить сильного ігрового ансамблю, який зібрався зараз у клубі. Безліч грубих помилок у передачах, відсутність чіткого малюнка гри, будь-яких достатньо відпрацьованих комбінацій. Усі ці недоліки позначилися на турнірному становищі «Металіста».

Ніколи ще харківський футбол не перебував у такому важкому становищі. Однак повернемося до звітного поєдинку.

Захисники обох команд, намагаючись діяти у такому ж високому темпі, як і форварди, припускалися багатьох помилок. Дещо більше хибив захист торпедівців і одним з цих прорахунків чітко скористався Більдюк. Увірвавшись до штрафного майданчика, він під досить гострим кутом надіслав м'яч у сітку.

В другому таймі активністю відзначалися Демченко та Безпалько. Втім, діяли вони незлагоджено і через це збільшити рахунок їм не вдалося.

ХОЧА рахунок й відкрили господарі, гості провели матч значно енергійніше, на досконалішому рівні. їхні логічно побудовані атаки вигідно відрізнилися од стереотипної для «Металіста» тактики «навалу».

Безбарвну гру харків'ян пояснити не так уже й важко. Адже з того складу, в якому «Металіст» провів у квітні перший матч, збереглося тільки... 4 гравці. Кількох місцевих вихованців на початку сезону було відраховано за порушення режиму. На жаль, дехто з тих, хто зайняв їхні місця, також не вважали спортивний режим обов'язковим. То чи може за таких умов взагалі йти мова про прогрес їхньої майстерності?

Кілька слів про матч. Ще до перерви на красивий гол Харчука «Металург» відповів двома м'ячами. Однак, незважаючи на те, що ситуація в якій було забито перший з цих голів, ніяких сумнівів не викликала, арбітр визначив положення поза грою.

Після того, як рахунок став 1:1, «Металіст» спробував активізуватись. Тут чітко зіграв Семикопенко, який врятував свої ворота після ударів Бордаше, Харчука і Демченка. А коли Бордаш не реалізував пенальті, господарі склали зброю.