Хоча гра й закінчилася з нульовим рахунком, але, на щастя, вона була з розряду тих, на яких глядачі не нудьгують. Уже на 5-й хвилині стрімка комбінація господарів поля могла закінчитися взяттям воріт. Харків’ян виручив Матвієнко, який вибив м’яч з їхньої лінії. Через 4 хвилини Глєб проскочив між запорізькими захисниками, і тільки своєчасне втручання Гуркала не дозволило харків’янинові забити гол. І таких цікавих моментів протягом зустрічі було чимало.

Гості насамперед подбали про недоторканість своїх воріт. Коли атакували запоріжці, харків’яни відтягували назад усіх гравців. За таких обставин подолати масовану оборону «Металіста» було досить важко. І все ж не можна сказати, що гості тільки й робили, що відсижувалсь в обороні. Їхні контратаки були досить небезпечними. Особливо дошкулив захистові «Металурга» Борисенко. Слід сказати й про те, що відмінно діяли обидва воротарі.

Після перерви перевага господарів була досить відчутною. Але вони не використали її через самовіддану гру харків’ян. За чотири хвилини до закінчення зустрічі господарі дістали прекрасну нагоду здобути два очка. «Металіст» за грубу гру проти Кутіна був покараний 11-метровим ударом. Та Єременко не влучив у ворота. «Обидві команди, - сказав присутній на матчі суддя міжнародної категорії М. Балакін, - для початку сезону грали пристойно».

Тон у цій зустрічі задавали гості. Вони одразу перевели гру на поле суперників і вже на п’ятій хвилині були близькі до мети. Однак м’яч влучив у перекладину. Дуже швидко Борисенкові, який був кращим серед харків’ян, вдалося виправити цю похибку. Скориставшись з паніки захисників криворіжців і необачного виходу вперед Семенова, харків’янин головою надіслав м’яч у сітку.

Господарів трохи збентежив такий жвавий початок. Вони довго не могли призвичаїтися до запропонованого темпу. Контратаки «Кривбасу» були малоефективними. Захисники харків’ян легко зупиняли поодинокі прориви форвардів господарів. До того ж, не бажаючи зайве ризикувати, вони часто вибивали м’яч за межі поля. Досить сказати, що лише в першому таймі криворіжці подали сім кутових, а «Металіст» - жодного.

У другій половині картина змінилася. Поява на полі Мірошниченка, який очолив лінію оборони дозволила Гладких зайняти звичне місце у півзахисті, а поява Вовка активізувала напад. Тепер уже ініціатива, ігрова й територіальна, - в «Кривбасу». На 49-й хвилині після удару Колодкіна м’яч потрапив у перекладину і відскочив у поле. Швидше за інших до нього встиг Вовк...

Більшого ані гості, ані господарі зробити не спромоглися.

На жаль весняна не відпрацьованість ігрових елементів надто вже помітна була у діях обох команд. У першому таймі незлагоджена гра захисників відкрила шляхи до воріт Напрєєву, Коновалову, кільком іншим гравцям обох колективів. Але скористатися цими нагодами ніхто з них не зумів. Більш енергійно діяли гості, в яких особливо виділявся рухливий Рейнольд. Він взагалі був кращим у цьому матчі. Закономірно, що саме Рейнольд заволодів кубком, який установило зональне управління «Спортлото» для гравця, котрий заб’є перший гол. Розігравши вільний удар метрів за 30 від воріт, Рейнольд знайшов щілину у «стінці», побудованій господарями, і Удовенко безсилий був щось вдіяти. У харків’ян практично не було кому виконувати завершальні удари. Багато хиб виявилося й у діях захисту. Лише поява у другому таймі Б. Панкова, Аптермана та Гунька зробила цілеспрямованим малюнок гри «Металіста». Однак Захист ярославців зумів утримати фінішний тиск харків’ян.

Глядачів і фахівців трохи здивувала поява у складі «Металіста» Кучинскаса. По-перше, він практично не знайомий з командою. І ні в нападі, де футболіст грав у першому таймі, ні в півзахисті користі не приніс. По-друге, гравець цей давно проминув зеніт своєї майстерності, а «омолоджувати» і без того «літній» склад харківської команди 30-річнім спортсменом – це значить відступати від курсу, взятого її керівництвом на початку сезону.

Дощ, який почався ще зранку, йшов протягом дня і добре-таки пошкодив поле. Це вплинуло певною мірою на виконавську майстерність гравців обох команд.

Харків’яни вийшли на матч з наміром перемогти, адже на своєму полі у нинішньому сезоні їм ще не вдалося здобути двох очок. Тому в лінії атаки у них вперше грало четверо футболістів. Їхні дії активно підтримували хавбеки і обидва крайні захисники, які довгими рейдами до воріт суперників створювали багато голевих моментів.

Основні події розгорнулися у другій половині, точніше, в її завершальній. Помітно активізувалися господарі, коли на полі з’явився Бокатов. Саме він пройшов од своїх воріт майже до лінії штрафного майданчика карагандинців та віддав точний пас Панкову, який причаївся біля дальньої штанги воріт «Шахтаря» і сильним ударом відкрив рахунок. Цей успіх додав наснаги гравцям «Металіста». Незабаром вони подвоїли рахунок. Матвієнко пробив по воротах, Волков не втримав у руках мокрий м’яч. З цього й скористався Борисенко.

«Шахтар», однак, відіграв один гол. Сталося це за досить цікавих обставин. Карагандинці розіграли вільний удар на відстані 7-ми метрів од воріт Удовенко. Харків’яни вишикували стінку, але невтомний Абгольц усе ж таки знайшов у ній щілину…

Перші 12 – 15 хвилин матчу проходили за явної переваги господарів. Правда, володіючи ініціативою і маючи чимало вигідних моментів для того, щоб відкрити рахунок, вони задовольнялись тим, що вели «бойові дії» на небезпечній відстані од воріт «Шахтаря». Форварди харків’ян якось не поспішали йти на загострення, і взагалі, за своїм складом «Металіст» у матчі проти лідера мав відверто оборонний вигляд. Попереду фактично діяв сам Борисенко.

Прикра травма капітана гостей Дегтярьова на 3-4 хвилини припинила гру. Цей «тайм-аут» допоміг шахтарям трохи змінити малюнок матчу. Запропонований «Металістом» швидкий темп після нього помітно знизився, а це дало змогу донечанам більш чітко захищатись.

Обидва голи в цьому матчі можуть бути віднесені на рахунок воротарів. Спочатку Чанов, вийшовши на слабкий удар Гунька метрів з 20-22 прийняв м’яч…обличчям, і він повільно покотився у ворота. До речі, п’ятий захисник «Металіста» Гунько був цього разу найактивнішим на полі. У другому таймі Удовенко дещо спізнився із стрибком, і удар Васіна у «дев’ятку» влучив у ціль. Слід відзначити, що у другому таймі «Шахтар» діяв значно активніше, ніж на початку гри, чому у значній мірі сприяла поява на полі Камея і Курганова.

Занадто хаотично, незібрано провели цю зустріч харків’яни. Лише в другому таймі форварди «Металіста» двічі залишались віч-на-віч із порожніми воротами і не зуміли заьити голи. Та це не головне. Не вистачило майстерності і, передусім, спортивної злості, бажання перемогти більшості гравців команди. Вкрай оригінально трактували термін «ігрова дисципліна» захисники, і особливо Матвієнко. Все це разом узяте призвело до того, що старання господарів мало характер метушні. Чіткого малюнка, якоїсь тактичної схеми гри в діях «Металіста» видно не було.

Мабуть, найбільше помилок робили у цьому матчі воротарі «Пахтакора. Але, на їхнє щастя, харківські форварди у відповідальні хвилини також грали не найкращим чином. Гуділи від міцних ударів штанги, але голів не було.

Мимоволі виникає запитання: а де ж молодь «Металіста», його резерв? Схоже що В. Терентьєву просто немає кого вивести на заміну, і «коротка лава» команди дає вже про себе знати. За такої ситуації «Металіст» навряд чи може розраховувати на якісь успіхи. Бо «додати» щось до своїх якостей більшість гравців основного складу навряд чи вже зуміє.

Не знаю, яку гру демонстрував «Будівельник» у попередніх турах, але в Харкові футболісти Ашхабата, особливо в першому таймі, мали млявий і безініціативний вигляд. Обіграти такого суперника було вже й не так важко. Рахунок матчу харків’яни відкрили на 30-й секунді: Бокатов продерся крізь насичену оборону гостей майже до воротар сього майданчика і вразив ціль.

Здавалося, після того, як Бокатов дав зрозуміти, що з ним жарти погані, захисники гостей пильнуватимуть його з особливою старанністю. Але цього не сталося. Ніхто щільно Бокатова не опікав. Він мав широкій простір дій, вибір позиції для удару. І скористався з цього, забивши ще два голи.

Ні в якому разі не принижуючи заслуги Бокатова (він, безперечно, був кращим на полі), слід, однак, сказати, що організація оборони «Будівельника» не витримувала критики. Втім, і господарі не могли похвалитися вмілими взаємодіями в обороні. Вони не раз припускалися прикрих похибок, що й коштувало «Металістові» двох голів, забитих Дзагоєвим з меж штрафного майданчика.

І в посередньому матчі, трапляється, м’ячі летять ц ворота, наче з рогу достатку. Саме такою й була ця зустріч.

Нині «Металіст» перебуває в досить важкому стані. З команди пішов старший тренер В. Тєрентьєв. У порівнянні з початком сезону харків’яни не тільки не підвищили клас гри, а навпаки здають позиції. Про це красномовно свідчить турнірна таблиця.

У суботу «Спартак» уже з перших хвилин був енергійнішим. Неозброєним оком було помітна його технічна перевага і кращі швидкісні якості. Незабаром Кайшаурі точно скористався з розгубленості Марченка та Толстого і відкрив рахунок. Поодинокі атаки «Металіста» в першому таймі мали занадто хаотичний характер. Налагодити цілеспрямований наступ на спартаківські ворота господарям заважала слабка гра півзахисту, особливо Глєба.

Дещо пожвавішав «Металіст» по перерві. Та й у найскладніших ситуаціях бездоганно грав Олійник, що й не дозволило харків’янам тривалий час домогтися успіху. Слід сказати, що господарі посилили свій напад. Наставник команди В. Зуб наказав Матвієнку і Гуньку піти вперед. Протягом 20–25 хвилин м’яч майже не виходив за межі половини спартаківців. Наприкінці матчу харків’яни знову пішли в наступ. Вони подали серію кутових, нарешті, один з них, виконаний Коноваловим, виявився вдалим: Чаплигін зрівняв рахунок.

У складі «Металіста» цього разу грало одразу чотири форварди. Але по-справжньому боєздатну активну гру демонстрував хіба що один Бокатов. Лише самовіддані дії воротаря гостей Алдишева не дозволили активному нападаючому харків’ян забити принаймні ще два м’ячі.

Перевага харків’ян на початку першої половини матчу була лише територіальна. Створити хоча б один загрозливий момент біля воріт гостей нападу «Металіста» так і не вдалося. І лише на 30-й хвилині стрімку комбінацію, розпочату в середині поля, вдало завершив Бокатов. Він вийшов на простріл з лівого флангу, швидше встиг до м’яча і відкрив рахунок. Двічі з далекої відстані турбував Алдишева Аптерман. Але кінець першого тайму пройшов досить спокійно.

На початку другої половини гри показали своє вміння обидва воротарі. Потім атакували гості. Правда, їм не вистачило фізичних сил для планомірного тиску, але «вибухи» їхних нападаючих були досить частими.

Наприкінці матчу прикрої помилки припустився Глєб, Він необачно відкинув м’яч своєму воротареві. Та гості не скористалися з цієї слушної нагоди.

Початок зустрічі гості провели дуже активно. Протягом перших 12–15 хвилин вони якнайменше тричі могли відкрити рахунок. Але одного разу м’яч потрапив у штангу. Потім в останню мить розгубився, вийшовши віч-на-віч із Савченком, Дударенко. Отже, стартовий тиск кишинівців господарі відбили. А потім рахунок за чотири хвилини став таким, що слід уже було говорити про повний розгром молдавської команди. Панков, Борисенко і знову Панков зовсім несподіваними, здавалося, ударами забили три голи підряд. Цікава деталь. Ситуації, за яких були забиті мячи, виявилися настільки нетиповими, раптовими, що жодному з фотокореспондентів не вдалося навіть зафіксувати ці моменти на плівку! Потім «пік активності» став згасати.

Ще в першому таймі кілька разів кишинівці грали занадто жорстко, як кажуть, на грані «фола». У другому таймі після чергової стички змушений був піти з поля Борисенко. Жаль, що навіть маючи помітну перевагу у рахунку, тренери «Металіста» все ж не довірили жодному з молодих гравців змінити травмованих. Це була хороша нагода «обстріляти» зміну…

Команда, яка посідає друге місто в підгрупі, могла показати значно кращий футбол, а не тільки прагнути відвоювати очко чи два. Правда, треба надати належне і харків’янам: вони щосили намагалися руйнувати войовничі лаштунки гостей – з сильними колективами, як правило, «Металіст» грає краще, словом, мобілізується для гри.

Правда, в перші хвилини першого тайма гості були активніші, грали продуманіше, однак невдовзі харків’яни почали атакувати навальніше. Уже на 8-й хвилині Бабаєв надав Малявкіну можливість забити гол, але півзахисник «Металісиа» необачно повівся у вигідній ситуації.

В подальшому господарям поля все важче пробитись до воріт: гості спритно перехоплюють м’яч, пильно слідкують за гравцями «Металіста». На 12-й хвилині Малявкіну вдається вийти з м’ячем на місце, звідки можна вигідно вивести на удар молодого Бабаєва, та все ж і ця ситуація не використана, навіть Панков, до якого випадково потрапив «відбійний» м’яч, не зміг поцілити по воротах.

З часом харківським нападаючим і півзахисникам все важче стає боротись з гостями: захисники «Металіста» роблять багато помилок. Савченко грає невпевнено. А на 14-й хвилині йому навіть довелося виступати в ролі захисника, підкатом вибиваючи м’яч у нападаючого гостей. Щасливий випадок! А могло бути й гірше.

Харків’яни прагнули бити й здалеку – сильно, але не точно. До речі, техніки гри і точності ударів по воротах харків’яни так і не здобули протягом першого кола. А це був заключний матч його. Ну що ж: може, восени прийде до них належна майстерність!

Перший гол був забитий у другому таймі, на 67-й хвилині. Це завдяки працьовитості і наполегливості Коновалова, який перед цим, на жаль, влучив у хрестовину воріт, а не в «дев’ятку», як планував. Він обійшов одного захисника, другого, – я чув, як, зневірені в можливостях його партнерів, уболівальники кричали: «Сам! Сам!» – і він дійсно сам пройшов й третього стопера і сам під гострим кутом пробив по воротах – 1:0. Виходив один на один з голкіпером гостей і Бабаєв, але захисник гостей спромігся дістати з-за нього м’яч ногою і штовхнути його воротареві.

Однак на 72-й хвилині м’яч побував і в харківських воротах через грубу помилку захисників і Удовенка. Воротар проскочив мимо м’яча і Деревяга без перешкод послав його в сітку воріт – 1:1.

А взагалі враження від гри було блідим: можливо, на ній позначилася й понад 30-градусна спека.

Вже на початкових хвилинах матчу харків’яни майже усією командою пішли на половину гостей, але перша контратака «Текстильника» призвела до того, що «Металіст» змушений був відіграватися. Влучний удар Бутова з 30 виявився дещо несподіваним і досить сильним, до того ж вітерець трохи скоректував траєкторію польоту м’яча, а головне – Савченко був зовсім непідготовлений до цього удару.

Ніякої системи у грі господарів поля в першому таймі побачити було неможливо. Здавалось, вони взагалі не поспішають зрівняти рахунок, лише з появою свіжих сил харків’яни пожвавішали. Правда, бити по воротах іванівців практично намагався лише дебютант – Бабаєв. До речі, поява у складі «Металіста» цього 21-річного гравця, який почав свій спортивний шлях у харківських командах «Шкіряного м’яча», породжує певні надії на можливе омолодження колективу. Бабаєв кілька разів бив з далекої відстані, причому двічі Кожем’яко ледве рятував свої ворота. Саме з подачі Бабаєва Борисенку вдалося зрівняти рахунок.

Останні 15 хвилин гри господарі провели у невпинному наступі, але відсутність злагодженості між окремими ланками команди помітно знижувала ефект атак. До того ж завершувати їх, крім Бабаєва, міг тільки Бокатов, що не боявся йти на будь-які загострення.

Нульові нічиї бувають різними. Далеко не завжди нулі на табло вичерпно характеризують гру. Та коли вони доповнюються «двійками» в протоколі, які тренери «Металіста» виставили 9 гравцям, то про матч можна, мабуть, і не розповідати. Виняток наставники харків’ян зробили для Удовенка, який не пропустив гола, «четвіркою» відзначили завзятість Бабаєва, який у першому таймі самовіддано пробував бомбардувати запорізькі ворота. 20-річний дублер Розальєв, котрий замінив Бабаєва, мав майже 100-відсоткову нагоду відкрити рахунок, але лучив прямо в Гургача. Йому – дебютантові – оцінки не виставили. Залишився без неї і Глєб. Але, здається, і він не хотів випадати з ансамблю й діяв точнісінько отак, як і його партнери-двієчники.

Тренери «Металурга» виявилися щедрішими. Відверто кажучи, запоріжці й зіграли десь між «трійкою» і «четвіркою». Вони, в усякому разі, до чогось прагнули. На 23-й хвилині у «Металурга» була реальна можливість відкрити рахунок, але її не було реалізовано. Судді відзначили жовтою карткою неспортивну поведінку Голикова, але, на жаль, і харків’янин Матвієнко «відзначився» грою, яка була далека від чистої.

Минулого сезону форвард «Металіста» Бокатов лише епізодично з'являвся в ігро­вому складі. І через це не встигав знайти свою гру. Відверто кажучи, після сезону йшла вже навіть мо­ва, що Бокатов не потрібен коман­ді і його можна відпустити. Нині, коли Бокатов стабільно тримаєть­ся в основному складі, він став провідним бомбардиром «Металіста». В матчі з «Кривбасом» вибув кращим на полі. На 27-й хви­лині, пройшовши по центру захисту гостей, Бокатов перекинув м'яч через воротаря Дудника і відкрив рахунок. На 37-й хвилині після йо­го загрозливого прострілу з ліво­го флангу невдало зіграв захисник «Кривбасу» Бученко, який зрізав м'яч у кут власних воріт. На 69-й хвилині знову-таки Бокатов хутко вийшов із-за спин захисників не довгий пас Глєба і забив останній гол. Отже, саме активність Бокатова вирішила долю цього не дуже цікавого матчу.

Продуктивно «працювали» у звітному матчі Глєб та Коновалов, самовіддано діяли Марченко з Арістовим, а от кілька невдалих передач Аптермана були причи­ною того, що у другому таймі на його місці з'явився Маляр який, до речі, помилявся ще 6ільше. В цілому ж навіть за наявної переваги у рахунку, гра «Металіста» не набагато відрізнялась од блідої, невиразної гри кривбасівців.

Початок гри був багатообіцяючим. Суперники провели по гострій атаці, кожна з яких ледве не скінчилася голом. Та біля воріт «Металіста» все обійшлося кутовим, а Бокатов востанню мить розгубився і, опи­нившись сам на сам з Дегтярьовим, відпустив м'яч у ноги супер­ників.

Після такого обміну «привітан­нями» навряд чи хто міг подума­ти, що доля матчу вирішиться про­тягом однієї хвилини. А сталося саме так. Ще не встигли охолону­ти пристрасті глядачів, схвильова­них двома епізодами, про які йшла мова, як гості почали зцентра. Це Захаров після стрім­кого ривка по лівому крилу здійс­нив простріл у штрафний майдан­чик, а Яремченко проштовхнув м'яч у сітку. А ще через секунд 20—30 відзначився сам Захаров.

Рахунок міг бути й більшим, як­би вправніше розпоряджався м’ячем Коньков. Тільки він тричі не зміг забити гол за - сприятливих ситуацій. Активно провели зма­гання захисники гірників Шкляр і Губич. Вони самі безпосередньо загрожували воротам суперників, які не без успіху захищав Савченко. Особливо багато йому дове­лося потрудитися в останні чверть години матчу, коли його ворота безперервно штурмували донечани.

Гірники в День шахтаря грали з великим піднесенням і заслужено перемогли. А перед матчем гля­дачі тепло привітали юних фут­болістів горлівського «Буревісни­ка», які виграли всесоюзний турнір «Шкіряного м'яча» серед молодшої групи.

Хронічні поразки «Металіста» в останніх турах пояснюються досить просто. В команді немає ре­зерву, і коли захворіли Гунько й Панков та було дискваліфіковано Матвієнка, рівнозначної заміни їм не знайшлося. Ось коли, а інакше й бути не могло, відкрили­ся хиби комплектування. Кудись непомітно зник зарахований до команди гравець Чорний, відрахо­вано досвідчених Чаплигіна та Майбороду. «Металіст» опинився у критичному стані...

У грі з кутаїсцями особливо слабо діяли крайні захисники хар­ків'ян. Гол, який забив Херхадзе вже на п'ятій хвилині, не був занадто складним, але Савченко не зумів припинити польоту м’яча. Господарі прагнули відігратися за допомогою Бокатова. Йому адре­сувалися усі передачі, і слід бути справедливим, — цей форвард са­мовіддано і майстерно намагався виручити свою команду. Але по­декуди йому трохи не щастило, а в інших випадках Кавазашвілі був на місці. Прикрі помилки робив Коновалов. На 14-й хвилині він, володіючи м'ячем, за допомогою партнерів легко міг переграти двох стоперів «Торпедо», а на 48-й хвилині, коли ворота кутаїсців і зовсім залишились порожні­ми, Коновалов не влучив у них.

«Металіст» невпинно продов­жує наближатись до трійки аутсайдерів, яким доведе­ться залишити першу групу. Важ­кий удар зробив у спину своїй команді її кращий бомбардир Бокатов, який нещодавно дезертирував з колективу. Доля коман­ди зараз у руках необстріляної молоді — дублерів, а вони, на жаль, ще не готові до відпові­дальних боїв. Доцільним було б готувати їх до виступу в основно­му складі поступово, протягом се­зону. Але тренери своєчасно про це не турбувалися. Все ж слід відзначити, що у звітному матчі молоді Бабаєв, Шопін і особливо Розальєв кілька разів створювали голеві моменти. Здавалося, хтось із них неодмінно повинен забити м'яч. Однак в останню мить яко­гось відсотка майстерності, а ін­коли й просто везіння, юним харківським форвардам бракува­ло.

«Уралмаш», безумовно, виграв упевнено. А от «Металіст», здавалося, втратив віру в пере­могу, у власні можливості. Зі справжнім завзяттям про­вели цей матч лише юні вихованці дубля. А ветерани діяли вкрай безініціативно, мляво. Піс­ля цієї поразки – сьомої підряд – команда опинилася в занадто критичному стані. Чи знайде «Ме­таліст» у собі сили, щоб утри­матися в першій групі?

Власне кажучи, не особливо було схоже, що в цьому матчі зустрічалися колективи, над якими зависає дамоклів меч вибуття з першої ліги. Це особливо впадало у вічі в початкові хвилини зустрічі. Майже повна відсутність бажання йти на будь-які загострення, шукати цікавих продовжень були характерні для дій суперників. Аж ніяк не виправданою була поява в «Металісті» нещодавно відрахованого Чаплигіна. Бути корисним своїй команді він практично на зумів, не принісши харків'янам ніякої користі.

Дещо гострішою зустріч стала у другому таймі, коли в господарів з'явилися рухливі Глєб та Бабаєв, а напад динамівців підсилив активний Поляков. Наприкінці матчу обидві команди мали непогані можливості відкрити рахунок, але воротарі зіграли вдало. На останніх хвилинах зустрічі суперниками було зроблено кілька відчайдушних спроб «розмочити» результат, але й вони успіху не мали.

Не можна, природно, звинувачувати нового старшого тренера «Металіста» Юрія Войнова у безбарвній грі харків'ян, які так і не продемонстрували скільки-не-будь виразної тактики. Хоч якою блідою була зустріч, усе ж хочеться відзначити в складі господарів Л. Аптермана. Вихованець дубля був кращим на полі.

Обидва тайми пройшли за явної переваги моряків. Але дуже гострими були рідкі контратаки гостей. На 14-й хвилині Немировський вийшов один на один з воротарем. В останню мить Альтман кинувся йому в ноги і відбив м'яч. Часто створював небезпечні моменти біля воріт «Чорноморця» форвард гостей Бокатов, однак він раз по раз потрапляв у положення поза грою. На 25-й хвилині Звенигородський красиво відпасував м'яч Буряку, а той не встиг підставити ногу, щоб забити гол. Правда, на 37-й Звенигородський виправив помилку, красиво «виклав» м'яч Шепелю, і лівий крайній моряків відкрив рахунок.унок.унок.

Після перерви одесити почали ще частіше атакувати ворота гостей. Коли у штрафний майданчик увірвався півзахисник Єгоров, його збив а ніг капітан «Металіста» Арістов. Буряк точно реалізував пенальті — 2:0. Забивши другий м'яч, одесити продовжували свій наступ. Однак їхні удари були неточні.

Гра почалася з енергійних, масованих атак гостей. «Памір» - команда сильна, грає стабільно і впевнено. Думалось, що саме так вона зіграє і в Харкові, хоча багатьом було зрозуміло, що й харків’яни не могли просто так поступитись перед гостями. Отже, одні могли втратити авторитет, харків’яни – перемогу, а разом з ним і, так би мовити, місце під сонцем.

Хто знає команду «Металіст», міг у перші 30 хвилин гри повірити в те, що харків’яни хворі невиліковно. Однак після того, як гості на 27-й хвилині забили гол, футболісти «Металіста» значно активізувалися, влаштували навальний штурм воріт «Паміра». (Гол був забитий Погорєловим з вини захисника харків’ян Аптермана).

Харків’яни все нарощували свої атаки. Напівзахисники і навіть захисники прагнули активно допомагати своїм нападаючим, вони грали навіть енергійніше і сміливіше останніх, встигаючи вчасно повернутись і до своїх воріт, щоб належно зустріти контратакуючи сили суперників. Найактивніше грав лівий крайній Немировський. Його численні простріли вздовж воріт гостей і принесли успіх команді. На 31-й хвилині харків’яни зрівняли рахунок, воротар гостей випустив з рук м’яч після удару когось із харків’ян, а Гунько, вчасно нагодившись в цю мить, добив його у порожні ворота – 1:1. Через 17 хвилин на навіс Немировського з кута поля вчасно вийшов Аристов і головою невідпорно послав м’яч під планку воріт Карасьова – 2:1. Після цього кілька можливостей добитися успіху мають і гості, однак удари їх були не завжди точні й сильні. На 65-й хвилині Немировський, одержавши пас з центру поля, швидко пройшов краєм, обійшов захисника і прострілив вздовж воріт. Воротар гостей міг легко перехопити м’яч, але не розрахував сили свого кидка, не дотягнувся до м’яча, тут нагодився Бабаєв, якого ніхто не прикривав із захисників (дві грубі помилки гостей підряд!) і забив третій гол – 3:1. Аби трохи зібраніше грав Бабаєв й надалі, він міг би забити ще один гол: вийшовши вчасно на черговий простріл Немировського, Володимир не поцілив по м’ячу.

Виграш «Металіста» - радість для уболівальників міста. Але чи після нього послідують ще виграші, так конче необхідні команді для того, щоб лишитися в групі. Може дещо дивувати тільки те, що гості так слабо реагували на прямолінійні і одноманітні комбінації харків’ян – саме це і, звичайно, певна настирливість і бажання виграти наших земляків призвели до такого солідного рахунку.

Ну, що ж: будемо сподіватися, що «Металіст» докладе всіх зусиль, щоб завоювати право грати наступного року в цій же групі.

Давно вже харківські футболісти не потрапляли в таке непринадне становище. Тому не дивно, що стійка думка фахівців була: команда «Металіст» не вміє атаку вати. Але ось в останніх двох матчах харків'яни виступили під керівництвом нового старшого тренера Ю. М. Войнова. І виявило ся, що команда не втратила своїх бойових якостей. Більше того, знайшовся в клубі резерв, здатний вплинути на виступи колективу. Так, у зустрічах з «Паміром» і «Алгою» добре зарекомендував себе 19-річний вихованець місцевих «Трудових резервів» Шопін. Нарешті «прижився» в основному складі Бабаєв, знайшли собі місце також Немировський і Мартинович, яких попередні тренери «Металіста» вважали неперспективними.

До речі, саме завдяки активності Немировського команда Харкова святкувала перемоги в двох останніх турах. У першому матчі партнери використали його дві відмінні пере дачі, а в другому — він сам примусив воротаря гостей виймати м'яч із сітки воріт.

«Металіст» завершив виступи на своєму стадіоні в сезоні 1972 року, важкому сезоні для КОМАНДИ, і розпрощався зі своїми прихильниками, давши тим надію на кращі часи...