Це слова судді вчорашнього футбольного матчу між харківським «Металістом» і сєвєродонецьким «Хіміком», судді міжнародної категорії К. Андзюліса. І ще він додав: «Гра була цікавою. Харків'яни показали раціональний технічний футбол. Захист був щільним. «Хімік» поступався «Металісту» в техніці, але компенсував її старанням. Хоча вдома й стіни допомагають»…

Після снігопаду поле було «важким». Але, незважаючи на це, футболісти «Металіста» з перших хвилин в атаці. Уже на 6-й хвилині Р. Юшка робить небезпечний прохід. Кутовий. Потім ще один. Воротар господарів поля В. Устименко — на місці. Знову атака за атакою харків'ян... На 30-й хвилині нападаючий «Хіміка» В. Петров сильним ударом направляє м'яч в праву «дев'ятку». Наш воротар О. Савченко у фантастичному стрибку кінчиками пальців дістає м'яч і перекидає його за стінку воріт. Перший кутовий. Захисник «Металіста» В. Аристов відправляє м'яч в центр.

Другий тайм почався атаками «Хіміка». Господарів поля підтримували численні глядачі. Та всі проходи нападаючих «Хіміка» розбивались об монолітний захист «Металіста», не| досягали мети завдяки чіткій грі воротаря О. Савченка. Фінальний свисток судді зафіксував нульовий рахунок.

«Металіст» з «Азовцем» зустрічається в чемпіонаті країни вперше: «Азовець» в порівнянні з «Металістом» ще новачок в другому ешелоні класу «А». Команда молода і як слід «необстріляна». В першому ж турі третьої підгрупи вона програла «Шахтареві» з Кадіївки.

Гра почалася відразу гостро. О. Кафаджі йде по лівому краю, швидко пасує через поле м’яч Р. Юшці, що змістився праворуч, той від лицевої лінії навішує його на ворота, та м’ячем оволодівають захисники гостей. Знову атака. Цього разу Юшка проривається до штрафної сам, навішує м’яч на одинадцятиметрову відмітку, де В. Поляков, а той свічею запускає його в небо. Та тут же через хвилину М. Корольов, який грав без особливого темпераменту, але старанно, добре видає м’яч В. Полякову, поруч з яким, недалеко від воріт, Р. Юшка. В. Поляков пропускає м’яч між ногами і комбінація зведена нанівець.

Що ж далі? Рветься до м’яча О. Борисенко, побачивши як він, посланий А. Пановим, опускається на 11-метрову відмітку, але захисник гостей А. Белені на долю секунди виявився спритнішим, знову М. Корольов виводить на удар В. Полякова, але той посилає м’яч… далеко вбік від воріт.

І все ж «пахне» голом. Харків’яни діють напористо, так би мовити, із спортивним азартом. Уже на місці білої плями пенальті троє: М. Корольов, Р. Юшка, О. Борисенко – утворився трикутник. Поблизу – В. Поляков, недалеко В. Панов, а О. Кафаджі впевнено йде з м’ячем до вишикуваного і готового до негайних дій авангарду харків’ян.

Може, все ж В. Полякову «повезе» і він запустить м'яча головою не в небо, а в сітку, може, в частоколі ніг О. Борисенко відшукає його і вправно спрямує в якийсь (верхній чи нижній?) кут воріт, а може, ...а може м'яч потрапить в ноги славнозвісному М. Корольову і той гарматним... Ох. надії, надії... Хоча, може, в тому, то їх так багато, одна з причин цікавості цієї гри? Отже, м'яч опускається на штрафну, але ніхто з трикутника не оцінив належно ситуацію і не заволодів м'ячем: воротар гостей задоволено потирає руки.

Були вигідні моменти для нанесення невідпорного удару по воротах і у Р. Юшки, В. Полякова і у О. Борисенка, але вони їх проґавили. Взагалі, недоліки технічні, тактичні, фізичної підготовки,— характерні для весняних зустрічей,— в цьому поєдинку були особливо відчутні в грі майже кожного із харків'ян»

Ждановці щось, здається, тричі небезпечно атакували ворота О. Савченка і одного разу ледве не домоглися успіху.

І тоді харків'яни заграли зліше. І... є ж таки щастя! Р. Юшка йде по лівому краю до штрафної, вдало обходить одного захисника, але й той встигає ледь притримати нападаючого, та Р. Юшка все ж вривається в штрафну, і там А. Белені, за яким уже лише один воротар, кваліфіковано збиває його з ніг. Пенальті. Суддя в полі Ю. Бочаров непохитний. Б'є І. Матвієнко. М'яч влітає в лівий від воротаря нижній кут воріт...

Другий тайм був зовсім нецікавий. Гості буквально затисли в лещата футболістів «Металіста», не випускали з їх половини. Уже на 55-й хвилині рахунок був 1:1. В штовханні біля наших воріт Ярославу Кікотю вдалося між ногами гравців знайти щілину — гол. Вже здавалося, що нічия не викликає ні у кого заперечень. Тим більше, що на зміну загартованим і досвідченим М. Корольову і Є. Несміяну прийшли молоді В. Гунько і В. Литовкін. І раптом... М'яч навис над правою від воротаря І. Онопка штангою. , Стрибають два захисники, Р. Юшка з О. Борисенком, але ніхто не дістає його головою. В цій ситуації блискавично зорієнтувався А. Панов. Він у високому і здалека початому стрибку дістає м'яч і грудьми вштовхує його в сітку. 2:1. Це сталося за три хвилини до кінця гри. Перемога! Але вона — не завдяки тому натхненню, що робить команду злагодженим, цілеспрямованим ансамблем, який, коли і домагається перемоги, то впевненої і незаперечної.

Перша гра на стадіоні «Металіст» в цьому році. Нею офіційно відкрився футбольний сезон у Харкові. Поле було значно кращим, ніж виділене для попередньої гри (стадіон зооветеринарного інституту), а численні болільники готові були чи то бурхливими оплесками, чи вигуками захоплення зустріти бодай найменшу спробу футболістів «Металіста» відразу ж захопити владу над гостями. Але їм вдалося лише захопити владу над полем — 45 хвилин харків'яни товклись на половині поля гостей, але нічого вдіяти не могли: гостям легко вдавалося розводити хвилі їх атак. По- перше, тому, що атаки розвивалися надто повільно і несміливо — скидалося на те, що футболісти «Металіста» ведуть неквапливу розвідку сил, можливостей і вміння суперника; по-друге, передачі, паси у харків'ян були часто-густо неточними, як і удари по воротах. За кілька .хвилин виявилося, що можливості у суперника скромні, але вибуху не сталося: харків'яни не змінили манери гри. Вони легко відбирали у кадіївців м'яч уже поблизу центра поля, деякий час «бавилися» ним, а потім навмання посилали його в бік воріт М. Саморукова в надії: а раптом випадково потрапить він до ніг бомбардира.

І все ж «Металіст» був господарем становища… Але за такої манери гри – команда грала кволо, незібрано, не будувала цікавих комбінацій, – перемогу міг принести лише щасливий випадок. Енергійно грали лише В. Поляков, В. Литовкін, захисники І. Матвієнко, О. Малявкін і В. Гунько, але удери їх по воротах були слабкими, нехитрими – в руки воротареві – або неточними; зайве метушився Р. Юшка, але не міг ніяк налагодити зв'язків з В. Поляковим, О. Борисенком, В. Литовкіним, йшов на свій край — подалі від воріт – і прагнув перекинути м'яч до когось із своїх товаришів через глибинний у три-чотири гравці — захист гостей: ні, не скидався він на кращого бомбардира минулого сезону.

Словом, відібравши м'яча, харків'яни не дорожили ним і не надавали особливої ваги кожному ударові по воротах. Били по них – та й годі! П'ять разів наносив удари по воротах В. Поляков, сильно, небезпечно, але не міг попасти по них. Стільки ж В. Литовкін — всі прицільні — по воротах, чотири рази І. Матвієнко — прицільним був лише один; по три рази — О. Кафаджі, О. Малявкін. Захисник поцілив по воротах двічі, О. Кафаджі – один раз.

В другому таймі харків'яни заграли темпераментно, чіткіше, але тільки між центром поля і штрафним майданчиком гостей, далі — в штрафному—темп уповільнювався, згасав, комбінації розпадалися і нічим не завершувалися то з вини Р. Юшки і О. Борисенка (в основному), то з вини В. Полякова.

Як і гадалося, харків'яни перемогли. Забили два голи . (В. Литовкін, 52-а; О. Борисенко, 60-а). Але випадково: завдяки не те що грубим, а просто дивним помилкам воротаря, хоча мали змогу перемогти красивіше.

Харків'яни били по воротах 27 разів. З них 11 разів посилали м'яч в руки воротареві (і удари були слабкими), 14 разів — мимо воріт і лише два удари — 14-й і 18-й – завершилися голами. У першому випадку воротар гостей, вийшовши на несильно посланий в бік воріт м'яч, проскочив мимо нього, і В. Литовкін, що опинився поруч, неквапливо послав його головою в сітку; в другому випадку В. Поляков, виконуючи штрафний, традиційно навісив м'яч на ворота, М. Саморуков відбив його і необачно ступив два кроки вперед. О. Борисенко, що стояв в оточенні захисників «Шахтаря» і спиною до воріт, раптом побачив м'яч над собою. В цю ж мить він перекинув його через себе для годиться: а може хтось із харків'ян, що були близько біля воріт суперників, заволодіє ним. Та м'яч, мов від прицільного удару, влетів у ворота під перекладину. 2:0. Після таких двох удач підряд харків'яни вже грали спокійно, неагресивно, мов тренувалися. Гості всього 7 разів били в бік .воріт О. Савченка. I ще одне: найнебезпечніші удари були ті, внаслідок яких м'яч йшов мимо воріт. Більшість з них належала В. Полякову.

Після матчу я поцікавився враженням від гри «Металіста», яке склалося у судді республіканської категорії Є. Дробишевського (Мінськ), начальника і старшого тренера «Шахтаря» В. Солдатченка та начальника і старшого тренера «Металіста» В. Каневського. Суддя був настільки незадоволений грою харків'ян в першому таймі, наскільки задоволений нею у другому. І назвав А. Панова найкращим серед харків'ян у цій грі (А. Панов немало потрудився, але не зміг організувати, як диспетчер, жодної змістовної атаки), гість був у захопленні від команди і поля, а В. Каневський – лише задоволений грою вихованців і особливо грою В. Полякова, – капітану ж команди А. Панову поставив трійку.

На нашу ж думку, команда ще не повністю готова до зустрічей з серйозними суперниками.

Зустріч двох команд із групи лідерів... Хто ж кого? Одесити відомі нам по попередніх іграх як агресивні, настирливі в атаках суперники; вони забили у трьох турах шість м'ячів, а пропустили всього один. Отже, були надії не запеклий бій...

Одесити відразу кинулися в атаку. Але запалу їх ненадовго, і міцно, а, головне, без зайвої метушні, нервування впевнено замикають гостей на їх половині поля. Так само було й в попередній зустрічі з «Шахтарем»... Ні, цього разу малюнок гри інший: харків'яни, як слід настроїлися на гру, мобілізувались, та й суперники по силі були, майже рівними – особливо в захисті – тому й поєдинок проходив цікавіше.

Ось кілька гострих моментів. 8-ма хвилина. О. Кафаджі з силою подав м'яч на ворота, ніхто не встиг перехопити подачу, воротар гостей несподівано випускає м'яч з рук, але ніхто з харків'ян не зміг оволодіти ним – це застало їх зненацька.

Десь на 18-й хвилині з вигідної позиції б'є по воротах О. Малявкін (метрів з 15-ти), б'є лівою і... ледь-ледь мимо правої від воротаря штанги. До речі, О. Малявкін і його товариш по захисту В. Гунько в цій грі встигали і захищати свої ворота і атакувати гостей разом із напівзахисниками, часто і досить небезпечно били по воротах. Підключався в атаки й І. Матвієнко.

А от харків'яни змогли подовгу тримати у себе м'яч, при наближенні до воріт одеситів часто помилялися, неточно пасували, не створювали несподіваних комбінацій. І все ж гостям не вдається ні заволодіти м'ячем надовго, ні хоч як-небудь організувати атаки. Але в захисті одесити стійкі. На 20-й хвилині – перший небезпечний момент біля наших воріт. А. Лисаковський проривається ледве не до їх ліній, але в останню секунду В. Аристов встигає відправити м'яч на кутовий. Два кутові підряд. Та одеський напад діє мляво й невпевнено. Не вистачає у них темпераменту, відсутні небезпечні ривки у нападаючих, вони довго вовтузяться з м'ячем біля штрафної і в штрафній, ніяк не знаходячи кращої позиції, кращого рішення комбінацій, що тільки-но розпочали зав'язувати, надто мало і неточно б'ють по воротах. За хвилину Б. Панков і А. Лисаковський раптом оволодівають м’ячем. Ніхто їм не заважає діяти негайно, перед ними лише О. Савченко. Відстань – метрів 15–16. І все ж гравці безпорадно мнуться секунду, дві, три і... втрачають м'яч.

Час іде, а натиск харків'ян продовжується. І от воротар гостей В. Самохін робить грубу помилку. Він завчасно кидається на навісну передачу, на диво всім не дістає м'яча, і тоді В. Поляков без зайвих роздумів забиває його в ворота, 1:0. Та харків'яни не збавляють натиску і не уповільнюють темпу. Хіба що А. Панов зайве метушиться, помиляється, реакція в нього уповільнена, як і в минулому матчі, та О. Борисенко з В. Литовкіним часто виглядають безпорадними.

І ще цікавий момент наприкінці тайму. І. Матвієнко і В. Поляков мали виконати штрафний. Поляков розбігається, перестрибує через м'яч і біжить вперед. В цю ж мить І. Матвієнко точно пасує йому в ноги. Сильний удар (під гострим кутом) — злополучна штанга! Комбінація була хоч і проста, але виконана блискавично.

У другому таймі були намагання гостей змінити хід боротьби на полі. Вони кілько разів гостро контратакували, мали можливість забити хоча б один гол, але підводив напад.

Харків'яни ж все натискають... В. Самохін постійно просить захисників закрити Р. Юшку, бо зусиль В. Матвієнка, що весь час чатує біля нього, певно, замало. І недаремно прохав... На 72-й хвилині Р. Юшка, одержавши м'яч, робить різкий ривок вперед, стрімголов іде на воротаря (один на один!), той – в ноги нападаючому, але не оволодіває м'ячем. Р. Юшка падає за два метри від м'яча. «Миттю на ноги!» – волають болільники. Р. Юшка швидко зводиться, перед ним вже два захисники, але удар низом по порожніх воротах досягає мети – 2:0.

Подібний ривок Р. Юшка виконав і вдруге. Але захисник гостей Б. Нехаєв (№ 5), знаючи, чим закінчився перший прохід харків'янина, відверто збиває його з ніг і залишає – за наказом судді – поле.

Матч виграно. Це розуміють і одесити, хоч грали вони на рівних з господарями. Господарі, звичайно, могли забити і 3-й і 4-й голи, а не два, але... підводила техніка. Крім О. Малявкіна, Р. Юшки інколи А. Панова, О. Кафаджі інші слабо володіють майстерністю обводки, а скільки огріхів було при передачах і пасовках. Скільки бездумності в організації атак! Ну, хоча б останній момент: В. Литовкін з центра подав м'яч направо О. Кафаджі, той – через все поле наліво О. Борисенку (руху вперед нема!), О. Борисенко назад В. Литовкіну, що стояв все на тому ж місці, а цей вже відпасував... супернику в ноги. І подібне відбувалося часто. І тактика і техніка в команді ще бажають кращого. І саме з-за них на полі була хоча й цікава, і з перевагою господарів поля, але просто собі сутичка між командами, а не справжній бій двох лідерів з головної трійки.

Тепер «Металіст» твердо займає друге місце, бо сподіватися на поразку «Карпат» від «Динамо» (Хм.) навряд чи варто.

Харків'яни відразу кинулися на ворота суперників. Атака йде за атакою, але кінчається кожна приблизно ось так і приблизно з тими ж дійовими особами в нападі – біля штрафної або в штрафній О. Борисенко, одержавши м'яча від напівзахисника О. Кафаджі чи, скажімо, крайнього захисника В. Гунька, пасує В. Литовкіну, а той… в ноги кому-небудь із гостей, – і все!

Та раптом... кутовий. Неждано-негадано хтось із захисників-херсонівців, у, на диво, спокійній обстановці відправляє м'яч за лицеву лінію. Кутовий. Як правило, у харків'ян у цьому сезоні кутові закінчувалися безрезультатно, а тут м'яч на щастя опинився перед В. Литовкіним, що стояв за два метри від воріт, і він грудьми штовхнув його… З. Мілес кинувся на м'яч, але дещо запізно, лише встиг викинути його з воріт до того, як м'яч мав торкнутися сітки. Мало хто спочатку повірив у такий легкий успіх, але суддя Б. Стрелецькмй (Донецьк) твердо показує на центр – м'яч перетнув лінію воріт. 1:0.

Це сталося на 4-й хвилині поєдинку. На 7-й хвилині уже гості б'ють по воротах О. Савченка. Та бомбардир, певно, «народився не в сорочці» – мимо. А через чотири хвилини... Ой, леле! Що ж то за стовписько біля воріт гостей! Всі метушаться – і гості, і наші, – нарешті баталія вимальовується так: хтось із харків'ян навісив м'яч на ворота. З. Мілес вискочив з них і відбив його вгору, недалеко. Хтось із харків'ян б'є головою, другий – грудьми, третій – плечем, четвертий прагне скинути комусь на ногу, але ніяк не може... Все це діється протягом секунд, ворота ще порожні, всі ще розгублені і не можуть зорієнтуватися, як слід, на квадратику поля. Але чітко вирізьблюється лише одне: харків'яни прагнуть приземлити м'яч і, попідкидавши його разів із п’ять, віддають на правицю В. Полякову: той – миттю! – посилає його в бік воріт. М'яч йде низом, потрапляє в праву від воротаря штангу, змінює напрям і влітає в сітку – 2:0.

Ситуація не керована, стихійна, але цікава була гостротою і тим, що неможливо було перед­бачити остаточний результат її... Невже рахунок і буде таким? Ні, дехто з харків'ян, як В. Литовкін, О. Борисенко, А. Панов, В. Поляков, О. Кафаджі, Р. Юшка, В. Гунько, О. Малявкін – ледве не вся команда – прагнуть збільшити його, прагнуть, але це їм не вдається. В. Гунько і О. Малявкін атакують енергійно і... небезпечніше навіть за напівзахисників і нападаючих (особливо В. Гунько!), Р. Юшка прагне вирватися з-під опіки двох, а то й трьох гостей, та одержавши м'яч, або чекаючи на нього, часто помиляється, невірно вибирає позиції і тому реальних загроз для воріт, як минулого ра­зу, не створює; В. Литовкін, О. Борисенко і А. Панов часто розгублюються, особливо, коли до них потрапляє м'яч, погано орієнтуються на полі, хибують технікою, інколи складається враження, що грають вони із зав'язаними очима. Решта – грішать технікою, роблять тактичні помилки, не прагнуть математично точно розрахувати, інтуїтивно визначити і напрямок, і силу удару чи пасу – не­безпечних моментів для воріт гостей дуже багато, а голів більше нема.

А от гості починають грати зібраніше, чіткіше. Все настирливіше і досить небезпечно рветься до воріт єдиний в «Локомотиві» майстер спорту М. Чернишенко. То О. Малявкіну, то І. Матвієнку все ж вдасться ліквідовувати небезпечні намагання нападаючого, але відчувається, що назавжди пе­репинити йому дорогу до воріт навряд чи їм вдасться.

В другому таймі хвилин 25 гра нагадує останні хвилини першого тайма, хіба що у харків'ян – В. Полякова, О. Борисенка, В. Литовкіна, Р. Юшки — більше вигідних моментів для збільшення рахунку, але їм все не вистачає отієї заповітної долі секунди для досягнення успіху. Та й гості не здаються. В другій половині тайма вони вже дозволяли лиш контратакувати футболістам «Металіста» і десь на 70-й чи 71-й хвилині отой настирний майстер спорту М. Чернишенко, якого з-під опіки необачно на долю секунди випускають центральні захисники, під гострим кутом б'є по воротах, О. Савченко передчасно падає на землю, а м'яч – в сітці, 2 : 1. Пахне все ж третім голом, і харків'яни прагнуть до цього, але цей «запах» швидко розвіюється і далі — гра стає зовсім нецікавою. .

Всі футболісти «Металіста», окрім В. Гунька (4), О. Малявкіна (4), Р. Юшки (3), одержали двійки. Взагалі, грали вони приблизно так само, як і минулого разу, якщо не брати до уваги грубої помилки захисників і воротаря та отих зручних моментів, для збільшення рахунку. які не використали напівзахисники і нападаючі. Але двійки справедливі — час вже грати з натхненням і технічно грамотно.

Половина першого тайма проходить у рівній боротьбі: «Суднобудівник» — команда вольова, стійка. Гості часто контратакують, переходять навіть в атаки. Особливо активні у них попереду Є. Дерев'яга, В. Полуянов. Уже на 6-й хвилині Є. Дерев'яга небезпечно б'є по воротах харків'ян – неточно: м'яч пройшов ледь мимо лівої «дев'ятки». З харків'ян, окрім Р. Юшки, О. Борисенка, В. Полякова, в атаках беруть участь А. Панов, О. Кафаджі і захисники В. Гунько, І. Матвієнко, О. Малявкін, але останні троє все ж частіше тримаються своєї половини поля і не йдуть далеко вперед, як це було у зустрічі з «Локомотивом»: миколаївці – сильніший суперник.

Атаки харків'ян масовані, вперті, та поки що безрезультатні: у футболістів багато технічних і тактичних помилок. Тому в завершальній стадії атаки господарів поки що затухають, м'яч потрапляв до гостей, і тепер вже харків'яни поспішають відійти назад – на захист своїх воріт. Це їм вдасться: нападаючі і дехто з напівзахисників щосили намагаються перешкоджати швидкому розгортанню атак гостей. Та поки що харків'яни видаються сильнішими лише з атлетичного боку, а от з технічного і тактичного жодна з команд не має переваги.. Що ж буде далі? Гострі моменти і у тих і у інших воріт. Он М. Курінний, нападаючий «Суднобудівника», використавши помилку В. Гунька, обходить його, сильно б'є по воротах, і м'яч потрапляє... в бокову сітку... За хвилину вже О. Малявкін в черговій атаці харків'ян наносить удар по воротах І. Галімова, м'яч потрапляє гостю – В. Шеховцову, а той головою ледве не забиває його у власні ворота – футболісти з Миколаєва в захисті починають панікувати, розгублюватись. А напад їх атакує все так само й гостро й небезпечно, В ці хвилини найменша помилка може призвести до гола.

Раптом по правому краю пробивається В. Полуянов. Сильно б'є, О. Савченко дотягується до м'яча, відбиває його, але не далеко, і В. Аристов, боючись випадковостей, негайно відправляє його на кутовий.

І ось 26-та хвилина. Атакує «Металіст». Хтось із харків'ян б'є по воротах, м'яч потрапляє в захисника гостей і відскакує вбік, прямо в ноги Р. Юшці. Юшка відразу ж відправляє його в сітку воріт – 1:0. Добре! Але мало: миколаївці шалено атакують і... все ще може бути.

В другому таймі вони будь-що-будь прагнуть відігратись. Потрібен ще гол, щоб закріпити «Металісту» успіх, щоб зміцнити своє положення в таблиці або вийти вперед, щоб не дати «Суднобудівнику» наздогнати лідерів. І ось на 55-й хвилині рахунок стає 2 : 0. Здасться, О. Кафаджі навісив м'яч на правий від воротаря кут воріт і точно на голову А. Панову, і капітан харків'ян, не вагаючись, заштовхнув його у ворота.

Два голи надихають харків'ян, вони грають злагодженіше, спокійніше, подекуди й гостріше. їм хочеться ще забити гол: впевненість в перемозі вже є, але ніхто не певен того, чи з таким рахунком завершиться гра. І, буквально, через кілька хвилин той же В. Полуянов з товаришами виманює О. Савченка з воріт, б'є по них, але В. Гунько встиг прикрити правий кут їх і головою відбити м'яч.

74-та хвилина. Хтось із захисників «Суднобудівника» раптом відпасовує м'яч воротарю, але невдало. О. Борисенко, що стояв поблизу, перехоплює його, обводить воротаря і спокійно закочує м'яч у ворота – 3:0. Навальні атаки гостей на ворота О. Савченка харків'яни тепер відбивають зібрано і легко.

«Металіст» тепер має 11 очок, хорошу різницю м'ячів ( + 9) і може укріпитись на першому місці в підгрупі, якщо пощастить йому завтра у грі з «Карпатами».

Перемоги харків'ян, звичайно, радують. Але поки що вони здобуті на своєму полі. Це одне. Друге: атлетично команда підготовлена непогано, а от техніка гри ще не відточена, майже відсутні тактичні новинки, добре награні комбінації. Це – хвилює.

Не було в цій грі темпераменту, гостроти, одне слово, всього того, чого ми чекаємо від поєдинку лідерів. Мабуть, команди розмірковували, що сезон тільки – но розпочався і треба економити сили для довгої турнірної дистанції, а, можливо, на грі позначилася надмірна обережність, суперників, боязнь втратити провідні позиції. Так чи інакше, матч вийшов трохи академічний.

Дебют краще провели львів’яни. Раз у раз вони створювали небезпечні моменти біля воріт гостей за допомогою одного, дуже простого прийому. Воротар М.Лупол навішував м’яч до лінії штрафного майданчика харків’ян. Там м’яч, як правило, підхоплювали львівські форварди Я.Габовда й В.Данілюк, які відразу сміливо вклинялися в захисні порядки «Металіста». Та гості швидко розібралися в нехитрому плані «Карпат» і зуміли позбавити суперників можливостей для маневру, про який йшлося вище.

Згодом наступальний запал господарів згас, ініціативу перехопили гості. До перерви вони помітно переважали своїх суперників.

У другому таймі на полі тривала спокійна позиційна гра, майже без спалахів активності.

Протягом всієї гри основні події розгорталися здебільшого в центрі поля, суперники майже не гостювали в зонах штрафних майданчиків. Форварди намагалися пробити по воротах хоч здалеку, але й це не приносило успіху. Все ж воротарям двічі довелося всерйоз вступити в гру.

Незначна ігрова перевага «Локомотива» не могла додати йому очок і змінити становище у турнірній таблиці. Вінничани залишилися на 15 місці, маючи рекордну кількість нічиїх – 9. Харків’янам нічия дозволила перейти з п’ятого місця на третє. Слід повідомити про зміни у керівництві залізничниками. Начальником команди призначений колишній гравець «Локомотива», майстер спорту М.В.Петров.

Зустріч «Металіста» з «Таврією» мала бути цікавою. Хоча б тому, що з третьої підгрупи другої групи класу «А» лише ці дві команди не мають іще жодної поразки. До того ж, «Таврія», так би мовити, традиційно «важкий» суперник для харків'ян: із шести зустрічей, які команди провели з 1966 року, п'ять закінчилися внічию (одну зустріч харків'яни програли з рахунком 2:1).

В цьому році «Таврія» показує непоганий клас гри: вона до вчорашнього матчу займала третє місце, мала 12 очок – на два менше, ніж у «Металіста». «Таврія» впевнено перемогла «Металурга», «Десну», з розгромним рахунком завершила зустріч з «Динамо» (Хм.) – 5:1.

Гра починається не з розвідки, а відразу з атак. До того ж, гостріше атакують гості. Прицілюється до воріт М. Климов, нападаючий гостей, згодом І. Матвіенко перехоплює небезпечну навісну подачу і скидає м'яч головою вбік, подалі від воріт, настирливо рветься до воріт О. Савченка ще один нападаючий – В. Суковіцин. На 9-й і 10-й хвилинах він мав можливість нанести небезпечні удари по воротах харків'янина. Особливо небезпечною була ситуацій біля наших воріт на 10-й хвилині, коли за кілька кроків від них В. Аристов, що нога в йогу біг із В. Суковіциним за м'ячем, встиг першим дістати м'яча і відбити його.

Харків'яни пробують організувати масовані атаки, але це їм поки що не вдається: то вони повільно зав'язують їх, то підводить техніка, то ніяк не знайдуть найраціональніший зв'язок для чіткої взаємодії. Поки що симпатії викликає лише гра О. Савченка та декого із захисників – їм доводиться трудитись майже на повну силу. Та ось енергійніше почав грати Р. Юшка, чіткіше стає його взаємодія з М. Каштановим, намагається якнайбільше допомагати їм О. Борисенко. І от на 15-й хвилині харків'яни домагаються успіху. О. Борисенко, одержавши м'яч, відпасував його назад неприкритому Р. Юшці; нападаючий йде вперед, поки перед ним не виростає постать захисника В. Седачева: пас впоперек поля О. Кафаджі, той негайно вперед – на вихід Р. Юшці. Ромуальдас швидко оволодів ним, йде до воріт, борючись із захисником, за мить – удар під перекладину. 1:0.

Гості підвищують темп. Шалені атаки на ворота О. Савченка. Один за одним наносяться удари по його воротах. Гості б'ють прицільно, сильно, з яких завгодно положень. І м'яч то пролетить ледь вище воріт, то О. Савченко встигав його відбити в поле чи відправити на кутовий.

Дві важких хвилини... Напівзахисники і нападаючі , харків'ян прагнуть чіткіше будувати атаки, щоб полегшити становище захисників і воротаря. На 22-й хвилині О. Савченку знову доводиться рятувати ворота від гола. Мають можливість створити небезпечні моменти біля воріт гостей і харків'яни, але їм не вдається провести атаки зненацька. в швидкому темпі, і захист гостей встигає вчасно зайняти необхідні позиції.

Нервує захист харків'ян – нападаючі гостей надто невтомні. А на 34-й хвилині вони зрівнюють рахунок. А. Черемисин, одержавши м'яч, легко обіграв когось із харків'ян і низом послав м'яч у протилежний – лівий від воротаря – кут воріт. 1:1. За три хвилини до кінця першого тайму гості мали можливість забити ще один гол. Грубої помилки припустився І. Матвієнко «проґавивши» автора попереднього гола А. Черемисина; Гість негайно обіграв О. Савченка і спокійно послав м'яч у відкриті ворота. І тут трапилось непередбачене нападаючим: І, Матвієнко, що переслідував його, невідомо яким чином зумів дістати м'яч і врятувати ворота від другого гола.

Другий тайм був менш цікавим, хоч і в ньому були забиті два голи – гості, певне, втомилися і атакували слабкіше, харків'яни стали обережнішими і не поспішали, але методично шукали щілини в захисті суперників. Активну боротьбу вів Р. Юшка, кращі позиції прагнули вибирати М. Каштанов, В. Поляков. І на 48 хвилині Р. Юшка, з точної навісної подачі М. Каштанова, головою забиває ще один красивий гол 2:1.

Згодом уже скидалося на те, що рахунок не зміниться. Гості. начебто поголилися з поразкою, а харків'яни прагнули більше потримати м'яч у себе. Гості зрідка контратакували.

Як же завершиться гра? Візьмуть реванш харків'яни, адже з таким рахунком вони в 1967 році програли в Сімферополі, чи закінчиться зустріч традиційною нічиєю? Через 25 хвилин після другого гола Р. Юшки все повністю з'ясувалося. Знову грубої помилки припустився захист харків'ян, випустивши з-під. контролю М. Климова, який і визначив остаточний рахунок гри – 2:2, – з близької дистанції забивши гол, схожий на перший гол Р. Юшки. Такою хвилеподібною була вся гра: на зміну найвищому напруженню приходило зайве заспокоєння. На останніх хвилинах гра проходила в невисокому темпі, без будь-якого наміру гостей і хазяїв поля змінити рахунок. Отже, це друга нічия харків'ян взагалі і перша нічия вдома. Цей матч відзначився й ще одним: він єдиний з дев'яти проведених харків'янами, в якому було забито аж чотири м’ячі.

За гру в цій зустрічі Р. Юшка, автор обох голів у ворота «Таврії», був визнаний кращим футболістом «Металіста» і одержав приз ювіляра – депо «Октябрь» – транзисторний приймач. Про встановлення такого призу було оголошено перед грою. Всі учасники зустрічі – футболісти – одержали значки депо «Октябрь», випущені з приводу його сторічного ювілею.

Іще одне: вперше не стадіоні показало свою роботу світлове табло – воно чітко фіксувало час і рахунок гри.

Наступна зустріч «Металіста» відбудеться 25-го травня. Він прийматиме «Кривбас».

У цьому матчі команди не обминули розминки. Звичайно, «Кривбасу» вона була доречною, адже з лідером зустрічаються криворожани вперше, треба розвідати його сили і тактичні прийоми, а от чому «Металіст» так спокійно, невимушено-байдуже розкатував м'яч по полю майже весь перший тайм, залишилося загадкою. Чи, може, спортсмени надто були впевнені в тому, що легко розквитаються з гостями? Лише на 8й хвилині наші спробували організувати першу атаку. Гунько вдало пройшов по правому краю, без затримки подав м'яч не штрафну в ноги... захисникові гостей, хоч недалеко від нього трикутником стояли Борисенко, Каштанов, Корольов. Після цього енергійну контратаку проводять гості. Нападаючі «Кривбасу» Сприкут і Мухачов добре розіграли комбінацію в штрафній. Мухачов виходить один не один із Савченком, б'є, та м'яч стає легкою здобиччю воротаря. Правда, всеодно суддя з Вінниці В. Лапичев визначає, що Мухачов до удару по воротах встиг побувати в положенні поза грою. Знову атакують гості, удар по воротах Савченка — надто слабкий. Однак наші, а вже проминуло 14 хвилин гри, ще ні разу не вдарили по воротах гостей — все ще розминаються на полі, як на тренуваннях. А гості стають все активнішими, особливо Сприкут, Мухачов, Крюковський — трійка нападу, — і все більше тривожить поведінка футболістів «Металіста», тим паче, що вони атакують якось в'яло, розхристано, дуже грішать неточними навісами, передачами, пасами, б'ють по воротах слабо, частіше посилають м'яч мимо воріт. Разів зо три по краю проходив Гунько ледве не до лицевої лінії, але подавав в штрафну неточно, Каштанов з Корольовим пробують знайти шлях для взаємодії, але часто не розуміють один одного: ось Корольов, одержавши пас від Каштанова, посилає різко м'яч вперед — що це: пас на вихід партнеру чи такий слабкий удар по воротах? Каштанов не йде на м'яч. А ось уже Каштанов посилає м'яч Корольову, що виходить до воротарської, але останній пропускає м'яч, пробує в «шпагаті» дістати його — невдача. Борисенко, хоч і грав під номером Р. Юшки — № 11 — замінити, навіть, в якійсь мірі, не зміг його. До речі, були значні зміни в складі команди харків'ян. Замість Полякова, Матвієнка, Юшки на поле вийшли Панфілов, Морозов, Корольов, — ці троє ще надто мало виступали в цьому сезоні. Чим обумовлені такі зміни: травмами футболістів чи просто дали їм можливість відпочити і розігратися Панфілову, Морозову, Корольову, враховуючи, що «Кривбас» займає лише 11 місце в таблиці — не знаю, але очевидним було для всіх, що команда була явно ослабленою і погано зіграною в такому складі. А згодом вийшли на поле Литовкін, Несміян, які також в цьому сезоні ще не показали себе в грі добрими майстрами.

Десь в середині першого тайму харків'яни організували кілька гострих моментів біля воріт гостей. Малявкін на 25й хвилині обводить двох захисників, б'є по воротах, але надто слабко. Через три хвилини чітку комбінацію розіграли Корольов — Каштанов—Кафаджі. Кафаджі б'є головою, але воротар «Кривбасу» Коротких не з тих, кого легко застати зненацька. Через хвилину дуже точно,

прямо в ноги, Каштанову пасує м'яч Корольов. Каштанов не встиг фінтом обманути захисника — м'яч відбито за бокову лінію. Потім двічі підряд гостям доводиться відбивати м'яч на кутовий після раптових «атакуючих вибухів» харків'ян. Захист «Кривбасу» вже починає розхитуватися, равці все частіше помиляються, але харків'яни натискають на ворота ще недостатньо для того, щоб розірвати захисні бар'єри гостей. Захисники «Кривбасу» не розтягнуті по ширині поля, вони зібрані в один кулак біля воріт — атакуючим важко домогтися успіху.

На перерву команди розійшлися мирно. Болільники чекали на переможний «вибух» «Металіста» в другому таймі. Але «вибухнули» раптом кривбасівці. На 48й хвилині склалася несподівана ситуація. Каштанов бив по воротах, м'яч потрапив в захисника і відскочив від нього до Сприкута. Той, підхопивши його, швидко пішов вперед у супроводі Морозова — захисника харків'ян. Та Морозов не зумів перешкодити Сприкуту ввійти в штрафну, вийти на місце удару і впевнено послати м'яч повз Савченка в правий від нього нижній кут воріт. 1:0.

Так, зараз іде різке розмежування команд на дві групи — сильну і слабку. Кожна команда, навіть коли вона очолює не турнірну таблицю, а лише... другу десятку чи знаходиться м на нижньому щаблі, прагне затриматись у верхній частині таблиці. Тому кожна гра принципова, до кожної зустрічі треба готуватися, як до зустрічі з лідируючим суперником.

Після гола харків'яни, звичайно, заграли чіткіше, енергійніше, навіть, красиво, — та це треба було зробити значно раніше. Післяголовий «вибух» харків'ян ніяких змін в остаточний результат зустрічі уже не вніс. Двічі господарі мали можливість домогтися успіху: на 62-й хвилині, коли Коротких необачно вийшов з воріт і захисник гостей в самовідданому стрибку зміг вибити з воріт м'яч; і на 70-й, коли Кафаджі, обвівши напівзахисника, чітко послав м'яч в розріз між захисниками Каштанову, і той, недооцінивши здібностей Коротких, не зміг забити гол. Були надії на удари Корольова, що двічі виконував небезпечні штрафні, але обидва рази м'яч потрапляв в стінку, не знайшовши в ній шпарини,—захисники «Кривбасу» оборонялися мужньо, мужньо витримали шалений натиск господарів. Потім харків'яни присмиріли, гра перейшла в спокійне русло, незважаючи на те, що в атаках криворожан приймало участь по 4 футболісти, а у харків'ян — по 5—6.

Отже, харків'яни одержали першу поразку — (та й ще на своєму полі!)—від команди, що не була й в першій десятці. «Кривбас», якого сильною командою все ж назвати не можна, провів усю зустріч на диво старанно і зібрано й домігся неймовірного: першої перемоги на чужому полі (досі на виїздах він лише програвав), перемоги над лідером підгрупи!!!

Ця перемога по своїй випадковості і дивовижному «невезінню» господарів поля нагадує перемогу на полі харків'ян в минулому сезоні липецького «Металурга». І тоді одна із звичайних контратак гостей несподівано завершилася успішно, а в результаті зустрічі — переможно.

Тепер місце «Металіста» в таблиці залежить від результату зустрічі в Миколаєві «Суднобудівника» з «Карпатами». «Кривбас» же, набравши 13 очок, може претендувати, в залежності від результатів решти зустрічей, на більш високе місце.

Спостерігати за грою, особливо в другому таймі, було надто боляче. Відсутність Р. Юшки через хворобу, травмованого Матвієнка, надійної зміни гравцям, що, звичайно , притомилися, беручи участь в поєдинках з самого початку сезону, травма Полякова, що перешкодила йому грати на повну силу, — все це робило команду майже безпорадною.

І все ж надії, правда, малі, були на того ж Каштанова (у нього неабиякий досвід), травмованого Полякова — за його участю атаки стають настирливішими і чіткішими, на рухливого Кафаджі, який в останніх матчах виконує велику роботу на полі.

Не поспішаючи, обережно розігруючи м'яч, харків'яни через кілька хвилин після початку гри здійснюють повсюдний натиск на ворота гостей. Прицілюютьс:я до воріт, випробовуючи готовність воротаря кіровоградців Колтуна. Б'ють по них Поляков, Гунько, пристрілюються Панов, несильним ударом пославши м'яч г руки воротареві, але поги що — безрезультатно. Так, це була лише присрілка, і хто знав, що до вона затягнеться на десятки хвилин, навіть на цілих два тайми. Диспетчери харків'ян, — а ними можна вважати Панове і Несміяна, — часто помиляються в прийомах і передачах м'яча, всі спроби організувати масовані атаки на ворота гостей виявляються марними — втрачається завжди дуже виграшний момент раптовості, немає злагодженості в ланках атакуючих. Каштанов, Поляков пробують маневрувати на полі. Кафаджі, інколи Поляков приходять на допомогу захисникам, прагнуть з глибини підготувати атаку, але не одержують належної підтримки від партнерів, і всі зусилля зводяться нанівець. Гострішими ставали атаки, коли на допомогу нападаючим підключалися крайні захисники. Взагалі у харків'ян було щось зо три моменти, в які вони могли домогтися успіху. 15 хвилина: Гунько проходить правим краєм і від кута штрафної навішує м'яч на праву від воротаря штангу. Там Борисенко і Панов. Борисенко пропускає м'яч, і Панов не встигає використати вигідний момент для відкриття рахунку. Через кілька хвилин сильно б'є по воротах Поляков, одержавши пас від Пайова, але м'яч проходить поряд із штангою. За цей час гості, здасться, Квасов, що провів гру досить енергійно, нанесли один лише удар приблизно... в бік воріт. Та відразу ж — небезпечна атака гостей і... помилка когось із захисників. До м'яча кинувся Товт, перед ним лише Савченко, але воротар вчасно залишає ворота і, діставшись передньої лінії штрафної, з'являється біля м'яча раніше, усуває небезпеку. Мав можливість на 33-й хвилині ударити по воротах Несміян, одержавши м'яч на лінії штрафної — проти воріт, але завовтузився, втративши і зручний момент, і м'яч.

36-а хвилина. Поляков посилає м'яч вперед, на вихід Каштанову, той в боротьбі зробив не удар, а кидок, в руки Колтуну.

Під кінець першого тайму у харків'ян було ще кілька спроб домогтися успіху, та їм не щастило. Два непоганих моменти не використали і гості.

В другому таймі уболівальники просто нудьгували. Харків'яни, не домігшись успіху в першому таймі і після кількох атак на початку другого, дещо втомилися, зневірились, все частіше підводила їх техніка, а гості, яких повністю влаштовувала нічия, відверто вибивали м'яч за бокову або з центра відпасовували воротареві. Згодом гості кваліфіковано організували нудну, але надійну і довгу тяганину з м'ячем в центр, поля і на половині господарів. І тому, коли на полі харків'ян на 75 хвилині з явилися свіжі сили — Корольов замість Панова — вони ніяк не могли не те що організувати хоча б одну атаку, а навіть вивести м'яч за центр, на половину гостей. Отож Корольов ні разу і не вдарив по воротах. І лише за 20 секунд до кінця гри сталося диво. Харків'янам вдалося вийти за центр, Кафаджі справа негайно навісив м'яч на далеку штангу, а Каштанов зненацька, із-за спини захисника, підставив під м'яч ногу і послав його в сітку— 1 :0 (див. знімок). Останні хвилини, останні секунди... Тепер наочно можна було пересвідчитися, що вони не тільки є, а що вони — і загадкові, і легендарні...

Перед матчем залишалося тільки гадати, який план гри оберуть харків’яни: чи то зроблять ставку на нічию на чужому полі й відтягнуть назад значні сили, чи то наважаться кинутися у відкритий бій, як це лічить лідерові.

«Металіст» обрав друге. З перших же хвилин обороні армійців, яка нинішнього сезону грає досить надійно, довелося стримувати натиск активних харків’ських форвардів. Щоправда, «СКА» не залишився в боргу. Кияни використовували кожну нагоду для контратак, хоча й розгортали їх трохи повільно, що звичайно, полегшувало «Металісту» життя в обороні. До перерви кілька разів у гру вступали воротарі. Обидва – і О.Савченко і В.Журба – помилок не припускалися.

Здебільшого ж голкіпери лише уважно стежили за подіями на полі – безпосередніх загроз воротам було обмаль. Причина – невміння команд завершувати атаки.

Картина не змінилася й у другому таймі. Тільки тепер уже м’яч контролювали кияни, які під завісу вчинили справжню облогу воріт гостей, але так і не досягли результату.

«Автомобіліст» вдало виступає проти сильних команд. Доказом цього є перемога в кубковому матчі над донецьким «Шахтарем» і в нещодавньому матчі з миколаївським «Суднобудівником», який тоді очолював турнірну таблицю. Приїзд до Житомира нинішнього лідера – харків’ян – викликав великий інтерес у місцевих любителів футбола.

Як же проходила гра? Спочатку деяку територіальну перевагу мали гості. Їхні форварди вміло сполучали індивідуальну гру з грою в пас, частенько розтягували захисні порядки господарів. Однак на підступах до воротарського майданчика «Автомобіліст» у харків’ян щось не клеїлося. Реальних загроз воротам Т.Сицинського вони створили обмаль. Поступово гра вирівнялася, а згодом ініціативу захопили господарі. Та підібрати ключ до воріт «Металіста» житомиряни спромоглися лише за хвилину до перерви. Після кількох передач м’яч потрапив до Є.Губанія. Той, пробив, О.Савченко відбив перший удар, але повторний удар нападаючого був сильний – м’яч влучив у правий від голкіпера кут – 1:0.

Після перерви харків’яни наполегливо намагалися змінити хід подій на полі. Однак їм це так і не вдалося зробити. А під саму завісу В.Косов невідпорним ударом у «дев’ятку» закріпив успіх «Автомобіліста».

В перші хвилини поєдинок проходить в обопільних атаках-розвідках, з яких починається ледве не кожен матч. Але натиск наших земляків тугіший, атаки настирливіші. Перша небезпечна для воріт досвідченого Л. Клюєва ситуація виникає на 5ій хвилині. На правий край з середини вийшов М. Корольов і за кілька метрів до кута штрафної низом послав м'яч партнерам, що вишикувались ланцюгом в штрафній. Р. Юшка пропустив його до О. Кафаджі, котрий стояв на одинадцятиметровій відмітці, але той не зреагував вчасно на м'яч — момент був упущений. На це гості негайно ж відповіли гострою атакою, і вже Ю. Москалець проривається по лівому краю, сильно посилає м'яч вздовж воріт, і, якби тієї миті хтось з полтавчан вийшов на нього, невідомо чи вдалося б Савченку усунути небезпеку. Примушував хвилюватися воротар уболівальників ще кілька разів — на 65-ій, 78-ій. і 79-ій хвилинах. Все це відбувалося в другому таймі, а в першому більше доводилося хвилюватися гостям і їх воротареві. Вже на сьомій хвилині розвідка сил завершилася голом у ворота гостей. О. Кафаджі відмінно — точно й м'яко — подав кутовий, на м'яч негайно вийшов А. Панов і сильним блискавичним ударом головою загнав його у сітку. Це було справді красиво й блискавично, Л. Клюєв навіть не встиг і поворухнутись — 1:0.

Гості намагаються вирівняти гру — безупинно атакують протягом тривалого часу, харків'яни поки що лише захищаються, але результату ніякого. Згодом футболісти «Металіста» з контратак Юшки, Пайова переходять на навальні атаки, в яких беруть участь по 5—6 чоловік. Гості порушують правила. Б'є Кафаджі — в стінку, Юшка підхоплює м'яч, проходить наліво до воріт, але кут для удару настільки гострий, що влучити у ворота майже неможливо. За п'ять хвилин мав можливість, подібну до тієї, що була у Пайова, забити гол і Корольов. Не вийшло. Дві небезпечні атаки проводять гості. Сильно б є по воротах М. Котов, і Савченко (молодець!) дотягнувся до м’яча, вибив на кутовий. За мить Б. Шишков з вигідної позиції посилає м'яч вище воріт, харків'янина. Залишалися лічені хвилини до кінця першого тайма, ті, які завжди закінчуються мирно—«дотягуються»... і раптом...атака — вибух харків'ян, прорив, хтось посилає м'яч до воріт, він, відскочивши від захисника, потрапляє до Юшки і харків'янин сильно б'є його низом у ворота. Клюєв торкається м'яча рукою, та перепинити не взмозі — 2:0.

На перших хвилинах другого тайма гості організовують кілька продуманих атак. Але захист, напівзахист і воротар харків'ян грають добре, злагоджено, на допомогу товаришам приходить навіть Юшка.

І знову харків'яни пересилюють гостей. В переламний момент, на 62-й хвилині, Кафаджі вдало видає м'яч не лівий кут штрафної Панфілову і той сильно закрутив його під перекладину. 3:0.

Матч був виграний. І що 6 тепер не прагнули робити полтавчани, як би старанно не розігрували вони комбінації і якими б сильними не були удари Г. Козлова, — брав острах за остаточний результат зустрічі — перемога наших земляків була очевидною.

Отже харків'яни дещо «виправились» перед своїми уболівальниками. Гадаємо, що вони займуть тепер вищий щабель є турнірній таблиці.

НА ЗНІМКАХ: після вдалого удару Р. Юшки юний футболіст допомагає воротареві Л. Клюєву вийняти другий м'яч з сітки воріт.

Не дивно, що з самого початку дебютну частину команди розпочали жваво, хоча важкий грунт (до початку матчу пройшов сильний дощ) не давав змоги футболістам обох команд як слід обробляти м'яч. Пройшло кілька хвилин. Стало помітно, що гості при обставинах, які виникли напередодні матчу, краще пристосувались до цих умов. Перший удар по воротах Савченка провів їх нападаючий — Портнов. Та«постріл» прийшовся вище воріт. В свою чергу Каштанов навішує м'яч на штрафний майданчик— і Панфілов, знаходячись там, спрямовує його під гострим кутом прямо на Прохорова. Останній відбиває удар харків'янина, та м'яч знову потрапляє вже до Корольова. Але хтось із захисників не дає йому змогу пробити. М'яча втрачено. Гості намагаються будувати свої атаки через диспетчера Єрьоменка. Це їм вдається. Захопивши середину поля, вони посилюють натиск. В цей час травмують капітана «Металіста» Панова. Він залишає поле. Замість нього виходить Поляков.

...18а хвилина. Контратака «Металіста». М'яч потрапляє до Борисенка— той відмінним ударом метрів з 20-ти сильно б'є в «дев'ятку». Воротар гостей Олександр Прохоров намагається дістати важкий м'яч, але марно — 1 :0!

Здавалося б, що такий перелом повинен був внести б гру нападу харків'ян істотні зміни. Та цього не сталося... Навпаки, м'яч, пропущений «Металургом», примусив цю команду грати гостріше й різноманітніше. Крайні нападаючі гостей розумно міняються місцями, уміло знаходять слабкі місця в захисті господарів поля. 30-а хвилина — помилка Полякова (в котрий раз!) ледве не обернулася для харків'ян трагічно, бо нападаючий «Металурга» Портнов в такій ситуації повинен був карати харків'ян. 31-а хвилина... Гості подають кутовий. Добре провівши цю зустріч, «вісімка» Єрьоменко сильно б'є — Савченко помиляється. Спортивне щастя поки що на боці «Металіста». 38-а хвилина. Знову в штрафний майданчик на високій швидкості входить Єрьоменко, удар вздовж воріт — і Кутін зрівнює рахунок. 1:1. «Металург» домінує. Ендшпіль першого тайма гості проводять дуже вдало. За дві хвилини до його закінчення несильний удар Сороки досяг мети. 2 : 1 – ведуть гості. Звичайно, такий м'яч Савченко повинен брати... Тайм програно.

У другому таймі харків'яни йдуть в наступ. Ситуацій, щоб забити м'яч у ворота гостей було досить багато. Так, за затримання Каштанова в штрафному майданчику, суддя Всесоюзної категорії І.Лук'янов призначає вільний удар. Поляков пасує м'яч Корольову, той сильно б'є... — вище воріт. Подібне становище на 51-й хвилині з штрафного удару знов не використовує Корольов. Драматичний момент склався біля воріт «Металурга», коли на 60-й хвилині Прохоров залишає ворота. Але удар Матвієнка не досягає мети... Знову штурмує «Металіст» - невдало. І лише на 75-й хвилині Каштанов відмінним ударом спрямовує м'яч у сітку воріт запорожців. 2 :2 Останні хвилини гри проходять при територіальній перевазі харків'ян. Та «Металург» вистояв. Два тайми... Якщо в першому особливо наприкінці —хазяями становища були футболісти «Металурга», то другий був за харків'янами.

Харків'яни залишились на першому місці, бо зустріч «Карпат» з «Кривбасом» закінчилася з рахунком 2:2.

Попередній тур не вніс істотних змін в становище першої п'ятірки. Таму уболівальники «Металіста» чекали захоплюючої боротьби з командою, яка переслідувала лідера — «Дніпро». Цю зустріч господарі поля, в порівнянні з запорізьким «Металургом», почали активно. Здавалося, що вже на 2-ій хвилині, після вдалого рейду Юшки, атака «Металіста» могла б закінчитися голом, але Матвієнко адресує м'яча воротареві гостей. На 11-ій хвилині Борисенко не використовує вигідного становища для взяття воріт. Між тим, «Дніпро» активізується за рахунок контратак, які розпочинав Андрій Біба, вміло переадресовуючи м'ячі своїм молодшим колегам — Лябіку і Романюку.

На 15-ій хвилині з правого краю «дев'ятка» «Дніпра» — Лябік навішує м'ята у штрафний майданчик харків'ян. Захисники «Металіста» лишили поза увагою «семірку» гостей Шнейдермана, і той влучним ударом головою забиває м'яч у ворота Савченка. Цей гол на деякий час підхльостує гостей. Вони атакують широким фронтом. Гра набуває гостроти. 23-я хвилина. Воротар гостей Пильгуй залишив ворота, та Юшка не зумів використати цей шанс, щоб зрівняти рахунок. Знову наші земляки в нападі. 27-а хвилина. Бракує майстерності Корольову й Каштанову для взяття воріт 30-а хвилина. Кутовий біля воріт «Дніпра». Добра подача Юшки, але Борисенко б'є... мимо воріт. Ці ігрові ситуації інтуїтивно підказували, що тількі темп, боротьба за кожний м'яч з такою командою як «Дніпро», могли дати можливість на зрівнянні рахунку. Та чи тільки темп... Нападаючим харків'ян не вистачало вдалих ударів, які б могли принести насолоду уболівальникам. Ніхто з них: ні Корольов, ні Каштанов, ні Кафаджі і, навіть, результативний Юшка чомусь не брали на себе відповідальності для завершення ударів. Це підтвердив і другий тайм. На 46-й хвилині Каштанов залишається сам-на-сам з воротарем Пильгуєм. Харків'янину ніхто не заважав, Щоб забити м'яча. Але Каштанов «люб'язно» б'є головою прямо на воротаря. Через дві хвилини він мав можливість виправити помилку, та знову втратив момент... Гості грають різко. Так, на 72-й хвилині Юшку збивають у штрафному майданчику, але суддя М. Болотников чомусь не реагує на цю обставину. Через кілька хвилин захисник гостей Сергєєв грубо порушує правила, та з боку орбітра знову мовчання... Але, незважаючи на це, «Металіст» атакує. 79-а хвилина для господарів поля могла стати вирішальною. Матвієнко, б'ючи штрафний, добре віддає м'яча Гуньку, але той випускав його за лінію воріт.

На 81-й хвилині Біба робить затяжний рейд до штрафного майданчика «Металіста», віддає пас Лябіку і останній гарматним ударом розбиває всі надії команди «Металіста» та уболівальників (до речі, трибуни стадіону були заповнені до відказу, а матч вперше в цьому році транслювався по телебаченню) на уникнення поразки. 2:0.

Після зустрічі нам довелося розмовляти з начальником і старшим тренером команди «Дніпро», майстром спорту СРСР Валерієм Лобановським. На запитання: «Ваше враження від гри?» він відповів:

— Чесно кажучи, ми сподівалися на нічию. Про це свідчив і сам хід зустрічі до 15-ої хвилини. Але слабка гра воротаря Савченка та лінії нападу не дали змоги харків'янам показати свою майстерність. Команда рівна. Але не можна не сказати про те, що при такому напруженому календареві команді «Металіста» потрібна бойовита молодь.

Зустріч почалася при повному мовчанні на­півпорожніх трибун. Так відреагували харківські бо­лільники на останню гру «Металіста».

Усі чекали від господарів поля навального штурму з перших же хвилин. Але спо­чатку ініціативою володі­ють гості. Лише на 5-ій хвилині харків'яни організують першу атаку. Згодом хар­ків'яни атакують все ж гост­ріше. На З0-й хвилині суддя призначає у штрафному майданчику гостей вільний удар за небезпечну гру про­ти Каштанова. Перекладина здригається після гарматного удару Матвієнка. На 35-й хвилині Каштанов, опинив­шись у трьох метрах від во­ріт, посилає м'яч повз воро­таря і... повз ворота.

Всі атаки харків'ян йдуть через Кафаджі. Попереду весь час залишаються троє: Каштанов, Юшка, Трубчанінов, відомий харків'янам по виступам за команду «Тор­педо». Каштанов у пошуках м'яча дуже часто відходить назад.

45-а хвилина. Юшка відво­дить свого сторожа на пра­вий край, на вільне місце вривається Кафаджі, негай­но отримує м'яч від Каш­танова, проходить до лице­вої лінії і навішує його на ворота. Каштанов і два за­хисники гостей до м'яча не встигають, але Трубчанінов тут як тут, і головою заби­ває його у сітку воріт. 1:0. Кияни не встигають навіть почати з центра.

Начебто і не було перер­ви. Харків'яни відразу ж ки­даються уперед, і за хвилину м'яч тріпотить у сітці воріт киян. Взагалі, другий і третій голи були де в чому близнятами. В обох випад­ках Юшка, отримавши м'яч у центрі поля, проходив з ним до воротарського майданчика. Тільки у першому випадку його знесли, і Магвієнку нічого не залиша­лось зробити, як чітко реа­лізувати пенальті. А у дру­гому — Юшка подав м'яч трохи назад на Панова, що набігав, і капітан «Мета­ліста» зльоту, не роздумую­чи, пробив по воротах. М'яч торкнувся захисника і, змі­нивши напрямок, за хвили­ну відпочивав у сітці, поки харків'яни обіймались.

Але взагалі, незважаючи на досить великий рахунок, гра харків'ян особливо ні­чим не вразила. Метушли­во і невпевнено діяв захист, півзахисники без боротьби віддали центр поля. Проте, останнє й відіграло вирі­шальну роль в зустрічі. На­ші земляки проходили центр поля за одну-дві пе­редачі й кинджальними про­ходами (у першу чергу, Юшка) «розривали» на шматки київський захист, який виявився досить не зграбним й тактично негра­мотним. Треба відмітити впевнені і надійні дії моло­дого воротаря — Волчинського. Отже, перемога — 3:0.

Мало радощів від того, що на чолі турнірної таблиці — «Дніпро», який, пам'ятається, на початку сезону з таким розгромним рахунком (1 : 6) програв «Карпатам», «Металіст» на четвертому місці, а грізну команду львів'ян, напівфіналіста Кубка СРСР, — надію і віру уболівальників цього міста, — бачимо наприкінці десятки. Але хто знає всі неждані, підступні ходи долі? Не справджуються поки що надії і харків'ян... Хоча вони й не ппам'ятають, щоб за останні два роки футболісти «Металіста» програли кому набудь з суперників з таким рідкісним рахунком, як «Дніпро» — все ж не доводилося їм і бачити свою команду протягом тривалого часу попереду всіх у підгрупі та ще й з солідною різницею в очках...

І ось із-за такої невпевненої гри харків'ян їм доводиться зараз дорожити результатом кожної зустрічі так, ніби сьогоднішні футбольні баталії — останні в цьому сезоні і найвирішальніші.

Здавалося з таким настроєм вийдуть господарі поля й на поєдинок з житомирським «Автомобілістом». Але харків'яни грають обережно, не поспішаючи і, навіть, мляво. Чому так? Із-за страху перед суперником (адже в Житомирі вони програли з рахунком 0:2) чи втомилися? Склад — найбойовитіший...

В перші хвилини В. Трубчанінов, А. Панов і навіть І. Матвієнко пробують організувати атаки. Кремезний Трубчанінов йде з м'ячем вперед, дає Р. Юшці пас-ривок? Ні! Захисник порушує правила, забороненим прийомом зупинивши харків'янина. Штрафнийвиконано вдало, Панов прагне на бігу оволодіти м'ячем, що навис над воротарським майданчиком, але проскакує мимо нього. Гості ще порушують правила — хвилюються, — але продовжується це недовго: житомиряни оволодівають собою і вже натискають на ворота «Металіста». В нападі у них п'ять чоловік. Ось чергова атака гостей. В. Аристов не дістає верхового м'яча. В. Волчинський виходить з воріт. Майже досягає м'яча форвард гостей... Хто ж буде першим? На якусь долю секунди першим торкається його Волчинський, але не встигає ні взяти, ні відбити м'яч руками і відкидає його головою на... небезпечного Косова. Але останній не ждав такого, завагався і — небезпека минула.

Гості активніші за наших.

Контратака земляків. Йде 15 хвилина. Ні, рахунок без змін: Юшка, пройшовши справа, навісив м'яч на воротарський майданчик, але М. Каштанов не зорієнтувався вчасно і не встиг до м'яча раніше М. Форкаша. Ще двічі не використовує зручних моментів Каштанов. Це на 30-й хвилині, коли Трубчанінов, побачивши його і Юшку, поблизу воротарської, чітко відпасував Каштанову м'яч — йому зручніше бити по воротах. Удар?І Де там: Каштанов спромігся лише на несильний пас в руки воротареві, а міг би бути перший гол. Щось подібно трапилося і на 44-ій: захисник гостей невдало головою скинув м'яч в ноги Трубчанінову той робить один фінт, другий — простір навколо нього вільний, — дає чіткий пас Каштанову, але форвард харків'ян знову недбало повівся з м'ячем, удар прийшовся в ногу захисникові і рахунок знову не було відкрито.

Що ж далі? Ліниво-спокійний тон гри... Уповільнені рухи, реакція, оцінка моменту... Наче тренувальна гра, а не відповідальна календарна. Нічия?

Двічі харків'яни подають кутові. Але чому їх подає високий Юшка, а нижчий зростом Трубчанінов серед дебелих захисників гостей біля воріт? Перший кутовий. М'яч йде в район Панова. Він задкує, задкує, але так і не зміг визначити точки зниження м'яча — промахнувся. Другий кутовий — точно на голову Трубчанінова. Стрибає — і о диво! — промахнувся. Через кілька хвилин гості мали можливість відкрити рахунок, але: доброї подачі Косова не використав хтось із житомирян, за три метри від воріт пославши м'яча свічкою вгору.

В другому таймі відбулися заміни: замість Каштанова вийшов Борисенко, Матвєєва змінив Сладковський і наприкінці замість Косова — Шепель. Харків'яни відразу кинулися у бій і, після кількахвилинної метушні і біганини біля воріт гостей, влаштували кілька серйозних і гострих атак, дві з яких завершилися голами.

Ось Панов, що добре розвиває атаку, дає відмінного паса Є. Несміяну, але той маючи перед собою лише воротаря, умудрився з 12—13 метрів не попасти по воротах. За три хвилини опісля грубої помилки припустилися захисники гостей, випустивши Юшку один на один з воротарем, і майстерний форвард харків'ян уже, як на тренуваннях, демонструє техніку нанесення удару у верхній кут воріт. Здорово! 1 :0. Щасливий випадок для нас і прикрий для гостей на 56-й хвилині.

У другому таймі у наших солідніші моменти для взяття воріт гостей. Харків'янам хочеться ще забити гола, але не вдається — гості активізувалися. Вряди-годи хуліганять — навмисне відбивають м'яч на глядачів. Нервує Борисенко: в стрибку коліньми дістає не м'яча, а обличчя суперника, кидається м'ячем в гравця Юшка. У відповідь грублять і гості. Та суддя всесоюзної категорії з Єревана Г. Карапетян швидко наводить на полі порядок. Гра спрямовується в попереднє русло. Наближається 26-а хвилина. Трубчанінов щось довго вовтузиться з м'ячем, зайве переміщається по полю поблизу штрафної, хоч мав змогу швидко і добре віддати м'яч або Панову або Борисенку, чи Юшці, що «побудували» трикутник. Здається момент нежданості втрачено. Та раптом точний пас в ноги Панову, що рушив уперед, і той негайно так само технічно, як і Юшка, б'є в «дев'ятку» — 2:0.

Гості шаленіють. Дві хвилини безперервно вони атакують наші ворота. О. Горєлов — форвард гостей — сильно б'є по них, Волчинський виходить з воріт назустріч м'ячеві, але м'яч потрапляє в ноги Матвієнку і відскакує до І. Шандора. Ой, леле — порожні ворота! Удар! На щастя, м'яч ковзає по перекладині...

Далі гра розвивалася нецікаво. Наприкінці тайму Борисенко, відмінно обігравши двох житомирян, дав точного паса О. Кафаджі, що стояв біля штрафної проти воріт гостей, той замахнувся для сильного удару, але м'яч проскочив у нього під ногою і третього голу не було. Доля харків'ян у Житомирі повторилася для житомирян у Харкові — вони також програли з рахунком 0:2. Алє зміст гри харків'ян не можна ототожнювати із заголовком репортажу — гра була блідою і великого інтересу у харків'ян не викликала.

Аутсайдер із Чернігова — «Десна» — вписала у свій актив шосту за сезон перемогу (другу на виїзді) з традиційною перевагою в один м'яч, а харківський «Металіст» — шосту поразку... Подібних трагічних випадків небагато назвеш за весь сезон. Правда, харків'яни доклали немало фізичних зусиль до того, щоб такого не сталося, але замало проявили тактичної кмітливості і технічної бездоганності.

Як же розгорталися події, що призвели до поразки?

Ось по лівому краю проходить Юшка, віддав м'яч в ноги Трубчанінову, тому бити незручно — він в оточенні двох захисників, — відпасовує м'яча головою Кафаджі, але останній із зручної позиції послав його повз ворота. Йде 10 хвилина.,. Уже Несміян, що був ледь позаду напівзахисту, підтягується до штрафної, пасує м'яч Кафаджі, той робить довгий рейд вбік, хоч поблизу в досить вигідному положенні О. Борисенко — не довіряє! — б'є сам — вбік... від воріт. 11 хвилина... Грубо помиляється захисник гостей — несильно відпасовує м'яч воротареві. Трубчанінов, вискочивши із- за спини захисника, підхоплює м'яч, віддає Борисенку, але той з 12-13 метрів посилає його мимо воріт, хоч ніхто йому не заважав пробити прицільніше.

Як бачимо, не можна закинута харків'янам, ніби вони не створювали небезпечних моментів, ніби у них не було бажання виграти поєдинок. Було і перше і друге. Але грали вони без натхнення, без настрою, наче гравцям хтось зіпсував його перед виходом на поле, грали незібрано.

Гості краще володіли обводкою (харків'яни віддавали перевагу коротким пасовкам), добре тримали гравців, до яких були прикріплені, більше напористості проявили в атаках, нарощуючи швидкості при наближенні до штрафного майданчика. Харків'яни ж надто часто припускалися грубих помилок. Ну, звичайно, був у грі й «елемент невезіння»: Юшка, обминувши захисника, вийшов один на один з воротарем, але раптом розгубився, хотів , очевидно, перекинути через Бєлкіна м'яча, а послав значно вбік (31-ша хвилина); після комбінації Несміян — Гунько — Панов останній з розвороту зненацька сильно вдарив по воротах і... воротар встиг парирувати м'яч; Несміян, опинившись у вигідному положенні з м'ячем, сильно вдарив з 8—9 метрів, але влучив у воротаря (63-тя хвилина); Крутько на 73-ій бив з такої ж позиції, що й Несміян, і — знову влучив у воротаря.

Але треба додати й ще одне: мабуть, не буде помилкою, якщо сказати: в жодній з ліній харків'ян не було ні злагодженості, ні чіткості дій. Варто була Юшці в нападі зіграти мляво, як напад відразу слабнув, не на належному рівні підтримували честь напівзахисту Панов, Несміян. помилялися Малявкін, Матвіенко в захисті. Тому інколи поєдинок скидався на сутичку дрібного масштабу.

Гості ж забили гол в дуже спокійній обстановці, коли ніщо не загрожувало воротам і коли в захисті було аж вісім харків'ян. В. Попов з правого краю накинув м'яч на голову Лаєвському, що був на 11-метровій відмітці, і той спокійно головою послав його в правий від воротаря кут. 1:0....

Навальний натиск харків'ян протягом 30 хвилин у другому таймі нічого не дав їм.

Це третя дивовижна поразка харків'ян. Перша—від СКА (Лв.), що був на останньому місці, на його полі; друга також на виїзді — аутсайдеру «Динамо» — і в обох , випадках програші «Металіста» допомагали командам підніматися на щабель вище... Тепер «Металіст» може опинитися аж на п'ятому місці, якщо виграють «Зірка» і «Металург».

Так, у футболі, творчому змаганні, може перемогти лише або дружба колективу, або творче завзяття, або філігранна, відточена техніка і майже дивовижна людська майстерність.

У грі, яка вчора відбулася в місті Харкові, жодна з команд цього не показала. У матчі перемогло лише часоплинне завзяття і бажання показати себе з найкращого боку: я маю на увазі гру «Буковини» — її футболісти так і не показали майстерного футбола, але довели, що вони, стійко, мобілізуючи всі свої сили і майстерність, здатні постояти за себе, а тим паче виграти у команди міста, яке раніше було славетне майстерним, високого класу футболом.

Що ж потрібно було харків'янам, щоб так само завершити переможно матч, як і у Чернівцях, тобто хоча б з рахунком 1:0 на свою користь? Більше завзяття, технічної грамотності, розумних комбінацій — і перемога б не забарилася.

А що ж вийшло? Хвилин п'ять — розкачування м'яча по полю. Потім — атаки від одних до других воріт і ситуації такі, що невідомо: хто швидше доможеться успіху — ми чи вони? Треба б нам! Ми на своєму полі, ми досвідченіші в подібних поєдинках: майстерності, якщо й запозичувати, то не в «Буковини», а в «Карпат», з якими невдовзі мусимо зустрітися.

Та гості розпорядилися по-своєму. Не буду відновлювати ситуації, коли ми могли забити гол, самі гості припустилися грубих помилок — не це важливо,— важливо одне: що ентузіазм і прагнення не скоритися грізному супернику, який переміг «Буковину» вдома, дав відчутні наслідки. В. Рос, скориставшись грали на грані усіх сил, але без розуму, без кваліфікованих комбінацій — отак, на чужі ворота тараном, але з тупим кінцем Помилялися грубо і Юшка, і Каштанов, і Кафаджі, і т. д. — надії не було ні на кого до самого останнього моменту. І, гадаю, так само приречено відчували себе і В. Канєвський, і В. Зуб, і ін. Врешті-решт, мусять же бути якісь остаточні висновки, коли команда, яка колись могла хизуватися спортивною славою, отак просто, елементарно, як висловлюються фізики, програє дебютанту. Безцільний і некерований штурм воріт гостей у другому таймі не дав нічого.

Що ж при такій грі робити «Металісту» з «Карпатами», які тепер оповили себе славою, де їм взяти таку точність передач, таке завзяття, і, навіть, техніку, щоб хоч якось у себе на полі виправдатись перед глядачами не лише в наступній грі, а й у грі з «Карпатами», яка відбудеться у вересні.

Гадаємо, що після поразки на своєму полі від команди другої десятки спортивні органи міста і керівництво команди мусять зробити вагомі висновки, щоб негайно і досить впевнено підвищити майстерність гравців. Великий футбол повинен здобути у великому місті постійну прописку.

Матч почався, як кажуть, із взаємних розвідок. Кілька атак на ворота харків'ян провели спочатку гості, а згодом через кілька хвилин на ворота вінницького «Локомотива» «насіли» харків'яни. Кілька гострих атак організовує Є. Панфілов, що грав під шостим номером і пробував показати себе в ролі «диспетчера» команди, а інколи, на перших хвилинах гри, йшов уперед, прагнучи успішно завершити атаку. Ось непогано «прострілює» вздовж воріт Корольов. Панфілов дещо забарився, прогавив вигідний момент, довелося потім уже бити і здалеку, і під гострим кутом, і...мимо, воріт.

Треба сказати, що в цьому матчі не стояв уже ніхто. Всі прагнули зробити внесок у перемогу. Рухливими, енергійними були і Корольов, і Юшка, і Трубчанінов, і Кафаджі, і Несміян, і Матвієнко з Малявкіним, і, навіть, Борисенко грав, по-моєму, за всі рази в цьому сезоні, а Корольов брав участь не лише в атаках, а й допомагав і на півзахисникам, і навіть захисникам. І все ж... І все ж, то не щастило, то не вистачало технічної грамотності, то тактичної гостроти. І м'яч ніяк не,йшов у ворота.

У гостей ситуація була набагато гіршою. Після перших атак, вони вже не могли достойно суперничати з господарями поля і прагнули уже лише до одного — не робити грубих помилок, якось протриматися 90 хвилин аби не пропустити гола – про перемогу, певне, і думок у них не було.

Але вони помилялися і досить часто. І футболісти «Металіста» мали безліч можливостей, як у першому, так і в другому таймі домогтися перемоги. Ось хоча б: Несміян по правому краю робить впевнений рейд до воріт Качорця, посилає м'яч вперед, де і Корольов, і Борисенко, та помиляється перший і другий. А у футболі, як відомо, може принести успіх лише злагодженість дій усіх гравців, їх кмітливість, їх спроможність негайно прийняти найправильніше рішення і чітко виконати його. Потім Кафаджі, обійшовши захисника, добро послав м'яч на вихід Корольову і Юшці, але обидва загавилися, не чекали цього моменту і, врешті-решт, м'яч став здобиччю воротаря. Згодом, Юшка бив кутовий, Кафаджі негайно послав м'яч головою у сітку, але навіть воротар гостей був здивований, як це він не опинився в ній, а у його руках. Сильно бив Матвієнко, один на один виходив з воротарем Юшка, та з семи-восьми метрів не зміг забити гола — поцілив у воротаря. Юшка навіть влучив у штангу.

Отже, масований штурм воріт гостей, не дав харків'янам нічого. А до того поняття, що зветься не «пощастило», можна віднести і кваліфіковану гру воротаря і, перш за все, технічні і тактичні огріхи в грі і напівзахисників і, особливо, нападаючих «Металіста». Гості помилялись, можливості перемогти їх були, але рахунок лишався сумним—0:0. Думається, що з 32 очками після 29 ігор, які має « Металіст», розраховувати на пристойне місце в підгрупі, звичайно, не можна, та ще й тоді, коли харків'яни тепер проведуть кілька зустрічей на виїзді з досить сильними суперниками.

У Миколаєві «Металіст» зустрівся з «Суднобудівником». З рахунком 1 :0 виграли харків'яни. Хоча результат зустрічі не має великого значення, все ж поєдинок викликав певний інтерес, адже мірялися силами (в котрий уже раз!) старі знайомі, та ще один із них—«Суднобудівник»— торішній учасник розиграшу пульки і цьогорічний переможець над «Торпедо» у Москві в матчі на Кубок країни.

Суперники знайомі з 1966 року—з часу введення «Суднобудівника» до класу сА». Вони провели до цього сім матчів. З них три — всі вдома — виграли харків'яни, в тому числі й цьогорічний у травні (3:3), один програли миколаївцям на їх полі (1:3), і три звели внічию. Харків'яни забили «Суднобудівнику» 9 м'ячів, а пропустили 6, — отже, форварди наших земляків показали себе краще.

В цьому році «Суднобудівник» грає так само нерівно, як і «Металіст». Нетривалий час він («Металіст». також!) лідирував, поступово опускався все нижче нижче і на сьогодні втратив будь-які можливості стати першим у підгрупі. Спочатку «Суднобудівник» вів себе мирно—нічиї, в'яла перемога над СКА (Льв.), що тоді ходив у безнадійних аутсайдерах, потім перемога (3:0) на виїзді над дебютантом «Шахтарем», знову нулева нічия і розгромна поразка другого травня, якої зазнав від «Металіста» (0:3). «Суднобудівник» програв «Локомотиву» — (0:1) — в Херсоні, вдома — «Автомобілісту» (0:1), «Металургу» (0:1) і «Азовцю» (1:2) на виїзді, перемагав з крупним рахунком той же «Азовець» (5:0), «Карпати» (4:1, а другий матч у Львові програв— 0:1), «Хімік» (4:0)

Гості харків'ян — футболісти «Хіміка» — виступають в класі «А» ляше другий рів. Команди займала після 33-х турів 20 місце з 24 очками. В порівнянні з тогорічними досягненнями «Хіміка» цьогорічні значно гірші. І це не дивно, адже українська підгрупа, за визнанням спеціалістів, найсильніша в другій групі класу «А». «Хімік» не може похвалятися гучними перемогами, проте він перемагав і «Металург» і київське СКА. З харків'янами перша гра «Хіміка» вдома (до речі, 1 перша гра в сезоні) закінчилася нулевою нічиєю. Перед другою зустріччю з харків'янами , сєверодонецькі футболісти зазнали восьми поразок підряд. Харків'яни ж до цієї зустрічі провели на доброму рівні матчі на виїзді, двічі підряд вигравши в досить сильних суперників. Тому матч почався відразу з атак господарів поля — відчувалася ще певна інерція «Металіста» після сильного його розгону на виїзді, бажання негайно виграти у гостей. Впадало в око, що харків'яни знають ціну гри гостей І впевнені в собі.

На перших же двох--трьох хвилинах Корольов мав чудову можливість забити гол, виведений партнерами один на один з Устименком, але завагався, завовтузився з м'ячем, і на допомогу воротареві встигли прийти два захисники «Хіміка». За дві-три хвилини він міг ще раз з вигідної позиції, з лінії штрафної, пробити по воротах, але підвела все та ж його неповороткість. Ще через кілька хвилин добре виходили до воріт Кафаджі і Панов, та останній не зміг майстерно скористатися коротким пасом Кафаджі і його ривком вперед —т відразу ж втратив м'яча і… впав. І вже на 11-й хвилині, вдало вискочивши на передачу напівзахисника із-за спини гостей, виходить оди на один з воротарем Юшка, але рухається з м'ячем повільно, прагнучи ближче підійти до воріт, і м'яч у нього встигають відібрати.

Як бачимо, харків'яни увесь час тримають гостей у тривозі в нервозності.

Але гола нема. І ось чому технічні огріхи (передачі часто неточні, удари, по воротах також) не можуть скомбінувати як слід атаку, а головна хиба — надто довго вовтузяться з м'ячем, роблять багато передач і переходів впоперек поля, рух вперед від того повільний (та й де та буде швидкість, коли середній вік команди близько 27 років), і гості встигають всією командою зібратися у штрафній — пробитися ж черев натовп одному, двом чи трьом харків'янам дуже важко. Виручити може лише довга, але точна передача на край чи в центр, те саме отієї точності й бракує. Та й два нападаючі, Юшка і Корольов, грають не в тісному зв'язку, а кожен сам по собі. Бравує негайної реакції багатьом футболістам. З введенням у гру Бондаревського замість Пакова, посилився напад, харків’яни заграли гостріше. І у другому таймі Юшка ще раз вийшов один на один з воротарем, але розгубився, не поціляв по... м'ячу, знаходячись за п’ять метрів від воріт.

Та ось масовані атаки харків'ян дали бажаний результат. Юшка вдало вискочив із-за спини захисників на небезпечну для воріт гостей передачу, обманув воротаря і послав м'яч в нижній кут воріт. Гол — 1:01 Це сталося за десять хвилин до закінчення матчу, саме тієї миті, коли уболівальники в розпачі починають думати: «Протовклися», мовляв, перший тайм, так само безрезультатно завершать і другий».

Тв. зусилля «Металіста» цього разу увінчалися успіхом. Вони мають тепер 39 очок і можуть далі успішно боротись за почесні місця в підгрупі. Жаль тільки, що мало лишилося уболівальників у команди — на стадіон прийшли ляше ті, хто ніколи і ні за якого положення команди не зрадять їй. А хотілося б, щоб харків'яни проявили більше відданості своїм футболістам.

Отже, «Хімік» зазнав поразки, 18-ї (дев'ятої підряд!) — рекордної в підгрупі.

Дублери «Металіста» програли гостям з тим же рахунком 0:1.

Па цьому матчі були присутні італійські баскетболісти клубу «Циспа» з міста Парма.

ХАРКІВ'ЯНИ відразу кинулися на ворота суперників, наче у них, по інерції, лишився той розгін, що був набраний у грі з московськими динамівцями, або ж причина такої нестримності — бажання реваншу за поразку у Львові (0 : 1). Не встигли всі як слід усістися на свої місця, як уже Юшка виходить один на один з воротарем, але кут для удару гострий, партнери значно відстали, доводиться бити самому — воротар переводить м'яч на кутовий. За хвилину знову агресивно атакує Юшка, цього разу по місцю колишнього півсереднього, пасує м'яч в розріз між захисниками комусь із харків'ян (все відбувається настільки швидко, що й не встигли розпізнати — кому), той — негайно йде вперед, виводить третього один на один з воротарем, але підспівають з боків захисники, та й мяч заплутується у ногах -- жаль, жаль — удару немає.

Ось Юшка — так, так, — знову Юшка пасує м'яч у штрафну на вихід Кафаджі, але останній чомусь не робить ривка, момент втрачено. Правда, Єськін доганяє захисника з м'ячем, якого той котить до воротаря, секунду-дві вовтузяться з м'ячем, поки воротар кидком не припиняє безуспішну боротьбу.

Пробують зігратися тріо: Кафаджі, Трубчанінов, Єськін. Юшка прагне мати найтісніший зв'язок з кимось із них, підцюкати, так би мовити, собі партнера в цій грі. Кафаджі йде по правому краю, пас Трубчанінову до штрафної, той прострілює вздовж воріт, сподіваючись на рішучість Єськіна, що зліва, але даремно: Єськін не встигає.

Тоді рішуче включається знову в гру Юшка. Йде правим краєм (до речі, він часто маневрував), переміщується в центр, обходить одного, другого львів'янина, швидко передає м'яч наліво, де за З—4 метри від кута воротарського майданчика знаходиться Трубчанінов, той негайно б'є під гострим кутом в лівий від воротаря кут — 1 : 0.

Було в першому таймі ще дві можливості забити голи. Розігрується цікава комбінація Панфілов — Кафаджі — Єськін. Останній б'є, але невдало: воротар встиг парирувати, м'яч недалеко від воріт, але нікого з наших поблизу нього не виявилось. Так, Єськін щось цього разу не такни енергійний і винахідливий, як у грі з москвичами. Другий момент стався за хвилину до кінця першого тайму: Трубчанінов справа навісив мяч на голову Юшці, той, надіючись на безперечну точність удару, послав м'яч несильно в кут воріт, і саме завдяки цьому воротар встиг відбити його.

Та ось проходить хвилина, друга..., сімнадцята. Харків'яни вже впевнені в перемозі, граються з м'ячем, пасуючи його назад, вперед і знову назад. Все це робиться спокійно, повільно. Двоє львів'ян вирішили перервати цю гру і напали на харків'янина, один з них раптом чомусь упав. Та суддя в полі — І. Мейлахштейн, — призначає штрафний на тому місці, з якого Серебреніков забиває своє «пенальті». Що ж, потрібен свій Серебреніков. У львів'ян подібним виявився В. Пиньковський. Удар — 1 : 1.

Кілька разів б'ємо штрафні. добре перед цим домовившись: хто, як і куди битиме — але без успіху. Одного разу дует — Юшка і Корольов — мало не забив гола в атаці, але Юшка не зміг від лицевої лінії «вивернути м'яч» дещо сильніше.

І ось на 84-й хвилині знову гості порушують правила біля кута штрафної. Сильно розбігається уже Корольов, сильно б'є, сильно і... невідпорно в дальній від воротаря кут. Гол! 2 : 1.

На останній хвилині гри гості ледве не сквитали гол вдруге. У відчайдушному кидку м'яч з порожнього кута воріт вибив Панов.

Так, гра була все-таки цікавою, навіть на розмоклому полі.

Наступна зустріч «Металіста» вдома з «Авангардом» (Тернопіль).

В очередной встрече на первенство страны соперником наших футболистов был тернопольский «Авангард» — прошлогодний чемпион Украины (класс «Б»). Из старых знакомых мы увидели лишь В. Першина, известного по выступлениям в Луганске и Донецке, и заслуженного мастера спорта В. Щеголькова, который выполнял роль «играющего старшего тренера».

Новичков класса «А» нисколько не смутил футбольный авторитет харьковчан. Гости действовали на равных, и лучшее тому доказательство — игра обоих вратарей.

20-я минута матча. Левый крайний гостей обыгрывает В. Гунько и И. Матвиенко, отдает мяч в центр А. Козлову. Наш вратарь выручает команду от верного гола.

35-я минута. Сильный удар В. Трубчанинова в угол, мяч вновь у нашего нападающего, но его второй удар оказался легкой добычей вратаря.

И все же, как ни старались вратари отстоять неприкосновенность своих ворот им не удалось. На 57-й минуте нападающие гостей четко разыграли перед нашей штрафной «стенку», и А. Козлов, выйдя один на один с А. Савченко, забивает гол.

До конца матча оставалось пять минут. А, Кафаджи обыгрывает защитника гостей, отдает мяч В. Трубчанинову, находившемуся в выгодной позиции. И тут тернопольские защитники нарушают правила. Не сильный, но точный резаный удар И. Матвиенко застал вратаря гостей врасплох. В результате ничья — 1:1.

Перед харьковскими болельщиками «Металлист» принципиальный характер. Первый тайм был в долгу за поражение в первом круге от футболистов хмельницкого «Динамо» со счетом 0:3. Не забывали о поражении и сами футболисты. Следовало поэтому ожидать, что действия наших игроков будут иметь принципиальный характер. Первый тайм подтвердил это предположение. Лишь однажды, на десятой минуте, гости имели реальную возможность открыть счет, но опасный удар динамовского нападающего великолепно парировал А. Савченко. Все остальное время прошло в непрерывных атаках харьковчан. Вратарь гостей был в постоянном напряжении. Нелегко было и защитникам удержать быстрых нападающих Р. Юшку. Н. Каштанова и В. Трубчанинова. Воротам гостей постоянно угрожали Е. Несмиян и А. Малявкин. А. Панов и А. Кафаджи. Но постоянный обстрел ворот вызывал вздохи разочарования на трибунах. Мяч никак не шел в ворота. И все же на тридцать пятой минуте матча счет стал 1:0 в пользу харьковчан. Вот как это произошло.

В штрафной площади гостей разыгралась жаркая борьба за мяч. Он у Р. Юшки. Хотя наш нападающий и находился в трех метрах от ворот, он был спиной к ним и произвести удар не мог. Один из защитников гостей, воспользовавшись некоторым замешательством харьковчан, вступил в борьбу и выбрал довольно рискованное для сырой погоды решение — отдать мяч своему вратарю. А мяч оказался в сетке ворот.

Во втором тайме хозяева также имели территориальное преимущество. Но хотя у наших футболистов по-прежнему было большое желание увеличить счет, качество игры второго тайма было ниже. Грубо стали действовать гости. Все чаще и чаще свисток судьи прерывал игру. Время шло, а счет не менялся.

Теперь за четыре тура до конца сезона харьковчане по потерянным очкам делят второе третье место с «Автомобилистом» из Житомира. Очередные встречи «Металлист» проведет на выезде в Полтаве, Запорожье и Днепропетровске, 25 октября в Харькове состоится последний матч. Гостями «Металлиста» будут футболисты львовских «Карпат» - обладатели кубка страны.

Футболисты харьковского «Металлиста» свой очередной матч проводили в Днепропетровске с мастерами «Днепра».

Как известно, футболисты «Днепра» обеспечили себе первое место в подгруппе. Встреча, которая состоялась 18 октября в Днепропетровске, была напряженной. В первом тайме днепропетровцы открыли счет. Харьковчане, постепенно наладив игру, под конец первого тайма сравняли счет. Гол забил Трубчанинов. Во втором тайме футболисты «Металлиста» усилили темп и за 15 минут до конца встречи Каштанов направил головой мяч в сетку ворот днепропетровцев.

Игра закончилась со счетом 2:1.