Закінчився матч, і я мимоволі відчув легкий сум. Так, певно, буває, коли перегортаєш останню сторінку цікавої книжки, з якою шкода розлучатися. Про «Карпати» сказано чимало красних слів. Але з кожним матчем у їхній грі з’являються усе нові грані.

…Дебют цього найвідповідальнішого для львів’ян поєдинку склався трохи не так, як їм цього хотілося, бо на удар харків’яни відповіли ударом, і біля воріт Вайди зразу запахло «порохом». Короткими точними передачами півзахисники гостей швидко долали центр поля і добре постачали м’ячами своїх форвардів, які агресивно рвалися вперед. Отож нерідко на допомогу захисникам довелося приходити гравцям передньої лінії.

І все ж гострих моментів було більше біля воріт «Металіста». Поступово господарі оволоділи ключовими позіціями і буквально замкнули гостей на їхній половині поля. І тут почалося. То ліворуч, то в центрі, то праворуч виникали вогнища атак львів’ян. Нарешті назрів гол. Г.Лихачов дотепно обіграв свого «візаві» В.Марченко, спритно проскочив ще поміж двох захисників і навісив м’яч на штрафний майданчик. Габовда метнувся вгору та пробив головою несильно, але підступно, і В.Удовенко кинувся за м’ячем, коли той уже тріпотів у сітці.

Остання хвилина першого тайму принесла новий успіх господарям. Броварський точно передав м’яч Габовді, який в оточенні двох захисників стояв метрів за 12 біля воріт. Сильний, як з гармати, удар головою – і м’яч влітає в протилежний кут воріт.

Другий тайм трохи відрізнявся від першого. Добившися зручного для себе рахунку львів’яни перевели гру у спокійне русло, подовгу тримаючи м’яч, відшукуючи слабкі місця у суперника, а коли випадала нагода, швидко розготали атакуючі акції. У харків’ян в другому таймі був лише один голевий момент, але Вайда зняв м’яч буквально з ноги у О.Борисенко.