Матч почався, як кажуть, із взаємних розвідок. Кілька атак на ворота харків'ян провели спочатку гості, а згодом через кілька хвилин на ворота вінницького «Локомотива» «насіли» харків'яни. Кілька гострих атак організовує Є. Панфілов, що грав під шостим номером і пробував показати себе в ролі «диспетчера» команди, а інколи, на перших хвилинах гри, йшов уперед, прагнучи успішно завершити атаку. Ось непогано «прострілює» вздовж воріт Корольов. Панфілов дещо забарився, прогавив вигідний момент, довелося потім уже бити і здалеку, і під гострим кутом, і...мимо, воріт.

Треба сказати, що в цьому матчі не стояв уже ніхто. Всі прагнули зробити внесок у перемогу. Рухливими, енергійними були і Корольов, і Юшка, і Трубчанінов, і Кафаджі, і Несміян, і Матвієнко з Малявкіним, і, навіть, Борисенко грав, по-моєму, за всі рази в цьому сезоні, а Корольов брав участь не лише в атаках, а й допомагав і на півзахисникам, і навіть захисникам. І все ж... І все ж, то не щастило, то не вистачало технічної грамотності, то тактичної гостроти. І м'яч ніяк не,йшов у ворота.

У гостей ситуація була набагато гіршою. Після перших атак, вони вже не могли достойно суперничати з господарями поля і прагнули уже лише до одного — не робити грубих помилок, якось протриматися 90 хвилин аби не пропустити гола – про перемогу, певне, і думок у них не було.

Але вони помилялися і досить часто. І футболісти «Металіста» мали безліч можливостей, як у першому, так і в другому таймі домогтися перемоги. Ось хоча б: Несміян по правому краю робить впевнений рейд до воріт Качорця, посилає м'яч вперед, де і Корольов, і Борисенко, та помиляється перший і другий. А у футболі, як відомо, може принести успіх лише злагодженість дій усіх гравців, їх кмітливість, їх спроможність негайно прийняти найправильніше рішення і чітко виконати його. Потім Кафаджі, обійшовши захисника, добро послав м'яч на вихід Корольову і Юшці, але обидва загавилися, не чекали цього моменту і, врешті-решт, м'яч став здобиччю воротаря. Згодом, Юшка бив кутовий, Кафаджі негайно послав м'яч головою у сітку, але навіть воротар гостей був здивований, як це він не опинився в ній, а у його руках. Сильно бив Матвієнко, один на один виходив з воротарем Юшка, та з семи-восьми метрів не зміг забити гола — поцілив у воротаря. Юшка навіть влучив у штангу.

Отже, масований штурм воріт гостей, не дав харків'янам нічого. А до того поняття, що зветься не «пощастило», можна віднести і кваліфіковану гру воротаря і, перш за все, технічні і тактичні огріхи в грі і напівзахисників і, особливо, нападаючих «Металіста». Гості помилялись, можливості перемогти їх були, але рахунок лишався сумним—0:0. Думається, що з 32 очками після 29 ігор, які має « Металіст», розраховувати на пристойне місце в підгрупі, звичайно, не можна, та ще й тоді, коли харків'яни тепер проведуть кілька зустрічей на виїзді з досить сильними суперниками.