Зустріч двох команд із групи лідерів... Хто ж кого? Одесити відомі нам по попередніх іграх як агресивні, настирливі в атаках суперники; вони забили у трьох турах шість м'ячів, а пропустили всього один. Отже, були надії не запеклий бій...

Одесити відразу кинулися в атаку. Але запалу їх ненадовго, і міцно, а, головне, без зайвої метушні, нервування впевнено замикають гостей на їх половині поля. Так само було й в попередній зустрічі з «Шахтарем»... Ні, цього разу малюнок гри інший: харків'яни, як слід настроїлися на гру, мобілізувались, та й суперники по силі були, майже рівними – особливо в захисті – тому й поєдинок проходив цікавіше.

Ось кілька гострих моментів. 8-ма хвилина. О. Кафаджі з силою подав м'яч на ворота, ніхто не встиг перехопити подачу, воротар гостей несподівано випускає м'яч з рук, але ніхто з харків'ян не зміг оволодіти ним – це застало їх зненацька.

Десь на 18-й хвилині з вигідної позиції б'є по воротах О. Малявкін (метрів з 15-ти), б'є лівою і... ледь-ледь мимо правої від воротаря штанги. До речі, О. Малявкін і його товариш по захисту В. Гунько в цій грі встигали і захищати свої ворота і атакувати гостей разом із напівзахисниками, часто і досить небезпечно били по воротах. Підключався в атаки й І. Матвієнко.

А от харків'яни змогли подовгу тримати у себе м'яч, при наближенні до воріт одеситів часто помилялися, неточно пасували, не створювали несподіваних комбінацій. І все ж гостям не вдається ні заволодіти м'ячем надовго, ні хоч як-небудь організувати атаки. Але в захисті одесити стійкі. На 20-й хвилині – перший небезпечний момент біля наших воріт. А. Лисаковський проривається ледве не до їх ліній, але в останню секунду В. Аристов встигає відправити м'яч на кутовий. Два кутові підряд. Та одеський напад діє мляво й невпевнено. Не вистачає у них темпераменту, відсутні небезпечні ривки у нападаючих, вони довго вовтузяться з м'ячем біля штрафної і в штрафній, ніяк не знаходячи кращої позиції, кращого рішення комбінацій, що тільки-но розпочали зав'язувати, надто мало і неточно б'ють по воротах. За хвилину Б. Панков і А. Лисаковський раптом оволодівають м’ячем. Ніхто їм не заважає діяти негайно, перед ними лише О. Савченко. Відстань – метрів 15–16. І все ж гравці безпорадно мнуться секунду, дві, три і... втрачають м'яч.

Час іде, а натиск харків'ян продовжується. І от воротар гостей В. Самохін робить грубу помилку. Він завчасно кидається на навісну передачу, на диво всім не дістає м'яча, і тоді В. Поляков без зайвих роздумів забиває його в ворота, 1:0. Та харків'яни не збавляють натиску і не уповільнюють темпу. Хіба що А. Панов зайве метушиться, помиляється, реакція в нього уповільнена, як і в минулому матчі, та О. Борисенко з В. Литовкіним часто виглядають безпорадними.

І ще цікавий момент наприкінці тайму. І. Матвієнко і В. Поляков мали виконати штрафний. Поляков розбігається, перестрибує через м'яч і біжить вперед. В цю ж мить І. Матвієнко точно пасує йому в ноги. Сильний удар (під гострим кутом) — злополучна штанга! Комбінація була хоч і проста, але виконана блискавично.

У другому таймі були намагання гостей змінити хід боротьби на полі. Вони кілько разів гостро контратакували, мали можливість забити хоча б один гол, але підводив напад.

Харків'яни ж все натискають... В. Самохін постійно просить захисників закрити Р. Юшку, бо зусиль В. Матвієнка, що весь час чатує біля нього, певно, замало. І недаремно прохав... На 72-й хвилині Р. Юшка, одержавши м'яч, робить різкий ривок вперед, стрімголов іде на воротаря (один на один!), той – в ноги нападаючому, але не оволодіває м'ячем. Р. Юшка падає за два метри від м'яча. «Миттю на ноги!» – волають болільники. Р. Юшка швидко зводиться, перед ним вже два захисники, але удар низом по порожніх воротах досягає мети – 2:0.

Подібний ривок Р. Юшка виконав і вдруге. Але захисник гостей Б. Нехаєв (№ 5), знаючи, чим закінчився перший прохід харків'янина, відверто збиває його з ніг і залишає – за наказом судді – поле.

Матч виграно. Це розуміють і одесити, хоч грали вони на рівних з господарями. Господарі, звичайно, могли забити і 3-й і 4-й голи, а не два, але... підводила техніка. Крім О. Малявкіна, Р. Юшки інколи А. Панова, О. Кафаджі інші слабо володіють майстерністю обводки, а скільки огріхів було при передачах і пасовках. Скільки бездумності в організації атак! Ну, хоча б останній момент: В. Литовкін з центра подав м'яч направо О. Кафаджі, той – через все поле наліво О. Борисенку (руху вперед нема!), О. Борисенко назад В. Литовкіну, що стояв все на тому ж місці, а цей вже відпасував... супернику в ноги. І подібне відбувалося часто. І тактика і техніка в команді ще бажають кращого. І саме з-за них на полі була хоча й цікава, і з перевагою господарів поля, але просто собі сутичка між командами, а не справжній бій двох лідерів з головної трійки.

Тепер «Металіст» твердо займає друге місце, бо сподіватися на поразку «Карпат» від «Динамо» (Хм.) навряд чи варто.