«Металіст» з «Азовцем» зустрічається в чемпіонаті країни вперше: «Азовець» в порівнянні з «Металістом» ще новачок в другому ешелоні класу «А». Команда молода і як слід «необстріляна». В першому ж турі третьої підгрупи вона програла «Шахтареві» з Кадіївки.

Гра почалася відразу гостро. О. Кафаджі йде по лівому краю, швидко пасує через поле м’яч Р. Юшці, що змістився праворуч, той від лицевої лінії навішує його на ворота, та м’ячем оволодівають захисники гостей. Знову атака. Цього разу Юшка проривається до штрафної сам, навішує м’яч на одинадцятиметрову відмітку, де В. Поляков, а той свічею запускає його в небо. Та тут же через хвилину М. Корольов, який грав без особливого темпераменту, але старанно, добре видає м’яч В. Полякову, поруч з яким, недалеко від воріт, Р. Юшка. В. Поляков пропускає м’яч між ногами і комбінація зведена нанівець.

Що ж далі? Рветься до м’яча О. Борисенко, побачивши як він, посланий А. Пановим, опускається на 11-метрову відмітку, але захисник гостей А. Белені на долю секунди виявився спритнішим, знову М. Корольов виводить на удар В. Полякова, але той посилає м’яч… далеко вбік від воріт.

І все ж «пахне» голом. Харків’яни діють напористо, так би мовити, із спортивним азартом. Уже на місці білої плями пенальті троє: М. Корольов, Р. Юшка, О. Борисенко – утворився трикутник. Поблизу – В. Поляков, недалеко В. Панов, а О. Кафаджі впевнено йде з м’ячем до вишикуваного і готового до негайних дій авангарду харків’ян.

Може, все ж В. Полякову «повезе» і він запустить м'яча головою не в небо, а в сітку, може, в частоколі ніг О. Борисенко відшукає його і вправно спрямує в якийсь (верхній чи нижній?) кут воріт, а може, ...а може м'яч потрапить в ноги славнозвісному М. Корольову і той гарматним... Ох. надії, надії... Хоча, може, в тому, то їх так багато, одна з причин цікавості цієї гри? Отже, м'яч опускається на штрафну, але ніхто з трикутника не оцінив належно ситуацію і не заволодів м'ячем: воротар гостей задоволено потирає руки.

Були вигідні моменти для нанесення невідпорного удару по воротах і у Р. Юшки, В. Полякова і у О. Борисенка, але вони їх проґавили. Взагалі, недоліки технічні, тактичні, фізичної підготовки,— характерні для весняних зустрічей,— в цьому поєдинку були особливо відчутні в грі майже кожного із харків'ян»

Ждановці щось, здається, тричі небезпечно атакували ворота О. Савченка і одного разу ледве не домоглися успіху.

І тоді харків'яни заграли зліше. І... є ж таки щастя! Р. Юшка йде по лівому краю до штрафної, вдало обходить одного захисника, але й той встигає ледь притримати нападаючого, та Р. Юшка все ж вривається в штрафну, і там А. Белені, за яким уже лише один воротар, кваліфіковано збиває його з ніг. Пенальті. Суддя в полі Ю. Бочаров непохитний. Б'є І. Матвієнко. М'яч влітає в лівий від воротаря нижній кут воріт...

Другий тайм був зовсім нецікавий. Гості буквально затисли в лещата футболістів «Металіста», не випускали з їх половини. Уже на 55-й хвилині рахунок був 1:1. В штовханні біля наших воріт Ярославу Кікотю вдалося між ногами гравців знайти щілину — гол. Вже здавалося, що нічия не викликає ні у кого заперечень. Тим більше, що на зміну загартованим і досвідченим М. Корольову і Є. Несміяну прийшли молоді В. Гунько і В. Литовкін. І раптом... М'яч навис над правою від воротаря І. Онопка штангою. , Стрибають два захисники, Р. Юшка з О. Борисенком, але ніхто не дістає його головою. В цій ситуації блискавично зорієнтувався А. Панов. Він у високому і здалека початому стрибку дістає м'яч і грудьми вштовхує його в сітку. 2:1. Це сталося за три хвилини до кінця гри. Перемога! Але вона — не завдяки тому натхненню, що робить команду злагодженим, цілеспрямованим ансамблем, який, коли і домагається перемоги, то впевненої і незаперечної.