ВСЕ Ж БОЯЧИСЬ перехвалити, дозволю собі сказати, що героєм цього матчу, як попереднього (інформатор по стадіону в попередньому матчі поділив славу на двох), був Анатолій Демченко – він забив три м'ячі у ворота гостей. «Памір», однак, незважаючи на програш, показав себе сильним, досить тактико – технічно озброєним колективом, котрий переважну частину матчу тримав харків'ян ледве не в критичному напруженні. Кожна атака гостей була вельми небезпечною і, можна сказати, кожна друга чи третя могла завершитися голом – настільки ще слабкий захист харків'ян, особливо в центрі. Про атаки ж «Металіста» цього не скажеш: вони в основній масі сумбурні, непродумані, шкодять їх стрункості тактичні технічні помилки гравців, певна неповороткість і слаба підготовка значної частини їх.

Після п'ятихвилинної розвідки боєм Демченко одержує першу можливість вдарити по воротах – однак позиція невигідна, б'є під гострим кутом і промахується. Через шість хвилин, не без допомоги Глеба і в певній мірі Борисенка, Демченко забиває перший гол – 1:0. Та не встигли уболівальники до кінця виказати свою радість, як на 13-й хвилині нападаючий гостей Погорєлов, скориставшись помилкою обох центральних захисників харків'ян, здійснює рахунок – 1:1.

В подальшому харків'яни настирливо атакують, але невдало, часто б'ють по воротах, та надто рідко поцілюють в них. В нападі «Металіста» виділяються і енергією і настирливістю Демченко, на протилежному «полюсі» його партнер по нападу – інертний, неповороткий Борисенко. Він зовсім не здатним був діяти самостійно, щоразу допускав грубі технічні і тактичні помилки, і те, що в другому таймі був замінений Лобасом не він, а Глеб, на мій погляд, можна пояснити втомою останнього, хоча Глеб цього разу не був Глебом, так би мовити, попереднього матчу – зіграв слабкіше. Борисенко спромігся лише два – три рази підіграти (правда, вдало!), і то лише тоді, коли поблизу був Демченко. Мали місце випадки – і часто! – коли досить йому зробити ривок – і заволодів би м'ячем, вдруге зробити ривок, взяти ініціативу на себе, спробувати обійти одного захисника – і біля воріт гостей створився б голевий момент.

Гості, у яких диспетчерською і атакуючою майстерністю особливо виділявся Макаров (№ 6), після зрівняння результату деякий час лише контратакували, але згодом знову організували інтенсивні атаки на ворота Сивака, якому не раз доводилося виручати команду. Однак на 37-й хвилині, коли харків'яни при черговій атаці гостей швидко відійшли назад, лишивши перед Макаровим вільне місце (ніхто із напівзахисників і не спробував йому перешкодити!), напівзахисник гостей сильно і неждано ударив по воротах, ледве пройшовши центральне коло, і Сиваку довелося виймати м'яч із сітки – 2:1.

Щоб зрівняти рахунок, харків'янам довелося трудитися надсилу 8 хвилин першою тайма і 27 – другого, весь час побоюючись, аби гості ще не збільшили рахунок. На 72-й хвилині сталося ось що: Поллак далеко викинув м'яч із-за бічної лінії. Борисенко відкинув його Демченку і – 2:2. Через три хвилини «Металісту» знову посміхнулося щастя: дивовижно груби помилка захисника, Демченко виходить один на один з воротарем – 3:2.

Лише зайва поспішність і нервовість гостей, що один раз ледве не призвела до сварки, не дала їм змоги зрівняти рахунок. На 78-й хвилині – штовханина біля наших воріт, б'ють гості раз – м'яч поцілив у верхню планку, вдруге підряд – в штангу. Не пощастило. Однак, треба сказати, що останній гол ніби дав натхнення «Металісту». За 15 хвилин до кінця матчу вони показали красивий, технічний, натхненний футбол. Аби отак грали весь матч, можна було б повірити, що іспит на зрілість складено. Та поки що можуть бути лише надії на це.