ЦЬОГО разу харківський «Металіст» поводився по-господарськи. Команда складає враження більш змужнілої. І це не тому, що вона виграла, а судячи по самій грі, і не тому, що суперник був, так би мовити, одного поля ягодою з харків'янами: могли ж наші земляки віддати вдома перемогу подібному ж по силі колективу – «Спартаку» з Івано-Франківська. Відрадно вже те, що «Металіст» переважну частину часу володів ініціативою, що його футболісти багато разів – і небезпечно! – били по воротах, до того ж прицільно. А ще ж свіжі в пам'яті часи, коли протягом багатьох зустрічей підряд їм цього досягти не вдавалося, хоча гострі моменти біля воріт гостей створювали вони не раз.

Правда, перші хвилини цього матчу нагадували попередні поєдинки. Перша ж атака гостей – і неузгодженість дій одного з центральних захисників та воротаря ледве не завершилася сумно для господарів поля. Згодом М. Чокморову, енергійному і настирному гравцеві, вдасться обманути Поллака, та, на щастя, Сивак зіграв належно – ворота знову врятовані. А вже через хвилину Глеб, що значну частину першого тайма дуже багато маневрував, грав енергійно, запалюючи всю команду, в оточенні двох захисників гостей вправно перекинув м'яч на лівий кут воріт Демченку, та останній, у якого не було часу для його обробітку, послав м'яч зблизька мимо воріт.

Однак, це збуджує команду. Футболісти заграли темпераментніше, із спортивною злістю, і сміливо прагнуть буквально продертися крізь щільні заслони захисту. Комбінації їх починають зароджуватись ще ледве не поблизу власного штрафною майданчика. Потім м'яч потрапляє в центр, де в полі диспетчерів виступають найчастіше Глеб, рідше Шопін, інколи Більдюк, Коновалов, хоча останній більше тримається захисних ліній. В подальшому – м'яч передасться найчастіше на правий край, де роль господаря прагне виконувати Борисенко: важка фізична боротьба в центрі, в штрафному майданчику йому ще далеко не під силу, і тому він тримається вільних місць свого краю, однак його подачі на ворога невдалі. Тоді йому на допомогу частенько приходить Глеб. Запам'ятався його сильний удар справ під гострим кутом по воротах – аби не майстерність воротаря гостей, мабуть, рахунок і був би вже відкритий.

Треба зауважити, що харків'яни дещо зайве метушаться частими короткими перепасуваннями м'яча, боячись його втратити, знижують темп атак, даючи змогу суперникові зібратися ледве не всією командою в штрафному майданчику; не завжди вміють відкриватися і вибирати місця при атаках; нерідко декому, не маючи підтримки партнерів, доводиться самому прагнути пройти до воріт або тупцюватися з м'ячем на місці, чекаючи на підхід кого-небудь з товаришів.

Команда харків'ян поповнилася новими гравцями. Поки що з двох «новачків» помітний був на полі Більдюк. Його два удари під перекладину зліва викликали аплодисменти уболівальників. На 49-й хвилині такий же його удар без обробітку сприяв забиттю гола – м'яч відскочив від перекладини, і Коновалов через себе послав його в сітку – 1:0. Через 18 хвилин харків'яни закріплюють успіх: на навісну подачу вискакують Демченко і, здається, Борисенко. Демченко, котрий біг другим, сходу головою забиває ще один гол – 2:0.

І ще одне: чіткіше заграв у захисті Поллак, особливо в другому таймі – крайнім. Трудився він сумлінно і досить кваліфіковано. Зробив кілька рейдів краєм, проходити захисників йому вдавалося, а ось подати на ворота хоча б один раз – ні. Глеб швидко, здається, набув форму. Матвієнко ще дуже відстає, малорухливий.

Однак – впевнена перемога за 10 матчів, друге місце з кінця, три очки з 20. Аби ж цей успіх не був останнім, коли доведеться вступити в двобій з більш сильними суперниками.