Учорашня зустріч харків’ян і ленінградців була 20-ю у вищому ешелоні. І поки що значна перевага на боці гостей – десять перемог, п’ять нічиїх і чотири поразки при різниці м’ячів 23 – 17. Варто зауважити, що ось вже 29 років харків’яни ніяк не можуть подолати «Зеніт». Після двох поразок «Металіста» в Москві від динамівців і спартаківців більшість уболівальників сподівалась, що в матчі з футболістами з берегів Неви харків’яни нарешті покажуть змістовну, видовищну й результативну гру. Однак, забігаючи наперед, скажемо: наші земляки не виправдали надій, хоча й завершили матч унічию.

Правда, вже в дебюті «Металіст» міг відкрити рахунок, але ні Сааков, ні Федецький, ні Сусло не змогли в цій ситуації скористатись відмінною передачею Крамаренка на кут воротарського майданчика. А невдовзі вже ленінградці створюють небезпечне становище, але харків’ян після гарматного удару Дмитрієва врятовує перекладина. І все ж на 14-й хвилині, коли послідувала швидка контратака «Зеніта», Мельников з-за меж штрафного майданчика застукав голкіпера «Металіста» зненацька.

Господарі за будь-яких сил намагаються вирівняти становище, однак в передачах припускають багато технічного браку. Крім того, ініціативу в середній лінії перехопили гості, а форварди ніяк не могли подолати добре організовану оборону «Зеніта». Тому не випадково наставник харків’ян Євген Лемешко був вимушений замінити Федецького на Лінке. З його виходом на поле гра господарів дещо пожвавилась, але не більше. Занадто вже розрізнено діяли наші земляки в нападі, і тому м’яч ставав легкою здобиччю захисників гостей. І лише на 32-й хвилині Сааков несподіваним ударом здалеку встановив рівновагу.

Після цього гра тривалий час в основному відбувається в центрі поля. І голевих ситуацій як біля воріт Бірюкова, так і Сивухи майже не було. Створюється таке враження, що харків’яни грали не вдома, а в гостях, більше думаючи про оборону, яка, до речі, останнім часом припускає чимало помилок, ніж про атаку. Натомість гості почували себе на полі, як господарі: вони легко руйнували навальні атаки «Металіста», небезпечно контратакували, але й їм у завершальній стадії забракло точності. Окремі спалахи, які інколи виникали в штрафному майданчику «Зеніта», могли принести успіх харків’янам, однак Тарасов, Сааков, Лінке, Крамаренко і Сусло були безсилими.

І по перерві голеві ситуації можна перерахувати по пальцях: на 56-й хвилині після удару Мотуза свою команду виручив Бірюков, а на 70-й – Сивуха, коли Дмитрієв після розиграшу штрафного намагався спрямувати м’яч у нижній кут воріт.

Вимушена нічия не принесла задоволення ні самим футболістам, ні, безперечно, глядачам, яких, до речі, з кожним матчем стає все менше і менше. А це вже тривожний симптом.