Лише після 22-го туру чемпіони країни – динамівці Мінська – в нинішньому сезоні нарешті вийшли на перше місце і в ранзі лідера прилетіли до Харкова на матч із «Металістом». Важким був шлях мінчан нагору. Чемпіони почали сезон з поразок. А перший успіх прийшов до колективу на рідному стадіоні, де з однаковим рахунком (1:0) динамівці перемогли бакинців і тбілісців. Після невдалого турне по Закавказзю і поразки в Єревані настала безпрограшна серія. Заключні ігри першого кола гості провели нерівно – перемоги чергувались з поразками. Друге коло футболісти Білорусії знов-таки почали з поразки, поступившись «Нефтчі» в Баку, але після цього три перемоги підряд вивели мінчан у лідери.

З усього відчувається, що наставник білоруських футболістів Едуард Малофєєв знайшов підхід до своїх підопічних, і атмосфера в команді – ділова і творча – дозволяє динамівцям з честю виходити із складних ситуацій. Цілеспрямованість, наполегливість, що відзначали Малофєєва – гравця, притаманні йому, як тренеру. Мінчани, як до речі, і одесити, вільнюсці, столичні спартаківці, на відміну від багатьох команд виходять на поле, щоб самим одержувати насолоду від гри і радувати глядачів. У кожного з цих клубів свій стиль, свій почерк, котрому вони намагаються не зрадити незалежно від того, як складається боротьба і які цифри горять на табло. Тому не випадково зустріч динамівців із харків’янами викликала великий інтерес у любителів футболу, а відтак трибуни стадіону «Металіста» були заповнені майже вщерть.

Незважаючи на невдале турне наших земляків, з якого вони привезли додому лише очко, «Металіст» вийшов на поле з цілком ясною метою – дати бій чемпіонові, тим паче, що малишевці в першому колі програли гостям з рахунком 0:2. Вже в дебюті господарі могли розпечатати ворота досвідченого Курбики, коли гості на лівому фланзі порушили правила. Однак Тарасов, після того як Каплун навісив м’яч у штрафний майданчик, головою пробив у бокову стойку воріт. Через кілька хвилин подібна ситуація знову повторилась, але вже бив Крамаренко. Сталося це на 6-й і 16-й хвилинах. Та після цього послідувала атака-відповідь мінчан, і Гуринович, скориставшись неузгодженістю в діях захисників харків’ян, забиває красень-гол у ворота Сивухи. Динамівці, перехопивши ініціативу в середні поля, намагались розтягнути оборону харків’ян атаками по флангах, які вміло вели Курненін, Румбутіс, Зигмантович і Шишкін, часто наносили удари здалеку. Але м’яч пролітав поруч зі штангами або ставав легкою здобиччю Сивухи. Безперечно, у гостей було велике бажання подвоїти результат, а відтак приголомшити «Металіст» своїми несподіваними контрвипадами. Але зробити цього їм не вдається.

У свою чергу, наші земляки намагаються підібрати ключ для подолання щільно насиченої оборони мінчан. І це їм вдається. Послідувала стрімка контратака – і Тарасов з передачі Якубовського встановлює рівновагу. Після пропущеного гола захисники і голкіпер Курбико дещо занервували і почали припускатися помилок, якими, на жаль, не зміг скористатись «Металіст». Так, приміром, за кілька хвилин до перерви знов-таки міг відзначитись Тарасов, але він не встиг дотягнутися до м’яча. Правда, не можна не закинути докір на адресу наших земляків, у яких культура пасу лишається поки що не на високому рівні. Та й навісні передачі у штрафний майданчик не завжди приносять успіх харків’янам.

По перерві свою команду вперед могли вивести Тарасов, Лінке і Мотуз, однак їх удари в завершальній стадії були неточними.

Постійно атакуючи, динамівці діяли все-таки гостріше, небезпечніше і головне – цілеспрямованіше. І якби не самовіддана гра капітан «Металіста» Поточняка, важко сказати, з яким би рахунок завершився цей напружений поєдинок. Кращими гравцями матчу визнано Гуринович («Динамо») і Тарасова («Металіст»). Їм вручено пам’ятні призи обкому комсомолу.