Як же важко дістаються перемоги в сучасному футболі і якою різною може бути їх ціна! Вчора, як і чотири дні тому в матчі з «Нефтчі», перемогу «Металіста» приніс м’яч забитий на останніх секундах гри Лінке. Але якщо в матчі з бакинцями харків’яни здобули лише два очки і не більше, то ціна гри з тбілісцями полягає не тільки в області турнірної арифметики – цей матч повернув гравцям «Металіста» втрачені було симпатії уболівальників, авторитет і повагу в їх очах.

Болільницька пам'ять своєрідна: вона коротка на невдачі і сірі дні в житті улюбленої команди, водночас здатна десятиріччями зберігати матчі, які прикрашають біографію клубу. Саме до таких матчів з повним правом можна віднести вчорашній. Справа навіть не в семи забитих м’ячах, хоча стільки голів в одній зустрічі на рівні вищої ліги прихильники «Металіста» ще не бачили. Справа в тій грі, за якою уболівальники скучили і яку нарешті футболісти їм подарували, – гостроатакуючу, безкомпромісну, сповнену духом боротьби і жагою перемоги. Звичайно, були в ній в помилки, і неточності, але не було байдужості, яку глядач ніколи не простить. А помилки, що ж, вони були, є і будуть у футболі, бо це ж всього лише гра. Але помилки згодом забудуться, а гра в пам'яті залишиться – своїм драматизмом, непересічним сюжетом, щасливою розв’язкою нарешті.

Схоже, тбіліське «Динамо» стає добрим подразником для «Металіста». Торік їх зустріч у Харкові стала окрасою першого для дебютанта сезону у вищій лізі. І глядачі, йдучи вчора на стадіон, жваво обговорювали події більш як річної давнини, перебіг подій того матчу, який приніс нам і радість (3:0 – з таким рахунком дебютант переміг володаря Кубка кубків) і смуток (той матч став останнім для лідера «Металіста» Сергія Малька).

Однак торік обидва клуби, і «Металіст» в першу чергу, перебував на підйомі. Нині ж вони, і насамперед, «Динамо», далекі від своєї кращої гри і кращої форми. Що ж за таких умов можуть показати глядачеві суперники?

І все ж показали! Щоправда, не відразу, начебто відкладаючи найцікавіше під завісу. А попервах на полі було більше боротьби, ніж гри. Так тривало рівно півгодини. А потім стався спалах. Двічі підряд Тарасов небезпечно бив по воротах Куція головою, і лише миттєва реакція воротаря виручила тбілісців у другому випадку. І відразу ж укол у відповідь – і Шенгелія, скориставшись помилкою Поточняка, перекидає м’яч через Сивуху у ворота. Та не вибив з колії харків’ян пропущений м’яч. Мотуз, цей настирливий новобранець команди, який вже встиг полюбитись глядачам, повів за собою товаришів. І на останній хвилині тайму його високу передачу зі штрафного ударом головою завершив інший захисник – Камарзаєв. А на початку другої половини гри вже сам Мотуз, підключившись в атаку, невідпорно пробив з кута штрафного майданчика, і «Металіст» вийшов вперед. І третій гол у ворота «Динамо» було забито при безпосередній участі цього захисника – тепер його передачу справа також ударом головою завершив Тарасов.

Здавалося тбілісці, які до цього докладали всіх зусиль, щоб змінити хід подій, тепер зломлені. Та інтрига матчу була ще далеко не вичерпаною. Дві підряд помилки Сивухи закінчились двом схожими голами – спочатку Гогрічіані, а потім все той же Шенгелія різаними ударами закручували м’ячі у дальній від воротаря кут воріт. Для того, щоб починати все спочатку, у «Металіста» майже не було часу. Зате, як виявилось, були сили і бажання. На останніх хвилинах, притиснуті до воріт, тбілісці відчайдушно відбиваються, але… Але знову прохід Мотуза правим флангом, майстерний навіс на ворота, Тарасов головою скидає м’яч відкритому Лінке, і той так саме головою переправляє його у ворота! Перемога. Яке ж це солоне і солодке водночас слово!