Нещодавній фінал розиграшу Кубка СРСР, природно, вплинув на характер календарного матчу між «Металістом» і «Шахтарем». Харків’яни прагнули реабілітуватися перед прихильниками за поразку в Лужниках, а гірники – ще раз довести закономірність кубкового успіху.

Гра виявилася напруженою, але видовищно малоцікавою. В діях суперників відчувалася втома: надто багато фізичних і моральних сил відібрала в них фінальна зустріч. А воротареві донеччан Єлінскасу, харків’янам Кузнецову і Суслу вона коштувала ще й травм. У господарів до того ж не виступав також Крамаренко, який зазнав травми ще раніше. Отже, тренерам «Металіста» довелося заново перекроїти лінію атаки.

Якщо поява Бойка на місці висунутого вперед півзахисника не здивувала, то постійні гострі рейди правим флангом захисника Мотуза щоразу змушували нервуватися оборону «Шахтаря». Саме після одного з таких проходів і наступної прострільної передачі вздовж воріт Лінке наприкінці першого тайму в падінні ударом головою забив красивий м’яч.

Відразу по перерві Мотуз і Лінке помінялися ролями: після подачі нападаючого міг відзначитися захисник. Однак гірників виручив Дегтярьов. І надалі досвідчений голкіпер гостей діяв упевнено, ліквідувавши кілька небезпечних атак. Але в одному з епізодів і Дегтярьов, мабуть, не виручив би, пробий Бойко на десяток сантиметрів нижче – харків’яни влучив у перекладину.

А що показали в атаці гірники? Забити гол вони могли в перші тридцять хвилин, які стали немов продовженням кубкового матчу. Особливо небезпечними були удари Соколовського здалеку. Найреальнішу ж можливість відзначитися втратив Варнавський.