Востаннє гра першості проходила в Харкові 8 липня. Зрозуміло, що після такої недоречної для літа перерви місцеві шанувальники футболу заповнили вщерть трибуни стадіону. Тим більше, що в гості до «Металіста» приїхала така знаменита команда, яка до своїх численних успіхів додала останніми днями перемогу в міжнародному турнірі в Іспанії. Безумовно, прихильники обох команд (а в Харкові чимало вболівальників київського «Динамо»), йдучи на гру, не мали нічого проти, щоб Олег Блохін забив свій 200-й м’яч у чемпіонатах країни…

Так воно і сталося, причому за обставин, які було важко передбачити.

По-перше, як видно зі складів команд, команди вийшли на поле без багатьох провідних гравців. Перелік причин, через які суперники не змогли виставити бойові склади, зайняв би чимало місця. Тут і травми, і хвороби, і зайнятість у юніорській збірній СРСР, що готується до чемпіонату світу. Хіба що варто відзначити, що в цій грі дебютували у вищій лізі на боці київського «Динамо» лівий захисник Іван Паламар, а в лавах «Металіста» вдруге після річної перерви – воротар Юрій Пєтухов з «Маяка» та півзахисник юнацької збірної СРСР Олег Бондар, який минулого сезону грав у харківській команді другої ліги «Маяк».

По-друге, певною мірою експериментальний склад господарів досить швидко пристосувався до мокрого поля (дебют гри проходив під дощем), а такий саме вимушено експериментальний склад київського «Динамо» ніяк не міг «зачепитися» за м’яч. Можливо, до цього спричинилися не стільки несприятливі погодні умови, скільки зміни виконавців на деяких тактичних позиціях. Так, Дем’яненко поступився місцем на лівому фланзі оборони Паламару і грав позиції опорного хавбека, Рац – місцем лівого півзахисника Каратаєву й висунувся на позицію «під нападаючими», Михайличенко грав «чистого» форварда. В такому сполученні кияни насилу знаходили один одного для тактично гострих передач м’яча, особливо при виході з оборони.

Отже, харків’яни міцно захопили ігрову ініціативу й швидко втілили її в голи, скориставшись нечіткими діями динамівських захисників та технічними помилками воротаря Михайлова.

Ось за таких обставин, коли в багатьох партнерів явно не виходила гра і коли його команда програвала в гостях 0:2, Олег Блохін і забив свої 199-й та 200-й голи в першостях СРСР. Спочатку він не без витонченості реалізував пенальті, призначений за порушення правил проти нього, а через дві хвилини підтримав прорив Василя Раца й, точно обравши зручну позицію, добив у сітку м’яч, що відскочив від Пєтухова.

Подія, якої чекали мільйони шанувальників футболу нашої країни, сталася на землі, де склалася перша в Радянській Україні класна команда – чемпіон СРСР 1924 року. Видатний радянський футболіст завжди тепло згадуватиме Харків, а нам, харків’янам, дуже приємно, що тріумф Олега Блохіна відбувся на наших очах… (Вечерний Харьков)

------------------------------------------------------------------------------------

...32 тысячи харьковчан словно предчувствовали, что именно в этот день и именно на их стадионе произойдет памятное для всего нашего футбола событие.

Перед матчем неожиданно полил дождь, но трибуны тут же выставили "крышу" из пёстрых зонтиков. Мест не покинул никто.

В первом тайме киевляне, главным образом, оборонялись, да и то не совсем удачно.

А во втором наступил час О.Блохина. На "рекордный бросок", впрочем, ему хватило и трёх минут. Правда, 199-й гол киевлянина был не из числа тех, что запоминаются. Пенальти, назначенный В.Чехоевым, не был из серии бесспорных.

А вот 200-й свой гол в чемпионате Олег провёл с игры, чётким ударом завершив начатую В.Рацем атаку. Ликовали, разумеется, все его партнёры.

Харьковчане энергичнее, чем гости, провели первую половину встречи. В.Лозинский метким ударом завершил комбинацию, начатую И.Талько у левого углового флага. И в этом эпизоде, и в следующем, позволившем О.Бондарю удвоить счёт, не совсем уверенно сыграл голкипер киевлян М.Михайлов. Но, объективно говоря, заменившему его В.Чанову уже не пришлось отражать опасных ударов.

Киевляне во второй половине встречи провели серию опасных рейдов, действовали куда активнее. Думаю, всем динамовцам искренне хотелось стать соавторами юбилейного гола". (Советский Спорт)