Зустріч наших земляків з «Чорноморцем» проходила у важких погодних умовах: майже все поле було вкрито крижаною скоринкою. Та незважаючи на це, все-таки моряки зуміли забити м’яч у ворота «Металіста»: на 7-й хвилині красень-гол головою провів Хлус.

«Дніпро», приймаючи «Металіст», грав у нападі без провідних футболістів через травми – Протасов, Литовченка і Тарана. Та їх відсутність не позначилася на грі команди в цілому. І хоча господарі протягом усієї зустрічі безперервно атакували ворота Кутепова, у свою чергу, й харків’яни не відсиджувалися в обороні. Особливо гострим виявися перший тайм, де обидва суперники не раз могли вийти вперед. Однак на перерву команди пішли так і не відкривши рахунок.

А от у другій половині першими успіху після розиграшу кутового домоглися дніпропетровці (гол головою забив Лютий). Згодом в одній із контратак Тарасов зумів вирівняти становище – 1:1. Через кілька хвилин міг відзначитись Яворський, який опинився віч-на-віч із Краковським, але удар форварда «Металіста» пройшовся мимо воріт. А от новобранець «Дніпра» Гаврилов не схибив – 2:1.

Учора нарешті великий футбол прийшов і у наше місто. Цього дня все було урочисто: парад, привітання, підняття прапора 49-го чемпіонату країни. Вболівальники, незважаючи на дві поразки наших земляків на виїзді, в цей сонячний день прийшли з хорошим настроєм подивитись їх гру з динамівцями столиці. У більшості з них, та й у керівництва «Металіста» майже не було ніяких сумнівів, що харків’яни вдома виступлять успішно. До того ж ми покладали і неабиякі надії й на новобранців команди: як то вони покажуть себе у відповідальній зустрічі? Скажемо, одразу, що, зокрема, Журавльов й Яворський, на жаль, не виявили себе з кращого боку.

Динамівці, незважаючи на те, що перші дві зустрічі вдома провели на полі із штучним покриттям, почували себе в гостях значно краще, ніж їх суперник. Вони одразу ж узяли під щільну опіку всіх форвардів «Металіста» і не давали їм можливостей не тільки наблизитись до штрафного майданчика, а й обстрілювати ворота, які захищав Прудников, з дальніх дистанцій. Крім того, вже в дебюті вони провели першу стрімку атаку на ворота Кутепова, і Васильєв з близької відстані, на щастя харків’ян, поцілив прямо в руки голкіперові «Металіста».

Натомість у другій атаці гості вже не схибили: Стукашов, опинивсь у зручній позиції, зумів відкрити рахунок. Зауважимо, що в цей момент невдало зіграв захист малишевців. І другій гол у ворота господарів став наслідком неузгоджених дій футболістів лінії оборони. Тому молодий і талановитий динамовець Добровольський точним ударом примусив харків’ян вдруге розпочати гру з центру поля.

А що ж на це відповіли господарі? Вони мали лише єдину нагоду, щоб скоротити розрив у рахунку, однак Тарасов за п’ять хвилин до перерви умудрився пробити прямо в руки Прудникову. Та й чітко побудована гра гостей в середині поля звела нанівець в подальшому усі зусилля «Металіста».

А от другому таймі малюнок матчу змінився. Швидкісну гру запропонували вже харків’яни. І після стрімкої їх атаки відзначився всюдисущий Аджоєв, який, до речі, у харків’ян виявився найкращим гравцем. Штурм воріт динамівців тривав приблизно до середини другої половини тайму, але вирівняти становище «Металіст» у цей час так і не спромігся, адже харків’яни, на мій погляд, віддали багато фізичних і моральних сил. Москвичі, витримавши штурм господарів, у свою чергу, провели небезпечну контратаку, і Стукашов не зміг скористатись помилкою Кутепова на виході. Невдовзі врятувати хоча б очко міг Тарасов, але він з шести метрів пробив мимо цілі. Щоправда, через хвилину крапку над «і» міг поставити Буланов, однак його потужний удар з-за меж штрафного майданчика прийшовся в бокову стійку воріт.

Отже, «Металіст» за рахунок одноманітних і малоефективних дій у нападі, безбарвної і невидовищної гри в середині поля, грубих помилок у захисті зазнав третьої поразки підряд, і на сьогодні виявився єдиною командою, яка не спромоглася записати у свій актив жодного очка. А втрачені очки, як відомо, на старті можуть тепер харків’янами дорого коштувати на фініші сезону. Надалі «Металіст» чекає зустріч із «Спартаком», у якого він ще жодного разу не вигравав. Можливо, в разі успіху наших земляків, вона стане переламною в подальших їх іграх.

Читачі «Вечірнього Харкова», напевно, пам’ятають про те, що ми повідомляли про підготовку «Металіста» до нового сезону, про його контрольні матчі на Чорноморському узбережжі Кавказу. До того ж, старший тренер команди Є. П. Лемешко на зустріч в Будинку преси із журналістами й уболівальниками заявив, що в чемпіонаті-86 вони планують посісти більш високе місце, ніж торік. Тим паче, що колектив поповнився рядом гравців, які пройшли школу вищої, першої і другої ліг, – Аджоєвим, Журавльовим, Думанським, Барановим, Петренком, Суслом, Яворським. Це вселяло неабиякі надії на успіх як у керівництва команди, так і численних його прихильників. І от нарешті настав час великого футболу. Незважаючи на два програші на виїзді, вболівальники все-таки вірили і сподівались на успіх своєї улюбленої команди на дві наступні зустрічі вдома із динамівцями і спартаківцями столиці. Як кажуть, кращу один раз побачити, ніж сто раз почути. І що ж? Знову осічка, але вже у рідних стінах. Випадковість? Ні. Закономірність. Бо в цьому матчі наші земляки припускали багато грубих помилок у захисті, внаслідок яких і було забито два м’ячі у ворота Кутепова, технічного браку в передачах, у завершальних і одноманітних стадіях атак. До того ж харків’яни не виявили тих бійцівських якостей, які притаманні їм торік. А новобранців команди Журавльова і Яворського взагалі не було видно на полі.

Здавалось, що керівництво «Металіста» після чергової поразки напередодні зустрічі із «Спартаком», у якого ми жодного разу ще не вигравали, зробить з цього певні висновки і гру з ним проведе на високому рівні. До то ж, спартаківці в четвертому турі виступали без провідних футболістів (Дасаєва, Морозова, Бубнова, Родіонова і Черенкова), яких призвано під прапори збірної команди Радянського Союзу. А вона, як відомо, наступної середи в Тбілісі зіграє товариську зустріч із збірної Англії. І ми сподівались, що нашим землякам нарешті цього разу пощастить. І така нагода сталася на 73-й хвилині, коли у ворота спартаківців суддя в полі Міміношвілі за порушення правил у боротьбі за м’яч голкіпера Черчесова з Тарасовим у штрафному майданчику справедливо призначив пенальті. Однак найкращим бомбардир «Металіста» умудрився пробити… в стійку воріт. До цього ж двічі поспіль міг відзначитись Суслопаров, але, на щастя харків’ян, його удари виявився неточними. А що ж господарі? Лише двічі протягом усього матчу вони спромоглися влучити в рамку воріт (Тарасов і Лозинський), але молодий дублер Дасаєва не підвів свого наставника: в обох випадках він з честю вийшов переможцем.

Так «Металіст» втратити дуже дорогоцінне для нього очко. З опущеними головами і вкрай зіпсованим настроєм залишали поле футболісти «Металіста» на його керівництво. Саме так залишали стадіон і численні прихильники команди. В чому ж річ? Що сталося з командою?

Відповідь на ці запитання, на мій погляд, треба шукати саме в останніх зустрічах «Металіста» з динамівцями і спартаківцями. Ці матчі виявили багато хиб у грі «Металіста». І головне те, що команда слабо, порівняно з іншими колективами вищої ліги, підготувалась до нинішнього сезону, а часу для цього у керівництва команди було вдосталь. Малишевці ніяк не можуть знайти свою гру, діють на малих обертах. Ще й досі не налагоджено чіткі зв’язки між усіма лініями, гравці припускають багато технічного браку в передачах, обробці м’яча, дуже низька культура пасу і головне – «Металіст» й досі не має свого малюнку й почерку гри. Особливої увагу звертають на себе дії футболісти середньої лінії, де немає гравця, який би зміг, за відсутністю досвідченого Якубовського, взяти на себе виконання функції диспетчера. Тому не випадково немає у харків’ян і звичайної переваги в центрі поля, не тримається тут у них м’яч, і тому все частіше набігають до воріт «Металіста» хвилі атак суперників. До того ж фізична підготовка окремих спортсменів бажає бути на сьогодні значно кращою. Серйозні претензії треба пред’явити перш за все і до провідних футболістів команди – Бондаренка, Талька, Кузнецова, Тарасова, Камарзаєва, які, порівняно з минулим сезоном, значно збавили в грі. Та й колективний дух у команді поки що не на висоті. А молодим і новобранцям «Металіста» треба ще багато працювати над підвищенням своєї майстерності. В усьому цьому є провина перш за все старшого тренера клубу Є. П. Лемешка, голови облспорткомітету В. М. Зуба, який не тримав під особистим контролем підготовку «Металіста» до чемпіонату-86.

Необхідно зробити докір на адресу громадських організацій заводу ім. Малишева, які теж несуть відповідальність за стан справ у команді, якій довірено захищати спортивну честь Харкова на всесоюзній арені.

Думається, що настав час уже від слів переходити до діла. І про уславлені футбольні традиції, на які так багате наше місто, «Металістові» треба завжди пам’ятати.

Зустріч кутаїсьців з харків’янами проходила у взаємних атаках. І якщо господарі протягом усієї гри не створили жодної голевої ситуації біля воріт Кутепова, то гості могли відкрити рахунок, коли Аджоєв вийшов сам на сам із голкіпером торпедівців, однак удар форвард «Металіста» прийшовся прямо в руки стражеві.

Перша половина зустрічі пройшла за переваги харків’ян і закінчилася з рахунком 2:1 на їх користь. Щоправда, вже на 4-й хвилині Газзаєв зумів забити гол у ворота гостей. Однак, на 30-й хвилині в одній із атак харків’ян захисник Камарзаєв метрів з 28-и потужним ударом застукав зненацька голкіпера динамівців Габелія. А на 37-й захисник «Металіста» Панчишин, підключившись до нападу, вивів свою команду вперед.

А от друга половина матчу була вже за господарями, які тривалий час атакували ворота наших земляків. Однак успіху тбілісці домоглися лише одного разу, щоправда, не без допомоги Панчишин, який відправив м’яч у… власні ворота – 2:2.

Приємно, що «Металіст», виявивши, нарешті, бійцівський характер в іграх проти кутаїсьців і тбілісців, зумів привезти додому дуже важливі два очки.

Турнірне становище харків’ян примушувало їх у вчорашньому матчі з бакинцями грати тільки на виграш. І вже в дебюті зустрічі господарі створили дві голеві ситуації у штрафному майданчику гостей. Спочатку після розиграшу кутового Камарзаєв головою із зручної позиції пробив мимо воріт, а згодом харків’яни розіграли красиву і стрімку комбінацію, однак Тарасов пробив прямо в руки Жидкову.

Штурм воріт «Нефтчі» не вщухає. Футболісти заводу ім. Малишева подають два кутові поспіль, але тут переможцями виходять захисні порядки бакинців.

Поступово гра вирівнюється. У гостей особливо небезпечно попереду діють Джавадов і найкращий бомбардир першості Ахмедов, а також диспетчер команди Сулзейманов. І на 25-й хвилині спортсмени столиці Азербайджану після розиграшу стандартного становища могли відкрити рахунок, однак Джавадов, коли Сивуха помилився на виході, з кута штрафного майданчика пробив мимо порожніх воріт. Щоправда, в подальшому захисники Крячко і Кузнецов узяли під щільну опіку цих небезпечних і швидких форвардів і, як кажуть, виключили їх з гри. До того ж, у господарів у середній лінії відмінно діяли досвідчений Лозинський і дебютант команди Ващенко. Тому гостям, зрозуміло, нелегко було пробитись до воріт Сивухи.

А от харків’яни своїми масованими атаками все ближче наближалися до штрафного майданчика «Нефтчі». І в одній із них Бондаренко, одержавши передачу від Лозинського, б'є по воротах, але м’яч попадає в захисника, а, відскочивши від нього, до Тарасова, і Юрій не схибив. А через кілька хвилин капітан команди господарів Лозинський, відмінно пройшовши правим краєм, переадресував м’яч у центр штрафного майданчика бакинців, і Аджоєв, який набігав, головою забиває красень-гол.

Друга половина зустрічі через дощ виявилася нелегкою для обох команд. Та, незважаючи на це, нападаючі продовжували шукати слабкі місця в обороні для взяття воріт. А вона, до речі, в цей час діяла з повним навантаженням. І лише одного разу сольний прохід Ахмедова міг увінчатися успіхом, однак Сивуха в очній дуелі з ним виявився на висоті.

Ось так, виявивши бійцівський характер, цілком заслужено одержав першу перемогу в нинішній першості і, записавши у свій актив два важливі очки, залишив останній рядок таблиці.

Зустріч футболістів заводу ім. Малишева і столиці Вірменії завжди проходили в гострій напруженій боротьбі. Починаючи, приміром, з 1960 року, суперники записали у свій актив по шість перемог і чотири гри закінчили внічию. Однак загальний рахунок забитих і пропущених м'ячів на користь «Арарата» – 18:14. Цікаво, що всі перемоги як харків’яни, так і вірменські спортсмени здобули тільки на своїх полях. Не став винятком і звітний поєдинок.

Господарі, мабуть, були трохи винахідливіші, енергійніші, що і дозволяло їм значну частину часу володіти ініціативою Вже в дебюті зустрічі харків’яни провели атаку правим краєм, і Аджоєв, увійшовши в штрафний майданчик гостей, не зміг вчасно розпорядитись м’ячем. А через кілька хвилин після розиграшу кутового Аджоєв віддав м’яч наліво Ващенку, який набігав, і той із зручної позиції пробив у стійку воріт. І знову в атаці малишевці. Ось м’яч потрапляє до Лозинського, який, до речі, активно провів зустріч і визнаний кращим гравцем у «Металіста», але його удар без обробки з-за меж штрафного майданчика прийшовся вище воріт.

Поступово гості вирівнюють гру. І тут вони традиційному натиску господарів поля протиставили щільну маневрену гру в обороні при щохвилинній готовності до стрімких контратаках. Однак справа до гола так і не дійшла, бо, у свою чергу, й оборона «Металіста» в цей момент діяла без помилок. Витримавши спалах контратак «Арарата», харків’яни, ні в чому не поступаючись гостям, продовжили штурмувати ворота Подшивалова, і на 32-й хвилині вони відкрили рахунок. Чергову атаку розпочав Сивуха, який рукою віддав м’яч Панчишин, а той Ващенкові, подача останнього на 11-метрову позначку, і Тарасов, випередивши на виході голкіпера «Арарата», головою спрямовує м’яч у ворота гостей.

Друга половина матчу пройшла у взаємних атаках, але голевих ситуацій суперники створили обмаль. Щоправда, вірменські футболісти, відчувши, що часу в грі залишається все менше і менше, майже всією командою пішли на штурм воріт харків’ян, і за десять хвилин до фінального свистка, коли Сивуха руками відбив м’яч прямо на Ашота Хачатряна, гол здавався неминучим, та на щастя господарів, захисник «Арарата» пробив мимо воріт. Останні хвилини гри пройшли теж за переваги гостей, однак «Металіст» вистояв і записав у свій актив ще дуже важливі два очки.

У стартовому складі гірників не було досвідчених і провідних футболістів – Соколовського і Грачова. Я запитав старшого тренера «Шахтаря» Олега Петровича Базилевича про причини їх відсутності. Той відповів коротко: «Втомились». І в цьому дивного нічого немає, бо основний тягар боротьби в команді припадає саме на цих футболістів. І їх відсутність, на мій погляд, в якійсь мірі відкривала харків’янам шлях до перемоги. Тому «Металіст» з перших же хвилин активно розпочав гру. Вже в дебюті, Думанський, одержавши відміну передачу, увійшов у штрафний майданчик гостей, але в цей момент захисники збивають його з ніг. Суддя в полі Доронін без вагань показує на 11-метрову позначку. До м’яча підходить Тарасов. Невеликий розбіг, удар – і м’яч летить мимо воріт. Це, до речі, вже третій пенальті, який не реалізовує у нинішній першості найкращий бомбардир харків’ян. Якщо Юрій втратив упевненість у собі, то виникає резонне запитання: невже в команді не існує іншого футболіста, який би міг влучно пробивати пенальті? Мені здається, що є.

До речі, Тарасов останнім часом діє одноманітно у грі, недосконало володіє обводкою, а технічний брак в обробці м’яча і передач вимагають від нього постійного удосконалення своєї майстерності. На жаль, все залишається без змін. Щоправда, Тарасов у подальшому міг перед своїми товаришами і уболівальниками спокутати провину, однак на 40-й хвилині він не встиг на прострільну передачу з правого флангу Лозинського, а на 79-й з лінії воротарського майданчика умудрився із зручної позиції пробити вище воріт.

Як кажуть, не забиваєш ти, забивають тобі. І в середині першого тайму Петров, на високій швидкості обігравши трьох захисників харків’ян, увійшов у штрафний майданчик і точно пробив по цілі. Так у рахунку повели гірники. Нереалізований пенальті, невикористані стопроцентні голеві ситуації не могли в подальшому не вплинути на дії наших земляків у цілому. До того ж, навісні передачі у штрафний майданчик гірників ставали у більшості випадків легкою здобиччю високорослих захисників «Шахтаря».

У другому таймі господарі мали теж чимало можливостей для взяття воріт Золотницького, однак ні Бондаренко, ні Талько, який вийшов сам на сам із голкіпером «Шахтаря», не спромоглися точно розпорядитись м’ячем. Здавалось, що вищезгадані футболісти стануть нарешті прикладом у грі для своїх молодших товаришів по команді, однак останнім часом ми все-таки більше бачимо їх не на полі, а на лаві запасних. І це не випадково, бо їх гра значно потьмяніла через низьку вимогливість перш за все до себе. А їм не завадило б взяти приклад з капітана команди досвідченого Лозинського, який відповідально ставиться до кожної зустрічі. Думається, що і старшому тренерові «Металіста» Є. Лемешкові треба наполегливіше працювати над тактикою і технікою гри своїх підопічних, над високою ігровою дисципліною. Прикро, але факт залишається фактом, що «Металіст» на сьогодні одна з малочислених команд вищої ліги, яка і досі немає свого малюнка гри.

Зазнавши другої поразки у рідних стінах, харків’яни знов залишили межі першої десятки і впритул наблизились до небезпечної зони, від якої їх відділяє тепер лише очко…

Обидві команди розпочали гру без розвідки. І захисні порядки як господарів, так і гостей в цей час грають з повним навантаженням. Та поступово виявляється, що харків’яни все-таки гостріше атакують ворота досвідченого Юркуса. Завдяки активним діям півзахисників Лозинського і Ващенка, нападаючого Аджоєва, підключенням до нападу захисників Панчишина і Крячка малишевці не раз створювали голеві ситуації у штрафному майданчику вільнюсців. Вже на 15-й хвилині після прострільної передачі Лозинського Аджоєв з близької відстані головою б'є вище воріт. А через хвилину потужний удар Панчишина метрів з тридцяти ледве не застукав зненацька Юркуса, однак голкіпер «Жальгіріса» у відчайдушному кидку зумів відбити м’яч, який летів під перекладину, на кутовий. Згодом вже сольний прохід Аджоєва міг увінчатись успіхом, однак в останній момент Юркус у падінні ногами встиг відбити м’яч.

Масовані атаки харків’ян не вщухають. На 33-й хвилині реальну можливість для взяття воріт має Тарасов, однак він не встигає на прострільну передачу Лозинського. А наприкінці першого тайму Тарасов з кута воротарського умудрився пробити… в перекладину.

У другому таймі замість Ващенка на поле вийшов Єсипов. Думається, що тут старший тренер «Металіста» Євген Лемешко прорахувався, бо Єсипов не знайшов спільної мови з Тальком, і гра середньої лінії, порівняно з першим таймом, втратила інтерес. Тривалий час суперники намагались наблизитись до штрафного майданчика, та чіткі дії захисників звели нанівець усі зусилля нападаючих відкрити рахунок.

Зазначимо, що вільнюсцям упродовж всієї зустрічі так і не вдалося точно пробити по цілі. А от харків’яни могли вийти вперед, однак знов-таки Тарасов з близької відстані (вже вкотре!) не попадає по воротах. Поступово темп гри спадає. І боротьба в подальшому йде в основному в центрі поля. Та наприкінці зустрічі харків’яни знов виявили активність. І на 89-й хвилині Панчишин після передачі з правого флангу Аджоєва головою у падінні забиває гол, однак арбітр матчу А. Мільченко не зараховує його, бо угледів порушення правил. Так помилка досвідченого судді вплинула на остаточний результат гри.

Вже в дебюті матчу харків’яни створили у штрафному майданчику господарів дві небезпечні ситуації. І в одній із них, зокрема, після розиграшу кутового, Тарасов, скориставшись неузгодженістю в діях захисників «Зеніта», спрямував м’яч у ворота футболістів з берегів Неви. А на 25-й хвилині Чухлов, вийшовши сам на сам із Сивухою, встановив рівновагу.

Друга половина гри, незважаючи на проливний дощ, пройшла у взаємних атаках. Обидва суперники, особливо ленінградці, були близькі до успіху, однак завдяки самовідданим діям захисників «Металіста» результат першого тайму зберігся до фінального свистка.

Кращими гравцями у цьому матчі визнано: у харків’ян – Тарасова, у господарів – Воробйова.

Уже в дебюті зустрічі успіх приніс автозаводцям Крячко, приймаючи м’яч, упав і Микола Савичев, який перебував поруч, точним пасом вивів віч-на-віч із Сивухою свого брата Юрія, і той відкрив рахунок. Так помилка нашого захисника коштувала гола. Забігаючи наперед, скажемо, що за відсутності з різних причин досвідченого захисника «Металіста» Камарзаєва оборона господарів упродовж усієї гри припускала чимало помилок. Нервозність капітана команди Кузнецова, неточні дії його партнерів Махині, а згодом Журавльова не могли негативно вплинути на гру харків’ян у цілому. Хоча після пропущеного гола вони мобілізувалися і в подальшому весь час атакували ворота москвичів, які захищав молодий і здібний Харін.

У подальшому активні дії на флангах і в центрі, особливо Аджоєва і Тарасова, могли не раз закінчитися взяттям воріт гостей. Так, приміром, на 17-й і 19-й хвилинах міг відзначитись Аджоєв, однак у першому випадку після розиграшу кутового він пробив прямо в руки голкіперові, а в другому з кута воротарського майданчика – вище воріт.

У свою чергу, й автозаводці могли збільшити рахунок, однак харків’яни після потужного удару Кобзєва врятувала штанга. І знову ініціатива у «Металіста». Ось нападу підключається Крячко і той точно переадресовує м’яч Аджоєву, однак Харін у відчайдушному кидку переводить м’яч, який летів під поперечину, на кутовий. І все ж активність господарів нарешті взяла гору: після розиграшу стандартного становища Тарасов метрів з 25-ти забиває красень-гол (!) у праву «дев'ятку».

А от по перерві темп гри дещо знизився. Воно й зрозуміло, бо у таку спеку діяти обом командам було, безперечно, дуже важко. Тим паче, що в першому таймі суперники віддали багато моральних і фізичних сил. Та незважаючи на це, як харків’яни, так і москвичі продовжують шукати найкоротші шляхи для взяття воріт. Спочатку Аджоєв виводить сам на сам із Харіним Лозинського, але той з близької відстані пробиває прямо в руки воротареві. Згодом у подібній ситуації опиняється Ю. Савичев, але Сивуха на місці. А на 76-й хвилині знов-таки грубо помиляється Крячко, і Ю. Савичев виводить свою команду вперед – 2:1. Щоправда, цей рахунок протримався лише чотири хвилини: Тарасов, скориставшись помилкою Харіна при прийомі м’яча, встановлює рівновагу.

Здавалось, що зустріч так і закінчиться внічию, однак за три хвилини до перерви, коли Касумов в центрі поля не зміг обвести двох торпедівців, одразу ж послідувала передача Кобзєву і той, опинившись проти Сивухи, поставив крапку над «і». Отже, «Металіст», зазнавши у рідних стінах вже третьої поразки, впритул наблизився до небезпечної зони. І тепер, зрозуміло, він вестиме у подальшому лише боротьбу за право залишитись у вищій лізі.

Учорашнім матчем з «Кайратом» харків’яни закінчили серію домашніх ігор, у яких вони спромоглися набрати лише вісім очок з шістнадцяти можливих. Це, безперечно, мало. Якщо минулого сезону «Металіст» програв у рідних тільки дві гри – спартаківцям і динамівцям Москви, то в першому колі нинішньої першості вже три – знов-таки динамівцям столиці, «Шахтареві» і торпедівцям Москви. Ці програші негативно вплинули на турнірне становище футболістів заводу ім. Малишева в чемпіонаті. А три перемоги далися нашим землякам у важкій боротьбі.

Не став винятком і матч з алмаатинцями. Як завжди, харків’яни активно розпочали гру з будь-яким суперником і це, у свою чергу, приносить їм успіх. От і вчора вже в дебюті зустрічі господарі вдало розіграли кутовий і найкращий бомбардир «Металіста» Юрій Тарасов з передачі Лозинського відкрив рахунок. Згодом вони могли збільшити результат, однак ні Аджоєв, ні Тарасов не змогли скористатися прострільною передачею Ващенка уздовж воріт гостей. А наприкінці першого тайму стопроцентну можливість для взяття воріт, які захищав досвідчений Убикін, має Аджоєв, однак його удар з лінії воротарського майданчика виявися неточним.

Одразу ж по перерві збільшити рахунок міг Думанський, але той пробив вище воріт. Поступово ініціатива переходить до гостей, і вони все частіше з'являються у штрафному майданчику господарів. У цей час захисники «Металіста», не встигаючи за швидкими форвардами «Кайрата», припускають чимало технічного браку, особливо Крячко. Та, на щастя харків’ян, алмаатинці так і не скористалися грубими помилками оборони господарів.

До того ж, мляві дії півзахисника Лозинського і форварда Талька, неточність у завершальних стадіях атак Аджоєва (двічі не спромігся спрямувати м’яч у порожні ворота), Тарасова (удар в штангу) не могли не вплинути на подальшу гру харків’ян у цілому. І хоча «Металіст» здобув перемогу, а вона виявилася для нього важкою, гра харків’ян поки що не справляє враження на глядачів. І тут є над чим замислитись наставникові наших земляків Євгену Лемешкові.

Як відомо, чемпіони країни в першому матчі у Харкові поступилися господарям. Тому в грі – відповіді динамівці прагнули взяти реванш. І вже в дебюті вони двічі поспіль могли розпечатати ворота Сивухи, однак Юрію після розиграшу кутового, небезпечно поданого Рацем, і прострільної передачі Блохіна вздовж воріт вдалося вийти переможцем.

І в подальшому господарі не раз створювали небезпечні моменти у штрафному майданчику гостей (Дем’яненко, Бєланов), а м’яч, як кажуть, так і не йшов у ворота «Металіста». У свою чергу відкрити рахунок могли і харків’яни. Така можливість, приміром, була надана Баранову, коли він вийшов сам на сам із Чановим, але останній у падінні відвів загрозу. Згодом за кілька хвилин до перерви Аджоєв двічі виводив на ударні позиції Тарасова, однак той умудрився з близької відстані пробити мимо воріт.

Тільки-но розпочалася друга половина гри, як Тарасову знов-таки була надана можливість вивести свою команду вперед, але страж воріт динамівців виявився на висоті. Більше таких нагод у «Металіста» не було, бо надалі Тарасов і Аджоєв цього разу діяли не зовсім ефективно й цілеспрямовано. А от стосовно центрфорварда Баранова, то він, на мій погляд, взагалі не готовий для виступив у вищій лізі.

Кияни, перехопивши ініціативу, притискують до воріт своїх суперників і знов створюють голеві моменти у штрафному майданчику гостей. І нарешті чергова атака киян лівим флангом закінчилася взяттям воріт «Металіста»: Євтушенко, прийнявши передачу від Раца, не схибив. А на 71-й хвилині подвоїти рахунок міг Блохін, однак Сивуха у падінні відбив м’яч на кутовий. Та за шість хвилин до фінального свистка активно граючий у нападі Блохін віддає м’яч праворуч Євтушенкові, і той ставить крапку над «і».

Як повідомив нам тренер «Металіста» Роман Шподарунок, гра наших земляків з динамівцями Мінська проходила не у високому темпі. І хоча упродовж усієї зустрічі дещо переважали все-таки харків’яни, однак єдиний м’яч, забитий Соколом на 30-й хвилині, приніс перемогу білоруським футболістам. У гостей же була не одна можливість для взяття воріт, але, на жаль, удари Тарасова і Петренка, які виходили віч-на-віч із голкіпером мінчан, не досягли мети. Додамо, що в цьому матчі серйозної травми зазнав Лозинський.

До події на 21-й хвилині матчу, яка завершилася взяттям воріт тбілісців, гра проходила в спокійному руслі. Складалося враження, що господарі не докладають великих зусиль для організації небезпечних моментів біля воріт суперника. Єдина сприятлива ситуація, яку вони створили в першому таймі, принесла результат. Після розиграшу стандартного положення точна навісна передача Лозинського в штрафний майданчик завершилася ударом Тарасова.

Забитий м’яч не вніс коректив у гру. Харків’яни діяли одноманітно в нападі, припускалися грубих помилок у захисті, грішили неточними пасами.

По перерві тбілісці, перехопивши ініціативу, все активніше наближалися до воріт «Металіста». Спочатку захисник Кеташвілі зробив сольний прохід аж до штрафного майданчика харків’ян, переадресував м’яч на лівий фланг, однак форварди «Динамо» не встигли замкнути атаку. А невдовзі Чедія, скориставшись з грубої помилки Панчишина, вийшов сам на сам з голкіпером господарів і точним ударом встановив рівновагу. Потрібно відзначити, що кінцівку гри динамівці провели активніше.

Обидва суперники, як відомо, перебувають у небезпечній зоні. І, зрозуміло, звітна зустріч мала неабияке значення як для харків’ян, так і кутаїсьців. Здавалось, що команди з перших же хвилин матчу поведуть гостру і безкомпромісну гру. Однак у першому таймі глядачі нудьгували. Торпедівці, відрядивши у захист чимало футболістів, тривалий час не давали змоги господарям наблизитись до штрафного майданчика, а відтак харків’яни по суті не створили жодної голевої ситуації біля воріт Кантарія. У свою чергу, й господарі, встановивши щільну опіку над форвардами гостей, звели нанівець усі їх зусилля, щоб відкрити рахунок. Щоправда, в торпедівців попереду щораз намагався вийти на ударну позицію небезпечний Мегреладзе, однак Панчишин, доки його не замінили через травму, діяв проти нього безпомилково.

А от у другому таймі з виходом на поле Петренка, а згодом Касумова гра у харків’ян набула гостроти. Так, приміром, на 52-й хвилині на ворота кутаїсьців послідувала багатоходова комбінація, в якій взяли участь Кузнецов – Крячко – Петренко – Тарасов, однак останній, а Юрій, до речі, проводив ювілейний, сотий матч, не зміг спрямувати м’яч у порожні ворота. Згодом Камарзаєв, підключившись до нападу, після прострільної передачі Лозинського із зручної позиції пробив мимо воріт. І нарешті на 58-й хвилині після розиграшу стандартного становища, коли Кантарія відбив м’яч, пробитий головою Тарасовим, Аджоєв не схибив.

У подальшому харків’яни не раз могли збільшити рахунок, але удари Тарасова так і не досягли мети. Натомість через кілька хвилин Крячко точною передачею вивів Лозинського сам на сам із голкіпером гостей, та вони у штрафному майданчику порушили правила. Пенальті. Його чітко реалізував Камарзаєв.

До закінчення гри залишаються лічені хвилини. Кутаїсці майже всією командою йдуть уперед. І в цей час суддя на лінії С. Хусаїнов припускається грубої помилки, не помітивши, що Шенгелія і Мегреладзе опиняються в положенні поза грою. І Мегреладзе, вийшовши віч-на-віч із Сивухою, скорочує розрив у рахунку.

Здобувши дуже важливу перемогу, «Металіст» уник небезпечної зони. Чи надовго? На це повинні дати відповідь його наступні ігри на виїзді з «Араратом» і «Нефтчі».

Футболісти харківського «Металіста» в матчі чемпіонату країни серед команд вищої ліги учора в Баку зустрічалися з «Нефтчі».

Як повідомив нас начальник команди Леонід Ткаченко, гра з першої і до останньої хвилини проходила у взаємних атаках. Однак чітка гра захисників і воротарів як господарів, так і гостей не дозволила форвардам відкрити рахунок. Щоправда, потужні удари здалеку Талька, Думанського, Махині могли закінчитись взяттям воріт бакинців, але відмінно діяв голкіпер Жидков. У свою чергу, наприкінці матчу міг відзначитись найкращий бомбардир «Нефтчі» Ахмедов, але його удар прийшовся в перекладину.

Гра дублерів закінчилася перемогою «Металіста» – 3:2. У переможців голи забили: Толочко, Шельменко, Алікперов.

На різних полюсах турнірної таблиці перебувають обидві команди: «Зеніт» – лідер, «Металіст» – аутсайдер. Тому, зрозуміло, як харків’янам, так і ленінградцям дуже потрібні очки. І вже на першій хвилині Махиня потужним ударом метрів з 35-ти перевірив готовність голкіпера гостей Приходька, однак останній у відчайдушному кидку зумів перевести м’яч, який летів під перекладину, на кутовий. Цей небезпечний контрвипад показав, що «Металіст» настроєний по-бойовому. І незабаром після розиграшу кутового Сусло, скориставшись помилкою Приходька на виході, відкрив рахунок. Подвоїти результат у подальшому міг Махиня, якого сам на сам із стражем воріт вивів Аджоєв, але Юрій у падінні пробив мимо воріт.

Поступово гра вирівнюється, і вже «Зеніт» все частіше переходить на половину поля харків’ян. І невдовзі Ларіонов, пройшовши правим краєм, прострілює уздовж воріт господарів, і Кутепов, на якусь долю секунди випередивши небезпечного Каніщева, врятовує свою команду від стопроцентного гола. А наприкінці першого тайму суперники обмінялися «люб’язностями», які могли закінчитися взяттям воріт: спочатку Каніщев з кута воротарського майданчика умудрився пробити вище воріт, а згодом Тарасов вийшов сам на сам із Приходьком, обвів його, однак в останній момент несподівано наступив на м’яч і… впав. До речі, у другому таймі у найкращого бомбардира «Металіста» таких «несподіваних» ситуацій було чимало, але, на жаль, Юрій жодного разу з них так і не скористався. Та й взагалі гра у нього цього разу не лагодилася, бо припускав вже дуже багато технічного браку у завершальній стадії атак.

А от по перерві «Металіст» замість того, щоб надалі нарощувати темп гри, став знижувати оберти. До того ж, лінія захисту на чолі і з капітаном команди Кузнецовим, здавалось, у простих ситуаціях грубо помилялася і не раз ставила Кутепова у скрутне становище. І якби 17-річному форвардові Саленку не забракло майстерності, причому тричі, то рахунок був би не на користь харків’ян. Та й за відсутності досвідченого Лозинського (у нього друге попередження) дії господарів у середній лінії не завжди мали цілеспрямований характер. І лише з появою Якубовського гра знов-таки набула гостроти, але збільшити рахунок їм так і не вдалося.

Инициативой вильнюсцы овладели довольно быстро, однако игра по принципу максимум пользы при минимуме риска долго не позволяла им создать остроту у ворот гостей.

В первой половине матча обратил на себя внимание Панкратьев, пытавшийся добиться успеха ударами издали. Внешне неброско, но очень уверенно играл в защите Янонис. Он полностью нейтрализовал Ю.Тарасова, самого результативного футболиста харьковчан. Во многом это парализовало и всю игру «Металлиста» в нападении. Попытки И.Панчишина и В.Крячко подключиться к атакам оказались малоэффективными.

После перерыва харьковчанам всё труднее было сдерживать неослабевающий натиск хозяев поля. Был эпизод, когда вильнюсцы один за другим подавали 6 угловых у ворот гостей. Возможность открыть счёт упустил Якубаускас, не сумевший во вратарской площадке переиграть Юрия Сивуху. Но когда такой же шанс представился Баранаускасу, он использовал его с блеском. Получив от Расюкаса дальнюю передачу, он перехитрил защитников и с линии вратарской площадки забил решающий гол. После этого поражения «Металлист» оказался в опасной зоне – на 15 месте.

Гірники у своє професійне свято виграли у «Металіста». У першому таймі рахунок так і не було відкрито, а от у другому у господарів на 72-й хвилині відзначився спочатку Петров, а на 79-й Смолянинов закріпив успіх «Шахтаря». Цей програш значно ускладнив становище наших земляків, і шансів на те, щоб залишитись у вищій лізі, у них обмаль. До того ж, футболісти заводу ім. Малишева на сьогодні єдина команда, яка у чужих стінах не здобула жодної перемоги. А наставник «Металіста» напередодні сезону в розмові з нашим кореспондентом, зокрема, головну увагу привернув саме іграм команди на виїзді. Як бачите, поки що слова старшого тренера Є. П. Лемешка розходяться з ділом, і тому розраховувати на краще не доводиться.

Незважаючи на те, що суперники сьогодні перебувають на різних полюсах турнірної таблиці, зустріч харків’ян з киянами завжди викликали великий інтерес в уболівальників нашого міста. І цього разу вперше в нинішньому сезоні трибуни стадіону «Металіст» були заповнені майже вщерть. Щоправда, до початку гри старший тренер гостей Валерій Васильович Лобановський скаржився на те, що в його команді через травми не виступають ряд провідних футболістів. Це, насамперед, Балтача, Безсонов, Заваров, Яремчук… До того ж, в Алма-Аті було вилучено з поля захисника Горілого. Тому показувати гру високого класу сьогодні його підопічним поки що не вдається.

Команди розпочали гру у високому темпі, однак тривалий час справа до голевих моментів так і не доходила. Як харків’яни, так і динамівці головну увагу приділили обороні своїх воріт. У «Металіста» надійно діяли капітан команди С. Кузнецов, досвідчений Камарзаєв, Сусло і новобранець клубу Єней. У киян я б виділив Михайличенка, який хоча і значився у протоколі під другим номером, але протягом усього матчу перебував на вістрі атак. А перша голева ситуація біля воріт господарів виникла на 28-й хвилині після розиграшу кутового, але Камарзаєв у падінні зумів відбити м’яч після удару Михайличенка з близької відстані і тим самим відвести загрозу. Незабаром з-за меж штрафного майданчика несподівано пробив Рац, та голкіпер харків’ян виявися готовим до прийому м’яча. У свою чергу, і «Металіст» не тільки вдало захищався, а й контратакував, де небезпечно діяв Аджоєв. На жаль, ні йому, ні Тарасову так і не довелося перевірити Чанова.

А от у другому таймі з виходом на поле Лозинського, гра у господарів набула чіткості й гостроти. Футболісти заводу імені Малишева все частіше стали наближатись до воріт чемпіонів країни. І невдовзі Лозинський, пройшовши правим краєм, переадресував м’яч у центр штрафного майданчика прямо на Тарасова, а той – Аджоєву. Так уперед вийшов «Металіст».

Після пропущеного гола кияни додають обертів і майже всією командою йдуть уперед. Небезпечні ситуації раз у раз виникають тепер уже біля воріт Сивухи. Так, приміром, на 64-й хвилині встановити рівновагу могли динамівці, коли Рац точно віддав м’яч Михайличенкові, однак свою команду знов-таки виручає Камарзаєв, який прийняв на себе потужний удар захисника гостей з близької відстані. А через кілька хвилин збільшити рахунок міг Тарасов, але він влучив у стійку воріт.

І знову в атаці гості. Вони на останніх хвилинах гри штурмують ворота Сивухи, та оборона і воротар грають без помилок. Звучить фінальний свисток. Футболісти «Металіста» одержали важку, але таку дуже потрібну перемогу над чемпіонами країни у рідних стінах.

Зустріч дніпропетровців у Харкові з «Металістом» була їх останньою перевіркою сил перед стартом у змаганнях європейських кубків. А вихованці старшого тренера гостей В. Ємеця, як відомо, 17 вересня зустрічаються у 1/32 Кубка УЄФА з польською «Легією». Тому у звітній грі дніпропетровці повинні були показати себе перед господарями саме з найкращого боку. У свою чергу, й футболісти заводу імені Малишева, натхнені напередодні перемогою над чемпіонами країни – динамівцями Києва, намагались зіграти проти «Дніпра» не гірше, ніж з киянами. Однак у дебюті матчу суперник харків’ян уже міг вийти вперед, коли Таран точною передачею вивів на ударну позицію Протасова. Та Сивуха вчасно зреагував на це і зумів відвести загрозу. А через кілька хвилин небезпечний контрвипад гостей теж міг закінчитись взяттям воріт, коли Протасов, випередивши Сивуху, вже спрямовував м’яч у порожні ворота, однак в останній момент капітан господарів Кузнецов виявився на висоті.

Незабаром все той же Протасов, опинившись віч-на-віч із голкіпером харків’ян, з кута воротарського майданчика б'є прямо… в руки Сивухи. Тиск гостей не вщухає. Побудувавши гру від оборони, «Дніпро» у подальшому не раз міг розпечатати ворота «Металіста» (Шох, Гаврилов) і лише неточність у завершальних стадіях атак врятувала господарів від гола.

І лише наприкінці тайму харків’яни, нарешті налагодивши зв’язки ліній півзахисту й нападу, створили дві голеві ситуації біля воріт Городова. І одна з них закінчилася взяттям воріт «Дніпра», коли Талько, скориставшись неузгодженістю в діях захисників і голкіпера гостей, вивів свою команду вперед.

Друга половина зустрічі пройшла у взаємних атаках. Однак, порівняно з першою, вже харків’яни переважали суперника в голевих моментах (Тарасов з кута воротарського майданчика умудрився пробити мимо воріт, потужний удар Талька прийшовся в хрестовину воріт, Якубовський з вигідної позиції не зміг точно пробити по цілі). Натомість й футболісти «Дніпра» могли теж двічі відзначитись, однак Сивуха після ударів Литовченка й Лютого вийшов переможцем.

Отже, «Металіст», здобувши другу перемогу підряд, узяв реванш у «Дніпра» за поразку в першому колі і зумів нарешті залишити небезпечну зону. Чи надовго? На це дадуть саме відповідь його ігри в Москві: 4 жовтня з динамівцями Москви і 17-го із «Спартаком».

Після перерви, викликаної участю радянських команд у європейських кубках, а також збірної СРСР у відбіркових матчах чемпіонату Європи, знову розпочалися ігри на першість країни серед вищої ліги.

Двадцять п’ятий тур відкрила зустріч динамівців Москви і «Металіста». Як відомо, обидва колективи перебувають на різних полюсах турнірної таблиці і в нинішньому сезоні вирішують різні завдання: столичні футболісти ведуть боротьбу за найвищі нагороди першості, а харків’яни за право залишатись у когорті найсильніших команд країни. Тому, здавалось, матч виявиться цікавим і напруженим. Однак, як показала гра, спортсмени діяли в основному в центрі поля, а відтак форварди як «Динамо», так і «Металіста» протягом всієї гри так і не створили жодної голевої ситуації. У підсумку нульова нічия. І якщо гості, на мій погляд, задоволені відібраним очком, то господарі – ні, бо у динамівців це вже десята нічия. А вона може істотно вплинути на остаточний розподіл місць на фініші чемпіонату.

Учора команди вищої ліги розпочали 26-й тур. Було зіграно чотири матчі. Лідери першості – спартаківці – зустрічалися з одним із аутсайдерів – «Металістом». Якщо москвичі ведуть у нинішньому сезоні боротьбу за найвищі нагороди першості, то харків’яни – за збереження місця у когорті найсильніших команд країни.

Відзначимо, що гості з першої і до останньої хвилини гри вели боротьби з господарями на рівних. По суті москвичі в першому таймі, хоча й активно атакували ворота Сивухи, так і не створили жодної голевої ситуації. У свою чергу, футболісти «Металіста» чітко налагодивши гру в обороні, діяли на контратаках. І тут слід особливо відзначити активну гру як капітана наших земляків Лозинського, так і Аджоєва. Так, на початку другого тайму Гурам з вигідною ситуації головою пробив по воротах москвичів, однак Дасаєв виявився напоготові. Згодом Лозинський з-за межі штрафного майданчика пробив мимо воріт. А через кілька хвилин вже спартаківці, пробиваючи штрафний удар, могли відкрити рахунок, однак Сивуха після удару Хідіятулліна вийшов переможцем.

І нарешті на 75-й хвилині молодий новобранець москвичів Єрьоменко зліва переадресував м’яч у центр штрафного майданчика найкращому бомбардирові господарів Родіонову, але його удар прийшовся мимо воріт. Буквально через хвилину сольний прохід Аджоєва, який на високій швидкості обігравши двох захисників «Спартака», пробив по воротах Дасаєва, капітан москвичів у падінні відбив м’яч прямо на Якубовського, однак Ігор з близької відстані не зміг точно пробити у… порожні ворота. Отже, нульова нічия. Харків’яни відібрали у лідера дуже важливе для себе очко і тепер випереджають «Чорноморець», який перебуває на передостанньому місці, на три.

Поєдинок сусідів по турнірній таблиці мав принципове значення. Річ у тім, що одесити відставали від харків’ян на два очки, і в разі успіху «Чорноморець» наздоганяв би господарів. Однак і «Металістові» вкрай потрібна була тільки перемога, яка тоді відділяла б їх від передостаннього місця одразу на чотири очки. Тому, забігаючи наперед, скажемо, що футболісти обох команд грали у відкритий футбол. У спортсменів заводу ім. Малишева за відсутності Аджоєва (а він, як відомо, у матчі із «Спартаком» одержав друге попередження, а відтак пропускав гру) попереду діяв лише один «чистий» форвард Тарасов, тоді як у гостей Хлус, Юрченко і Секінаєв. До того ж їм активно допомагали крайні захисники – Жарков та Іщак.

З перших же хвилин гри харків’яни повели масовані атаки на ворота Гришка. І вже в дебюті капітан «Металіста» Лозинський, на високій швидкості обігравши захисника, з правого флангу переадресував м’яч у центр штрафного майданчика, і Касумов без обробки точно пробив по цілі. А через кілька хвилин гості провели контратаку-відповідь, і харків’яни в цей момент порушують правила. Після виконання стандартного становища захисника «Чорноморця» Смотрич з близької відстані головою пробив вище воріт.

У подальшому гра проходила з перемінним успіхом, і жодній з команд тривалий час так і не вдалося створити голевих ситуацій. Щоправда, за тринадцять хвилин до перерви суперники могли обмінятися голами. Спочатку після кутового, який виконував Наконечний, м’яч влучив у штангу, а згодом, коли одесити в чотирьох метрах від штрафного майданчика збили Лозинського, Тарасов потужним ударом теж влучив у стійку воріт. Це, до речі, була єдина нагода у Юрія записати на свій рахунок дев’ятий м’яч. Однак цього не сталося, бо в грі із «Чорноморцем» форвард «Металіста» так і не зумів знайти шляхів для взяття воріт, бо діяв одноманітно й невиразно. І те, що Тарасов втратив смак до голів, говорить і той факт, що вже протягом чотирьох місяців він не забив у чемпіонаті країни жодного м’яча. До того ж, Юрію поки що не вистачає, на мій погляд, фізичних сил, щоб вести боротьбу з першої і до останньої хвилини матчу, як, скажімо, це робить Володимир Лозинський. Думається, що в заключних іграх Тарасов все-таки виявить свій бійцівський характер і порадує численних його прихильників красивими голами.

Друга половина матчу теж пройшла у взаємних атаках. А з виходом на поле в «Чорноморця» Морозова гра у гостей набула гостроти. І голкіперові «Металіста» Сивусі в цей час не раз доводилося демонструвати свою майстерність, щоб м’яч не опинився в сітці воріт господарів. Так, приміром, він двічі врятовував свої ворота від небезпечних ударів з близької відстані Морозова і Секінаєва. І в подальшому у боротьбі з форвардами одеситів він з честю виходив переможцем…

Отже, одержавши дуже важливу перемогу, «Металіст» перемістився на дві сходинки вище.

Харків’яни, які проводили вчора заключну гру вдома з динамівцями Мінська, вже знали результат матчу між «Шахтарем» і «Чорноморцем». Тут перемогу з рахунком 2:1 одержали гірники. Тому футболісти заводу ім. Малишева, щоб здобути прописку у вищій лізі, потрібно було з гостями взяти лише очко.

– Однак старший тренер Євген Пилипович Лемешко, – як сказав нашому кореспондентові капітан «Металіста» Володимир Лозинський, – настроював нас тільки на перемогу, бо вона давала можливість піднятись команді на кілька сходинок вище, хоча ми добре розуміли, що білоруські футболісти для нас завжди вважалися незручним суперником. Однак побудувавши гру на контратаках, ми все-таки зуміли взяти реванш за поразку в першому колі. Додам, що цього разу надійно зіграли захист і голкіпер Сивуха.

У свою чергу й динамівці діяли на контратаках. Швидкі переводи м’яча з флангу на фланг, довгі передачі у штрафний майданчик харків’ян не раз ставили у небезпечне становище оборону «Металіста», але вона діяла чітко й організовано. Щоправда, на 13-й хвилині захисник гостей Курнєнін, який протягом усієї гри неодноразово підключався до нападу, вийшов віч-на-віч із Сивухою, однак страж воріт господарів у цьому двобої вийшов переможцем.

А до цього після розиграшу штрафного удару Думанським міг відзначитись Аджоєв, та Жекю парирував його потужний удар. Згодом господарі розіграли стрімку багатоходову комбінацію і знов-таки голкіпер мінчан зумів випередити Аджоєва.

Й друга половина гри проходила у взаємних атаках. І на 68-й хвилині, приміром, одну з контратак динамівців міг влучним ударом у «дев'ятку» завершити Широкий, однак Сивуха виявився напоготові. А через кілька хвилин, коли гості на лівому фланзі порушили правила, Аджоєв з подачі Думанського головою точно пробив по цілі. Через чотири хвилини подвоїти результат міг Касумов, але його удар головою прийшовся вище воріт.

Залишається кілька хвилин до закінчення зустрічі. Мінчани майже всією командою йдуть вперед.

Що ж футболісти харківського «Металіста» своєю заключною грою у рідних стінах порадували численних їх прихильників з хорошою перемогою. А вона вивела господарів на десяте місце у турнірній таблиці.

Справедливо вважаючи, що торпедівці, які вже давно вичерпали ліміт нічиїх, одразу візьмуться шукати ефективні засоби для взяття воріт, харків’яни несподівано вирішили зіграти на зустрічному курсі. Це здивувало, бо, на відміну від своїх попередніх візитів до Москви, коли футболісти «Металіста» діяли суворо «від оборони», вони при зриві атаки вступали в боротьбу за повернення м’яча на половині поля суперника, були активними до кінця в кожному ігровому епізоді.

За добором виконавців «Торпедо», мабуть, досить відчутно переважає «Металіст». Але, наштовхнувшись на серйозний опір, автозаводці знітились і досить довго не могли налагодити атаку. Коли ж м’яч потрапляв у штрафний майданчик харків’ян, надійно грав Сивуха.

Нічия стала б закономірним підсумком. Та щось часто на фініші сезону призначаються пенальті в далеко не цілком зрозумілих ситуаціях. Сивуха, як це було видно з трибуни, чисто зняв м’яч з ноги в Кобзєва, але арбітр угледів порушення. Один з нулів на табло змінився. Знову зрівняти цифри гості втратили можливість за чотири хвилини до закінчення матчу, коли м’яч несподівано відскочив до Ващенка. Харків’янин явно не чекав такого дарунку, забарився з завершальним ударом. Шансом він не скористався.

Наші земляки грали в Алма-Аті з «Кайратом». Матч проходив на засніженому полі. Тому не випадково футболісти обох команд припустили чимало технічного браку. І все ж першими рахунок відкрили господарі: гол забив Карачун. А на 32-й хвилині, коли алмаатинці у штрафному майданчику порушили правила, Камарзаєв з пенальті встановив рівновагу. За чотири хвилини до перерви Тарасов вивів «Металіст» уперед. Через хвилину Масудов зробив рахунок нічийним. За десять секунд до фінального свистка, коли Лозинський у штрафному майданчику грубо повівся із Салімовим, Пехлеваніді з 11-метрової позначки не схибив.