Хоч поки що аванси видавати якось ранувато, але схоже на те, що «Металіст», нарешті почав знаходити нові, нехарактерні для себе якості. І в кубковій грі з івановцями, і в першій зустрічі чемпіонату країни з ленінградцями команда демонструвала футбол темповий, мужній, коректний.

Зникли с поля «безробітні» гравці,невтомно працює вся команда.Господарі без особливих турбот віддали середину поля у розпорядження динамівців. Особливо помітно це було у більшій частині другого тайму, коли, здавалося, територіальна перевага динамівців матеріалізується в гол. Та «Динамо», хоч і чітко, але повільно готувало свої атаки. І захист харків’ян вчасно встигав вжити заходів.

“Металіст» побудував гру на гострих швидких атаках. Уже на 6-й хвилині А.Майборода відмінно віддав м’яч у штрафний майданчик «Динамо», і О.Кафаджі з ходу б’є – 1:0. На 35-й хвилині віч-на-віч з О.Савченко лишився Вотоловський, але з 4-х метрів пробив вище воріт. Наприкінці тайму така ж ситуація біля воріт «Динамо», в які не влучив А.Майборода.

Красивим був гол О.Борисенко. У падінні він чітко спрямував головою у сітку м’яч, який «підготував» йому В.Пестриков. Швидко відповіли на нього ленінградці. Кутовий, і Говорунов, до якого так і не «звик» І.Матвієнко, проштовхнув м’яч у сітку. До речі, І.Матвієнко кілька разів змушував нервувати своїх партнерів. Необережно, мляво грав він у штрафному майданчику. Ленінградці, прагнучи відігратись, протягом 20 хвилин домінували на полі.

Але після того, як Борис Панков з лінії штрафного майданчика забив третій гол, «Динамо» практично склало зброю.

Вдалий початок сезону, мабуть, розслабив гравців «Металіста» - вони занадто невиразно і мляво розпочали матч із «Рубіном». Що правда, команди вперше зустрічалися в чемпіонаті країни. Суперникам потрібен був час, щоб придивитись один до одного.

На відвертий пресинг «Рубіна» у першому тайму «Металіст», так і не зумів знайти гідної відповіді. Втім, гості за ці 45 хвилин лише двічі мали нагоду взяти ворота «Металіста». Одну вони чітко реалізували. Пресинг «Рубіна» позбавив господарів можливості діяти злагоджено. Якщо вони й били по воротах Луковича, то це були не загрозливі «постріли», а швидше сліпі удари у бік штрафного майданчика.

З першої хвилини другого тайму «Металіст» кинувся брати реванш. Проте здавалося, в грі нападаючих панували не чітка взаємодія і тактичні комбінації, а азарт. Харків’яни здебільшого атакували по центру. Вони погано використовували фланги, даючи обороні «Рубіна» концентруватись у штрафному майданчику.

Слабко провела матч середня лінія «Металіста». Перший небезпечний удар по воротах суперників був зроблений харків’янами лише на 60-й хвилині. Рахунок став нічийним після того, як Іван Матвієнко, виконуючи штрафний удар, влучно перекинув м’яч через «стінку».

У господарів поля були можливості вийти вперед. Та у вирішальні моменти самовіддано діяв захист казанців. Навіть тоді, коли ворота «Рубіна» залишилися порожні, харків’яни не забили гол – м’яч пролетів над перекладиною.

«Уралмаш» тільки – но прийшов з вищої ліги, і тому суперником його треба було вважати серйозним. Однак уже перші хвилини гри поставили все на свої місця. Харків’яни переграли досвічених уральских футболістів по всіх статтях. Рахунок було відкрито дуже швидко. Це надало впевненості господарям, вони заграли ще різноманітніше й гостріше. Найшвидшим у нападі «Металіста» був Борис Панков, який особливо вдало діяв на флангах. І в тому, що більшість атак харків’ян проходила у високому темпі, чимала заслуга цього форварда.

Лідер першої групи харківський «Металіст» у 5-му турі зустрічався зі своїми постійними суперниками – армійцями Києва. Майже всі 90 хвилин матчу проходила за явної переваги господарів поля. Лише самовіддана гра воротаря киян Волчинського (вихованця «Металіста») та захисників не дозволили «Металісту» виграти матч з великим рахунком.

Єдиний гол, забитий О.Борисенко, приніс «Металісту» перемогу. Трапилося це так. Капітан киян Артюх, прагнучи розрядити напруження біля своїх воріт, дуже повільно відкотив м’яч своєму воротареві. Але передачу перехопив швидкий Олександр Борисенко і, не гаючи часу, спрямував м’яч повз Волчинського. Ця прикра помилка капітана киян виявилася фатальною.

У нинішньому сезоні харківський «Металіст» успішно виступає на двох «фронтах – у чемпіонаті країни та розіграші Кубка СРСР. Нарешті ми бачимо команду, в якої є всі можливості добитися високих результатів. Футболісти добре фізично підготовлені, грають у швидкому темпі. Форварди завжди націлені на ворота суперників, і як результат – одинадцять забитих м’ячів. Упевнена гра воротаря Олександра Савченко та захисної лінії також заслуговує похвали – у 5-и матчах харків’яни пропустили лише два м’ячі!

На жаль треба додати: наприкінці гри за обопільну грубість арбітр матчу Ю.Пономарьов усунув с поля харків’янина Гунька та киянина Показа.

Прикрішого програшу мені не доводилося бачити. На 14-й хвилині О.Кафаджі і Б.Панков створили першу реальну загрозу в цьому матчі. Ця подія наче підхльоснула господарів поля, які протягом півгодини атакували ворота О.Савченко. Зусиллями Юргелявічуса і Юшки, котрий гостро грав на самому передньому краї, литовці захопили ініціативу. Але навіть у цей важкий час харків’яни могли розраховувати на краще. Та ба! Злий жарт з воротарем зіграло сонце. Лідека від бокової лінії навісив м’яч у бік воріт, а О.Савченко його не побачив. Голкіпер тільки відчув м’яч, коли він, торкнувшись його рук, сковзнув у ворота.

Гості догравали зустріч, пригнічені цією фатальною помилкою, а після того, як Ромуальдас Юшка в ситуації, яка викликала суперечки, втік від захисників і без перешкод забив другий гол, взагалі склали зброю.

Це була не краща гра «Металіста». Нервував О.Савченко, небезпечно грав І.Матвіенко, непомітним був Б.Панков, після довгої перерви «не влучив» у гру В.Марченко. Більше за інших сподобались В.Аристов, В.Пестриков і в першому таймі О.Кафаджі.

Здавалося, що команди вирішували протилежні завдання. Тбілісці поводили себе на полі так, ніби їх цікавили лише питання захисту власних воріт. Саме тому, мабуть, 75 хвилин вони лише епізодично з’являлися на харківській половині поля і загрожувати воротам господарів навіть не намагалися. «Металіст» ці ж самі 75 хвилин провів у дещо повільних спробах забити гол. Захищатися «Локомотиву» і атакувати «Металісту» помітно заважали наслідки дощу, який протягом кількох годин поливав газон стадіону.

У грі з «Локомотивом» знову досить гостро постала вже традиційна для «Металіста» проблема – нема кому завершувати атаки. Характерно, що півзахисники і навіть захисники харків’ян намагалися бити по воротах навіть частіше, ніж форварди. Правда, багато турбот було захисту «Локомотива» від стрімкого А.Панова. Але його загрозливы простріли після рейдів по краю партнери не використовували. Після того, як невтомний А.Панов головою забив гол, нічого на полі не змінилося. Тбілісці, здавалося, згодилися з поразкою, а «Металіст» продовжував вести «бойові дії» поблизу штрафного майданчика суперників. І вже зовсім не зрозуміло, чому Е.Несміян, що вийшов на поле наприкінці гри, виразно скомандував рукою своїм партнерам «пішли назад». Харків’яни послабили тиск, і “Локомотив» кілька разів загрожував воротам О.Савченко. Але удари були дуже невиразними.

Харківські вболівальники у зустрічі лідерів першої групи класу «А» сподівалися побачити принципову, безкомпромісну боротьбу. Але вже після того, як було оголошено ігрові склади, стало зрозуміло, що сподівання ці були марними. У «Металіста» були відсутні відразу 5 провідних гравців, а після перерви не вийшли на поле ще двоє – А.Панов та Б.Панков.

Якщо прохронометрувати хід цієї не дуже виразної гри, картина матиме такий вигляд. Початкові 20 – 22 хвилини пройшли у невпинних атаках «Дніпра», а наприкінці першого тайму (хвилин 15) активнішими були господарі. Протягом другого тайму домінували гості, а останні 10 – 12 хвилин команди провели у чеканні фінальної сирени.

Після безконфліктної нічиєї з «Дніпром» «Металіст» не зумів одразу настроїтися на переможний лад. Щоправда, в зустрічі з «Карпатами» було кілька гострих епізодів, але в цілому гру харків’яни провели без вогника, без тієї бойовитості, яка була характерна для команди в перших турах чемпіонату. Притомилися, мабуть, гравці «Металіста»? Більшу частину матчу гості провели в обороні, але руйнувати її «Металіст» майже не намагався. У першому таймі найгострішою була остання хвилина. Спочатку після розіграшу кутового А.Панов сильно пробив головою по воротах, але львівські захисники встигли відбити м’яч. Через кілька секунд штанга врятувала ворота «Металіста», коли О.Савченко вийшов далеко вперед. На 52-й хвилині господарі мали вірну можливість відкрити рахунок: біля воротарського майданчика захист «Карпат» збив з ніг О.Борисенко, який створив загрозливу ситуацію і суддя вказав на 11-метрову позначку. Але І.Матвієнко влучив у штангу. Щоб «заспокоїти» себе після невдачі, він вступив у сутичку з Б.Сорокою, і судді О.Табакову довелося обох «вояків» усунути с поля. На 77-й хвилині віч-на-віч з воротарем «Карпат» зустрівся А.Панов, але пробив мимо. Слід відзначити, що «працював» більше за всіх саме А.Панов, та на жаль, його послуги не завжди були корисними команді, особливо у першому таймі.

Отже , після 11-ї зустрічі харків’ян з «Карпатами» (починаючи з 1964 року), баланс залишився нічийним. Різниця м’ячів – 9:9, по 11 очок поділили суперники, по 3-и рази й ті, й другі перемагали, інші зустрічі закінчилися внічию…

Валерій Лобановський, роблячи на сторінках «Советского спорта» огляд ігор команд першої групи, позитивно відзначив уміння наставників «Металіста» шукати і використовувати різноманітні тактичні схеми. Справді на старті чемпіонату харківські тренери мали таку можливість. У всякому разі, гра їхніх підопічних не була стереотипною. А головним, що приносило голи, очка, робило цікавими матчі за участю «Металіста, було велике бажання команди грати в класний футбол, наполегливо боротися за перемогу.

А нині цих якостей команді вже, на жаль, бракує. Як можна говорити про тактичну гнучкість, коли футболісти «стоять» не йдуть на загострення, діють формально, аби відбути час на полі? Протягом останніх 5-и турів «Металіст» жодного разу не зумів виграти, хоча в трьох матчах вів у рахунку. Потрібні, певно, свіжі сили з резерву, але їх немає. Травмовано А.Панова, вибув з команди Ю.Єськін…

Болільників, зрозуміло, не задовольняє така гра команди. Тому з кожним разом їх збирається на харківському стадіоні дедалі менше.

Серед команд першої групи «Металістові» зараз належать, так би мовити, деякі рекорди. По – перше, він має найменшу кількість поразок – одну, по – друге – разом з хабаровськими футболістами веде перед щодо кількості нічиїх. Нічиї, природно, бувають різні: безбарвні, невиразні, бойові. Що ж до останньої, яку було зафіксовано у матчі з московським «Локомотивом», то вона на щастя, належить до останнього типу.

Тут мимоволі ще раз звернешся до статистичних відомостей. «Металіст – друга щодо результативності команда розіграшу, і майже в кожному матчі його форварди та півзахисники обов’язково створюють кілька голевих ситуацій біля воріт суперника. У минулій грі таких моментів траплялося багато. Чому жодного з них не використано? Важко пояснити. Але, безперечно, спортивне щастя цього разу було на боці москвичів. Навіть судді казали, що вони були переконані: м’яч опиниться у московських воротах… Щоправда, захищався «Локомотив» відчайдушно, навіть нападника Атамаляна було відтягнуто у глиб. Атаки гостей обмежувались окремими епізодичними рейдами. У «Металіста» найактивнішим був, мабуть, О.Борисенко, але й усі інші гравці працювали з вогником. По воротах З.Мілеса не пробив хіба що один О.Савченко…

Спочатку зустріч була схожа на попередню гру «Металіста» з «Локомотивом». Територіальна перевага господарів ніяк не могла втілитися в голи. Здавалося, що все знову закінчиться нульовою нічиєю. Але досить було захистові помилитися, як картина матчу одразу ж змінилася. Володимир Чаплигін без роздумів скористався нагодою, забивши метрів з 16-и перший гол. Нападаючі «Крилець» ще не встигли розіграти м’яч у центрі поля, як його знову підхопили харків’яни. Захист гостей продовжував з’ясовувати стосунки, розгубившись після гола, коли Борис Панков стрімко проскочив по центру між двома стоперами і забив другий гол. А третій провів Анатолій Майборода. Його сильний удар спочатку влучив у воротаря, але той відбив м’яч прямо в ноги харків’янинові. Повторний удар – 3:0! Після цього становище на полі дещо заспокоїлося. Правда, було ще у «Металіста» кілька «вибухів», які здебільшого створював О.Борисенко, але наслідків вони не мали, За дві хвилини до кінця зустрічі прикро помилився О.Савченко. Після навісного і, здавалося, не загрозливого удару Панфілова м’яч, пролетівши поміж рук воротаря, опинився у сітці.

Як і у попередніх трьох матчах, у зустрічі з івановцями «Металіст» мав безперечну перевагу. Його форварди зуміли створити багато небезпечних ситуацій біля воріт Скоропєєва. Були моменти, коли «Текстильник» від гола рятувала штанга, м’яч влучав у когось із захисників, що приходили на допомогу воротарю. І все ж таки харків’яни дещо слабкіше, ніж завжди, провели зустріч. Меншою була «середня швидкість» комбінацій, знизилась активність захисту. Іван Матвієнко, наприклад, до атак майже не підключався, інколи «Металіст» передавав ініціативу до «рук» суперників. Знову слід говорити про те, що у харків’ян відчувається втома. З восьми резервістів один воротар, один (А.Панов) – травмований, один (Л.Аптерман) ще жодного разу не з’являвся на полі. Отже, кожному зрозуміло, що за такого напруження команді вкрай необхідні дублери, а їх нема. Це, звичайно, стосується не лише «Металіста», а й усіх колективів першої групи.

Суперника треба поважати, навіть тоді, коли він явно слабкий. Цю аксіому чомусь забули гравці «Металіста». Здавалося що харків’яни вийшли на зелений килим футбольного поля «закидати шапками» своїх колег з Душанбе. Але вони гірко помилились. Нападаючий гостей Ананьїн покарав їх, забивши гол у ворота О.Савченко.

І тільки після цього господарі поля схаменулися й почали грати на повну силу. До атак харків’ян підключався навіть захисник В.Гунько. Двічі м’яч пробитий ним, промайнув кулею майже біля штанги. Територіальна перевага повністю на боці «Металіста». До перерви у бік «Паміру» було призначено 5 кутових та 7 штрафних ударів. Але рахунок 1:0 на користь гостей довго не мінявся.

У другому таймі замість Б.Панкова на поле вийшов А.Майборода, і гра «Металіста» якось пожвавішала. В діях харків’ян з’явилися впевненість і злагодженість. Відчувалося, що футболісти команди нарешті знайшли себе. Їхні зусилля виявилися не марними: В.Чаплигін двічі влучив у ціль. Перемога харків’янам дісталася дорогою ціною.

Парадоксально, але факт: чим нижче за класом гри суперник «Металіста», тим гірше грають харків’яни. «Металіст» і «Алга» перебувають у турнірній таблиці на протилежних полюсах. І ось одному з аутсайдерів українські футболісти подарували очко з невимушеною легкістю! Недарма 11 гравців «Алги» йшли з поля задоволені. А тисячі глядачів вкотре покинули стадіон розчарованими.

Що відбувалось на полі? Гостям вдалося нав’язати свою досить безсистемну манеру гри в дусі сумнозвісного навального футбола, де абсолютно відсутня струнка тактика, а творча думка компенсується надією на випадок.

Таке було на руку «Алзі», чиї гравці поступалися харків’янам у техніці. І матч вийшов нецікавим. А після нього тренер В.М.Зуб поставив гравцям «Металіста» О.Савченко, В.Зайцеву, А.Майброді, і навіть авторові гола О.Кафаджі жирні двійки.

Цього вечора у Харкові була майже тропічна спека. Хоча термометр показував тільки 25 градусів вище 0, дихати не було чим. Здавалося, що гра проходить у Гаграх, таке насичене вологою було повітря.

За таких умов футболісти спромоглися грати на високих швидкостях лише в першому таймі. А після перерви вони пересувалися по зеленому килиму, наче у кадрах повільної кінозйомки.

Можна сказати, що прагнення перемоги у «Металіста» було великим, він переважав суперників у всіх лініях, атакував значними силами. На користь пішла зроблена тренерами перестановка гравців. Півзахисники безперервно постачали м’ячами нападаючих, які щоразу турбували воротаря гостей.

Знову відзначився агресивний Володимир Чаплигін. Протягом трьох хвилин він двічі вразив ворота «Будівельника».

Другий тайм пройшов за повної переваги харків’ян. О.Савченко довелося нудьгувати, одного разу воротар навіть вийшов за межі штрафного майданчика, щоб включитись у гру. Але така самовпевненість дорого йому коштувала. Нападаючі «Будівельника» відібрали у О.Савченко м’яч, і тільки самовіддана гра захисників врятувала харків’ян від 100-процентного гола.

Остаточно долю матчу було вирішено після гарматного удару Віктора Пестрикова.

Мабуть у кожному спортивному двобої, а в футбольному особливо, глядачеві можна знайти щось корисне, цікаве. Саме такою «світлою плямою» для харківських вболівальників була у минулому матчі гра молодого воротаря Віктора Удовенко, який уже протягом трьох турів захищає ворота «Металіста» і поки що не дозволив забити собі жодного гола. Усе інше в діях харків’ян повністю влаштовувало карагандинців.

Після матчу тренери «Шахтаря» відверто визнали, що розраховували на важку боротьбу за нічию, а виявилося – самі харків’яни значно спростили це завдання. У першому колі на карагандинському стадіоні «Металіст», за їхніми словами, грав цікаво, різноманітно. А такий футбол, як у минулому матчі, був дуже вигідний для «Шахтаря». Господарі грали інертно, без риску. Правда, «Шахтар» провів матч дещо жорсткувато, у відверто захисному плані. Але навіть епізодичні атаки гостей були гострішими , ніж систематичний, млявий «штурм» «Металіста». Все ж можливість забити гол у господарів була. Але на 30-й хвилині шахтарям допомогла штанга, а на 60-й – В.Чаплигін з двох метрів вдарив м’яч головою просто у воротаря. І тренери «Металіста» цілком справедливо виставили після матчу своїм гравцям двійки, зробивши виняток для В.Удовенко, В.Аристова і І.Матвіенко.

Майже 30 хвилин на зеленому полі тривала звичайна розвідка. Так, харків’яни тільки вишукували найвірніші стежки до воріт суперників, а хабаровці всіма силами намагалися захистити свої позіціі – про напад у них поки що і розмови не було. Десь з 30-ї хвилини «Металіст» почав рішучі дії. Воротам армійців постійно загрожувала безпека, але все – таки захист гостей встигав зупинити атаки харків’ян, хоч і безпосередньо біля самих воріт. Хоч як намагалися господарі, але у першому таймі рахунку вони не відкрили.

Кульмінаційними були перші 15 хвилин другого тайму. Швидкий темп «Металіста», його стрімкі комбінації зробили свою справу. На 48-й хвилині А.Майборода виграв дуель із захисником і сильно пробив по воротах. Штанга парирувала його гарматний удар, але м’яч відлетів за межі штрафного майданчика до ніг В.Пестрикова. Той метрів з 25-и б’є низом. Гол!

Ніби підтверджуючи , що рахунок розмочено, в ту ж мить починається грозовий дощ. Але атаки «Металіста» він не зупиняє. Ось недалеко від штрафної армійці необережно грають рукою. І.Матвієнко б’є штрафний. М’яч обминає «стінку», 2:0. Харків’яни знову атакують. Обігрує захист хабаровців В.Чаплигін, але влучає в штангу.

На жаль поступово харків’яни розслабилися, почали грати необережно. Армійцям на лічені хвилини вдалося навіть перехопити ініціативу. Щоправда, захист «Металіста» діяв чітко.

В.Гунько, до речі, багато разів підключався до атак і взагалі зустріч провів добре. Бездоганно грав і капітан харків’ян Віктор Аристов.

Після дощу, який не вщухав цілий день, поле виявилось важким. Та схоже було, що команди не помітили цього, бо з перших хвилин почали діяти гостро й швидко, розігруючи цікаві комбінації, тобто грали так, як і належить лідерам. А брак у грі обох суперників пояснюється мокрим газоном. Та за винятком грубої помилки В.Зайцева на 17-й хвилині, яка ледь не дала форвардам «Кайрата» нагоду забити гол, інші огріхи принципового значення не мали.

У гостей найнебезпечнішим був Севидов. Однак, коли м’яч потрапляв до ньго, поруч з’являлося 2 – 3 захисники «Металіста», які «заважали» грати основному бомбардиру казахської команди. Взагалі захист харків’ян діяв дуже чітко, і воротареві Віктору Удовенко навіть не доводилося «працювати» на повну силу.

До перерви перевага була на боці «Металіста», але завершальні удари по воротах виконувалися харків’янами рідко і не точно. Непомітним на полі був О.Борисенко, постійно помилявся А.Майборода.

Другий тайм почався штурмом гостей, що тривав 10 – 15 хвилин. Згодом гра вирівнялася. Здавалось, що харків’янам «загрожує» 16-а нічия. Але «Металіст» зумів – таки притиснути алма-атинців до воріт. Почалася справжня облога з «пострілами». І, нарешті, В.Чаплигін влучив у ціль.

«Металіст» атакував і після забитого гола, але рахунок так і не змінився.

Після поєдинку я звернувся до арбітра П.Гавріліаді з проханням прокоментувати зустріч. Ось, що він сказав:

- Переконаний: м’ячів у ворота “Даугави» могло б влетіти значно більше. Господарі протягом шести десяти хвилин так тиснули на ворота рижа, що кожної хвилини можна було чекати результату.

Красивий гол О.Борисенко – лише епізод у цьому невпинному штурмі. Але харківські форварди, які вдома здавалося, повинні діяти злагодженіше, кожного разу трошки псували кінцівки. В той же час прибалтійські футболісти захищалися з останніх сил. Якщо об’єктивно, гості помітно поступалися в класі. Щоправда, в останні 15 хвилин гри, коли «Металіст», заспокоївшись, знизив швидкість, у рижа навіть була можливість зрівняти рахунок. Хоча ця загрозлива ситуація була ледь не єдиною за весь матч біля воріт української команди, але могла дорого коштувати харків’янам.

До сказаного суддею можна додати, що, незважаючи на слизьке поле, темп, головним чином зусиллями господарів, був досить високий, гра пройшла коректно.

Турнірне становище обох команд дозволяло сподіватися, що матч мїж ними пройде цікаво. Харків’яни, як відомо, - у групі лідерів, кияни вже змирилися з тим, що наступного року перейдуть у другу групу класу “А». Ця обставина розв’язала руки тренерам, які вже зараз думають про майбутнє колективу, випробовують в останніх поєдинках молодь.

От і в звітному матчі глядачі побачили у складі армійців трьох необстріляних футболістів: воротаря Бабенко, нападаючих Жирякова й Бочарова.

…Отже, глядачі чекали неабиякого футбола, і… не дочекалися. Команди відразу почали жорстку боротьбу, футболісти часто припускалися грубощів, граючи здебільшого не в м’яч, а в ноги суперника. Однак арбітрові Стрілецькому швидко вдалося приборкати порушників, і гра ввійшла в більш – менш спокійне русло.

На другій хвилині харків’яни могли б відкрити рахунок – О.Кафаджі вдало вискочив на прострільну передачу і з кількох метрів пробив під перекладину, але воротар – дебютант так знаєте, по – волейбольному, - перекинув, здавалося б, «мертвий» м’яч на кутовий. Кількома хвилинами пізніше голкіпер харків’ян – О.Савченко не дотягнувся до м’яча, який подав у штрафний Огірчук, але й М.Штулер був безсилим обробити цю передачу. М’яч викотився за межі поля, а у воротах «Металіста» не було в ту мить жодної душі…

Після перерви картина мало змінилася. І в результаті гості заробили… 17-у нічию, господарі – 27-е очко, а глядачі так і не побачили гола.

Уже на 5-й хвилині на табло з’явилися цифри 1:0. Розгубилися на мить В.Зайцев з І.Матвієнко, понадіялися один на одного, і «шістка» «Жальгіріса» Брівінскас, пройшовши досить спокійно між ними, з кута воротарського майданчика вперше в цьому сезоні розпечатав ворота В.Удовенко. Харків’яни спочатку кинулись відігруватися, трощити оборону гостей. Б.Панков мав реальну можливість на 11-й хвилині зрівняти рахунок, але, вийшовши віч на віч з воротарем, пробив мимо.

Згодом дії «Металіста» стають спокійнішими. З короткого пасу харків’яни переходять на довгі діагональні та поперечні передачі. Гра головним чином йде на половині поля гостей, і воротареві «Жальгіріса» кілька разів доводиться виручати свою команду. І ось В.Чаплигін завершив атаку, розпочату зліва В.Зайцевим. Стоячи спиною до воріт, він пробив через себе з центра штрафного майданчика. 1:1.

Планомірним тиском «Металіста» розпочався другий тайм. Близько 25-и хвилин харків’яни грали у кращій своїй манері – енергійно, стрімко, винахідливо. О.Борисенко метрів з 10-и сильно пробив у воротаря. Той парирував своїм тілом удар, але м’яч відлетів до ніг В.Чаплигіна, який чітко скористався такою нагодою, дозволивши своїй команді взяти реванш за поразку в першому колі.

У цій грі кого – небудь з харків’ян виділити важко: так завжди буває, коли команда протягом усього поєдинку – злагоджений спортивний ансамбль. Багатьом уболівальникам, певне, сподобалася гра В.Чаплигіна, який за два останні матчі забив 4-и голи, О.Борисенко, О.Кафаджі і В.Пестрикова (останній в першому ж таймі вийшов на поле, вчасно і доречно замінивши Є.Несміяна), Б.Панкова, В.Гунька та ін. І мабуть кожен з тих, хто учора був на стадіоні, ділячись враженнями щодо матчу з своїми товаришами, сказав» «Можуть же грати технічно і комбінаційно, коли відчувають відповідальність за результат двобою».

А гра розгорталася ось як. Після нетривалої бойової розвідки, коли атаки на ворота гостей змінювалися не менш гострими контратаками на ворота харків’ян, останні, як кажуть, буквально блокували ворота астраханських футболістів. І на 7-й хвилині матчу харків’яни вийшли вперед. Це сталося в результаті помилки захисника гостей Л.Сердюкова. Приймаючи м’яч, відпасований йому з правого флангу партнером, він не спромігся, як належить, опрацювати його, цим скористався О.Борисенко, вийшов один на один з воротарем і проштовхнув м’яч у сітку – 1:0. Через 4-и хвилини рахунок подвоївся: А.Майборода, стрімко пройшовши лівим краєм, технічно віддав пас у воротарський майданчик на ногу В.Чаплигіну. Різкий удар по м’ячу – 2:0.

З таким рахунком і закінчився перший тайм, але до його закінчення було ще кілька досить драматичних епізодів. Гості явно активізувалися. В одній з атак Т.Гвасалія красиво з пів-оберта вдарив зненацька по воротах, але В.Удовенко був на місці, згодом О.Гаделія послав м’яч низом у ворота, та знову удар не застав В.Удовенко зненацька. Через деякий час О.Новіков спробував свої сили нападаючого, але марно. Після цього два небезпечних удара зробили по воротах В.Чаплигін (м’яч потрапив у воротаря), та О.Кафаджі, але Ю.Маков встиг все ж дотягнутися до м’яча. Згодом гості замінили свого воротаря. В другому таймі вони зміцнили свої лави ще двома гравцями, посиливши напад (замість двох півзахисників на поле вийшли два форварди), але це їм не допомогло. І другий воротар – А.Павлов – не зміг не пропустити також два голи, як і його попередник – настільки, на диво, сильними і прицільними були удари харків’ян по воротах. На 50-й хвилині В.Чаплигін, знаходячись в не дуже вигідній позиції, та ще й коли поблизу воротарського майданчика одні суперники, спромігся, скориставшись невдалим виходом воротаря А.Павлова, з гострого кута закрутити м’яч у ворота. 3:0. Через дві хвилини уже В.Пестриков з лінії штрафного майданчика гарматним ударом послав м’яч у лівий від воротаря верхній кут – 4:0! Решта зустрічі пройшла при очевидній перевазі харків’ян, які мали ще кілька можливостей збільшити рахунок. Правда, були такі можливості й у гостей, але матч так і закінчився.

«Металіст» відносно непогано пройшов крізь усі випробування, і поки що жодного разу не опинився нижче 5-го місця.

Різниця м’ячів у харків’ян теж досить позитивна. Але все одно вимоги положення загрожують «Металістові», який зараз міцно тримається на 4-му місці, вибуттям з першої групи. Болільники, природно, знають про таке становище, і тому на останній матч сезону в Харкові їх зібралось обмаль…

Проте відсутність перспективи аж ніяк не може виправдати безбарвну гру команди. Справжні спортсмени за будь – якої ситуації повинні боротися до останнього! Однак звітний матч хіба лише В.Гунько та В.Аристов провели з добрим ентузіазмом і запалом. У такій самій тональності спробував грати В.Зайцев, який замінив В.Марченко. Десь після 15-ї хвилини «Металіст» на чверть години притиснув краснодарців до їхнього штрафного майданчика. Але безрезультатно. Наприкінці господарі зрозуміли, що «пахне» вісімнадцятою нічиєю, і знову кинулися атакувати. Але було запізно.

Турнірна доля «Металіста» фактично визначилася ще до приїзду в Дніпропетровськ. Тому можна було сподіватися, що гості, скинувши з себе тягар великого нервового напруження, діятимуть невимушено, покажуть атакуючий футбол. Однак нічийний «вірус» так дошкульно в’ївся цього сезону в “Металіст», що команда ніяк не може позбутися його. І в звітному матчі харків’яни лише одного разу

по – справжньому загрожували воротам «Дніпра».

У першому таймі створилося враження, що добре організована оборона «Металіста» зможе вдев’ятнадцяте добитися нічийного результату. Та одразу після перерви думка ця розвіялася під шквалом атак «Дніпра». Оборону гостей було зім’ято, в повному розумінні цього слова. На 49 і 50 хвилинах Романюк опинився сам на сам з В.Удовенко. У першому випадку удар форварда виявився неточним, а в другому – гостей врятувала штанга. Ще через хвилину Романюк знову залишив за спиною своїх опікунів, але вирішив більше не ризикувати і віддав м’яч неприкритому Назарову, який з близької відстані й забив гол.

М’яч щонайменше ще тричі мав побувати у воротах “Металіста», але господарі не зуміли скористатися зі своєї очевидної переваги, їм бракувало розсудливості в завершальній стадії атак.

Травма одержана Христяном на перших хвилинах, внесла деякі корективи в початковий план команди. Однак, заміни зроблені тренерами, не пошкодили загальному ритму гри. Девізом залишилося – атака і перемога. Перемога, незважаючи ні на що.

Закінчився матч, і я мимоволі відчув легкий сум. Так, певно, буває, коли перегортаєш останню сторінку цікавої книжки, з якою шкода розлучатися. Про «Карпати» сказано чимало красних слів. Але з кожним матчем у їхній грі з’являються усе нові грані.

…Дебют цього найвідповідальнішого для львів’ян поєдинку склався трохи не так, як їм цього хотілося, бо на удар харків’яни відповіли ударом, і біля воріт Вайди зразу запахло «порохом». Короткими точними передачами півзахисники гостей швидко долали центр поля і добре постачали м’ячами своїх форвардів, які агресивно рвалися вперед. Отож нерідко на допомогу захисникам довелося приходити гравцям передньої лінії.

І все ж гострих моментів було більше біля воріт «Металіста». Поступово господарі оволоділи ключовими позіціями і буквально замкнули гостей на їхній половині поля. І тут почалося. То ліворуч, то в центрі, то праворуч виникали вогнища атак львів’ян. Нарешті назрів гол. Г.Лихачов дотепно обіграв свого «візаві» В.Марченко, спритно проскочив ще поміж двох захисників і навісив м’яч на штрафний майданчик. Габовда метнувся вгору та пробив головою несильно, але підступно, і В.Удовенко кинувся за м’ячем, коли той уже тріпотів у сітці.

Остання хвилина першого тайму принесла новий успіх господарям. Броварський точно передав м’яч Габовді, який в оточенні двох захисників стояв метрів за 12 біля воріт. Сильний, як з гармати, удар головою – і м’яч влітає в протилежний кут воріт.

Другий тайм трохи відрізнявся від першого. Добившися зручного для себе рахунку львів’яни перевели гру у спокійне русло, подовгу тримаючи м’яч, відшукуючи слабкі місця у суперника, а коли випадала нагода, швидко розготали атакуючі акції. У харків’ян в другому таймі був лише один голевий момент, але Вайда зняв м’яч буквально з ноги у О.Борисенко.