Харьковский "Металлист" - итоги победного 1978 года! С.Берников: "Капитан о своих товарищах".

Газета "Вечерний Харьков"

 

Итоги победного 1978 года! С.Берников: "Капитан о своих товарищах".

— Нашу команду шанувальники футболу добре знають. Її люблять. Це ми відчуваємо по деяких листах з порадами, побажаннями. Це ми відчуваємо особливо тепер, коли в дуже упертій і напруженій боротьбі завоювали звання чемпіонів України, — сказав капітан команди Станіслав Берніков.

— Ось погляньте цього листа з Чернівців, — продовжує він, — від імені уболівальників нам пишуть Колечко, Павлюк, Бабанов, Акімов, Біленький та інші: „ З великим інтересом спостерігаємо за виступами „Металіста” і радіємо кожній його перемозі. Сподіваємось, що у 1979 році побачимо харків`ян у першій лізі. Харків заслуговує цього і навіть більше. Отже вперед, „Металіст”! Ми чекаємо від вас нових і нових перемог на честь українського спорту, на честь Харкова — міста-трудівника”.

Або іншій лист, автор якого харків`янин Г. В. Соколовський. „Починаючи з 1971 року, я уважно стежу за виступами харків`ян. Після 1971 року у грі „Металіста” наступила криза, яка затягнулася на шість років. І ось нарешті „Металіст” подолав смугу невдач і вдало виступив в цьому сезоні, показує впевнену стабільну гру як в дома, так і на виїзді”. Від імені команди, говоря всім прихильникам „Металіста” „спасибі”, я хотів би відзначити, що ми глубоко усвідомлюємо: нинішній успіх команди пов`язаний з її минулим, з іменами М. Уграїцького, Є Власенка, В. Мар`єнка, Ю. Соколова, В. Масленникова., В. Ожередова, Є. Панфілова, М. Корольова, С. Костюка. Ю. Нестерова та ін.

Саме в 1961 році футболісти заводу імені Малишева посіли в чемпіонаті країни 6-е місце. Ми щасливі, що нам вдалося знову нагадати про славні традиції „Металіста”, але ми розуміємо,що для справжньої майстерності нам треба ще дуже багато.

Розповім про тих, хто спиряв завоюванню малих золотих медалів у футбольному марафоні 1978 року. Ворота майже беззмінно захищав Вячеслав Двурєченський. Хоча він на сьогодні і пропустив найменьшу кількість м`ячів (20) у порівнянні з іншими командами другої зони, але не зовсім стабільно грав на виходах. Мені, як капітанові, особлива запам`яталася гра першого кола в Севастополі, яку ми виграли з мінімальним рахунком 1:0. Господарі поля мали кілька можливостей не тільки для того, щоб зрівняти результат, але й вийти вперед. Та цього не сталося, бо Вячеслав відмінно захистив свої ворота.

Життєрадісний. Любить художню літературу. Михайло Цибрівський — молодий і перспективний голкіпер. Однак, йому повністю не вдалося розкритит свій футбольний характер, бо перед командою стояло одне завдання — посісти перше місце в зоні. І кожний матч, безперечно ,був відповідальним. Природно пальму першості довелося віддати більш досвідченому Двурєченському. Але у Михайла все попереду.

На місці правого захисника виступає Володимир Журачак, — футболіст, у якого велике майбутнє. Відданий футболу, дісциплинований. Коли є можливість, завжди підключається до нападу, щоб допомогти товаришам. Зауважу, що Володимиру при цьому слід чітко грати й у захисті. Хочеться, щоб він урізноманітнював свою гру, не зазнавався. У майбутньому цей футболіст може вирости у гравця екстра-класу.

Дуже допоміг нашій команді досвідчений центральний захисник Ростіслав Поточняк, якого добре знають шанувальники футболу у нашій країні. На ньому тримається вся лінія оборони. Добре грає головою, м`яко поводиться з м`ячем. Вміло підстраховує партнерів, і цим вселяє у них впевненість. Такий Ростислав і в житті: урівноважений, спокійний, небагатослівний. Для Поточняка футбол — його стихія. Ніколи не шукав і не шукає легких шляхів. Його дуже поважають в команді, на нього рівняється молодь.

Валентин Крячко у захисті вистпав на різних місцях. У свої роки вже досяг багато. В 1976 році у складі юнацької збірної СРСР виграв першість Європи і йому було присвоєно звання майстра спорту, а наступного року, вигравши перемогу в чемпіонаті світу в Тунісі, нашім футболістам були присвоєні звання майстрів спорту, а Крячку — почесне звання майстра спорту міжнародногокласу. Він дісциплинований. Добре грає у вітборі, а от у віддачі — ще слабкувато. Мріє виступатиу вищій лізі.

Центральний опірний захисник Олександр Косолапов — „ветеран” команди. Повністю віддається футболу. Міцно зайняв місце в основному складі. Непогано грає у відборі, відзначається сильним ударом, охоче йде в атаку, де йому, правда, необхідно урізноманітнити дії. Провів ігри майже без замін. Хочеться побажати Олександрові вдосконалювати тактичне мислення.

— У нашого капітана і диспетчера команди Станіслава Бернікова, — говорить старший тренер команди Євген Лемешко, — високий технічний і тактичний арсенал. Дуже любить футбол. Гадаю, що Станіслав — найтехнічнійший футболіст української зони. Він — цілеспрямований, настирливий, як би не складалася зустріч, завжди грає до кінця. Разом з тим як капітан, не завжди виявляє принциповість, вимогливість до своїх товаришів. Крім того капітан повинен бути першим помічником старшого тренера. А бували випадки, коли Станіслав і не допомагав мені. Взагалі він мріє зіграти в вищий лізі.

Леонід Ткаченко — досвідчений футболіст. Його постійне місце — правий півзахисник. Але його це не задовольняє. Ткаченко завжди там, де важко товаришам. Хлопці поважають його за працелюбність. У кожному матчі виконує великий обсяг роботи. Чесний і справедливий. Таких, як Леонід, побільше б у команді. На нього повинні рівнятися молоді гравці.

Микола Альошин — справжній ветеран коллетиву. У минулому капітан команди, лівий захисник. Зараз виступає в лінії півзахисту. Технічний, любить грати в комбінаційний футбол. На початку сезона втратив спортивну форму, але надалі все стало гаразд. Бажаю, щоб Микола гостріше грав в атаці. Разом с тим хочу поздоровити його з ювілеєм — граючи у Вінниці він провівсвій 150-й матч за команду ”Металіст”.

Центральному півзахисникові Геннадію Дегтярьову довелося брати участь не в усіх матчах, хотя він має сильний удар і хороші фізичні дані. Йому треба більше працювати над собою, серйозніше ставитись до тренувань, а головне — більше забивати м`ячів. Дружить з музикою, багато читає.

Роман Хижак і Володимир Лінке — центральні нападаючі. Досвід і молодість. Хоча перший прийшов у команду у другому колі і був, безперечно, не в формі. Та поступово Роман набирав її, але на сьогодні ще не досяг високих фізичних кондицій. І все ж він неодноразово виручав свою команду у важких поєдинках, як це було, приміром, у грі з „Буковиною”, коли Хижак забив переможного м`яча. Володіє хорошою технікою і тактичним кругозором. Чесний і життєрадісний. При більш серйозному ставленні до футболу, Роман міг би і надалі грати у вищий лізі. Стосовно Володимира — то це перспектирний гравець. Завжди націлений на ворота, гостро і небезпечно грає у карному майданчику соперника, володіє хорошим дріблингом. Йому треба серйозно ставитися до футболу. І тоді він міг би грати в основному складі без замін.

Нодар Бачиашвілі — найкращий бомбардир команди. Дуже добре грає головою. У кожному матчі ставить перед собою завдання — обов`язкого забити гол. Сильний фізично, він може інколи протаранити любий захист. Правда, не можна не відзначити і той факт,що у грі Нодара ще замало різноманітності. Інколи захоплюється індівідуальною грою в середині поля.

З Геннадієм Лихачовим шанувальникифутболу вже добре знайомі. Здавалося б, його довголіття в спорті вже минуло. Та де там! Прийшовши в наш коллектив, Геннадій спочатку був не в формі. Але завдяки систематичним тренуванням, великій вимогливості до себе, він став показувати хорошу гру. Дуже допоміг „Металістові”. В деяких зустрічах брав на себе роль диспетчера і часто вів своїх товаришів уперед. Гадаю, що для нього футбол ще не закінчився.

Віктор Шаленко вже давно грає у нашій команді — провів 137 матчів. Випробував себе майже у всіх лініях. І треба сказати у нього всюди непогано виходило. Травми часто виводли його з ігор. Тактично грамотний футболіст. Як би Віктор серйозніше ставився до футболу, з нього міг би вийти хороший спортсмен.

Дуже допоміг нам молодий перспективний гравець Сергій Сопешко. Він технічний, тактично грамотний. Легко орієнтується на полі. Та йому слід більше приділяти уваги фізичній підготовці і серйозніше ставитись до тренувань.

В тому, що ми стали чемпіонами України, є внесок і Сергія Малька, який за кілька ігор до фінішу знову повернувся в рідну команду.

Допомогли „Металістові” Сергій Щербина, Володимир Маринович і Олександр Нікішкін.

Наші керівники доклали багато сил, енергії і вміння для досягнення перемоги.

Це Евген Пилипович Лемешко — майстар спорту, наш наставник. Він впевненний у собі, суворий, вимогливий, чесний, справедливий. Серйозно ставиться до футболу. Хвилюється за наш радянський спорт у цілому. Знає наші можливості назубок і виходить з цього при виборі тактики. У минулому тривалий час захищав ворота київського „Динамо”.

Начальник команди Роберт Гайкасович Мкртичян, навпаки, людина м`яка, душевна, чуйна і обов`язкова. Багато з цих якостей притаманні, безперечно, і старшему тренерові, але на відміну від Євгена Пилиповича, Мкртичан готовий вибачити людські слабкості.

Молодий і перспективний тренер Володимир Петрович Булгаков допомагає у становленні характеру не тільки молодим, а й досвідченим футболістам. Працелюбний, знає тонкощі гри, охоче пердає досвід своєї гри, особливо молодим спортсменам. Чимала його заслуга у комплектуванні команди на цей сезон. Майстер спорту. Весела і життєрадісна людина.

Поважаємо ми адміністратора команди Романа Павловича Шподарунка і лікаря Марка Леонідовича Писаренка. Це безвідмовні, акуратні, віддані своїй справі люди.

Хочу висловити велику вдячність партійним і громадським організаціям нашого міста, керівникам і дирекції заводу ім. Малишева, спортклубу і дирекції стадіону „Металіст”, уболівальникам харківського футболу, всім тим, хто надав нам допомогу і підтримував нашу команду протягом всього футбольного сезону 1978 року.




Наверх


© 2009-2023 E.Argunov, V.Biloshenko