Газета "Ленинская Смена"
РЕКОНСТРУКЦІЯ СТАДІОНА «МЕТАЛІСТ»
Тридцять п'ять років тому тут відбувся останній похорон. З того часу величезна територія старого Кирило-мефодіївського кладовища була віддана на поталу бур'янам. У бур'янах знаходили собі притулок і різні злочинні елементи.
Так було до 1926 року, поки про кладовище не згадали керівники харківського райкому спілки металістів та не вирішили збудувати стадіон.
Через рік комсомольці і робітнича молодь Харкова одержали коштовний подарунок: було відкрито найбільший в місті стадіон «Металіст».
На майданчику зацвіли різнокольорові майки футболістів. Молоді хлопці і дівчата бігали по біговій доріжці. 4.000 аматорів і «болільщиків» заповнили західну трибуну під час першого футбольного матчу.
Стадіон користувався винятковою повагою і любов'ю молоді. Тут проходили найважливіші змагання, найсерйозніші зустрічі.
Зросли гіганти індустрії: ХПЗ, ХЕМЗШ, «Серп і молот». Збільшилась кількість комсомольців І робітничої молоді на підприємствах. Посилився її потяг до фізкультури. Стадіон вже на міг задовольнити всіх потреб. Постало питання про його реконструкцію.
В 1933 році президія облпрофради затвердила розгорнутий план реконструкції стадіону «Металіст», розрахований на три роки. Цей стадіон повинен стати од ним з кращих на Україні і найбільшим своєю пропускною спроможністю.
За планом передбачено реконструювати стару західну трибуну, розширивши її до 6.000 місць, збудувати східну трибуну на 5.000 місць з приміщеннями для хокеїстів, залом для масової фізкультурної роботи, роздягальнею, грілкою і кафе. Тепер всі ці роботи майже закінчені.
Взимку на стадіоні провадитиметься величезна масово-фізкультурна робота. Прочитають цикл лекцій для інструкторів фізкультури. Бюро фізкультури підприємств доповідатимуть про свою роботу. Прийшовши на стадіон, фізкультурники зможуть взяти книжку у бібліотеці, прочитати газету чи журнал в читальні, одержати пораду у методичному кабінеті. Все це сприятиме культурному розвиткові інструкторів і фізкультурників. Для роботи серед дітей виділено спеціальних інструкторів, які вже почали приймати норми на значок БГПО.
У 1936 р. на стадіоні збудують басейн розміром 25×15 метрів, що дасть можливість провадити змагання з водного спорту як влітку, так і взимку, і працювати школіплавання. Реконструюють велотрек,збудують комбіновану (з землі і цегли)веєрну трибуну на 3.000 місць, розташовану між східною та західною трибунами.
Велику увагу приділяють зовнішньому оформленню. Будуть поставлені фігури фізкультурників, зроблені скульптурні барельєфи, вази з квітами, насаджені тисячі квітів, кущів та дерев.
Керівники стадіону справедливо нарікають на профспілкові організації і бюро фізкультури підприємств, які не допомагають у будівництві, хоч стадіон обслуговує молодь таких гігантів, як ХПЗ, ХТГЗ, ХЕМЗ, «Серп і молот», трамвай тощо. Ніхто не приділяє достатньої уваги розвиткові легкої атлетики і інших видів спорту. На підприємствах захоплюються тільки футболом.
В. СТЕПАНОВ