Харків’яни й орджонікідзевці на рівні першої ліги зустрічаються з 1971 року. З дванадцяти проведених зустрічей три виграли наші земляки і шість – гості, решта закінчилася з однаковим рахунком (1:1) внічию. Вісімнадцять м’ячів забили спартаківці і дванадцять харків’яни, співвідношення очок 15 –9 на користь гостей. І от нарешті тринадцята зустріч давніх знайомих. Судячи із статистики, можна було припустити, що гра пройде в цікавій і безкомпромісній боротьбі. Тим паче, що суперники перебувають майже поруч у турнірній таблиці. Однак харків’яни, захопивши ініціативу з перших хвилин матчу, не віддавали її до фінального свистка. Відтак досить легко, без усякого напруження, перемогли спартаківців. До речі, господарі домоглися цього за рахунок більш активних дії гравців середньої лінії, що у кінцевому підсумку і обумовило їх тривалу ігрову перевагу.

Створити небезпечний момент – половина справи. Головне – реалізувати його. Цимбалюк, приміром, виконав усе бездоганно. Діставши передачу з лівого краю від Ткаченка, форвард включив високу швидкість, проскочив між двома захисниками суперників і головою у ближній кут відкрив рахунок.

Згодом Цимбалюк головою красиво переадресував м’яч Берникову, який перебував у вигідному становищі, але той пробив мимо цілі…

Вдало використовуючи гру на флангах, футболісти «Металіста» досить грамотно вели свої наступальні операції. Особливо активно щоразу підключався до нападу захисник Крячко, сольні проходи якого неодноразово ставили оборону орджонікідзевців у скрутне становище.

А що показали спартаківці? На жаль, протягом усієї гри вони не створили жодного голевого моменту, діяли мляво, безініціативно. І недарма після перерви старший тренер гостей Андрій Зазроєв замінив досвідчених Хуадонова, і, Зазроєва, Борзенка на молодь. Але їм, безперечно, бракувало досвіду. Єдине, що вдало використовували спартаківці, так це штучний офсайд, в якому раз у раз опинялися харківські форварди. Та одного разу з цього капкана вдало вискочив Ткаченко, який, вийшовши сам на сам із голкіпером Залєєвим, сильно і точно метрів з п’ятнадцяти пробив під перекладину.

Другий тайм проходив за тим же сценарієм, що і перший. Ініціативою, як і раніше, володіли господарі. І як наслідок – третій м’яч, майстерно забитий головою Бачіашвілі, після розіграшу кутового. Подальші спроби гостей забити хоча б гол престижу так і не принесли їм бажаного успіху.

Хоча харків’яни і переконливо перемогли (а вони, до речі, у трьох останніх матчах не забили жодного м’яча), слід, певно, зробити кілька зауважень на їх адресу. По-перше, господарі поля атакували в уповільненому темпі (очевидно, далася взнаки півфінальна гра із спартаківцями столиці), що дозволило суперникам тривалий час тримати оборону. По –друге, господарі подовгу перетримували м’яч, а відтак це не давало змоги форвардам швидко просуватися до воріт суперника. По-третє, більшість передач була спрямована не на вільне місце, а в боротьбу.