Традиційна розвідка сил суперника цього разу затянулася надовго. Перші ж атаки харків`ян були погано організовані, мляві: футболісти ”Металіста” неточно передають один одному м`яч, погано орієнтуються на полі. Звичайно, поле після дощу грузьке, грати на ньому важко, однак не відчувається в діях спортсменів „Металіста” того натхнення, яке досі їм не зраджувало в матчах на своєму полі. Гості також грають ніби знехотя, харків`яни врешті створюють кілька гольових ситуацій, та завершуються вони нічим. І ось на 13-й хвилині гостям вдається вийти на близьку відстань до воріт Грушка, їх нападаючий Чірва проходить майже до ліцевої лінії, знехотя б`є під гострим кутом по воротах, безперечно не сподіваючись на успіх — момент був далеко не гольовим — Грушко кидається на м`яч, падає, м`яч перескакує через нього і котиться в ворота — 1:0. Ось до чого призвели грубі помилки правого крайнього захисника, який навіть не спробував перешкодити Чирві, і Грушка. Після гола гра харків`ян дещо пожвавилася. Цимбалюк, пройшовйи лівим краєм, обіграв двох захисників, сильно ударив по воротах — кутовий. Зо дві можливості вдарити по воротах має Демченко, однак б`є навмання, сподіваючись, що м`яч сам знайде щілину в досить щільному заслоні захисників. До речі, переважна більшість ударів супроводжувалась цими наївними надіями. Ледве не кожен з харків`ян виступав як одинак: Демченко і Бордаш шукали свої щасливі щілини в обороні „Автомобіліста”, Зінченко захоплювався обводкою, прагнучи обійти двох-трьох досить високих на зріст суперників, Цимбалюк знічев`я тинявся біля воріт під час навіть гострих стуацій. І часто вигідні моменти втрачалися через те, що нападаючі „Металіста” замість того, щоб оцінити обстановку, скористатись зручним положенням своїх товаришів по команді, будь-що прагнули пробитись по центру, особисто забити гол навіть в абсолютно невигідній для них обстановці. До того ж елементарні помилки при опрацювання м`яча, передачах, програші у швидкості — все це привело харків`ян до сумного фіналу в цьому матчі. Складалося враження, що два дні, які минули після матчу з „Локомотивом”, харків`яни не тренувалися, а відпочивали. Гостям, напевно, й не снилася така удача.

Єдину за весь матч комбінацію харків`яни змогли використати чітко і красиво: на 24-й хвилині Бордаш майже з центральної лінії навісиа м`яч точно на голову Демченка і той негайно відправив його у ворота — 1:1. Після цього, здавалося, настане рішучий злам у грі харків`ян. І, як кажуть, пунктирно вже визначалися риси його, завдяки часом настирливим діям Бордаша, але двічи підрід Демченко не використовує його, хоч і не зовсім чітких подач: одного разу він розгубився, одержавши м`яч і побачивши воротаря, який до цього лежав на землі, на своєму місці завовтузився з м`ячем і звів нанівець вигідний момент, вдруге ледь завагався, не встиг перехопити дещо сильну подачу м`яча, виконану Бордашем. Зате гості найкраще використовували найменшу можливість вдарити по воротах. На 37-й хвилині Грушко після удару когось з гостей випустив м`яч, і Батюта добив його в сітку воріт — 2:1. І це вже після того, як за грубість на

35-й хвилині суддя вигнав з поля Пінчука.

В другому таймі всі гадали, що харків`яни врешті-решт мобілізуються, та цього не сталося. Вони провели останні 45 хвилин напрочуд мляво, тому й не дивно, що гостям на 77-й хвилині вдалася досить проста комбінація, і Батюта забив ще один гол — 3:1

З цього матчу керівництво команди мусить негайно зробити належні висновки, вжити заходів для поліпшення фізичної і тактико-технічної підготовки футболістів. Саме зараз — доки ще не пізно. І такі поразки треба вміти мужньо пережити.