Спартаківці Нальчика приїхали до Харкова під впливом важкої перемоги над „Кубанню”. Крім того вони в попередньому турі були вихідними. Харків`яни, як відомо, привезли дві поразки. Турнірне становище гостей і господарів поля аж ніяк не влаштовує на сьогодні поки ще наставників обох команд Анатолія Крутікова і Олега Ошенкова, тому що їх команди перебувають в нижній половині таблиці. А підніматись вгору з кожним матчем стає все важче і важче бо всі колективи прекрасно пам`ятають про тріо, яке повинно покинути першу лігу.

До початку зустрічи зелена ковдра стадіона прийняла незапланований „душ”. Краще до нього пристосувались спартаківці. Їх тактична перевага перш за все визначалась тим, що вони у більшості випадків боротьби випереджали харків`ян, енергійно пересувались, точніше грали в пас.Що стосується харків`ян, то в першій половині вони лише тричі створили небезпечні моменти біля воріт гостей. Спочатку Покора сильно пробив по воротах „Спартака”, але голкіпер зумів парирувати небезпечний удар. Потім Крамаренко вийшов один на один з Бабуріним, але нашого форварда у своєму штрафному майданчику знесли захисники. Та свисток судді Чиненова чомусь мовчав. І, нарешті, Булгаков — Крамаренко — Довбій розіграли блискавичну комбінацію та останній метрів з восьми послав м`яч головою вище воріт.

Були можливості для взяття воріт і у „Спартака”. Так, коли м`яч з глибини поля несподівно одержав Тляругов, наші захисники подумали, що той в положенні поза грою, і на якусь мить зупинились. Але свистка не було, спартаківець вийшов сам на сам з Удовенком. Важку дуель виграв наш воротар, і потім він ще двічи у складних ситуаціях рятував свою команду від небезпеки.

Багато разів Крамаренком створювались хороші позиції на флангах. У цей час центр залишався вільним, і м`яч, посланий у штрафний майданчик, частенько опинявся саме там. Але нікого з харків`ян тут не було: більшість з них перебувало в обороні. Така манера гри харків`ян подобалась гостям. Вони повністю оволодівають серединою поля і все небезпечніше атакують ворота „Металіста”. І на 63-й хвилині капітан спартаківців Батарін, обігравши двох захисників — Поллака і Більдюка, примусив харків`ян розпочати гру з центра поля. Цей гол був єдиним у зустрічі.

Кульмінацією матчу стала 75-а хвилина, коли суддя Чиненов за нетактовну поведінку усунув з поля Бордаша, а через кілька хвилин за обапільну грубість за межами поля опинились захисники Пономарьов і Лисенко. Такого ми вже давно не бачили вдома. Буває інколи „непередбачений” інцидент, але брутальна лайка на адресу судді — це вже нікуди не годиться. Гадаю, що поведінка Бордаша і Лисенка обговорюватиметься на комсомольских зборах колектива. Крім того, обидва автоматично пропускають наступну гру, а їх подальшу долю вирішуватиме СТК. Так підводити всю команду не можна.

Шаблонність тактичного задуму, прямолінійність були в цій грі характерними для харків`ян. В середній лінії у господарів поля не було жодного гравця, котрий міг би бути „диспетчером” команди.

Стосовно дій на полі судді Чиненова, то слід відзначити нечіткість, з якою він провів матч. Наведу лише один приклад. У багатьох випадках, коли гості порушували правила (м`яч при цьому був у харків`ян), він несподівано зупиняв гру, що наврядлі було доцільно. Випадок не єдиний.

Гравцям і керівництву „Металіста” треба серйозно замислитись над дісциплиною, поліпшенням класу гри, її змістовності і цілеспрямованісті. А також і над тим, що з кожним туром „Металіст” все далі і далі відхиляється від правильного курсу. А час ще є. Поки не пізно.