З десяти ігор, проведених харків’янами в другому колі на виїзді, лише в трьох їм сприяв успіх. Причому, дві перемоги вони здобули над аутсайдерами – «Дніпром» і «Сперанцею», а 6-го жовтня над лідером зони – армійцями Одеси, які минулого сезону, як відомо, завоювали малі бронзові медалі, а наші земляки – срібні. І вже тоді відчувалося, що одесити в сезоні-77 складуть серйозну конкуренцію в боротьбі за перше місце у зоні. Так воно і сталося: майже протягом усього чемпіонату, хоч до його закінчення і залишилося ще чотири тури, вони не поступаються лідерством своїм одноклубникам з Києва, які весь час їх переслідують. Тому матчу-відповіді очікували з великим нетерпінням: було ясно, що гості прагнутимуть реваншу за поразку у себе вдома, а господарі поля намагатимуться довести, що виграли не випадково.

– Треба вигравати, – сказав перед початком зустрічі тренер «Металіста» В. Булгаков.

– Наша мета – перше місце в зоні. І курс – на першу лігу. Тому, самі розумієте, кожне очко, втрачене нами на фінішній прямій, може дорого обійтись команді, – заявив наставник армійців Володимир Шмельов.

Як же проходила гра? Обидві команди, хоч і добре вже знали одна одну, розпочали зустріч обережно. Та поступово ініціатива переходить до харків’ян, які протягом першого тайму тримають у напруженні захист і воротаря Нефьодова. Але Животиков і Шопін, перебуваючи у вигідному становищі, не можуть влучити у ціль. Двічі м’яч після ударів новачка «Металіста» – Дегтярьова потрапляє в штангу. До речі, гра цього здібного форварда залишила приємне враження. Правда, лише в першому таймі. У нього було ще дві можливості для взяття воріт, але в першому випадку у нього з ніг м’яч «зняв» Ніколайшвілі, у другому – переможцем вийшов голкіпер. А за три хвилини до перерви Павленко ледве не забив м’яча у власні ворота. В армійців же запам’ятався лише один епізод, коли Муха, обвівши кількох гравців «Металіста», пробив у лівий кут воріт. Але Двурєченський був напоготові.

Здавалося б, у другому таймі наші земляки заграють ще гостріше, швидше і цілеспрямованіше, ніж у першому. Але надії уболівальників були марними. Заміни, зроблені наставником харків’ян Є. Лемешком, не виправдали себе. Одразу ж лінія атаки стала беззубою і неспроможною чинити опір суперникові. А поява попереду Косолапова взагалі була незрозумілою. Лінке, який повинен був перебувати на вістрі атак, чомусь простоював в обороні, зник запал у Дегтярьова. Дії гравців на полі стали інертнішими.

Начебто в унісон чомусь заграли й одесити. На полі була тільки видимість гри, не більше. Тому воротарям обох команд жодного разу так і не довелося по-справжньому блиснути своєю майстерністю. Безперечно, такі відкриті нічиї, як учорашня, не прикрашають футбол, а навпаки, роблять його невидовищним, невиразним і нудним. А головне, від цього він втрачає найдорогоцінніше – глядача, який вчора задовго до закінчення зустрічі залишав трибуни стадіону. А цим нехтувати не можна.

13 жовтня «Металіст» прийматиме «Суднобудівника».