1977-09-29. Черновцы.
«Металлист»: Двуреченский, Крячко, Косолапов, Животиков, Галушка, Шаленко, Шопин (Никишкин), Алёшин (Тюков), Давид, Гущак, Линке (Евдокимов).
Гол: 1:0 Михайлюк (4).
У першому колі харків’яни, як відомо, перемогли вчорашнього суперника з рахунком 3:1. І, треба сказати, досить легко. А от у матчі-відповіді цього зробити їм не вдалося. Перед виїздом команди я розмовляв з тренером «Металіста» В. Булгаковим і поцікавився щодо виступів із майбутніми суперниками. Він відповів, що, мовляв, грати буде важко, бо проти нас завжди будь-яка команда діє з повною віддачею.
Згоден. А кому легко? Армійцям Одеси, Києва чи Нікополя? Іншої відповіді я, відверто кажучи, і не чекав. Бо був упевнений, що наші земляки зіграють у кращому випадку внічию, або програють. Для цього є всі підстави. В другому колі із сети матчів, проведених «Металістом» на виїзді, жодного виграшу. І в більшості вони зіграні з командами, які перебувають у нижній половині турнірної таблиці.
Говорити, що «Буковина» серйозний суперник для харків’ян, не можна. В цілому середній колектив. І те, що господарі поля провели у наші ворота на 4-й хвилині єдиний м’яч у цій зустрічі після розіграшу вільного удару (гол забив Михайлюк), свідчить про зниження бійцівських якостей на фініші. Хоча «Металістові» зараз втрачати здавалося б і нічого, але заключні ігри він, на мій погляд, повинен проводити з достоїнством, а якщо програвати, так красиво, щоб не було боляче за втрачені очки ні гравцям, ні їхнім прихильникам.
3-го жовтня харків’яни гратимусь із «Сперанцею» з міста Дрокія.