Гра, безперечно, була дуже важка. Злива перетворила зелений газон на слизьку мокру ковдру. Але безперечно й те, що суперники перебували за абсолютно однакових умов. Атакувати харків’яни розпочали з перших хвилин. Штрафні та кутові на ворота «Шинника» вони били багато разів, але реальних ситуацій для відкриття рахунку так і не створили. Коли ж Коротков, одержавши м’яч на половині “Металіста», пішов до харківських воріт, на його шляху було двоє захисників. Чомусь вибіг на лінію штрафного майданчика і О.Савченко. Коротков зумів обманути всіх трьох, і м’яч повільно вкотився до порожніх воріт.. Після цього раптового гола «Металіст» ніяк не міг налагодити взаємодії, особливо невдало грав півзахист.

У другому таймі харків’яни знову з перших хвилин у нападі, і Р.Шподарунок двічі використовує досить складні моменти. «Металіст» уже веде – 2:1 і… починає відступати. Ні, зовсім не тому, що «Шинник» посилив тиск, «додав» у грі. Просто харків’яни за 30 хвилин до закінчення матчу вирішили, що перемогу вже здобуто, і майже відмовились од активних дій. «Норму» мовляв, ми вже виконали. На жаль, такі дії «Металіста» наприкінці вже стали системою, своєрідним стилем. У жодній грі харків’яни не провели у ворота суперників більше двох голів. Не тому, що не було сил, можливостей. Команда задовольняється мінімумом. Зрозуміло, подібна тактика аж ніяк не виправдана. Гра з мінімальною перевагою – це гра на межі нічиєї, або навіть поразки, і звітний матч це доказав. Щоправда, не можна виправдати й О.Савченко який на передостанній хвилині пропустив досить простий гол і гра закінчилася внічию – 2:2.