Турнірна доля «Металіста» фактично визначилася ще до приїзду в Дніпропетровськ. Тому можна було сподіватися, що гості, скинувши з себе тягар великого нервового напруження, діятимуть невимушено, покажуть атакуючий футбол. Однак нічийний «вірус» так дошкульно в’ївся цього сезону в “Металіст», що команда ніяк не може позбутися його. І в звітному матчі харків’яни лише одного разу

по – справжньому загрожували воротам «Дніпра».

У першому таймі створилося враження, що добре організована оборона «Металіста» зможе вдев’ятнадцяте добитися нічийного результату. Та одразу після перерви думка ця розвіялася під шквалом атак «Дніпра». Оборону гостей було зім’ято, в повному розумінні цього слова. На 49 і 50 хвилинах Романюк опинився сам на сам з В.Удовенко. У першому випадку удар форварда виявився неточним, а в другому – гостей врятувала штанга. Ще через хвилину Романюк знову залишив за спиною своїх опікунів, але вирішив більше не ризикувати і віддав м’яч неприкритому Назарову, який з близької відстані й забив гол.

М’яч щонайменше ще тричі мав побувати у воротах “Металіста», але господарі не зуміли скористатися зі своєї очевидної переваги, їм бракувало розсудливості в завершальній стадії атак.

Травма одержана Христяном на перших хвилинах, внесла деякі корективи в початковий план команди. Однак, заміни зроблені тренерами, не пошкодили загальному ритму гри. Девізом залишилося – атака і перемога. Перемога, незважаючи ні на що.