Після поєдинку я звернувся до арбітра П.Гавріліаді з проханням прокоментувати зустріч. Ось, що він сказав:

- Переконаний: м’ячів у ворота “Даугави» могло б влетіти значно більше. Господарі протягом шести десяти хвилин так тиснули на ворота рижа, що кожної хвилини можна було чекати результату.

Красивий гол О.Борисенко – лише епізод у цьому невпинному штурмі. Але харківські форварди, які вдома здавалося, повинні діяти злагодженіше, кожного разу трошки псували кінцівки. В той же час прибалтійські футболісти захищалися з останніх сил. Якщо об’єктивно, гості помітно поступалися в класі. Щоправда, в останні 15 хвилин гри, коли «Металіст», заспокоївшись, знизив швидкість, у рижа навіть була можливість зрівняти рахунок. Хоча ця загрозлива ситуація була ледь не єдиною за весь матч біля воріт української команди, але могла дорого коштувати харків’янам.

До сказаного суддею можна додати, що, незважаючи на слизьке поле, темп, головним чином зусиллями господарів, був досить високий, гра пройшла коректно.