1970-07-03. Харьков. Стадион «Металлист». +31°С. Облачно. 16000 зрителей.
«Металлист»: Савченко, Марченко, Аристов, Матвиенко, Зайцев, Пестриков, Борисенко, Коновалов (Чаплыгин, 46), Майборода (Несмеян, 46), Кафаджи, Панков.
Серед команд першої групи «Металістові» зараз належать, так би мовити, деякі рекорди. По – перше, він має найменшу кількість поразок – одну, по – друге – разом з хабаровськими футболістами веде перед щодо кількості нічиїх. Нічиї, природно, бувають різні: безбарвні, невиразні, бойові. Що ж до останньої, яку було зафіксовано у матчі з московським «Локомотивом», то вона на щастя, належить до останнього типу.
Тут мимоволі ще раз звернешся до статистичних відомостей. «Металіст – друга щодо результативності команда розіграшу, і майже в кожному матчі його форварди та півзахисники обов’язково створюють кілька голевих ситуацій біля воріт суперника. У минулій грі таких моментів траплялося багато. Чому жодного з них не використано? Важко пояснити. Але, безперечно, спортивне щастя цього разу було на боці москвичів. Навіть судді казали, що вони були переконані: м’яч опиниться у московських воротах… Щоправда, захищався «Локомотив» відчайдушно, навіть нападника Атамаляна було відтягнуто у глиб. Атаки гостей обмежувались окремими епізодичними рейдами. У «Металіста» найактивнішим був, мабуть, О.Борисенко, але й усі інші гравці працювали з вогником. По воротах З.Мілеса не пробив хіба що один О.Савченко…