ХАРКІВ'ЯНИ відразу кинулися на ворота суперників, наче у них, по інерції, лишився той розгін, що був набраний у грі з московськими динамівцями, або ж причина такої нестримності — бажання реваншу за поразку у Львові (0 : 1). Не встигли всі як слід усістися на свої місця, як уже Юшка виходить один на один з воротарем, але кут для удару гострий, партнери значно відстали, доводиться бити самому — воротар переводить м'яч на кутовий. За хвилину знову агресивно атакує Юшка, цього разу по місцю колишнього півсереднього, пасує м'яч в розріз між захисниками комусь із харків'ян (все відбувається настільки швидко, що й не встигли розпізнати — кому), той — негайно йде вперед, виводить третього один на один з воротарем, але підспівають з боків захисники, та й мяч заплутується у ногах -- жаль, жаль — удару немає.

Ось Юшка — так, так, — знову Юшка пасує м'яч у штрафну на вихід Кафаджі, але останній чомусь не робить ривка, момент втрачено. Правда, Єськін доганяє захисника з м'ячем, якого той котить до воротаря, секунду-дві вовтузяться з м'ячем, поки воротар кидком не припиняє безуспішну боротьбу.

Пробують зігратися тріо: Кафаджі, Трубчанінов, Єськін. Юшка прагне мати найтісніший зв'язок з кимось із них, підцюкати, так би мовити, собі партнера в цій грі. Кафаджі йде по правому краю, пас Трубчанінову до штрафної, той прострілює вздовж воріт, сподіваючись на рішучість Єськіна, що зліва, але даремно: Єськін не встигає.

Тоді рішуче включається знову в гру Юшка. Йде правим краєм (до речі, він часто маневрував), переміщується в центр, обходить одного, другого львів'янина, швидко передає м'яч наліво, де за З—4 метри від кута воротарського майданчика знаходиться Трубчанінов, той негайно б'є під гострим кутом в лівий від воротаря кут — 1 : 0.

Було в першому таймі ще дві можливості забити голи. Розігрується цікава комбінація Панфілов — Кафаджі — Єськін. Останній б'є, але невдало: воротар встиг парирувати, м'яч недалеко від воріт, але нікого з наших поблизу нього не виявилось. Так, Єськін щось цього разу не такни енергійний і винахідливий, як у грі з москвичами. Другий момент стався за хвилину до кінця першого тайму: Трубчанінов справа навісив мяч на голову Юшці, той, надіючись на безперечну точність удару, послав м'яч несильно в кут воріт, і саме завдяки цьому воротар встиг відбити його.

Та ось проходить хвилина, друга..., сімнадцята. Харків'яни вже впевнені в перемозі, граються з м'ячем, пасуючи його назад, вперед і знову назад. Все це робиться спокійно, повільно. Двоє львів'ян вирішили перервати цю гру і напали на харків'янина, один з них раптом чомусь упав. Та суддя в полі — І. Мейлахштейн, — призначає штрафний на тому місці, з якого Серебреніков забиває своє «пенальті». Що ж, потрібен свій Серебреніков. У львів'ян подібним виявився В. Пиньковський. Удар — 1 : 1.

Кілька разів б'ємо штрафні. добре перед цим домовившись: хто, як і куди битиме — але без успіху. Одного разу дует — Юшка і Корольов — мало не забив гола в атаці, але Юшка не зміг від лицевої лінії «вивернути м'яч» дещо сильніше.

І ось на 84-й хвилині знову гості порушують правила біля кута штрафної. Сильно розбігається уже Корольов, сильно б'є, сильно і... невідпорно в дальній від воротаря кут. Гол! 2 : 1.

На останній хвилині гри гості ледве не сквитали гол вдруге. У відчайдушному кидку м'яч з порожнього кута воріт вибив Панов.

Так, гра була все-таки цікавою, навіть на розмоклому полі.

Наступна зустріч «Металіста» вдома з «Авангардом» (Тернопіль).