1984-06-19. Харьков. Стадион "Металлист". 27000 зрителей.
Голы:
1:0 - Якубовский Игорь, 25
Металлист (Харьков): Сивуха Юрий; Мотуз Сергей; Сусло Виктор; Каплун Виктор; Камарзаев Виктор; Братчиков Игорь; Якубовский Игорь; Медвидь Вячеслав; Талько Игорь; Крамаренко Олег (Тарасов Юрий, 63); Бондаренко Юрий (Иванов Александр, 73).
Арарат (Ереван): Подшивалов, Саакян, Саркисян, Г.Карапетян, Киракосян, Аш.Хачатрян (Касабоглян, 73), Степанян, Оганесян, Бостанджан, Меликян, Мхитарян.
Такої великої кількості небезпечних моментів біля воріт гостей гравці «Металіста» ще не створювали жодного разу в іграх 47-ї першості країни з футболу. Чи не кожен футболіст харківської команди міг забити м’яч у ворота «Арарату». Мінімальний рахунок зустрічі ніяк не відповідає тій територіальній перевазі, яку мали наші земляки протягом гри. Приємно відзначити, що два останні матчі «Металіст» провів в одному стилі, гостро атакуючи з невтримним бажанням перемогти. Стабільніше стали діяти всі ігрові лінії команди. І хоч харків’яни у звітному матчі впевнено і красиво переграли свого суперника в центрі поля, у штрафному майданчику «Арарату» вони діяли просто безпорадно. Їм не вистачало рішучості, злагодженості дій саме у завершальній стадії атаки.
Лише один раз, на 25-й хвилині зустрічі, розиграш кутового з правого флангу завершився голом у ворота єреванців. Крамаренко віддав точний пас Мотузу, і той швидко перевів м’яч у район одинадцятиметрової позначки. Набігаючий Якубовський з ходу, не замислюючись, сильно пробив по воротах. М’яч, немов після гарматного пострілу, влетів у лівий верхній кут воріт.
Маючи безперечну ігрову перевагу, «Металіст» цей матч міг зіграти і вничію, навіть програти, якби форварди «Арарату» були трішечки розпорядливішими. Вже на 19-й хвилині зустрічі гості провели швидку контратаку з лівого флангу, і після відмінного паса Оганесяна Мхітарян міг вийти сам на сам з Сивухою. Але нападаючий не дотягнувся до м’яча. Потім гості епізодично, але гостро контратакували. А у другому таймі, коли Оганесян практично залишився сам на сам із Сивухою і пробив мимо цілі, могли й відновити рівновагу в рахунку.
Не зовсім вдало діяв у цьому матчі нападаючий харків’ян Бондаренко. У першому таймі після багатоходової комбінації і відмінного паса Крамаренка він просто був зобов’язаний забити м’яч у ворота. Подібна ж ситуація повторилася і в другому таймі. Тарасов, вигравши повітряну дуель у двох захисників, віддав головою точний пас Бондаренку, а той з одинадцятиметрової позначки пробив вище воріт.
Цього разу у півзахисті «Металіста» замість Кузнецова грав Талько. Він висунувся уперед, а Якубовський, допомагаючи захисникам, починав організацію атак команди з глибини поля. Відчувалося, що Якубовський і Талько добре розуміють один одного, і завдяки їх зусиллям було створено чимало небезпечних моментів біля воріт суперника. Активно допомагав в атаці у цьому матчі Сусло, невтримно рвався до воріт з лівого флангу Медвідь, вдало діяли справа Мотуз і Крамаренко – а от забитих м'ячів все не було.
Невміння гравців харківської команди використовувати стопроцентні можливості для взяття воріт суперника у цьому матчі проявилися як ніколи. Гол – то завжди кінцевий результат дій команди, показник майстерності і класу її гри. Про це не слід забувати ні футболістам, ні тренерам «Металіста». І хоч п'ятнадцять набраних очок і восьмий рядок у турнірній таблиці чемпіонату країни – не такий уже й поганий результат, та все ж попереду ще більше половини футбольного марафону, і без переконливих перемог і забитих м'ячів успішно пройти його дистанцію просто неможливо.