Ще минулого року можна було констатувати, що захист «Металіста» був однієї з найсильніших ланок команди, і завдяки цьому навіть при мінімальній перевазі у забитих м’ячах «Металісту» вдалося здобувати перемоги. Та вже в перших матчах цього сезону легко було помітити ті проблеми, котрі виникли у захисті команди. А те, що трапилося у грі з донецьким «Шахтарем», можна відверто назвати катастрофою захисту «Металіста».

З перших хвилин зустрічі гості впевнено захопили центр поля, а разом з ним – і ігрову ініціативу. Поблизу центрального кола постійно знаходилось 5-6 гравців «Шахтаря», що дозволило команді досить швидко переходити від захисту до атакуючих дій. Руйнувати наступальні комбінації господарів поля донецькі футболісти починали ще з центру, що значно полегшувало роботу захисту «Шахтаря».

Вперше, мабуть, у цьому сезоні ми побачили у складі «Металіста» чотирьох нападаючих. На правому фланзі грав Талько, на лівому – Крамаренко, у центрі діяли Тарасов і Лінке. Що ж, зрозуміле було бажання господарів поля зробити акцент своєї гри на атаці. Але дуже дивно було спостерігати, як, припустивши ся досить грубої тактичної помилки на початку гри, ні тренери, ні гравці команди не зуміли її виправити протягом матчу. Програвши боротьбу у центрі поля, «Металіст» програв і зустріч.

Проти чотирьох півзахисників «Шахтаря» у центрі поля у харків’ян боротьбу вів практично один Якубовський. І той діяв більше від захисту. Величезний розрив між лінією оборони і нападом харків’ян не дав змоги господарям поля переломити хід поєдинку на свою користь. А бажання зробити це у гравців «Металіста» було чимале.

Глядачі, які зібрались у цей день на стадіоні, побачили відкритий футбол, не зовсім змістовий, але насичений чималою кількістю атакуючих комбінацій обох команд. Гра харків’ян нагадувала відкритий бій боксера, який відверто йде на обмін ударами, зовсім не турбуючись про власний захист, розраховуючи тільки на азарт поєдинку і на скоріше випадкову перемогу.

У цій зустрічі можна було побачити практично всі грані футболу: швидкі атаки, красиві удари, нестримне бажання забити гол чергувалися з прикладами відверто грубої, безвольної, невдалої гри деяких футболістів.

На 25-й і 42-й хвилинах зустрічі після подачі кутових красень-голи (обидві головою) забивають Талько і Камарзаєв. Треба відзначити, що саме ці гравці доклали чимало зусиль, щоб гра «Металіста» була красивою і динамічною. Дуже шкода, що у другому таймі Камарзаєв дістав травму і не зміг продовжувати боротьбу.

Та поруч з ними грали два нападаючі – Лінке і Тарасов, які у цьому матчі здавалися просто зайвими на футбольному полі.

Перший і другий голи «Шахтаря» стали наслідком тактичних прорахунків захисту «Металіста». Харків’яни починали захищатись тільки поблизу свого штрафного майданчика. Нападаючі гостей, набравши швидкості ще від середини поля, легко обігравали захист господарів поля. На 41-й хвилині комбінація «Шахтаря» завершилася сильними ударом Раденка, а на 53-й хвилині Морозов завдяки помилці Кузнецова відновив рівновагу в рахунку. «Під завісу» матчу, на 85-й хвилині, Грачову вдалося скористатися з невпевнених дій того ж Кузнецова та Сивухи і проштовхнути м’яч у сітку воріт харків’ян.

У цьому матчі рахунок міг бути і значно більшим. Більшим на користь гостей. Їхні атаки були досить небезпечними і не раз могли закінчитися голом у ворота харків’ян.