1983-07-17 ЦСКА (Москва) - "Металлист" (Харьков) 1:1
Статистика турнира В чемпионатах СССР Статистика знает всё!

Дата проведения 1983-07-17
Место проведения Москва. Стадион "Динамо". В первом тайме дождь. 10200 зрителей. 23°C.
Турнир 46-й чемпионат СССР. Высшая лига
Стадия 19-й тур
Хозяева ЦСКА (Москва)
Гости "Металлист" (Харьков)
Счёт матча 1:1 (1:1)
19. ЦСКА (Москва) - "Металлист" (Харьков) 1:1 (1:1)
1983-07-17. Москва. Стадион "Динамо". В первом тайме дождь. 10200 зрителей. 23°C.
Судьи: И.Тимошенко (Ростов-на-Дону), А.Мильченко (Сухуми), В.Гукасов (Армавир).
Голы:
0:1 - Сусло Виктор, 40
1:1 - Колядко Виктор, 45
ЦСКА (Москва): Шишкин, Галямин, Ковач, Булгаков, Кузнецов, Глушаков, Аджем (Чесноков, 68), Дрожжин, Тарханов, Колядко, Нестеров.
"Металлист" (Харьков): Сивуха Юрий; Каплун Виктор; Мотуз Сергей; Крячко Валентин; Камарзаев Виктор; Берников Станислав; Горбик Александр (Якубовский Игорь, 46); Сусло Виктор; Линке Владимир; Сааков Леонид; Тарасов Юрий (Косолапов Александр, 74).
Предупреждения: Ковач Валентин

Якщо об’єктивно оцінювати передматчеву ситуацію, то психологічна перевага мала бути на боці армійців. Після невдалого старту, коли в перших дев'яти іграх команда зуміла набрати тільки п’ять очок, москвичі здійснили потужний ривок, який з аутсайдерів вивів їх мало не в лідери. В наступних десяти зустрічах вони поповнили свій багаж 15 очками, причому сім останніх турів не знали поразок. На відміну від геометрично правильної прямої – свідоцтва поступального руху армійців вперед – графік турнірної ходи харків’ян при перенесенні на діаграму мав би вигляд синусоїди: періоди вдалої гри чергуються у «Металіста» з відчутними спадами. Матч з ЦСКА мав дати відповідь, крім інших, зокрема й на таке питання: що означає поразка харків’ян в попередній зустрічі в Києві – початок чергового спаду чи одну з тих примх турнірної долі, без яких не обходиться чемпіонат для жодного з його учасників?

Не знаю, наскільки відповідь на це питання цікавила ті кілька тисяч столичних уболівальників, які прийшли на трибуни великої спортивної арени динамівського стадіону, але, гадаю, цього разу їм не довелось шкодувати про те, що вони віддали свій недільний вечір улюбленій грі. Що ж до харківських прихильників футболу, то з допомогою Центрального телебачення вони вчора не тільки стали свідками цікавого поєдинку, але й на власні очі переконались, що прикра невдача в матчі з киянами не позначилась на самопочутті футболістів «Металіста», які були сповнені рішимості довести, що коли захочуть, можуть показувати наступальний футбол не тільки в рідних стінах.

Можливо, харків’яни пригадали, що нинішнього сезону вони вже брали гору над армійцями в Москві – у квітні в півфіналі Кубка СРСР, можливо, докором провідним гравцям «Металіста» прозвучала гучна перемога їх молодших колег напередодні в матчі дублерів, – як би там не було, вже з перших хвилин гри вони дали зрозуміти суперникам, що відсиджуватись в обороні не збираються. Щоправда, першими довелось вступити в гру Сивусі, коли на 5-й хвилині він у красивому кидку перевів на кутовий м’яч, котрий летів у «дев'ятку» після гарматного пострілу Глушакова метрів з тридцяти. Та тут же Сусло перевірив низовим ударом Шишкіна, а слідом за цим гострі ситуації одна за одною почали виникають по черзі біля обох воріт. Красиво з ходу бив Колядко – не поцілив у ворота, Горбик головою спрямував м’яч у нижній кут воріт – виручив Шишкін, Сивуха парирував удар Аджема з кута воротарського майданчика, Лінке головою в падінні пробив вище перекладини. Це далеко не повний перелік ситуацій, які примушували збуджено битись болільницькі серця, тож, коли на 34-й хвилині Камарзаєв невідпорно надіслав головою м’яч у ворота після кутового, поданого Лінке, гол цей всі сприйняли як цілком логічний розвиток подій. Всі, але не арбітр матчу, який (нехай це лишиться на його совісті) угледів в діях капітана «Металіста» порушення, якого не було і бути не могло, оскільки Камарзаєв грав у м’яч, а не в захисника, котрий явно із запізненням вступив з ним у боротьбу, тож і лишився у цій ситуації на «першому поверсі» тільки з власної провини.

До честі харків’ян, вони не сперечались, розуміючи, що й до них не багатьом вдавалось переконати суддю скасувати прийняте рішення. Їх правоту міг довести тільки ще один гол. І вони його забили. Взагалі-то обидві команди атакували здебільшого лівим флангом, де вдало діяли зв’язки Булгаков – Аджем – Дрожжин та Крячко – Сусло – Лінке. Але гол народився на правому краю атаки, де Горбик прорвався майже до штрафного майданчика і кинув вперед замаскованим пасом Тарасова. Той в один дотик скинув м’яч назад Саакову, котрий у свою чергу з ходу переправив його через весь штрафний майданчик на протилежний фланг. А там вже Сусло, який набігав, красиво в падінні головою спрямував м’яч у сітку.

Певен, що забитий м’яч і сама чотириходівка припали б до смаку й найвишуканішому футбольному гурману. І якби гол цей лишився єдиним, то й тут він став би справжньою окрасою матчу. Та секунда розслабленість коштувала «Металістові» м’яча у відповідь. Табло відраховувало останні секунди першого тайму, коли армійці одержали право на кутовий. Не скажеш, що вони розіграли його вдало, м’яч потрапив до харківських захисників, але ті не змогли його вибити з штрафного майданчика, той зрештою опинився у Колядка, і кращий бомбардир ЦСКА без вагань пробив. Важко сказати, чи взяв би Сивуха цей удар, та під нього кинувся Мотуз, і м’яч від його голови змінив напрям і опинився у ближньому кут воріт. По перерві гра була не такою видовищною. Відчувалось, що атака обох суперників потребує посилення. Та якщо армійці мали для цього резерви, тримаючи в запасі таких визнаних майстрів нападу, як Чесноков і Штромбергер, то в резерві у тренерів «Металіста», крім Якубовського, були в основному гравці захисного плану. Коли один з них – Косолапов – зрештою й замінив настирливого Тарасова, стало зрозуміло, що харків’яни згодні на нічию. Армійці після кількох невдалих спроб перехопити ініціативу зрештою також примирились з таки підсумком.



© 2009-2023 E.Argunov, V.Biloshenko