У стартовому складі гірників не було досвідчених і провідних футболістів – Соколовського і Грачова. Я запитав старшого тренера «Шахтаря» Олега Петровича Базилевича про причини їх відсутності. Той відповів коротко: «Втомились». І в цьому дивного нічого немає, бо основний тягар боротьби в команді припадає саме на цих футболістів. І їх відсутність, на мій погляд, в якійсь мірі відкривала харків’янам шлях до перемоги. Тому «Металіст» з перших же хвилин активно розпочав гру. Вже в дебюті, Думанський, одержавши відміну передачу, увійшов у штрафний майданчик гостей, але в цей момент захисники збивають його з ніг. Суддя в полі Доронін без вагань показує на 11-метрову позначку. До м’яча підходить Тарасов. Невеликий розбіг, удар – і м’яч летить мимо воріт. Це, до речі, вже третій пенальті, який не реалізовує у нинішній першості найкращий бомбардир харків’ян. Якщо Юрій втратив упевненість у собі, то виникає резонне запитання: невже в команді не існує іншого футболіста, який би міг влучно пробивати пенальті? Мені здається, що є.

До речі, Тарасов останнім часом діє одноманітно у грі, недосконало володіє обводкою, а технічний брак в обробці м’яча і передач вимагають від нього постійного удосконалення своєї майстерності. На жаль, все залишається без змін. Щоправда, Тарасов у подальшому міг перед своїми товаришами і уболівальниками спокутати провину, однак на 40-й хвилині він не встиг на прострільну передачу з правого флангу Лозинського, а на 79-й з лінії воротарського майданчика умудрився із зручної позиції пробити вище воріт.

Як кажуть, не забиваєш ти, забивають тобі. І в середині першого тайму Петров, на високій швидкості обігравши трьох захисників харків’ян, увійшов у штрафний майданчик і точно пробив по цілі. Так у рахунку повели гірники. Нереалізований пенальті, невикористані стопроцентні голеві ситуації не могли в подальшому не вплинути на дії наших земляків у цілому. До того ж, навісні передачі у штрафний майданчик гірників ставали у більшості випадків легкою здобиччю високорослих захисників «Шахтаря».

У другому таймі господарі мали теж чимало можливостей для взяття воріт Золотницького, однак ні Бондаренко, ні Талько, який вийшов сам на сам із голкіпером «Шахтаря», не спромоглися точно розпорядитись м’ячем. Здавалось, що вищезгадані футболісти стануть нарешті прикладом у грі для своїх молодших товаришів по команді, однак останнім часом ми все-таки більше бачимо їх не на полі, а на лаві запасних. І це не випадково, бо їх гра значно потьмяніла через низьку вимогливість перш за все до себе. А їм не завадило б взяти приклад з капітана команди досвідченого Лозинського, який відповідально ставиться до кожної зустрічі. Думається, що і старшому тренерові «Металіста» Є. Лемешкові треба наполегливіше працювати над тактикою і технікою гри своїх підопічних, над високою ігровою дисципліною. Прикро, але факт залишається фактом, що «Металіст» на сьогодні одна з малочислених команд вищої ліги, яка і досі немає свого малюнка гри.

Зазнавши другої поразки у рідних стінах, харків’яни знов залишили межі першої десятки і впритул наблизились до небезпечної зони, від якої їх відділяє тепер лише очко…