1986-03-23. Харьков. Стадион Металлист. 8°С. Солнечно. 27000 зрителей.
Незабитые пенальти: Тарасов Юрий ("Металлист" (Харьков)), 73
"Металлист" (Харьков): Кутепов Игорь; Крячко Валентин; Кузнецов Сергей; Панчишин Иван; Камарзаев Виктор; Махиня Юрий (Думанский Ярослав, 46); Лозинский Владимир (к); Сусло Виктор; Касумов Вели (Яворский Игорь, 69); Тарасов Юрий; Аджоев Гурам.
"Спартак" (Москва): Черчесов, Каюмов, Б.Кузнецов, Суслопаров, Шибаев, Латыш, Е.Кузнецов, Волгин, Новиков (Митин, 78), Рудаков (Иванов, 81), Кужлев (Русяев, 58).
Предупреждения: Сусло Виктор
Дублёры: 0:0
Читачі «Вечірнього Харкова», напевно, пам’ятають про те, що ми повідомляли про підготовку «Металіста» до нового сезону, про його контрольні матчі на Чорноморському узбережжі Кавказу. До того ж, старший тренер команди Є. П. Лемешко на зустріч в Будинку преси із журналістами й уболівальниками заявив, що в чемпіонаті-86 вони планують посісти більш високе місце, ніж торік. Тим паче, що колектив поповнився рядом гравців, які пройшли школу вищої, першої і другої ліг, – Аджоєвим, Журавльовим, Думанським, Барановим, Петренком, Суслом, Яворським. Це вселяло неабиякі надії на успіх як у керівництва команди, так і численних його прихильників. І от нарешті настав час великого футболу. Незважаючи на два програші на виїзді, вболівальники все-таки вірили і сподівались на успіх своєї улюбленої команди на дві наступні зустрічі вдома із динамівцями і спартаківцями столиці. Як кажуть, кращу один раз побачити, ніж сто раз почути. І що ж? Знову осічка, але вже у рідних стінах. Випадковість? Ні. Закономірність. Бо в цьому матчі наші земляки припускали багато грубих помилок у захисті, внаслідок яких і було забито два м’ячі у ворота Кутепова, технічного браку в передачах, у завершальних і одноманітних стадіях атак. До того ж харків’яни не виявили тих бійцівських якостей, які притаманні їм торік. А новобранців команди Журавльова і Яворського взагалі не було видно на полі.
Здавалось, що керівництво «Металіста» після чергової поразки напередодні зустрічі із «Спартаком», у якого ми жодного разу ще не вигравали, зробить з цього певні висновки і гру з ним проведе на високому рівні. До то ж, спартаківці в четвертому турі виступали без провідних футболістів (Дасаєва, Морозова, Бубнова, Родіонова і Черенкова), яких призвано під прапори збірної команди Радянського Союзу. А вона, як відомо, наступної середи в Тбілісі зіграє товариську зустріч із збірної Англії. І ми сподівались, що нашим землякам нарешті цього разу пощастить. І така нагода сталася на 73-й хвилині, коли у ворота спартаківців суддя в полі Міміношвілі за порушення правил у боротьбі за м’яч голкіпера Черчесова з Тарасовим у штрафному майданчику справедливо призначив пенальті. Однак найкращим бомбардир «Металіста» умудрився пробити… в стійку воріт. До цього ж двічі поспіль міг відзначитись Суслопаров, але, на щастя харків’ян, його удари виявився неточними. А що ж господарі? Лише двічі протягом усього матчу вони спромоглися влучити в рамку воріт (Тарасов і Лозинський), але молодий дублер Дасаєва не підвів свого наставника: в обох випадках він з честю вийшов переможцем.
Так «Металіст» втратити дуже дорогоцінне для нього очко. З опущеними головами і вкрай зіпсованим настроєм залишали поле футболісти «Металіста» на його керівництво. Саме так залишали стадіон і численні прихильники команди. В чому ж річ? Що сталося з командою?
Відповідь на ці запитання, на мій погляд, треба шукати саме в останніх зустрічах «Металіста» з динамівцями і спартаківцями. Ці матчі виявили багато хиб у грі «Металіста». І головне те, що команда слабо, порівняно з іншими колективами вищої ліги, підготувалась до нинішнього сезону, а часу для цього у керівництва команди було вдосталь. Малишевці ніяк не можуть знайти свою гру, діють на малих обертах. Ще й досі не налагоджено чіткі зв’язки між усіма лініями, гравці припускають багато технічного браку в передачах, обробці м’яча, дуже низька культура пасу і головне – «Металіст» й досі не має свого малюнку й почерку гри. Особливої увагу звертають на себе дії футболісти середньої лінії, де немає гравця, який би зміг, за відсутністю досвідченого Якубовського, взяти на себе виконання функції диспетчера. Тому не випадково немає у харків’ян і звичайної переваги в центрі поля, не тримається тут у них м’яч, і тому все частіше набігають до воріт «Металіста» хвилі атак суперників. До того ж фізична підготовка окремих спортсменів бажає бути на сьогодні значно кращою. Серйозні претензії треба пред’явити перш за все і до провідних футболістів команди – Бондаренка, Талька, Кузнецова, Тарасова, Камарзаєва, які, порівняно з минулим сезоном, значно збавили в грі. Та й колективний дух у команді поки що не на висоті. А молодим і новобранцям «Металіста» треба ще багато працювати над підвищенням своєї майстерності. В усьому цьому є провина перш за все старшого тренера клубу Є. П. Лемешка, голови облспорткомітету В. М. Зуба, який не тримав під особистим контролем підготовку «Металіста» до чемпіонату-86.
Необхідно зробити докір на адресу громадських організацій заводу ім. Малишева, які теж несуть відповідальність за стан справ у команді, якій довірено захищати спортивну честь Харкова на всесоюзній арені.
Думається, що настав час уже від слів переходити до діла. І про уславлені футбольні традиції, на які так багате наше місто, «Металістові» треба завжди пам’ятати.