1985-05-28. Харьков. Стадион "Металлист". 19°С. Ясно. 18000 зрителей.
"Металлист": Кутепов, Лозинский, Кузнецов (к), Панчишин, Соколовский, Крамаренко, Махиня, Талько, Оленев, Тарасов (Бондаренко, 60), Свистун (Касумов, 84).
"Зенит": Бирюков, Тимофеев, Степанов, Золин, Веденеев (Баранник, 72), Захариков, Комаров, Желудков, Дмитриев (Герасимов, 46), Мельников, Клементьев.
Гол:
1:0 Талько (11)
Предупреждены: Соколовский, Махиня - Веденеев, Тимофеев
Дублеры: 0:1 (Герасимов).
За час виступів «Металіста» і «Зеніта» у вищій лізі харків’яни жодного разу не змогли подолати футболістів з берегів Неви. І от вчора наші земляки нарешті записали у свій актив дуже важливі два очки. Важливі тому, що спортсмени заводу ім. Малишева перебували в небезпечні зоні.
Настрій «Зеніта» після поразки у півфінальному матчі на Кубок СРСР від «Шахтаря», як мені здалося, перед початком гри із нашими земляками виявився не дуже гарним. Річ у тім, що в грі із гірниками друге попередження одержав Долгополов й досі хворіє Ларіонов. Тому не випадково тренер ленінградців П. Садирін був заклопотаний. У свою чергу, й у харків’ян друге попередження було на рахунку захисника Камарзаєва, ще не повністю одужав Бондаренко. Ким замінити? Таке питання виникло й у старшого тренера «Металіста» Є. Лемешка. Було вирішено поставити досвідченого Соколовського, який у минулому виступав за «Чорноморець», а в нападі – Свистуна. Тренери обох команд визначили перед своїми футболістами лише одне завдання – грати тільки на перемогу.
І тут треба віддати належне все-таки більш гнучкій тактиці харків’ян: в деякій мірі навмисно віддати середину поля гостям, а на підступах до штрафного майданчика перекривати усі підступи небезпечним форвардам і півзахисникам гостей і при можливості контратакувати.
Саме вона й принесла успіх. На 11-й хвилині харків’яни провели стрімку контратаку, в якій взяли участь Крамаренко – Оленьов – Талько, і останній головою спрямував м’яч у сітку воріт чемпіона. А через хвилину збільшити рахунок міг Тарасов, але «Зеніт» врятувала перекладина. Ленінградці докладають чимало сил, щоб відігратися, і «Металістові» в ці хвилини доводиться скрутно. Так Желудков, Захариков (двічі), Дмитрієв, Степанов, перебуваючи у зручних позиціях для взяття воріт, не влучають по цілі. Згодом міг відзначитись Свистун, та його удар прийшовся прямо в руки Бірюкову.
І по перерві контратаки «Металіста» не вщухають. Так, на 48-й хвилині після розиграшу стандартного становища гол міг забити знов-таки Свистун, але форвард харків’ян умудрився пробити мимо… порожніх воріт.
Через кілька хвилин суперники обмінялися небезпечними контрвипадами. У першому випадку свою команду виручає після удару Желудков Кутепов, у другом Бірюков у падінні парирує м’яч, посланий головою у нижній кут Тальком.
Поступово темп гри дещо спадає. Відчувається, що команди втомилися, і тут наставники обох команд вводять свіжі сили. Так, на 73-й хвилині найкращий бомбардир «Металіста» Бондаренко міг подвоїти рахунок, але м’яч після його потужного удару з-за меж штрафного майданчика пролетів поряд із штангою. А на 83-й хвилині встановити рівновагу міг Баранник, але на висоті виявився Кутепов.
Варто відзначити й появу в команді харків’ян 16-річного Касумова, який тільки-но повернувся з Угорщини. І хоча молодий форвард перебував на полі кілька хвилин, але його гра, як і гра досвідченого захисника Соколовського, залишила у глядачів приємне враження.
Отже, «Металіст», вперше вигравши у чемпіона країни, значно поліпшив своє турнірне становище. (Вечерний Харьков)
------------------------------------------------------------------------------------
Большую роль в современном футболе играют такие важнейшие качества как скорость мысли и скорость паса. В матче, который наблюдали 18 тысяч болельщиков, эти качества у харьковчан - особенно в первом тайме - были выше, нежели у соперников.
Именно за счёт быстрых передач мяча - и с флангов, и через центр - "Металлист" накатывал одну волну за другой. Острые моменты они создавали за счёт фланговых передач на выдвинутых вперёд нападающих Ю.Тарасова и С.Свистуна.
Гости лишь делали лихие наскоки на ворота "Металлиста"
Первый угловой у ворот "Зенита" уже на 8-й минуте отлично подал И.Талько, но он не был использован. Через три минуты прошедший почти до лицевой линии А.Оленев навесил мяч на дальнюю штангу, и набежавший И.Талько буквально вогнал головой мяч в ворота М.Бирюкова. Тут же последовал прорыв О.Крамаренко. Угловой, но мяч попал в перекладину.
Ленинградцы играли тяжеловато, академично - то ли сказалась усталость после полуфинального матча на Кубок СССР с "Шахтёром", то ли зенитовцы были ошеломлены атакующими действиями хозяев поля и пропущенным мячом.
У чемпиона стали сдавать нервы. Первую жёлтую карточку показали С.Веденееву за снос В.Лозинского. Страсти стали накаляться, и судья В.Жук (получивший, кстати, за игру оценку "отлично") провёл воспитательную работу с капитанами команд М.Бирюковым и С.Кузнецовым. Но ему всё же пришлось ещё трижды сделать предупреждения, в том числе Ю.Махине и И.Соколовскому.
Хозяева поля победили - 1:0.
Старший тренер "Зенита" П.Садырин после игры был малоразговорчив:
- Болезни ведущих игроков ослабили команду, да и воля к победе оказалась слабее, чем у "Металлиста".
А вот, что сказал старший тренер харьковчан Е.Лемешко:
- Результатом доволен. Игрой - нет. Лучшие игроки - И.Кутепов, И.талько, С.Свистун.
Судья всесоюзной категории М.Соловьёв:
- "Зенит" не показал прошлогодней игры, не было лёгкости, новизны в тактике. У "Металлиста" много брака в отборе мяча и передачах. (Красное Знамя)
------------------------------------------------------------------------------------
Турнирное положение обязывало соперников играть только на выигрыш. Поначалу, пожалуй, интереснее действовали ленинградцы.
Хозяева, судя по всему, осознанно предоставили соперникам свободу действии в середине поля. Но на подступах к своей штрафной площади харьковчане действовали предельно внимательно, мгновенно при срыве атаки "Зенита" переходя в контратаку. Замысел не нов, но он принес успех "Металлисту": спустя 10 минут игры последовала стремительная контратака О.Крамаренко - А.Оленев - И.Талько, и последний головой четко послал мяч в ворота чемпиона.
Такое построение игры позволило харьковчанам еще трижды выводить своих нападающих лицом к лицу с голкипером ленинградцев. В одном случае Ю.Тарасов, однако, угодил в перекладину, а позже С.Свистун дважды не мог переиграть М.Бирюкова. (Советский Спорт)