Перша гра на стадіоні «Металіст» в цьому році. Нею офіційно відкрився футбольний сезон у Харкові. Поле було значно кращим, ніж виділене для попередньої гри (стадіон зооветеринарного інституту), а численні болільники готові були чи то бурхливими оплесками, чи вигуками захоплення зустріти бодай найменшу спробу футболістів «Металіста» відразу ж захопити владу над гостями. Але їм вдалося лише захопити владу над полем — 45 хвилин харків'яни товклись на половині поля гостей, але нічого вдіяти не могли: гостям легко вдавалося розводити хвилі їх атак. По- перше, тому, що атаки розвивалися надто повільно і несміливо — скидалося на те, що футболісти «Металіста» ведуть неквапливу розвідку сил, можливостей і вміння суперника; по-друге, передачі, паси у харків'ян були часто-густо неточними, як і удари по воротах. За кілька .хвилин виявилося, що можливості у суперника скромні, але вибуху не сталося: харків'яни не змінили манери гри. Вони легко відбирали у кадіївців м'яч уже поблизу центра поля, деякий час «бавилися» ним, а потім навмання посилали його в бік воріт М. Саморукова в надії: а раптом випадково потрапить він до ніг бомбардира.

І все ж «Металіст» був господарем становища… Але за такої манери гри – команда грала кволо, незібрано, не будувала цікавих комбінацій, – перемогу міг принести лише щасливий випадок. Енергійно грали лише В. Поляков, В. Литовкін, захисники І. Матвієнко, О. Малявкін і В. Гунько, але удери їх по воротах були слабкими, нехитрими – в руки воротареві – або неточними; зайве метушився Р. Юшка, але не міг ніяк налагодити зв'язків з В. Поляковим, О. Борисенком, В. Литовкіним, йшов на свій край — подалі від воріт – і прагнув перекинути м'яч до когось із своїх товаришів через глибинний у три-чотири гравці — захист гостей: ні, не скидався він на кращого бомбардира минулого сезону.

Словом, відібравши м'яча, харків'яни не дорожили ним і не надавали особливої ваги кожному ударові по воротах. Били по них – та й годі! П'ять разів наносив удари по воротах В. Поляков, сильно, небезпечно, але не міг попасти по них. Стільки ж В. Литовкін — всі прицільні — по воротах, чотири рази І. Матвієнко — прицільним був лише один; по три рази — О. Кафаджі, О. Малявкін. Захисник поцілив по воротах двічі, О. Кафаджі – один раз.

В другому таймі харків'яни заграли темпераментно, чіткіше, але тільки між центром поля і штрафним майданчиком гостей, далі — в штрафному—темп уповільнювався, згасав, комбінації розпадалися і нічим не завершувалися то з вини Р. Юшки і О. Борисенка (в основному), то з вини В. Полякова.

Як і гадалося, харків'яни перемогли. Забили два голи . (В. Литовкін, 52-а; О. Борисенко, 60-а). Але випадково: завдяки не те що грубим, а просто дивним помилкам воротаря, хоча мали змогу перемогти красивіше.

Харків'яни били по воротах 27 разів. З них 11 разів посилали м'яч в руки воротареві (і удари були слабкими), 14 разів — мимо воріт і лише два удари — 14-й і 18-й – завершилися голами. У першому випадку воротар гостей, вийшовши на несильно посланий в бік воріт м'яч, проскочив мимо нього, і В. Литовкін, що опинився поруч, неквапливо послав його головою в сітку; в другому випадку В. Поляков, виконуючи штрафний, традиційно навісив м'яч на ворота, М. Саморуков відбив його і необачно ступив два кроки вперед. О. Борисенко, що стояв в оточенні захисників «Шахтаря» і спиною до воріт, раптом побачив м'яч над собою. В цю ж мить він перекинув його через себе для годиться: а може хтось із харків'ян, що були близько біля воріт суперників, заволодіє ним. Та м'яч, мов від прицільного удару, влетів у ворота під перекладину. 2:0. Після таких двох удач підряд харків'яни вже грали спокійно, неагресивно, мов тренувалися. Гості всього 7 разів били в бік .воріт О. Савченка. I ще одне: найнебезпечніші удари були ті, внаслідок яких м'яч йшов мимо воріт. Більшість з них належала В. Полякову.

Після матчу я поцікавився враженням від гри «Металіста», яке склалося у судді республіканської категорії Є. Дробишевського (Мінськ), начальника і старшого тренера «Шахтаря» В. Солдатченка та начальника і старшого тренера «Металіста» В. Каневського. Суддя був настільки незадоволений грою харків'ян в першому таймі, наскільки задоволений нею у другому. І назвав А. Панова найкращим серед харків'ян у цій грі (А. Панов немало потрудився, але не зміг організувати, як диспетчер, жодної змістовної атаки), гість був у захопленні від команди і поля, а В. Каневський – лише задоволений грою вихованців і особливо грою В. Полякова, – капітану ж команди А. Панову поставив трійку.

На нашу ж думку, команда ще не повністю готова до зустрічей з серйозними суперниками.